Українська література, 6 – Б клас

(продовження: уроки 6 - 12)

До уваги учнів 6– Б класу:

1. У зошитах записуйте теми уроків.
2. Завдання виконуйте підряд.
3. Для перевірки на електронну пошту відправляйте лише ті, які винесені на домашнє
завдання письмово
4. Відправляйте в зазначений термін всі завдання разом.

УРОК 6
Тема: ЛРК. Любов до рідної землі в поезіях Валерія Бойченка

ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 Прочитайте  слова, які взято за епіграф до уроку. Як ви думаєте, якою є

людина, яка їх написала? У яких словах автор висловлює власне кредо;
як ви їх розумієте? Запишіть асоціативний кущ.
Не убий бездомної зозулі.
Не стопчи барвінку на межі.
Оленятко вбережи від кулі.
Річечку від смерті вбережи.
Не убий чуттів своїх глибинних – 
Суму щастя й радості журби.
Зрослої у віковім борінні,
Власної душі не погуби.
Валерій Бойченко, «Заповідь»
Асоціативний кущ

 Погляньте на портрет автора цих рядків. Цей чоловік родом з

Миколаївщини, міста
Снігурівки. У 60-х роках ХХ ст. почав друкувати свої поезії у пресі. Дуже
любив музику і спорт. Гарно грав на гітарі, писав мелодії до своїх віршів,
чудово співав. З юнацьких років захоплювався футболом. Був одним із
засновників, головою редколегії та видавцем просвітницької газети
«Аркасівська вулиця», першим головою та співголовою Всеукраїнського
товариства української мови – потім Миколаївського обласного об’єднання
Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, лауреатом
Всеукраїнських літературних премій ім. М. Аркаса.

 Хто ж ця людина? (Валерій Бойченко). Доповніть свої відчуття до цієї

людини.

Так, це Валерій Бойченко – один із сучасних письменників України, наш

земляк, ім’я якого можна побачити на літературній карті Миколаївщини.
Його ім’я стоїть поряд з відомими сучасними письменниками. Сьогодні у нас
особливий урок – урок-спогад, бо оживе Валерій Петрович у своїх віршах.
Ми побачимо, читаючи поезії, лірика, люблячого сина, палкого патріота,
чесного громадянина.

Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя
 Рідний край, рідна домівка ... У цих словах зібрано щирі людські
сподівання. Вони дорогі кожному з нас. Адже саме із ними пов'язано багато
прекрасного в житті людини. Де б ми не були, де б ми не жили – спогади про
рідний край, рідну домівку, милі розуму і серцю, завжди будуть з нами. У
кожного з нас свій вимір, своє сприйняття, своє ставлення до рідного краю,
батьківської оселі, звичаїв та обрядів, нашої історії . Наприклад, поети для
вираження своїх почуттів знаходять чудові слова, які передають їхню любов і
тепло до рідного краю, домівки.

2. Прочитання поезії «Стежка дитинства» та робота над змістом.

Ця дорога уздовж лісосмуги,

Цей запилений тихий
спориш...
В цім краю осявання і туги
Ти свої оповідки облиш.

Ти забудь і незгоди й
невдачі,
Із тобою мочатиму й я.
Глянь, як в’ється за обрій
тремтячий
Путівця молода течія.

Тут мені все родинне і

знане.
Тут акацій цвітіння рясне.
Подорожник лікує не рани –

Від смертей захищає мене.

Зеленіють від неба до неба

Молоді вікові пшениці.
Тут питати нічого не треба.
Лиш полин розітри у руці.
В скронях кров потривожена стука,
Легко сіється чиста блакить,
І стрілою з козацького лука
Давня тиша у небі бринить.

Не
кажи
мені
слів,
ні

словечок.
То все зайве, усе – суєта.
Світ чорнозему широкоплечий
Сивиною століть зацвіта.

Блудний син, я благаю прощення...

Чую мамину мову в гаю.
Зупинімось під сонцем спасенним,
Щоб послухати душу свою.
( «Стежка дитинства»)

Це поезія «Стежка дитинства».

3. Бесіда:
 Яким настроєм пройнятий твір? Які почуття викликала поезія?
 Висловіть власні думки стосовно почутих рядків.
 Поясніть рядки: «Подорожник лікує не рани – Від смертей захищає
мене.»; «Тут питати нічого не треба. Лиш полин розітри у руці».
 Чому автор згадує полин? Назвіть твори, у яких ви зустрічали схожий
образ.
 Прокоментуйте рядки: «Блудний син, я благаю прощення...». Чому
автор називає себе блудним сином. Висловіть припущення : у кого і за
що він благає прощення.
  Якою для вас постала людина, що має такі «стежки дитинства»?
 А що вас тримає у житті? Назвіть ваші «стежки дитинства».
 Як ви вважаєте, у вас є почуття Батьківщини?

4. Прочитання поезії « Рідне » та робота над змістом.

Шумлять солодкі трави Батьківщини,

І вишум вишні стелиться до ніг,
І прогріває води тепла днина,
І пахне сонях – дивен оберіг.
А я немов забув усі слова.
Лише горить од щастя голова…
Лише цвіте в самому серці щось –
Воно із чебрецем переплелось
І незглибимим небом журавлиним.
До сонця повертається вікно,
Сміється річки синє полотно,
Шумлять солодкі трави Батьківщини. ( «Рідне» )

 Яким настроєм пройнята поезія?

 Що ви відчули, прослухавши її?
 Які б кольори використали, щоб змалювати полотно даного твору?
 Назвіть символічні образи, які використовує автор у поезії. Що вони
уособлюють?
 Спробуйте пояснити, чому поет починає і закінчує твір виразом
«Шумлять солодкі трави Батьківщини» ? Назвіть цей прийом.
 Поясніть епітет «солодкі».
 Висловіть свої думки стосовно таких слів: «А я немов забув усі слова.
Лише горить од щастя голова…»

Слово вчителя
Валерієві Бойченку не дорікнеш у тому, що він – патріот рідного краю лише
на словах. Він викладав літературне краєзнавство Миколаївщини,
доторкнувшись до історії, тому й новими гранями розквітнув його талант.
Він є автором багатьох історично-краєзнавчих розвідок, краєзнавчих та
літературних праць, рецензій та відгуків на ряд історичних публікацій. Не
дивно, що у 1997 році він був удостоєний культурологічної премії імені
Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». Ця нова – історико-
просвітницька, краєзнавча – грань творчості В. Бойченка варта окремого
бібліографічного довідника. Його твори всіх жанрів позначені високим
громадянським звучанням, вони звернені до людської свідомості, до нашого
патріотизму. Бо саме заради рідної України він жив і творив, не втрачаючи
надій на її щасливе майбутнє. У його віршах цілковито визначені географія,
біографія. Його географічні параметри – Дніпро, Буг, Лиман, рідні
 Миколаївщина й Херсонщина, незбагненний Миколаїв, а надто родова земля
Снігурівщини, села козацького Прибужжя, й саме звідси росте вічна Україна.
Цілком конкретна адреса – материзна.

5. Створення сенкану.
Поет.
Ніжний, щирий, тривожний.
Виховує, застерігає, любить.
Дух його поезії возвеличує нас.
Людина-патріот.
Оцінювання роботи.

Домашнє завдання:
 Ознайомитися з іншими поезіями громадянської лірики В. Бойченка
(«Батьківщина», «Миколаїв», «Тут, при Лимані, рідний мій народе…»,
«Південь», «Слово Олега Ольжича…»).

 Підготуватися до контрольної роботи за творчістю В.Нестайка,

Я.Стельмаха, Л.Ворониної.

УРОК 7
Тема: Перевірочна робота. Тестові завдання «Творчість
В.Нестайка, Я.Стельмаха, Л.Ворониної»

Початковий рівень (Завдання 1-10 по 0,25 бала)

1. Хто з цих майстрів слова народився в родині відомого письменника?
А Всеволод Нестайко;
Б Ярослав Стельмах;
В Леся Воронина;
Г Іван Рень.

2. Начитавшись книжок, Митько висловив думку, що назва села Юрківка може бути
пов'язаною з…
А ім'ям святого Юрія;
Б юрським періодом;
В ім'ям хлопчика Юрка, який колись урятував село;
Г ім'ям пана, якому колись це село належало.
3. Машину часу бабуся Соломія приховувала під виглядом…
А звичайної квітки;
Б жовтого «Запорожця»;
В мітли;
Г парасольки.

4. Яка з наведених ознак не властива пригодницьким творам?

А Опис незвичайних, небезпечних подій;
Б сюжетна лінія розвивається швидко й інтригуюче;
В наявна велика кількість фантастичних епізодів, вигаданих істот;
Г наявні головні та другорядні герої.

5. У якому творі багато наукової інформації з палеонтології?

А «Тореадори з Васюківки»;
Б «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку № 9»;
В «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»;
Г «Казка про яян».

6. Ява й Павлуша вважали, що в них була прекрасна й благородна ідея…

А влаштувати бий биків;
Б посадити дерево;
В провести під свинарником метро;
Г врятувати цуценя.

7.У якому творі обіграно прізвище композитора Паганіні:

а) «Тореадори з Васюківки»;
б) «Таємне Товариство боягузів…»;
в) «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера»;
г) «Друкар книжок небачених».

8. НЕ належить до пригодницьких твір

А) «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» Я. Стельмаха.
Б) «Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку №9» Лесі Воронина.
В) «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка.
Г) «Федько-Халамидник» В. Винниченко.

9.Чому Сашка називали кактусом? за повістю Л.Ворониної «Таємне товариство

боягузів, або засіб від переляку № 9»:
1. бо він колекціонував кактуси;
2. бо він був жорстокий і «колючий» як той кактус;
в. бо його волосся стирчало на всі боки.

10.Що було найбільшими ласощами для синьомордиків?

а. комахи та метелики;
б. варення бабусі Солі;
в. пиріжки та цукерки.

Середній рівень (Завдання 1-4 по 1 балу)

 1. Установіть відповідність між автором і твором.

А Ярослав Стельмах 1 «Говорюща риба»

Б Всеволод Нестайко 2 «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку № 9»
В Леся Воронина 3 «Митькозавр з Юрківки»
Г Емма Андієвська 4 «Тореадори з Васюківки»
Д Микола Вороний 5 «Євшан-зілля»

2. Установіть відповідність між героями та твором.

А Ява 1 «Тореадори з Васюківки»

Б Клим 2 «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»
В Сергій 3 «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9»
Г Павлуша
Д Кактус

3. Установіть відповідність між уривком твору та назвою :

а) « Ото життя пішло в нас! Удень ми тільки й сиділи над книжками,

сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки, а
надвечір рушали до нашого озера» ;
1. «ТТБ»
б) «Стою, розмишляю, як далі жить. Міркую собі, а воно не міркується. Щос
2. «Митькозавр із
мені заважає, ніби ґедзь дзижчить над вухом. Що воно?»;
Юрківки, або Химера
в) « Ми повмощувалися зручніше й почали обговорювати подробиці.
лісового озера»
Насамперед – бик. Кандидатури колгоспного бугая Петьки була відхилена
3. «Тореадори з
одразу»;
Васюківки»
г) «…засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на
4. «Таємне Товариство
кочівників пустелі — берберів».
Боягузів»
д)  Мама каже, що битися ми з ним почали ще лежачи у візочках. Досить
було залишити наші колясочки поруч, як ми відразу ж намагалися видерти
одне в одного іграшки й билися пляшечками з молочною сумішшю. 

4. Установіть відповідність між репліками та тими персонажами, хто їх висловлює

1.Дід А. — Орли! Соколи! Гзнгстери, а не хлопці!

Салимон Нема на них буцегарні.
2.Яришка Б. — Опозогив!.. Маму-депутата на все село
опозогив. Загаза чогтова!
3.Василь В. Отподумайте, хто б це міг бути. Ви знаєте що-небудь про Лох-Несс?
4.Сашко Г. — Киць-киць, не бійся, я тебе трохи поб’ю, но-сусідськи.
Смик
 Д. — Ми винайшли засіб від страху. І ти повинен стати першою людиною, на
якій ми хочемо його випробувати.

Достатній рівень (Завдання 1-2 по 2 бали)

1. Василь Трош обдурив хлопців, насміхався з них, але вони йому подякували. Чому?
2. Після вивчення повісті «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» я
зробив (ла) такі висновки…

Високий рівень (Завдання - 1,5 бали)

Доведіть, що твір «Тореадори з Васюківки» є пригодницьким.

Домашнє завдання:
 Виконати тестові завдання
(письмово – відправити на електронну пошту до 10 квітня)

УРОК 8
Тема: Гумористичне й сатиричне зображення. Жанрова
різноманітність гумористичних творів. Велика роль гумору в
житті українців

ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Гумор і поезія є золотими воротами

до всього чесного, благородного, прекрасного.
А. Шопенгауер

1. Бесіда за питаннями:
 • Чому і над чим сміється людина?
• Який буває сміх? (Доброзичливий, жорстокий, гострий, злий). Правильно,
а тому серед комічного можна виокремити жанрові різновиди – гумор
(анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатира (байка)
• Що вам відомо про такий вид літературного жанру, як акровірш?
(Акровірш - вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори
вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому
присвячується акровірш.)
Ніжна, мила і грайлива,
А, бува, що і лінива.
Танцювати вона любить,
Асю кішку приголубить.
Любить віршики складати
Ох, і гарна, що й казати!
Черевички модні має,
Казки братику читає…
А скажіть, хто її знає?
2. Слово вчителя.

Сміх — вираз емоційного стану людини, пов'язаний з переживанням

неоднозначної, смішної ситуації і супроводжується рядом фізіологічних
реакцій організму. Сміх має певне зовнішнє вираження, психофізіологічну
природу та соціальну функцію. Сміх проявляється комплексно і в першу
чергу складається із мімічних рухів та коротких, але потужних подихів і
уривчастих звуків, які супроводжують дихальні рухи.
Людина починає сміятися у тримісячному віці, це природна емоційна
реакція організму — зазвичай на позитивні, радісні, події.
Зовнішньому вираженню сміху природно відповідають почуття щастя,
радості, веселості. У той же час сміх може супроводжуватись в зовсім
іншими емоціями. Сміх в уявленні народу не безвинні пустощі.
Можна виділити сміх: підбадьорюючий, нахабний і боязкий, дружній і
ворожий, іронічний і простосердечний, саркастичний і наївний, грубий,
лагідний і багатознаючий, торжествуючий і безсоромний, виправдовуючий,
сором'язливий, веселий, сумний, нервовий, істеричний, знущальний,
фізіологічний і тваринний, смутний.
Також розрізняють:
Гомеричний сміх Сміх задоволення
Сміх неповаги Сміх провини
Сміх здивування Сміх остраху та небезпеки
Сміх огиди Сміх страждання
Сміх злоби і гніву
Та багато інших різновидів сміху…
Філософія, психологія і педагогіка сміху розроблені ще недостатньо.
Але з тих праць, які вже з'явилися, випливає, що в різні часи люди сміялися
над різноманітними явищами. Це не змінювало головного — внутрішньої
єдності сміху, яка дає про себе знати і у простих, і у складних його проявах.
Наявність у речах деякої «міри» лиха, яка і збуджує в нас потребу, і головне,
бажання сміятися над тим, що здалося нам смішним, виявляється на кожному
кроці. Ця дивна особливість сміху — радощі, що супроводжують викриття
лиха, — наштовхує на думку про те, що парадокс ховається у самій гримасі
сміху(оскал). Людина начебто злиться на те, з чого сміється.

3. Жанрова різноманітність гумористичних творів.

Гумор — це зображення життя в,

доброзичливому, жартівливому плані.
До гумористичних жанрів належать анекдоти,
приказки, коломийки. У літературі
гумористичність заснована на прийомах
перебільшення чи применшення, грі слів,
використанні фраз із подвійним змістом,
ситуаціях абсурду. Гумор не має на меті
засудити людські пороки.

Сатира — це твори різних жанрів, у яких у гострій формі

викриваються негативні суспільні явища. Сатира також є комедійним
жанром, однак це жанр викривальний, його завдання — висміяти порочні
вчинки, низькі спонукання, потворні прояви соціальних конфліктів. Отже, на
відміну від гумору, сатира використовує сміх як засіб колективної критики.
Комізм у сатиричних творах набуває нового значення: він викликає сміх-
заперечення, сміх-осуд, сміх-покарання.

Анекдот (від грецьк. aneсdotos — «неопублікований») — жанр

фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий
випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-

гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське
життя відтворено або в образах тварин, рослин і речей, або зведено до
простих і умовних стосунків.
Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську
літературу Остапом Вишнею.
Гумореска — невеликий віршований,
прозовий чи драматичний твір із комічним
сюжетом, відмінний від сатиричного твору
легкою, жартівливою тональністю.
 Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто
побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

4. Самостійна робота з підручником. (С. 236, 247).

Прочитайте статтю в підручнику

5. Прочитайте та розподіліть твори відповідно до

жанру.

1. (Анекдот)
— Алло! Маріє Іванівно? Вовочка не зможе прийти
сьогодні до школи, він хворий.
— Добре, а з ким я розмовляю?
— Це я, мій тато!

2.(Байка «Вівця веде вовка до сповіді»)

Ішла овечка дорогою і зустрілася з вовком.
- Здорова була, овечко!
- Здоров, вовче, - каже овечка.
- Куди ти, - каже вовк, - ідеш?
- У поле пастись.
- Я тебе, - каже вовк, - хочу з'їсти.
- То піди ж спочатку та висповідайся.
- Куди я, питає вовк, - піду сповідатись?
- Я тебе заведу.
Ото овечка повела вовка в пастку і каже: "Застроми сюди лапу!" Вовк
застромив туди лапу, куди сказала йому овечка, пастка і застукнулась.
Сіпався вовк, сіпався, не може ніяк, бідний, вирватись. Так він стояв, аж поки
чоловік не прийшов із дрючком вранці та не висповідав того вовка.

3. (Усмішка)
На уроці
Учитель розказує учням:
—    Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися
мільйони людей.
Малий Петрик зітхнув.
—    Чого це ти зітхаєш? — здивувався
вчитель.
—    А що робитимуть ті бідні люди, коли Місяць стане
серпиком?
 
4. (Гумореска Павла Глазового «Коріння і насіння» )
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося…
— Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я тебе вдався.

5. Співомовки.

Свиня свинею
Степан Руданський

Несе мужик у ночовках

Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаси,
Й порося печене.
І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й спіткнувся
У самім болоті.

І схибнулись нові ночви,

Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося печене.

Глянув мужик на болото,

Посвистав до лиха,
Одвернувся, набік плюнув
Та й промовив стиха:

«Та свиня таки свинею!

Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її —
Все свинею буде!»
 7. Роль гумору в житті українців
«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш
право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, із своїх
якихось хиб, недоліків», — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І
дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську
душу, навіть говорячи про найнепривабливіші речі. Творча натура будь-
якого гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі,
пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб
дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це
нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї
нації моральне здоров’я!
Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет
українця, його негативні національні риси.
Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому
найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

Підсумок уроку.

— Яка ж роль гумору і сатири в житті людей?

—
Вчитель. Дійсно, гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від
усього хибного, поганого, некрасивого. Сміх потрібний, щоб ми весело
прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше жили.
Думаю, що сьогоднішній урок викликав у вас щиру посмішку, зацікавлення
до гумористичних творів.
А коли у висміяних персонажах побачите нібито себе, свою поведінку, то
смійтесь разом з друзями і лікуйтеся від недоліків.

Домашнє завдання:
 Скласти акровірш про власне ім’я.
 Виписати у літературознавчий словник поняття, опрацьовані на уроці,
с.236, 247
(письмово – відправити на електронну пошту до 10 квітня)

УРОК 9
Тема: Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Байка
«Щука»
ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
 1. Слово вчителя.

Байка (від давньорус. баять, байти, тобто говорити, розповідати) —

невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного
або сатиричного характеру. Життя людини в ньому відображається в образах
тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків.
Фабула байки завжди стисла, дія розвивається швидко. Іноді цьому сприяє
діалогічна будова твору. Пишуться байки переважно так званим вільним
віршем. Важливе місце в композиції твору посідає мораль, тобто головний
висновок байки, який подається наприкінці її, рідше — на початку.
Учень 2. Жанр байки один з найстаріших
жанрів і генетично сходить до казки про
тварин, від якої він поступово
відокремлюється. Сталої жанрової
форми набуває в давній Греції.
Основоположником давньогрецької
байки вважають напів-легендарного
байкаря Езопа (VI ст. до н. є.). Його
байки були настільки популярні, що всі
байки до V століття до нашої ери
діставали назву «Езопових».
Учень 3. У давній Греції до жанру байки зверталися також Архілох, Софокл,
Платон, у давньоримській літературі — Енній, Луцилій, Горацій, Федр,
Бабрій. У III столітті до нашої ери з'явився збірник індійських байок
«Панчатантра». Спочатку байка існує як прозаїчний жанр і тільки пізніше
оформлюється як віршовий твір. Уже римські байкарі Федр та Бабрій
пишуть віршовані байки, але, в цілому, прозаїчна форма байки переважає в
літературі майже до XVII століття.
Учень 4. Вершин своїх художніх можливостей жанр досягає в XVII—XIX
століттях у творчості Лафонтена, Лессінга, Крилова. З XVII століттям також
пов'язана і якісна видозміна байки. Якщо традиційна байка вважалася цілком
дидактичним жанром, що ставив моралізаторські завдання й мало звертав
уваги на художню форму, то з появою в XVII столітті байок Ж. Лафонтена на
перше місце в байці виступає її естетична, власне, художня функція.
Учень 5. В українській літературі жанр байки активно розроблюється у XVIII
—XIX століттях (Г. Сковорода, Л. Боровиковський, Є. Гребінка, Л.
Глібов, С. Руданський, І. Манжура, М. Старицький). З кінця XIX —
початку XX століття жанр байки в художній літературі використовується
менше. В українській літературі XX століття до байки зверталися В. Еллан-
Блакитний, С. Пилипенко, М. Годованець, В. Поліщук, П. Красюк, П.
Глазовий, П. Ребро.

2. Теорія літератури.
 Алегорією називають умовне зображення якихось абстрактних понять,
і зображення відбувається через художній образ або діалог. Спочатку
алегорія використовувалася в народній творчості, притчах і байках. Тому і
вважається одним з основних засобів зображення в байці. Для алегорії
характерно уявлення певних понять через образи рослин, тварин,
міфологічних персонажів та інших неживих предметів.
У такому випадку, ці предмети мають переносне значення, в яке і
вкладається основна задумка байки. Наприклад, такі поняття, як любов,
війна, справедливість, мир, душа, честь, жадібність і великодушність
зображуються у вигляді живих істот. Вони розкриваються через якості живих
істот, через особливості їхньої поведінки та вчинки, інколи – через їх
зовнішній вигляд.

Езопова мова. Вираз “езопова мова” пішла від імені найвідомішого

байкаря – Езопа. Так прийнято називати будь-якого виду іносказання. Такий
твір навмисно маскує головну ідея автора, так як він використовує алегорії
для того, щоб донести мораль байки до читачів. Крім алегорії езоповій мові
притаманні іронія, алюзія і перифраз.

. Мораль і моралізаторство. Моральні характеристики людей та їх

якості в байці показані через алегорії. Але важливо зрозуміти, який головний
задум автора, що він хотів сказати цим невеликим іносказанням, чому він
хотів навчити? Недарма байки обов’язкові для вивчення в школі, і особливо –
для маленьких дітей.
У байці завжди є мораль, яку автор визначає в кінці байки, коли стає
зрозуміло, чим вирішилася піднята у байці проблема. Мораль у байці – це її
основа, в цьому і полягає її головне призначення. Через мораль діти
отримують корисний життєвий урок, який допомагає їм дорослішати
правильно і вчасно. Але моралізаторство в байці корисне не тільки дітям,
дорослим є теж чому повчитися.

Уособлення означає приписування певних властивостей і

характеристик одушевлених предметів неживим. І найчастіше уособлення
відносять до зображення природи, яку спеціально наділяють людськими
рисами. Уособлення притаманне не тільки байкам і іносказанням, воно
зустрічається і в інших літературних жанрах.

3. Виконати завдання: з’єднати вади людського

характеру з тваринами, що їх уособлюють (самостійно)
Осел непосидючий
Вовк упертий
Слон неповороткий
Мавпа хижий
Заєць неуважний
Лисиця нерозумний
 Ведмідь боягузливий
Щука зажерливий
Ґава хитрий

3. Розповідь про Леоніда Глібова

Дитинство Леоніда Глібова.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ
Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів
Родзянків. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері Орини
Гаврилівни. Батьки Леоніда Івановича не цурались народних звичаїв.
Хлопчикові подобалось слухати щедрівки, колядки, народні пісні. Знайомі і
родичі, вітаючись з ним, казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий
королику». Хлопчик дуже любив слухати казки баби Одарки.

Гімназичні роки Л. Глібова.

У 1840р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші. Навчаючись
у гімназії, Глібов дуже сумував за рідною домівкою. Ця туга вилилась у вірш
«Сон» — це був перший вірш майбутнього лірика й байкаря. Десь у шостому
класі в зошиті гімназиста Глібова збиралось кілька десятків поезій. У 1847р.
виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида
Глебова». До жанру байки Глібов звертається під час навчання у
Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті
«Черниговские губернские ведомости». Після закінчення ліцею (1855) Глібов
працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з
1858р. — у Чернігівській чоловічій гімназії

Творчість Л. Глібова.
Ще в дитинстві, слухаючи казки баби Одарки Леонід
уявляв риси вдачі і звички тварин: йому здавалось, що
вони думають і говорять, як люди. Глібов вирішує
писати байки. Адже в них можна висловити те, чого
відверто ніяк не скажеш. Свої перші байки він написав у
1848 році після повернення з полтавської гімназії на
свій хутір. Байки Глібова близькі до криловських
влучністю, ідейним звучанням. Він спочатку малює
картину, а вже потім розгортає сюжет.

. Л. Глібов на схилі літ.

Під кінець життя майже осліп. Йому багато писали, діти навіть підписували
листи так: «Дідусеві Кениру…» (це був псевдонім Л. Глібова).) Який
щасливий був би дідусь Кенир, коли б знав, що на його творах виховувалась
маленька Леся, що стала великою Лесею Українкою. Маленький П. Тичина
одержав на Новий рік дві книжечки українських письменників від своєї
вчительки. І одна з них — байки Л. Глібова.
Учитель. Залишив Л. Глібов великий доробок: байки, віршовані загадки і
казки, акровірші, жарти. Ці твори принесли йому славу, його шанують,
люблять і знають не тільки в Україні, а й в усьому світі. У творчому доробку
Леоніда Івановича Глібова 107 влучних байок.

5. Повідомлення про щуку.

Щу́ка (Esox) — рід прісноводних риб, єдиний у

родині Щукові (Esocidae). Типовий вид роду — щука
звичайна (Esox lucius). Розповсюджена у Європі, Сибіру,
Північній Америці.
Тіло витягнуте, спинний плавець сильно відтягнутий
до хвоста, створюючи таким чином «лопать» — ідеальне
пристосування для прискорення під час полювання. Спина
темно-зеленого, або майже чорного кольору, боки смугасто-зелені або темно
зеленого кольору, черево жовтувато-біле з сірими плямами. Забарвлення
сильно залежить від віку та місця проживання риби. Невеликі особини (так
звана трав'янка вагою до 2 кг), що живуть на мілководді, мають більш
насичений зелений колір, глибинні щуки (вагою понад 2 кг) мають темніший
колір. Якщо дно піщане, щука буде світлою, на мулистому дні представники
виду будуть темнішими, глинисте дно дає жовтуватий відтінок.
Щуки можуть досягати в довжину понад 1.8 метра, ваги — 35 кг,
самиці завжди більші за самців.
Щуки живуть до 70-80 років, але бувають і винятки. Проте, найбільший
документально встановлений та науково підтверджений вік щуки становить
33 роки. Всі повідомлення про більший вік, скоріше за все, належать до
легенд.

6. Лексична робота перед читанням байки

Шаплик – посудина з ручками для носіння води.
Стряпчик – адвокат
Щупачок – самець щуки

7. Прочитання байки «Щука, с. 239-240

8. Аналіз байки «Щука»

Тема: зображення суду (його несправедливість і
залежність від панівних класів ) над Щукою, яка
здійснювала різноманітну шкоду в ставку його
жителям і отримала вирок повернутися знову в річку (виписати в зошит)
Ідея: засудження дій судочинства, їхня легковажність , безглуздість , а через
образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва. (виписати в зошит)
Основна думка: «Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не можна
поховати …».
Мораль: Судді зобов’язані діяти відповідно до
законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу
( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво,
несправедливість, лицемірство.
Герої байки: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи;
Щука, Лисичка, автор.
Сюжет. Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення.
Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого
обідрала»), що її злочин вже не можна буде прикрити
— «кінців не можна поховати». І все ж Лисиця, як
адвокат, щоб допомогти хижакові , запропонувала
суддям «ворожу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки
станової солідарністю: А чутка у гаю була така, Що нiби Щука та частенько,
Як тiльки зробиться темненько, Лисицi й шле то щупачка, То сотеньку
карасикiв живеньких Або линiв гарненьких… Судді прислухалися до
пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.
Композиція
Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис
суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.
Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого
припинена.
Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу
Щуку утопити!» Що й було виконано.
Висновок.
1. Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові
персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну
несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо
кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй
рідній землі. Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему
судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової
системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних
працівників
2. Судді під пливом хитрої лисиці ( стряпчого) прийняли абсурдне рішення.
У сучасному житті ми часто зустрічаємо змальованих байкарем персонажів,
зокрема із байки «Щука»: Лисиця, яка бере хабарі й усіх дурить; Щука, яка
здатна «викрутитися» з будь-якої ситуації; нерозумні та недалекі два Осли,
одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа. Слова Глібова «І щуку кинули
у річку …» стали крилатими. Якщо хочуть сказати, що когось замість
покарання винагородили, вживають саме цей в’їдливий вислів.

Учитель. Кращі байки Глібова збагатили скарбницю української культури,

здобули широке визнання в народі й забезпечили їхньому автору вдячну
пам’ять нащадків.
9. Творча робота. (виписати в зошит самостійно)
Завдання: вибрати з – поміж прислів’їв ті, що співзвучні
з головною думкою байки «Щука»
 Кожен бреше, як йому вигідно.
 Хто знав стид, той має совість.
 Закон у пана як дишло: куди направить, туди й
вийшло.
 Свій суд коротший.
 Де розуму не стає, там сила добуває.
 Розуму – хоч лопатою горни.
 Маєш голову, май же й розум.
 За праве діло стій сміло.
 Добре діло твори сміло.

10. Закріплюємо матеріал.

1. Вираз емоційного стану людини, пов'язаний з переживанням неоднозначної, смішної ситуації і

супроводжується рядом фізіологічних реакцій організму.
гумор сміх сатира

2. Зображення життя в, доброзичливому, жартівливому плані.

гумор сатира сміх

3. Твори різних жанрів, у яких у гострій формі викриваються негативні суспільні явища.
гумор сатира сміх

4. Невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з

алегоричним змістом, у якому людське життя відтворено або в образах тварин, рослин і речей,
або зведено до простих і умовних стосунків.
казка байка вірш

5. Основоположником давньогрецької байки вважають напів-легендарного байкаря (VI ст. до н.

є.).
Езопа Вергілія Сократа

6. Умовне зображення якихось абстрактних понять, і зображення відбувається через художній

образ або діалог - це
гіпербола метафора алегорією

7. Приписування певних властивостей і характеристик одушевлених предметів неживим - це

метафора уособлення алегорія

8. Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на
Полтавщині Київщині Донеччині

9. Як у дитинстві віталися з маленьким Леонідом Глібовим

«Здоров був, Леоніде, «Здоров був, малий, «Здоров був, Льолику,
правди ніде діти» сльози не лий» квітчастий королику»

10. Як діти, пишучи листи до Леоніда Глібова, їх підписували (це був псевдонім Л. Глібова)
«Дідусеві Глібову…» «Дідусеві Леоніду…» «Дідусеві Кениру…»

11. Темою байки «Щука» є

показ відношень, які зображення суду (його уславлення дружби та
ґрунтуються на несправедливість і взаємовиручки
взаємодопомозі та залежність від панівних
взаєморозумінні класів )

12.Яке з прислів’їв підходить до змісту байки «Щука»

Кожен бреше, як йому Хліб - сіль їж, а правду Життя дано на добрі
вигідно. ріж. справи.

Підсумок уроку.

- Хто є головним, а хто другорядними героями байки?

- За що Щуку притягли до суду? Знайдіть відповідні рядки в тексті.
- Хто був на той раз суддями? Як характеризує їх автор?
- Знайдіть у тексті опис дій суддів, що підтверджує авторську
характеристику.
- Які стосунки склалися між Щукою і Лисицею?
- Чому суд поміняв своє рішення? Як би ви це охарактеризували?
- Кого, на вашу думку, висміяв автор в образах байки?
- Яка ж мораль байки?
- Чи актуальна вона сьогодні?
- Для чого потрібен сміх?

VI. Домашнє завдання

Знати факти з життя та творчості Л. Глібова. Вивчити
напам’ять байку.
Виконати за бажанням: зробити ілюстрації або скласти
Сенкан до байки «Щука».

Домашнє завдання:
 Знати факти з життя та творчості Л. Глібова.
  Виконати за бажанням: зробити ілюстрації або скласти сенкан до байки
«Щука».

УРОК 10
Тема: Л.Глібов. «Муха і Бджола», «Жаба і Віл». Викривальна і
повчальна спрямованість байок письменника
ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя.

2.
Дуже смішними видаються люди заздрісні, які прагнуть дорівнятися до
інших, не маючи ні здібностей, ні можливостей для того. І зовсім огидні
люди ледачі, що звикли безсоромно користуватися плодами чужої праці. Про
це говориться в байках Л. Глібова в алегоричній, але від того не менш
дотепній і дошкульній формі.

2. Бесіда за питаннями:
 Дайте визначення байці як літературному жанру.
 Чому для байки характерна алегорична спрямованість?
 Чим байка відрізняється від інших жанрів гумористичних творів?
 Чому байка актуальна в сьогоднішньому житті?
 Які людські вади викриває і таврує Л. Глібов у своїх творах?
 Поясніть, у чому різниця між іронією і гумором.

3. Виразне читання байки «Муха і Бджола».(с.234)

4. Обговорення змісту байки за питаннями:

 Чи бачили ви у природному середовищі муху й бджолу? Чим

кожна з них займається?
 Що свідчить про безпечне життя Мухи?
 Чому Муха назвала працю Бджоли бідною?
 Яка мета в житті у Мухи і Бджоли? Для чого Л. Глібов
протиставляє цих двох героїнь?
 Як саме співчуває Муха Бджолі? (Яка погана На світі доленька
твоя: Раненько встане, пізно ляже.)
 У чому Муха вбачає вільність свого життя?
  В яких розважальних заходах Муха бере участь? (Банкет, обід,
весіллячко, родини).
 Що свідчить про нахабність мухи щодо відвідування будь-кого
непроханою? (Велике діло — проженуть! Не можна в двері — я в квартирку
Або полізу в іншу дірку…)
 Чому Бджола не розуміє сенсу життя Мухи?
 Яких людей зображує Л. Глібов на прикладі цих двох істот?
 А як ви ставитеся до праці? Чи допомагаєте вдома батькам? Чим
саме?
 Яким чином слід організувати власне дозвілля?
 Чим є корисною для нас ця байка?

5. Визначення теми, ідеї твору.

Тема: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила

свого життя та покритикувала іншу. (виписати в зошит)

Ідея: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння

раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства,
безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні
потреби. (виписати в зошит)

Основна думка: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює

заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі —
непрохані гості.

Композиція.
Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх
ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.
Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов
панночка.
Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші,
святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?
Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою.
Розв’язка: мораль байки.

6. Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Визначте елементи сюжету байки Л. Глібова «Муха і Бджола».

(Вступ: розповідь про Муху-ледащицю та її байдикування.
Основна частина: зустріч Мухи і Бджоли та їхня розмова про
значення праці.
Мораль: не можна бути лінивим і нахабним, треба любити чесну
працю, яка нас годує.)
 7. Творче завдання.

Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика героїв байки

Л.Глібова «Муха й Бджола». (виписати в зошит)

Муха Бджола
Ледача, хвалькувата, безпечна,Працьовита, відповідальна,
настирлива, безтурботна. економна (вміє раціонально
використовувати час).

8. Робота з прислів’ями
— згадайте прислів’я про працю.
Людська праця не дурниця, розкидати не годиться.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Хто працює, той працю шанує.
На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.
Добре працюватимеш — честь і славу матимеш.

— згадайте прислів’я про лінь.

Лінь гірше хвороби.
Вродилось ледащо нінащо.
Йому щодня неділя.
Лінивому все ніколи.
Як без діла сидіти, то можна й одубіти.

9. Виразне читання байки «Жаба і Віл», с.238

10. Обговорення змісту байки за питаннями:

 Чи бачили ви в природному середовищі жабу, вола? Що
характерно для цих істот?
 Чому в заголовку і змісті байки слова «Жаба», «Віл» пишуться з
великої літери?
 Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л.
Глібов протиставляє ці образи?
 Чим жаба відрізняється від своїх подруг, сестер?
 Чому Жаба не сприймала і не розуміла застережень оточуючих?
 Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в
байці?

11. Визначення теми, ідеї твору.

Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосовно

розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла». (виписати в
зошит)
 Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме:
жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості. (виписати в зошит)

Основна думка: «…найлучче жити, Як милосердний бог дає».

Композиція.
Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і,
побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.
Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри
Жаби довести їй марність цієї справи.
Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення.
Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних
можливостей, які «милосердний бог дає».

12. Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Знайдіть у байці «Жаба і Віл» слова, які б підтверджували риси
характеру Жаби. (виписати в зошит)

Риси характеру Рядки з байки

Заздрісність — Який здоровий, моя ненько!
Вигадливість (Вигадлива була!)
— Ну, що, сестрице, як надмусь,
То й я така зроблюсь?
Самовпевненість А та не слуха…
дметься…
дметься.
Глупота З натуги луснула — та й одубіла!
Цікавість до Раз Жаба вилізла на берег подивиться…
всього

 Закріплення знань, умінь і навичок

1.  Швидко назвіть, що символізує герой.

Бджола — … (працьовитість.)
Віл — … (працьовитість, покірність.)
Вовк — … (хижість, корисливість, невдячність.)
Жаба — … (пихатість, самовпевненість.)
Лев — … (величність, грізність.)
Лисиця — … (хитрість, хижість.)
Мураха — … (працьовитість.)
 Муха — … (надокучливість, лінощі.)
Мавпа — … (непосидючість.)
Осел — … (упертість.)
Орел — … (сила, далекоглядність, мужність.)
Собака — … (вірність.)
Сорока — … (балакучість, невміння тримати таємницю,
розповсюдження пліток.)
Щука — … (хижість.)
Ягня — … (беззахисність, наївність.)

2. Тестова перевірка
«Муха й Бджола»
1. Як Л. Глібов називає Муху?
а) Дармоїдкою;
б) ледащицею;
в) легковажною.
2. Для чого Муха «майнула у садок»? Щоб:
а) сховатися від пекучого сонця та перепочити в холодочку;
б) зібрати мед з духмяних квітів;
в) подивитися на квіти та почути голосок зозулі.
3. Про що думала Муха, примостившись на красолі?
а) Про гарне життя на волі;
б) про красу і чарівність літнього саду;
в) про власну мудрість і працьовитість.
4. Який художній засіб використав Л. Глібов у рядку: «Вітерець тихесенько
гойдає»?
а) Епітет;
б) порівняння;
в) метафору.
5. Як Муха назвала Бджолу у своєму зверненні до неї?
а) Ненею;
б) душенькою;
в) трудягою.
6. Що запропонувала Муха Бджолі, зустрівшись із нею?
а) Перепочити;
б) свою допомогу;
в) послухати пташок.
7. Яка, за словами Мухи, доленька у Бджоли?
а) Нещасна;
б) щаслива;
в) погана.
8. Що було для Мухи складним?
а) З ранку до вечора працювати;
б) доглядати власних немовлят;
в) шукати їжу для себе.
9. Бджола образила Муху, сказавши їй, що вона:
а) ледача і безтурботна;
б) сідає на страви, через що її ганяють;
в) не має привабливого вигляду.
10. З ким порівнюється Муха?
а) З королівною;
б) з господинею;
в) з панночкою.
11. В яких заходах Муха «не брала участі»?
а) У хрестинах;
б) у весіллі;
в) у бенкеті.
12. Події твору «Муха і Бджола» відбуваються:
а) улітку;
б) навесні;
в) восени.

«Жаба і Віл»»
1. Для чого Жаба вилізла на берег?
а) щоб погрітися на сонечку;
б) хотіла зустрітися з подругами;
в) Виявила бажання поїсти комах, бо зголодніла.
2. Чим була здивована Жаба, побачивши Вола?
а) Страшними міцними рогами;
б) кольором шкіри;
в) великим розміром тіла.
3. Жаба вирішила з Волом:
а) рівнятися;
б) змагатися на швидкість у русі;
в) посваритися.
4. Яку рису характеру людини Л. Глібов критикує на прикладі поведінки
Жаби?
а) Лінь;
б) заздрість;
в) підступність.
5. Якою Л. Глібов називає Жабу?
а) Кмітливою;
б) винахідливою;
в) вигадливою.
6. Чому могли дивуватися подруги — сестри Жаби?
а) Манерою гарно співати — квакати;
б) збільшенням у розмірі;
в) стрибками на велику відстань.
7. За жанровою спрямованістю «Жаба і Віл» Л. Глібова:
а) акровірш;
б) гумореска;
в) байка.
8. «Жаба і Віл» була написана:
а) у 1853р.;
б) 1858р.;
в) 1856р.
9. Яке з поданих нижче народних прислів’їв розкриває ідейний зміст твору
«Жаба і Віл»?
а) «Хто багатий, той не любить дати»;
б) «Людям на заздрість, а нам на користь»;
в) «У скупого завжди по обіді».
10. Яким рядком закінчується розповідна частина твору?
а) «Як милосердним Бог дає»;
б) «з натуги луснула — та й одубіла!»
в) «От будуть жаби дивуватися!»
11. Кому в байці належать слова: «Та й що, дурна, собі зробила?»
а) Волу;
б) автору;
в) сестрі жаби.
12. Скільки разів зверталася жаба до своїх подруг-сестер під час змагань з
Волом?
а) Двічі;
б) тричі;
в) один раз.

Підсумок уроку
Сила байок Л. Глібова в тому, що майже в кожному творі відчувається
народна точка зору на зображувані події. Розкриваючи паразитизм,
жорстокість, невігластво панівних класів, байкар протиставляв їм
працьовитість і чесність простого люду, показував його моральну вищість,
стверджував його місце й роль у житті суспільства. Сила впливу,
переконливість і дієвість кращих байок Л. Глібова визначається їх високою
художньою досконалістю і безкомпромісною правдою життя. Глибина
алегоричних узагальнень ґрунтується в них не на якихось виняткових
випадках чи конкретних історичних фактах, хоч вони й були покладені в
основу байок, а на повсякденних реальних людських взаєминах. Завдяки
цьому байки Л. Глібова зберігатимуть своє значення доти, доки у світі
існуватимуть осуджені ним явища. Не дивно, що ті його байки, в яких
висміяно лінощі, марнослів’я, чванство, хвалькуватість та інші вади,
актуальні й сьогодні.
Кращі байки Л. Глібова, його ліричні вірші збагатили скарбницю
української культури, здобули широке визнання в народі й забезпечили
їхньому авторові вдячну пам’ять нащадків.
Домашнє завдання:
 Навчитися виразно читати, аналізувати байки, визначати особливості
байки

УРОК 11
Тема: Степан Руданський. Співомовки С.Руданського – унікальне
явище у світовому письменстві. «Добре торгувалось»
ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Ви, напевне, помічали, що людині, яка має добре почуття гумору,

легше долати життєві труднощі. До такої людини тягнуться й інші, прагнучи
поспілкуватися з нею, потоваришувати, отримати заряд енергії, бадьорості,
життєрадісності. Такою людиною був письменник, з яким ми ознайомимося
сьогодні. У перекладі з грецької його ім'я означає ""вінок" або "вінець".

Його називають "найвеселішим поетом України". Син І. Франка, Тарас,

згадував, що цей письменник за його твори був найулюбленішим для цілої
їхньої родини. Саме про нього В. Сосюра сказав:

Він так любив людей, що сяяв весь зорею.

Він серцем сяяв так, як і його пісні,

У дні, які встають,

Мов сонце над землею, світять людям всім.

Хто ж ця обдарована людина, творчість якої не була належно поцінована за

життя? Чим захоплювався цей письменник? Про що мріяв? З ким
товаришував? Який внесок зробив у скарбницю української літератури? — на
ці та багато інших питань ми спробуємо дати відповіді на сьогоднішньому
уроці.

2. Розповідь про С. Руданського.

Степан Васильович Руданський... Це ім'я відоме багатьом

шанувальникам гострого і дотепного слова. Спадщина цього письменника —
оригінальне явище в нашій літературі. Вона грунтується на фольклорній
основі, витікає з народних джерел. Це відчутно вже в назві творів. Автор
називає їх не віршами, а співомовками, тобто призначеними для розмови чи
співу, для побутування в народі.

Степан Руданський народився на Вінниччині в сім'ї сільського

священика. Його життєвий шлях був наперед визначений стати, як і батько,
священнослужителем, мати достатньо спокійне й заможне життя. Але
Руданський, всупереч волі батьків, обрав собі інше. Після закінчення бурси
та духовної семінарії він вступив до Петербурзької медико-хірургічної
академії і через це був позбавлений матеріальної підтримки рідних.

І все ж Степан став лікарем і поетом, на той час ще не визнаним. У

Ялті, де він працював, за чесну працю, освіченість і безкорисливість (бувало,
за власний невеликий кошт купував ліки для хворих, давав їм притулок у
своєму помешканні) його щиро шанували й навіть обрали мировим суддею
округу. Захищаючи права простих людей, Степан Руданський ледь не
позбувся посади.

Тільки коли не стало поета, його творчістю по-справжньому

зацікавилися в Україні. До його спадщини належить багато ліричних віршів,
балад, поем, казок, байок, перекладів.

Та найбільшої слави зажили його співомовки — дотепні, динамічні,

сюжетні, з використанням різноманітних засобів гумору та сатири.

3. Ідейно-художній аналіз співомовки "Добре торгувалось".

Словникова робота.

Мазниця — посуд для дьогтю.

Крамниця — магазин.

Чумак — торгівець сіллю, рибою, які везли з Криму у XVI-XIX ст.

Дьоготь — в'язка бура або чорна рідина, яку використовували для

змащування взуття, зброї тощо.

Кацапи зневажливе прізвисько росіян.

Зачав — почав.

Шельма — хитрун, ошуканець.

Толькі — лише.

Адні — одні.
Нівроку — побажання не наврочити своїми словами.

Йно — тільки, лише.

Виразне читання співомовки "Добре торгувалось", с.243

Обмін враженнями від прочитаного твору.

— Про кого йдеться у творі?

— Що у вас викликало сміх?

— Чим відрізняється мовлення купців і чумака?

— Чому не вдалося купцям принизити чумака?

— З якою метою надає автор у цій співомовці національних рис своїм

персонажам?

— Що висміюється в цьому творі?

— Проти кого спрямована сатира автора?

— Які гумористичні прийоми застосував письменник для розкриття ідеї?

— Який вираз з твору ви вважаєте афористичним?

— Яка основна думка твору?

— У чому актуальність твору? (Поет і сьогодні вчить українців бути

українцями, ненавидіти будь-яке ярмо, прагнути волі і мати почуття
національної гідності.)

Методичний прийом "Гронування".

Якими рисами характеру наділений головний герой?

4. Гра "Шукачі скарбів народної мудрості".

Завдання — із поданих прислів'їв виписати ті, які передають зміст та головну

думку опрацьованої співомовки. (виписати в зошит самостійно)
Прислів'я:

— Тобі регочеться, а мені не хочеться.

— Сказано на глум, а ти бери на ум.

— Насміхався кулик з болота, та й сам туди заліз.

— Грошей багато, а розуму мало.

— Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.

— Кому смішки, а кому ні трішки.

— Так смійся, щоб і другим весело було.

— Два хитрих мудрого не переважать.

— Було б добре, якби не було зле.

5. Вивчення понять з теорії літератури. Робота з підручником, с.247

Слово вчителя.

Співомовки — гумористичні вірші, створені на основі фольклорних

сюжетів, запозичених з анекдотів, бувальщин, казок, у яких відтворено
комічні життєві ситуації. Ці гумористичні вірші дуже дотепні, мають
динамічний сюжет. У них використовуються різноманітні художні засоби —
діалоги, порівняння, метафори, епітети, гіперболи, прислів'я, приказки,
незвичні мовні звороти — анафора, тавтологія, інверсія. Це допомагає
виокремити, підкреслити в тексті щось особливо важливе. Доступною для
сприймання формою співомовки нагадують коломийки, які поширені в
Західній Україні.

Учні записують у зошити:( самостійно)

Гумореска - невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з

комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою
тональністю.

Співомовка — це невеликий ліро-епічний вірш сатиричного або

гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка.

Особливості співомовок:

а) побудова сюжету на основі народного анекдоту, гумористичного чи

сатиричного усного оповідання, казки, приказки;
б) розповідь про якийсь один комічний випадок;

в) динамічність розвитку дії;

г) несподівана розв'язка;

ґ) основних дійових осіб одна-дві;

д) завершення твору гострим (часто афористичним) висловом; є) малий

обсяг;

є) віршова форма.

Інверсія — порушення узвичаєного порядку слів з метою виділити певне

слово в тексті, звернути на нього особливу увагу.

6. Практичне завдання. Знайдіть приклади інверсії у вивчених співомовках.

7. Переглянути презентацію до уроку за посиланням:

https://vseosvita.ua/library/stepan-rudanskij-spivomovkidobre-torguvalos-
14249.html

8. Висновок.

У цих блискучих поетичних мініатюрах розкрито величезний

морально-поетичний потенціал українців, народну мудрість, найголовніші
ознаки українського менталітету. Сміх Руданського передовсім делікатний,
хоч і ущипливий. Автор ніколи не дозволяє собі насміхатися з людини,
принижувати її, виявляти зневагу чи зверхність до осіб неукраїнської
національності. Це дуже важливо, адже в його гумористичних творах
зустрічаємо й цигана, й шинкаря-єврея, і росіянина, і поляка, і турка...

Автор висміює моральні вади людей, негідні вчинки, а не національні

ознаки. У сатиричному об'єктиві — заздрість, корисливість, ненажерливість,
скнарість, самовпевненість, хвалькуватість, хитрість, підступність,
брехливість, хабарництво і т. ін. Українців поет не ідеалізує. Вони, як і інші,
потрапляють у комічні ситуації, обдурюють і обдурюються, грішать.
Ліричний герой Руданського у більшості випадків залишається гідною
людиною, в генах якої живе історична пам'ять, скільки б її не вбивали.

навчитися виразно читати співомовки С. Руданського. вміти аналізувати їх

зміст; вивчити визначення гуморески, співомовки, інверсії.

Домашнє завдання:
  Навчитися виразно читати, аналізувати співомовки С.Руданського,
вивчити визначення гуморески, співомовки, інверсії

УРОК 12
Тема: С.Руданський «Запорожці у короля». Висміювання
засобами поетичного слова моральних вад, негативних рис
характеру, авторська симпатія до простої людини, до її розуму,
кмітливості, почуття гумору, вміння посміятися над власною
безпорадністю, вміння відстояти свою гідність

ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

1. Методичний прийом "Вірю — не вірю".

— С. Руданський народився в сім'ї священика. (Вірю.)

— Поет навчався в Петербурзькій академії мистецтв. (Не вірю.)

— Руданський проживав і працював у Ялті. (Вірю.)

— Поет працював лікарем. (Вірю.)

— Важке життя, нестатки і хвороби знайшли відображення у творчості

Руданського. (Не вірю.)

— С. Руданський писав байки. (Вірю.)

— С. Руданський прославився як автор співомовок. (Вірю.)

— Співомовка — це вірш, побудований на анекдоті чи приказці. (Вірю.)

2. Бесіда за запитаннями.

— Що вам відомо про козаків, а саме: їх побут, звичаї, характери?

— Назвіть відомі вам твори про козацтво.

3. Методична стратегія "Кубування".

Учитель. Дайте характеристику козакам за схемою кубування.

Алгоритм складання:

1. Опишіть це...

2. Засоціюйте це...

3. Порівняйте це...

4. Проаналізуйте це...

5. Знайдіть аргументи "за" і "проти".

6. Застосуйте це...

Приклад кубування:

Козаки

1. Козаки — воїни, які понад 300 років були охоронцями нашої землі.

2. Козаки — музика литаврів, гамір, сміх, галас, дотепні вислови, вершники

на конях, бій, блиск шабель, музика бою, свист куль, перемога, високі
кургани, насипані шапками.

3. Неначе лавина в горах, яку ніщо не здатне спинити. (Неначе героїчна пісня,

недоспівана. яку судилося проспівувати нам).

4. З пісні: степу; дотепного гумору; іскристого сміху; віри в Бога; любові до

Батьківщини; з клятви, даної другу; з пам'яті нащадків; з віри в перемогу; з
відданості Україні.

5. "За"

Найсміливіші захисники України, яких не забудуть нащадки.

"Проти"

Жорстокість, яка викликана тією епохою.

6. Вивчити історію, наблизитися до розгадки національного духу народу.

4. Слово вчителя.
 Сьогодні ми перегорнемо ще одну сторінку творчості Степана
Руданського, сповнену народного жарту, гумору, дотепу, щирого сміху,
прочитаємо "незрівняні в своїм роді співомовки" (І. Франко) та поділимося
враженнями від прочитаного.

5. Ідейно-художній аналіз співомовки "Запорожці у короля".

Слово вчителя.

Про сміливість, кмітливість, дотепність козаків, їхнє почуття гумору

ходили легенди. Чого варті хоча б ті прізвища-прізвиська, які вони давали
новоприбулим: Непийвода, Неїжко, Недайкаша, Неїжборщ, Нагнибіда,
Паливода, Перебийніс, Убийвовк, Куйбіда, Несвятипаска, Задуйвітер та ін. -
-- Згадаймо картину І. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому
султанові"

Народні перекази говорять про те, як запорожці вміли давати відсіч

тим, хто ставився до них із пихою, хотів принизити, посміятися з них, хай це
був навіть сам король чи його вельможі. Мабуть, саме на таких переказах і
будував співомовки С. Руданський.

Словникова робота.

Жупани — верхній одяг, оздоблений хутром, був поширений серед

заможного козацтва та польської шляхти.

Кармазиновий — з дорогого старовинного темно-червоного сукна.

Храбренні — хоробрі.

Ляхи — поляки.
Щільник меду — лист, утворений чашечками з воску; бджоли та оси роблять
його для зберігання меду.

Виразне читання співомовки "Запорожці у короля", с.246

Обговорення змісту твору.

— Як король зустрів козаків?

— Зачитайте рядки, в яких описано зовнішність козаків. Яким ви побачили

запорожців?

— Чому ляхи, побачивши довгі вуса козаків, вирішили нагодувати гостей

сметаною?

— Як виявили винахідливість козаки, щоб запобігти насмішкам з боку ляхів?

— Чи імпонує вам така риса вдачі козаків? Чому?

— Чого вчить нас ця співомовка?

— Якби тобі довелося покласти на музику співомовку "Запорожці у короля",

то яким би настроєм вона була б перейнята?

Визначення теми, ідеї, основної думки твору. (виписати в зошит)

Тема: зображення приїзду козаків до польського короля, їх шаноблива

зустріч.

Ідея: возвеличення мужності, кмітливості козаків, вміння бути

дипломатичними.

Основна думка: запорозькі козаки вміли з гідністю відстояти свою честь і не

давали нікому із себе покепкувати, таких людей здавна поважають і цінують.

Складання асоціативних грон для характеристики запорожців і короля.

Домашнє завдання:
 Навчитися виразно читати, аналізувати співомовки С.Руданського,
відповідати на запитання, вміщені в підручнику, с.248-249 ;

 Скласти сенкан про козаків, зміст якого виражатиме головну думку

співомовки "Запорожці у короля";

 Виписати прислів'я про кмітливість, винахідливість.

(письмово – відправити на електронну пошту до 24 квітня)