Повість «Тіні забутих предків».

Трагічна доля
Івана й Марічки як наслідок суперечності між
мрією й дійсністю. Світ людини у зв’язку зі
світом природи. Фольклорне тло твору. Образи й
символи в ньому. Образи Івана та Марічки
як утілення романтичної ідеї незнищенності
кохання
 Гуцули — оригінальніший народ, з багатою
фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий
язичник-гуцул усе своє життя, до смерті, проводить
у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори
і води.
М. Коцюбинський
 Михайло Коцюбинський кілька років листувався з
відомим фольклористом і етнографом Володимиром
Гнатюком, який вивчав гуцульський фольклор.
Інтерес до життя гуцулів з’явився й у письменника

У 1902 році Гнатюк

надсилає письменникові
багатотомні видання
етнографічної комісії
Наукового товариства імені
Шевченка у Львові. Тут і
коломийки, і легенди, і
анекдоти, зібрані Гнатюком
у Закарпатті.
 Улітку 1910 року Коцюбинський, повертаючись з
Капрі (Італія), де він лікувався, вирішує здійснити
давню мрію – відвідати Карпати. У листі Максимові
Горькому від 27 серпня 1910 року пише, що вирішив
закінчити відпустку відпочинком у Карпатах.
 Прибувши до Криворівні 1911 р., письменник
вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор,
записує говірку, проймається духом гірської
природи. Усі ці знання лягли в основу повісті,
остання сторінка якої була перегорнута рукою
митця в жовтні 1911 р.
 Спочатку письменник назвав повість «В зелених горах».
Наступні варіанти: «Тіні минулого», «Голос віків», «Голоси
передвічні», «Дар предків забутих». І, нарешті, остаточно
визначився з назвою, яка містить натяк на загадковість,
казковість і дихання віків - «Тіні забутих предків»
 Слова-діалектизми і їх тлумачення.
АФИН ягоди.
БАРТКА сокира.
БЕСКИДИ система гірських хребтів.
БРАЧЧІК брат.
БУДЗ бринза, сир із овечого молока.
ВАТАГ головний серед пастухів.
ВАТРА вогнище.
ГАЧІ штани з білого сукна.
ГУГЛЯ святковий одяг з білої вовняної тканини.
ҐАЗДА господар.
ДЕНЦІВКА різновиди сопілок.
ЖЕНТИЦЯ сироватка.
КАПЧУРІ панчохи.
• КЕПТАР овчинна безрукавка.
• КІСНИКИ стрічки для плетення коси.
• КРАШЕНИЦІ штани з кольорового сукна.
• КРУТІЖ водоспад.
• КУЛЕША їжа вівчарів, зварена з муки й води.
• ЛЕГІНЬ юнак.
• ЛУДІННЯ одяг.
• МАРЖИНКА худоба.
• МОЛЬФАР чарівник.
• ФАЙНА гарна.
• ПЛАЙ гірська стежка.
• ПОСТОЛИ взуття.
 Чому ж між Іваном і Марічкою виникла
приязнь? Знайдіть уривок з тексту повісті й
прокоментуйте.
«Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна,… ловив
дивну мелодію пісні. Він наскочив на маленьке дівча, що тряслось з жаху…
Іван зловив її коло ріки, шарпнув за пазуху і роздер… Звідти впали на землю
нові кісники, а дівчина з криком кинулась їх захищати. Він видер і кинув у
воду. Тоді дівчина подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором
чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо... в мене є другі... май ліпші.
Вона його наче потішала.
Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав.
Витягла врешті довгий цукерок.
— Ади! Половину вкусила, а другу поважним,
повним довір’я рухом подала йому.
— На!»
 Що єднало обох у дитинстві та юності?
Знайдіть уривок з тексту повісті й
прокоментуйте.
«…вона несвідомо тягла його в гори, носила по сусідніх кичерах,
лісах і долинах, де б міг він стріти Марічку. Марічка його
прийняла, як би сподівалась: він буде з нею пасти овечки…».
 Як у творі автор розповідає про творчу уяву
Івана, його талант? Знайдіть уривок з тексту
повісті й прокоментуйте.
«Коли Івану минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше. Він
знав вже багато. І раптом в сій дзвінкій тиші почув тиху музику,
яка довго і невловимо вилась круг його вуха. Застиглий і
нерухомий, витягнув шию і з радісним напруженням ловив
дивну мелодію пісні. Він вийняв денцівку. Зразу йому не йшло,
мелодія не давалась. Напружував пам’ять, ловив якісь згуки, і
коли врешті знайшов, що віддавна шукав, що не давало йому
спокою, і лісом поплила чудна, невідома ще пісня, радість
вступила у його серце.
…Так знайшов він у лісі те, що шукав.»
 Чи була талановита Марічка? Знайдіть уривок
з тексту повісті й прокоментуйте.

«Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого

голуба, — співанками. Вона знала їх безліч. Звідки вони
з’являлись — не могла б розказати. Марічка і сама вміла
складати пісні. На що б не впало око: чи пропала овечка,
полюбив легінь, зрадила дівка… — все виливалось у пісню,
легку і просту...»
 Як поставилися юні герої до вимушеної
розлуки?Як автор відтворює сцену
прощання? Знайдіть уривок
з тексту повісті й прокоментуйте.

«Жура гризла Івана.

— Мушу йти в полонину, Марічко, — сумував він заздалегідь.
— Що ж, йди, Іванку, — покірно обзивалась Марічка, — така
нам доля судилася».
 Як страждав Іван Палійчук, дізнавшись про
втрату коханої? Знайдіть уривок з тексту
повісті й прокоментуйте.

«Дізнавшись про загибель Марічки, не проронить жодного

слова, тільки єством виразить відчай і біль».
 Чому автор зображає подальше життя Іванка
трагічним? Як відтворює автор тяжкі
переживання героя за втраченою коханою?
Знайдіть уривок з тексту повісті й
прокоментуйте.
«Але часами, несподівано зовсім, коли зводив очі на зелені
царинки, звідти злітав до нього давно забутий голос:
-Ізгадай мні, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю сім раз на годину.
Тоді він кидав роботу і десь пропадав.
«— Іва…, — стогнала Марічка десь з глибини, і був у голосі
тому поклик кохання і муки.
«— Іду, Марічко!— билась в Іванкових грудях одповідь».
 Що ж відбувається з Іваном? До чого
призводить душевний біль? Знайдіть уривок з
тексту повісті й прокоментуйте.

«Знав, що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде

його у безвість. А проте йому було добре, він йшов за її сміхом,
за щебетанням дівочим, легкий і щасливий…
— Не кажи так, Марічко, не кажи, любко…Тепер ми вже разом
та й довіку укупі будемо...»
 Що спонукало Івана одружитися? Знайдіть
уривок з тексту повісті й прокоментуйте.

«Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багатства

— не на те гуцул жиє на світі, — саме плекання маржинки
сповняло радістюсерце. Як дитина для мами — такою була для
нього худібка».
 Якою була Палагна? У чому вбачала смисл
життя? Знайдіть уривок із тексту повісті й
прокоментуйте.

«Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка…,

любила пишне лудіння, шовкові хустки та дорогі згарди..,
ворожіння»
 Заповніть паспорт твору
АВТОР
НАЗВА
РІК СТВОРЕННЯ
НАПРЯМ, ТЕЧІЯ
РІД
ЖАНР
ТЕМА
ІДЕЯ
МІСЦЕ ПОДІЇ
АВТОР Михайло Коцюбинський
НАЗВА «Тіні забутих предків»
РІК СТВОРЕННЯ 1911 р.
НАПРЯМ, ТЕЧІЯ імпресіонізм.
РІД епос.
ЖАНР повість.
ТЕМА зображення життя гуцулів у Карпатах на
межі XIX й XX ст. в гармонії з природою,
традиціями й звичаями, з язичницькими й
християнськими віруваннями.
ІДЕЯ гімн природі, чистоті людських взаємин і
почуттів, засудження бездуховного життя,
обмеженого дрібними потребами й
інтересами.
МІСЦЕ ПОДІЇ Гуцульщина, Карпати, біля р. Черемош.
 ГАРМОНІЯ ЛЮДИНИ Й ПРИРОДИ;

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
ЖИТТЯ Й СМЕРТЬ;

ЯЗИЧНИЦТВО Й ХРИСТИЯНСТВО;

СИЛА КОХАННЯ Й НЕМОЖЛИВІСТЬ

ІСНУВАННЯ БЕЗ НЬОГО;

ВПЛИВ МИСТЕЦТВА НА ЛЮДИНУ;

РОЛЬ ПРАЦІ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ;

СТОСУНКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ.

КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — в основу дії
покладене гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і
принципів життя, що закономірно викликає протиборство,
зіткнення між героями, групами героїв, героєм і суспільством
або спонукає до внутрішньої боротьби із самим собою.

МІЖ РОДИНАМИ (ПАЛІЙЧУКИ - ГУТЕНЮКИ);

КОНФЛІКТ ТВОРУ

КОХАННЯ (ІВАН - МАРІЧКА);

ЛЮДИНИ З ДИКОЮ ГІРСЬКОЮ ПРИРОДОЮ;

ЛЮДИНИ З ВЛАСНИМ «Я»;

ПОБУТОВИЙ;

ЛЮДИНИ З ЛЮДСЬКИМ БУТТЯМ (ІВАН – СМЕРТЬ).

Гуцули в повісті Коцюбинського
— справжні діти природи, які
живуть за її законами,
прислухаються до того, що
говорить земля, ліс, вода. Вони
вірили, що природа
одухотворена, що землю, гори,
ліс разом з людьми населяють
добрі та злі духи, чугайстри,
мавки, щезники, вірили в силу
магії, ворожінь та заклять, у те,
що в різдвяну ніч до хати
обов’язково прийдуть душі
померлих.
 Щезник — за давніми віруваннями
гуцулів, чорт, що раптово
з’являється й зникає, скликає всіх
міфічних істот у танок.

«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив

гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши
очі, дув у флояру».
 Образ Чугайстра (Чугайстрина, Лісового
Чоловіка) не відомий іншим слов’янам.
Його знають тільки в українських
Карпатах. На Бойківщині його називають
просто Дідом, а на Закарпатті —
Ночником. Походження назви Чугайстер
достеменно не зрозуміле. Сучасні
дослідники пов’язують це слово з чугою,
чуганею (верхнім одягом, який тчуть так,
що він має вигляд великої овечої шкури
й довгою вовною).

«Він був без одежі. М’яке волосся покривало все його тіло,
оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на
грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що
боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і
роздере».
 Нявки. У Галичині місцем поселення
мавок (нявок) вважають Карпати. Мавки
символізують душі дітей,
які народилися мертвими чи померли
нехрещеними. Вони часто постають у
вигляді молодих красивих дівчат, що
танцями й співом заманюють хлопців у
ліс, де залоскочують їх до смерті або
стинають їм голови.

«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо

він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов
поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не
побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце,
утробу і все, як се у нявки буває».
 Мольфа́р — у культурі гуцулів так
називають наділену надприродними
здібностями людину. Як вважають місцеві
жителі, мольфари бувають добрі або злі.
Добрі лікують людей та керують силами
природи (наприклад, хмарами).

 «Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар.

У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і
життя, здоров’я маржинки й людини».
 «Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях.
Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару.
Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув
у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..»
 Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на
сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».
 Слово відьма спочатку вживалося в
значенні «та, що все знає», звідки
розвинулося подальше «ворожка», а
пізніше — «зла, сварлива жінка».

«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма!

Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла
вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала,
нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби.
Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб’є у
неї чотири кілки, неначе дійки, — і надоїть повну дійницю».
 Складання інформативного ґрона
щодо характеристики Івана Палійчука
«файний леґінь»

неспокійний і дивний
працьовитий
чутливий, сильний

вірний у коханні

тужить, сумує, страждає добрий господар

живе мріями й спогадами про грає на флоярі
Марічку
стає відлюдькуватим
 Складання інформативного ґрона
щодо характеристики Марічки Гутенюк
красива, молода гуцулка

добра, співчутлива
довірлива
щира

розумна

складає співаночки віддана

прагне щастя ніжна, відверта

мріє про весілля дарує Іванові щастя

 Спільні риси Марічки Гутенюк та
Івана Палійчука
природа - їхня стихія

музична обдарованість

поетичні натури

доброта й забобонність

віра в Бога
зв’язок із народною творчістю

ідуть наперекір батькам

ніжні й віддані в коханні

 Що перемагає у повісті «Тіні забутих предків»
Михайла Коцюбинського — добро чи зло?

ПОМСТА ДОБРО
ГУТЕНЮКИ МАРІЧКА

ДОБРО
НЕНАВИСТЬ

ДОБРО

ЗЛО
ЗЛО ЧИ
ЗЛО?

ПАЛІЙЧУКИ ІВАН
ПОМСТА ЗЛО
 ІМПРЕСІОНІЗМ У ТВОРІ
 психологізм у змалюванні персонажів (характер
розкривається через внутрішні душевні процеси);

 прагнення відтворити найтонші зміни в настроях,

передати миттєві враження;
 підвищена увага до кольорів і звуків;
 уникнення масштабних соціальних проблем;

 актуальний хронотоп (теперішнє – це наповнена

реальністю мить, що має незримі смислові зв’язки з
минулим і майбутнім).
 Образ сонця в повісті М Коцюбинського
«Тіні забутих предків»

«…а тут раптом « …дзвонять потоки і

з’являється сонце – праве виспівує сонце…»
Боже лице – і вже
дзвонить у коси…»
«Та ось з-за гори «Розсипалось
встає вже Бог- сонце пилом
сонце і вкладає квіток…»
свою голову в
землю»

М.Коцюбинський – великий
сонцепоклонник
 «Тіні забутих предків» у
міжнародному прокаті «Дикі
коні вогню» — український
художній фільм режисера
Сергія Параджанова,
відзнятий 1964 року на
кіностудії імені
Олександра Довженка.

Роль Івана грав Іван Миколайчук, студент 3-го курсу

Київського інституту театрального мистецтва. Попри те, що фільм
отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у
двадцять одній країні, режисера Параджанова заарештували, а
фільм заборонили на довгі роки.