“Зачарована Десна”

паспорт твору
Лисяк Анастасія
"Зачарована Десна" — автобіографічний твір,
спогади письменника про дитинство, перші кроки
пізнання життя, про "перші радощі, і вболівання, і
чари перших захоплень дитячих...", про діда Семена і
прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда
Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря.
Спогади ці час од часу переростають в авторські
роздуми — про "тяжкі кайдани неписьменності й
несвободи", інші лиха та страждання людей праці й
разом з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру
думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність
до "найвищого і тонкого".
У кіноповісті О. Довженко поетично формулює
творче кредо митця: "Митці покликані народом для
того, щоб показувати світові насамперед, що життя
прекрасне... Бачити зорі навіть у буденних калюжах
на життєвих шляхах".
"Зачарована Десна" є лебединою піснею автора.
 Літературний рід: епос.
Жанр: кіноповість ("автобіографічне кінооповідання").
Напрям (течія): модернізм, соціалістичний реалізм.

Проблематика “Зачарована Десна”:

Тема: спогади письменника про своє дитинство, про

кровний зв'язок з народом і рідною землею. 1.Природа і людина

2.Шлях народу та людини до щастя
Ідея: з'ясування основних факторів формування 3.Прекрасне й потворне в житті
людської особистості, духовного джерела справжнього 4.Покликання, сутність людини
таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси 5.Роль праці в житті людини
природи, рідного краю, людей праці. 6.Добро і зло
7.Життя і смерть
Мотиви: "краса дитинства"; "краса праці"; "краса

природи — "рід"; —мораль"; "минущість життя";

"бездуховність нових часів".

Композиція, композиційно-стильові особливості: особливість повісті в тому, що в

ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор — зрілий
митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко. Сюжету як
такого немає. Натомість є певна двоплановість: основна сюжетна лінія — це
новели про дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям); другий план
— ліричні відступи зрілого майстра (філософське осмислення художньої творчості,
краси людської праці, природи, людини). Отож розповідь має двоплановий
характер: перший план — це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості
дитини; другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського
буття, роль дитинства у формуванні особистості.Особливістю кіноповісті
"Зачарована Десна" можна вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не
перешкоджає читати твір з неослабною увагою. Для втілення художнього задуму
автор звертався до випробуваних часом джерел — фольклору і класичної
літератури. Письменник запозичує з фольклору принцип "нанизування мотивів,
використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень,
обрамлення, поетичної антитези і зіставлення, ретардацій" (ретардація — штучне
уповільнення дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку)
 Головні герої та їх образи: людей: прадід Семен — схожий на бога, любив сонне,
помер на погребі; прабаба Марусина — любила проклинати; батько Пггкро —
гарний, але випивав з горя й погано одягався, дожив до окупації; мити Одарка
Єрмолаїв-на — любила, щоб усе "проізростало", Тарас — батьків батько, возив
Сашка на косовицю; дядько Самійло — косар; Тихон Бобир — мисливець; Леонтій
Опана-сович — учитель; природи: Десна, луки, огірки, морква, сонце, зірки, пес
Пірат і його син Пірат-, предметів і явищ: хата, картина Страшного суду, погріб, пісні,
повінь, човен, Великдень, косовиця.

Символічні образи: Десна, рідні Сашка, лев, повінь та ін

Сашко: жвавий, дотепний, спритний,
винахідливий хлопчик.
Наприклад: Одного разу Сашко поліз у тютюн, Час подій: початок XX ст.
що якраз цвів, потім до огірків. Став дражнити Місце подій: береги Десни (с. Сосниця).
бджіл, але жодна так його і не вкусила.

Бджолине жало хоч і болить, але коли почне

плакати малий, дід чи мати дають зразу мідну
копійку, яку треба прикласти до болючого
місця. Біль швидко проходить, а за копійку
можна купити в крамниці аж чотири цукерки і
смакувати ними до вечора.
 Композиція: складеться з низки епізодів, які є спогадами дорослого Олександра Довженка про своє дитинство, розказаними устами малого Сашка
(своєрідний сюжет); епізоди перемежовуються роздумами дорослого Довженка про красу людської праці, природи, долю батьків, минуле й
сьогочасне, мораль і свій мистецький талант (своєрідними ліричними відступами). Сюжет: у реальний світ оповідача все частіше починають
вторгатися спогади (пролог)
— (епізод 1 спогад про город, сад, які насаджувала мати
— (епізод 2) спогад про діда Семена, який був дуже схожий на Бога, любив спати на погребні, пахнув землею й трохи млином, прожив під сонцем коло
ста літ — мати ненавиділа діда й вважала його чорнокнижником, зрештою спалила його Псалт;гр
— епізод З) спогади про прабабу Марусину, яка любила прокльони проклинала все (курей, свиней, собаку Пірата, дітей, сусідів)) й прокляла Сашка,
який понаривав моркву
— (епізод 4) спогади про страх перед картиною Страшного Сух-бо в сім,ї всі були грішні
— (епізод 5) спогад про відновлення святості узяв дідову шапку й пішов шанувати старих людей)
— (епізод 6) спогад про люоов до музики, а особливо до звуків клепання коси
— (епізод 7) спогад про братів-няньок, які любили співати, за що їх Бог малими забрав до свого ангольського хору
— (епізод 8) спогади про батька, який був красивий, одне тільки некрасиве — одяг — безбарвний, убогий
— (епізод 9) спогади про народження сестрички та смерть прабаби
— (епізод 10) спогади про життя в гармонії з природою й про повінь на Великдень, коли отець Кирило на човні святив паски — через півстоліття щезло
з лиця землі, спалене фашистами
— (епізод 11) спогад про косовицю дитячу любов до косовиці, про сварки, про зустріч із левом
— (епізод 12) спогади про дядька Самійла, який був великий косар, йому навіть дали прізвище Косар
— (епізод 13) спогад про дядька Тихона-мисливця
— (епізод 14 спогади про собаку Пірата та його сина Пірата
— (епізод 15) спогад про коней
— (епізод 16) спогад про похід до школи, де про Сашка вчитель сказав: "Не развитой!" — авторські роздуми про минуле, яке було сповнене плачу,
темряви й жалю, роботи, тяжкої праці; усе розтануло, як сон — одна лише Десна зосталася нетлінною — звернення до Десни: "Благословенна будь,
моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя!
Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав
рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не
втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".