1642429588248777

УВІДПОВІДНЕННЯ СИНТАКСИЧНИХ ФРАГМЕНТІВ
ПРОСТОГО ТА СКЛАДНОГО РЕЧЕНЬ

1. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і
складних речень. Логіку такого поєднання показано на схемі.
Просте речення Складне речення

1 Для забезпечення стабільності всередині А Коли за голими деревами зайшло сонце,
країни Мономах нерідко вдавався до Степан зібрався в дорогу.
рішучих дій проти порушень миру, але
виявляв до упокорених противників
милосердя.
2 Здавна народ України славився своєю Б Віють вітри, віють буйні, аж дерева
гостинністю. гнуться.
3 У хаті ще більше потемніло. В У досвітньому небі сизіли далекі хмари,
наче над землею летіло безліч перелітних
птахів.
4 Вітер колише трави шовкові. Г Щоб не відстати від своїх вогневиків,
старшина завжди вирушав заздалегідь.
Д Серед великої тиші чулось тільки, як
шелестіли листочки.


1 Од хвилювання Тетяна не могла спокійно А Ми пильно землю бережемо свою, аби її
говорити. не вкрили чорні хмари.
2 Наперекір утискам царського двору Б А круг озера сосни, які в хуртовину
Остап Вересай першим серед українських натомились шуміти.
кобзарів вийшов на світову арену.
3 Сюди за щастям я забрів. В Був дуже веселий, тому що таланило
йому дивовижно.
4 На тихому плесі почали виринати зелені Г Я чолом до землі припаду і відчую, як
пуп’янки. сонячно бродить життєдайний рух.
Д Я зберіг почуття і надії не втратив, хоч
не раз і з журбою, і з розлукою знавсь.


1 Малий сірий шнурок у небі спочатку А Дарма що старшина заборонив співати,
повзе, як гусениця, та скоро видовжується, над табором стояв суцільний гул.
розбивається на окремі цятки.
2 Після третіх півнів Гнат бережно Б Місяць повис над ставом, щоб таємниці
відчинив хатні двері й вийшов. неба і землі з’єднати.
3 Незважаючи на вітерець, парило й В Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив
робилося душно. по річці каміння і рив береги.
4 Волноваські учні приїхали до Києва Г Сонце сильно нагрівало, так що земля
подивитися визначні пам’ятки історії та почала парувати.
культури.
Д У рідному місті ще тихі та сонні
майдани , коли до Дніпра ми зі школи йдемо
на зорі.


1 Чиста та погожа вода стояла майже А Поміж дерев буйно росли трави, які не
вщерть із кам’яними цямринами криниці. цвітуть ніколи.
2 Осінь прийшла задощити поля, умити Б Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.
ліси та сонні хати.
3 Чому оці засмаглі люди в чорних пілотках В Я не збагну ніколи, як умістилось моє
підводників шукають нагоди порадитись зі життя в маленькім слові «хліб».
мною.
4 Секунди, як сніжинки, миготять. Г Він рад буде навіть поступитися чим-
небудь, аби привести діло до кінця.
Д Пройшов мій вік, як маківка одцвіла.

1 Перша його думка була побачити Настю
А Легко дихали лугові трави, які щедро
та почути від неї новини. обмили теплі літні дощі.
2 Вікові ялини й сосни похмуро мовчали
Б Удень, коли світило сонце, лід вигравав у
через байдужість до людських тривог.його промінні міріадами іскор.
3 Баче шлях широкий в полі та й пішов
В Готуються осінні далі зустріти ночі
шукати долі. темноту там, де зоря в такій печалі
згубила хустку золоту.
4 Увечері того дня й наступного їх Г Бог дав мені співучий голос, щоб менше
приймали найповажніші люди в місті. сліз душа лила.
Д Над минулим не плакав, бо маю неско́рену
вдачу.


1 Ніжний багрянець скрашав хмарки над А Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді
горами. принесли на свої крилах весну й життя.
2 Попри всі злигодні й турботи переднього Б Дощу вже не було, хоч важкі чорні хмари
краю Хома навіть погладшав. швидко проносились над нами.
3 Брови й плечі його полізли високо вгору від
В Як посадить яблуню кожна людина,
здивування. заваляться війни й важкі фронти.
4 При щирості між людьми, при глибокій і Г Заздрість роз’їдає людину так, як іржа
міцній симпатії ніякий риск не страшний. пищить залізо.
Д Готуються осінні далі зустріти ночі
темноту там, де зоря в такій печалі
згубила хустку золоту.

1 Увечері вся сім’я збиралася за столом під
А Немов ті чайки бистрокрилі, човни у
грушею. синю даль пливуть.
2 Діти пішли після уроків відпочивати в
Б Повік не постаріє серце кобзи, як
парк. житиме хоча б один кобзар.
3 Періщив душу сором, як батіг. В Ми малими, щоб нарвати квіту, по
найтонших дряпались гілках.
4 У разі потреби ми приїдемо до тебе Г Здалось мені, що плакала бджола в
машиною. святково-золотистому корсеті.
Д І навіть тепер, коли минув рік, рана у
серці ще ятрилась, боліла.


1 З переляку хлопці заклякли на місці. А Небо заволокли хмари, так що сонце ледь
пробивалося крізь них.
2 Павлусь розповідав знайомим про Б Нічого не було видно, бо очерет виріс
подорож. вище людського зросту.
3 Угорі лиш де-не-де блимне зірка та В Пам'ятаймо, що ми з України.
розсипле іскри.
4 Наперекір примхам природи цього року Г Там, де сіло сонце, увесь горизонт палав
зібрано гарний врожай пшениці. яскравим полум’ям.
Д Дарма що давно приїхала до міста, на
землі працювала швидко та вправно.


1 Не раз ми вертались до хати і знову брели А Туди, де в синім неба морі немов
від порогу правдивої цілі шукати. тремтить Чумацький Шлях, я понесу тебе
над зорі в моїх закоханих піснях.
2 Ходила вона швидко, поралась проворно, Б Легко в калюжі неслави застрягти, тому
незважаючи на свою старість. що важко звідти вилізати.
3 Весняний світанок народжувався В Живи так, щоб із людьми тобі було
повільно. добре.
4 Ішов Кобзар до Києва та сів спочивати. Г Хоч до всіх щирий та привітний, Тарас не
раз серед веселої забави молоді сідав у
кутку та впадав у задуму.
Д Шукаю слова нестерті, щоб стати на
повен зріст.

1 І горобці, неначе із-за куліс, упали А Погода стояла тепла і сонячна, так що
табуном на просо. шибки на вікнах аж миготіли.
2 Бурлаки завернули в яр на відпочинок. Б Полум`я стояло рівно, наче свічка палала.
3 Незважаючи на маленький вітерець, В Безумству хоробрих пісню співаймо, щоб
парило й робилося душно. вічно жити в сяйві великих справ.
4 Після дощу гостріше пахнуть квіти. Г Піймали щуку молодці та в шаплиці
гуртом до суду притаскали, хоча лоби й
мокренькі стали.
Д Щовесни, коли почорнілий сніг зійде з
полів, починає парувати земля.


1 Сивий полин і листатий подорожник А Де старих шанують, там вони довго
кущилися обабіч дороги. живуть.
2 Незважаючи на головний біль, він Б Щоб набратися нових вражень, ми з
продовжував виконувати роботу. друзями пішли в туристичний похід.
3 Ластівки літали понад самою землею В А ліс росте, живе, хоч буревій і травами
мовчки, без щебету. шумить.
4 Виходить місяць до діброви писати елегії Г У світі все було так, як сто, і тисячі, і
на пнях. мільйони років тому.
Д Коли лось ступив на лід, то під ним
приглушено торохнуло.


1 Батько наказав синам косити траву. А Ударив грім так, що аж серце завмерло
від страху.
2 Вранці я пішов навідати свого товариша.Б Хлопці вийшли до села із заходу, так що
тепер їм не було чого боятися.
3 У неділю вранці-рано поле крилося В Спинюся я і довго буду слухати, як
туманом. залишає листопад гаї.
4 Швидше і швидше котилися хвилі, Г Соборна Вкраїно, усі храми твої
заливали все, розливалися ширше і помалу відбудуємо, щоб лунами дзвонів сягнути
заспокоювались. духовних вершин.
Д Ледве літнє сонце упало за обрій, усе село
потонуло в тихому присмерку.


1 При вологій весні озимина буде доброю. А Хоч зима й завертає сердито, та весна
вже приходить у сни.
2 Далеко внизу в синьо-білій пітьмі Б Розкажи мені про те, як осінь фарбує
вгадувалась Десна. ліси.
3 І ластівки мені співали про щастя жити В Заспівай пісень про кохання, яких до тебе
на землі. ніхто не співав.
4 Туга від даремних спроб писати Г Якщо ви любите пісні, запрошуйте в
відродилася в нім із цього приводу. гості птаство.
Д А там, де сонце торкнулось вершечків
дерев, листя спалахнуло золото-зеленим
вогнем і стало прозорим.


1 Її постать відбивала рішучість А Білий сніг не лежав уже горою, а
обороняти свою честь від недругів лукавих. джерельцем співочим побіг, щоб очистити
землю й прокласти шлях для весни.
2 Пісні вернулись плакати на могилі Б І заблудився я у пущу темну, котрій,
Палкого серця. здавалось, і кінця немає.
3 Йде весна-королева по світу і співає на всі В Хай знає весь світ, що ми на культуру
голоси. могутні й багаті.
4 Восени ранній світ борюкається з Г А ввечері, як сонечко сідає, то огортає
туманом, з дощем та хмарами. землю аромат.
Д А сонечко встане, як перше вставало.


1 Незважаючи на складне життя, любив А Він рад навіть поступитися чим- небудь,
співи: дівочі колядки, щедрівки, веснянки, аби довести діло до кінця.
обжинки.
2 Над ставом у кущах сміялися солов’ї. Б Де воля родиться, там загиба зневіра.
3 Крізь біль і сльози в її очах на мить В Чайка квилить над морем тому, що хоче
виринув кришталевий сміх. їсти, а не тужить за кимось.
4 Вони приходять послухати Сократа. Г Небо було похмуре, хоч дощ давно вже
перестав.
Д Так тихо, спокійно в зелених берегах, що
хочеться сісти на човен й поплисти.

1 Не спитавши броду, не лізь у воду. А Стежка, що снувала по обійстю, поросла
голками молодої трави.
2 На чорному фоні неба заблищали Б Якби оті проміння золоті у струни
стрілами блискавки. чарами якими обернути, я б з них зробила
золотую арфу.
3 Погонич навмисно гнав коней з усієї сили. В І минуле було прожите, щоб ствердити
майбутнє.
4 Мрія купити затишний будинок надихала Г Умій жити так, щоб у тебе з другом
Софію не зупинятися й наполегливо була єдність духу, ідеалів.
працювати.
Д Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в
поле плугатарів із раннім плугом.


1 Гірко жилося Тарасові в рідній сім’ї через А Ви знаєте, як пахне хліб диханням сіяча,
злидні. вогнем безсонних діб?
2 Старий Кайдаш загадав синам ладнати Б Тепер я скрізь, де світло й любов.
два вози для возовиці.
3 Шляхом на цілий кілометр розтягнулась В Міські дороги засяяли вогнями ліхтарів,
танкова колона. адже непомітно стемніло.
4 Громада й справді того року не орала й не Г Часом вода розливалася так пишно, що в
сіяла хліба вгорі над балкою. ній потопали не тільки ліси й сінокоси.
Д Якби мої думки німії та піснею стали без

слова, вони б тоді багато що розповіли.

1 Річка тече, як щире золото, поміж А Увечері, коли всі зібралися за столом,
зеленими берегами. батько продовжив розмову.
2 Заєць, незважаючи на короткі ноги, дуже Б Лягає утома на душу, як сива імла на
прудко бігає. долину.
3 Від думки про розлуку Олені перехопило В Хоч є тисячі сортів культурних троянд,
подих. проте шипшина також заслуговує на увагу.
4 Під полудень на горизонті знялась курява. Г Я згоден день і ніч працювати, аби
процвітала моя родина.
Д Весняним днем травинка й та не

ворухнеться, бо ніжиться в легкім теплі.


1 Поміж кущиків лепехи, поміж рогози білів А Щоб добре жити, треба працю любити.
сиротливо льодок .
2 Наперекір огню і смерті, полки незборені і Б Заспівав, як співалося колись, від усього
вперті боям виходили навстріч. серця, на повні груди.
3 Серед подвір’їв над колодязями дрімають В В очеретах заворушилося птаство, коли
дерев’яні журавлі. перші промені сонця черкнули об воду.
4 Працювали люди на панському полі від Г Страху немає там, де живуть сміливі
сходу до заходу сонця. люди.
Д Хоч небагато жив на світі, та чари

юності збагнув.
20. Логіку такого поєднання показано на схемі.

1 Я прудко побіг через сіни і двір до клуні А Я для пісні вікно розчинив, щоб вона
навшпиньки. залила мою душу весною.
2 Гіркими помислами сповнилось ущерть Б Людині треба любити природу так, як
Романове серце. любить її метелик і бджілка.
3 Плавким льотом над болотом чайка лине, В Води було так багато, що земля вже не в
в’ється. змозі була її увібрати.
4 Спросоння Андрій не міг нічого Г Де громи гриміли смертю огняною, зливи
второпати. прошуміли сивою стіною.
Д Його земля усиновила, бо жив для неї,
нею снив.

1 Хворий зблід від різкого болю. А Любив я ті дні, коли вдома в нас
збиралися гості.
2 За сприятливих обставин перегони Б Смереки так тісно збилися в купу, що
триватимуть тиждень. важко було пролазити між їх шершавими
пнями.
3 Злі вчинки, заподіяні тобою, люди В Поле вступило в тінь, бо нахлинули
згадуватимуть довго. хмари.
4 Екскурсовод обіцяв розповісти про Г Я чолом до землі припаду і відчую, як
приватний військовий музей «Штурм». сонячно бродить життєдайний,
промовистий дух.
Д Тоді лиш пізнається цінність часу, коли
він утрачений.


1 Обличчя Світлани Сергіївни застигло від А Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні
здивування. туги, ні жалю.
2 Ще торік на схилах вона нарвала зілля, Б Коли шуміли верби над рікою, од твого
висушила та склала в торбинку. волосся віяло весною.
3 Незважаючи на хмарне небо, дощ не В Лелека крилатий вернувся до білої хати,
поспішав пролитися на спраглу землю. аби лише дома вмирати.
4 Учасники конференції зібралися в залі Г Сьогодні сонце ще не зійшло, бо хмари
обговорити план виступу. геть усе заполонили.
Д Жива краса жовтневої пори, дарма що
осінь землю млою вкрила.


1 Принесла бабуся з сіней і виставила на А Чом ти не прийшов, як місяць зійшов?
стіл велику полив’яну миску, виповнену
червоними квашеними помідорами.
2 Особливо похмурий та незадоволений Б Надворі стало так холодно, що вода вже
ходив Григір у жнива. позамерзала.
3 Минувши ярок, шлях повертав геть круто
В Де колись стояла повітка, там тепер
поза садком. давні вербові кілки стали товстими та
здоровими вербами.
4 Батьки приводили дітей записувати до Г Його очі розшукували тополю, за якою на
школи. блакиті легенькою парою струмує
світанок.
Д Я вкрию од вітрів квітки душі моєї, щоб
не згубив навік осінній холод їх.


1 Князь Яблоновський прибув до Космача і А Хоч і тепло ще, а осінь вже підходить
мав намір на деякий час осісти в крадькома.
космацькому замку.
2 Далеко праворуч між лісовими масивами Б Кохаю край наш дорогий, що зветься
на верховинах гір зажеврілося голе каміння. Україна.
3 Незважаючи на прохання місцевих В Навряд тільки маса піде за тобою, бо
активістів та влади, тернополяни вона не терпить абстракції.
продовжують перетворювати зелені зони в
сміттєзвалища.
4 Од переляку на його лобі виступив піт. Г Там, де ти колись ішла, диво-стежка
зацвіла вечоровою матіолою.
Д Мороз ударив по садках, так що увесь
цвіт лежав на землі.

1 Легкий вітерець прилітає десь із А Ми вийшли у світ, щоб зберегти в нашій
дніпрових верхів’їв. спільності свободу духу й життєвих форм.
2 На пораду вересень покличе всю Б Грає кобзар, виспівує, вимовляє словами,
старшину лісу та степів. як москалі, орда, ляхи бились з москалями.
3 Попри холод на нетопленій кухні родина В Виглядай мене, люба, звідки сходить
Іваненків про щось весело гомоніла. сонце.
4 Я твердо вирішила наперекір усім таки Г Ліниве так робить, як мокре горить.
бути щасливою!
Д У пустелі стояла непорушна спека,
дарма що був тільки квітень.


1 Укритий лісами, мовчав суворий лісовий А Треба нахилитися, щоб із криниці води
край. напитися.
2 Не знаючи правил гри, не ризикуй своєю Б Увечері повітря дзвеніло комарами й так
головою. палило обличчя, що не було жодної
можливості вийти з кімнати.
3 Хутір заріс черешником та зіллям трохи В Я згадую, як часто вечорами збиралась
не в пояс. на помості корабельнім громада наша і
там співала гімни.
4 Напився Микола, узяв у жменю води собі Г Висихає душі криниця і життя як не
очі трошки помочити. було, якщо раз чи два на місяць не поїду я в
село.
Д На високій дикій скелі стоїть Парфенон,
що дуже добре зберігся.

1 Фашистський ешелон з танками А За лісом починався хутір, розкиданий по
партизани знищили дощенту! горах та глибоких ярах.
2 Спритніші, попри всі удари долі, Б Сонця не було ще видно, хоч деякі шпилі
тримаються на поверхні життя. вже рожевіли.
3 Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, В Усі так виснажилися й ослабіли, що
куривсь брунатним димом. почали тремтіти.
4 Дворові не шепталися, а вголос гомоніли Г Наша доля працювати, тому що й
між собою. відпочинок наш потім без кінця.
Д Як парость виноградної лози, плекайте
мову.


1 Двоє заробітчан брели здалеку до рідного А Зерно в землю теж кладуть, щоб воно
села. воскресло в житі.
2 Через поранення командир взводу Євген Б Розум і за морем не купиш, коли його і
Довбиш змушений був поїхати на два вдома немає.
тижні додому.
3 Капітан наказав поставити парус. В Знай, мій друже, що кожний час по-
своєму прекрасний.
4 На зеленім лузі ліг туман спочити. Г На морі ставало темно, тому що з
берега насувала важка чорна хмара.
Д Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє.


1 Село було засипане снігом до половини. А Здоровенний дуб розлігся, розширився
своїм кострубатим гіллям, так що під ним
стало темно.
2 Попри труднощі більшість учнів ліцею Б І блідий місяць на ту пору з-за хмари де-
склала ЗНО з української мови. де виглядав, неначе човен в синім морі то
виринав, то потопав.
3 І грає арфа, мов у сні, про щось солодке В Прославився так, що й на люди вийти
та болюче. сором.
4 Галицький замок зачинений через Г Не ламай калину, бо вона в житті єдина.
реставрацію.
Д І сонце не всі гори освічує, хоч високо
ходить.


1 Я думаю про горде право підводити сонця А Мені здавалося, що тут я відкрив для
з імли. себе Україну.
2 Лежачи й сокира іржавіє. Б Слово, яке йде від серця, завжди проникає
в серце.
3 Почуття зради мені знайоме до болю. В Хочеться в дитинство повернутись, щоб
з криниці неба зачерпнути.
4 Екскурсовод запропонував продовжити Г Колодязь перекосився й угруз так, що
подорож кав’ярнями Львова. зверху лишився тільки низенький зрубець.
Д Ти робиш найкращу справу, якщо твердо
ступаєш по шляху доброго глузду.


1 Урочисте відкриття парку «Софіївка» А Сама ж місцина, де розташувалася
відбулося в травні 1802року. Лісова Гута, напрочуд гарна.
2 Правила етикету необхідно засвоювати Б Садили ми під тином акації колючі, щоб
для підвищення культури спілкування. затінок і захист нам дали.
3 Дівчина в рожевому намисті дивиться на В Хочу, щоб ніколи не зачерствіло серце в
сонце з-під руки. мешканців планети Земля.
4 Трохи одпочити дозволено бідолахам і Г І скрізь, де тропа моя в’ється, лишав я
води напитися. частиночки хмари.
Д Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту
куряву простеле, вийди на Дніпро.


1 Дорога ліворуч була широкою. А Пахне хлібом земля, що дала мені сонце
та крила.
2 Дівчина прибігла до матері поділитися Б Я чув крізь сон, як тихо плаче твоя зоря в
своєю радістю. моїх очах.
3 На камінних підвалинах стояло велике В Він написав листа, щоб нагадати друзям
вербове корито. про своє існування.
4 Я тобі наказую мовчати. Г Як не буде птахів, то людське серце
стане черствим.
Д Україна моя починається там, де доля
моя усміхається.


1 Піт уже річками котився по червоних, А А тепер у серці щось тремтить та грає,
міцних обличчях новаків. як тремтить на сонці гілка золота.
2 Через дощі та вітер повітря в Києві Б Сонце таке яскраве, що дивитися боляче.
стало трохи чистішим.
3 Солдати мали завдання вийти до В У цьому метушливому поспіху ми
набережної. погубили прекрасні слова, бо вони нам
стали непотрібні.
4 На конвертики хат літо клеїть віконця, Г Якби мені не тиночки та й не перелази,
як марки. ходив би я до дівчини по чотири рази.
Д Сонячне проміння, яке ще вчора ласкаво
посміхалося із-за хмар, сьогодні вже
заснуло.


1 Розгубившись на хвилинку, Марко не А Мороз ударив так нагло, що побив геть
встиг на потяг. усі чорнобривці в саду.
2 Над нашими головами ледь помітно Б Не відкладай на завтра те, що сьогодні
гойдався дим. можеш зробити.
3 З великим пензлем, у зелених капцях В У найхолоднішому морі світу Уедделла
фарбує гном оранжевий дашок. взагалі не можна купатись, адже воно
майже завжди вкрите кригою.
4 Життя постійно в’яже гордієві вузли. Г Шумить під вікнами тополина висока,
мов звісточку дальню несе.
Д Дивлюся на могутній дуб, що виріс на
гірському схилі.


1 Надію, ніжністю зігріту, у пучечки А Величаю силу, бо сила красива, граційно
зв’язую малі. велична в проявах своїх.
2 Без вітру не родить жито. Б Він покохав дівчину, яку випадково
зустрів біля криниці.
3 Студентам заборонили заходити до В Я виріс там, де дума Кобзаря цвіла.
університету без захисної маски.
4 Понад морями пролягають тіні журби й Г Мені здається, що колись давно людина
тривоги, спогадів і снів. мала крила, а не руки.
Д Людину тоді помічають, як знаходить
вона себе.


1 Налітав спроквола невеликий вітер. А Оскільки листя цього виду папороті
нагадує величезні орлині крила, рослину
назвали «орляк».
2 Через її емоційність із нею інколи важко Б Треба було малому клубочок ниток дати,
знайти спільну мову. аби йому додому дороги не питати.
3 Весело проходить свято при щасті, при В Незчувся, як минула ніч у думках, у
достатку. неспокої.
4 Вирушило море до річки топитися. Г Дівчата так співають, що на небі
скоріше виходять зорі.
Д Ні словом, ані ділом не зашкодь, коли ти
справді на землі Людина.

1642429588248777

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

1642429588248777

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

УВІДПОВІДНЕННЯ СИНТАКСИЧНИХ ФРАГМЕНТІВ

ПРОСТОГО ТА СКЛАДНОГО РЕЧЕНЬ

Просте речення Складне речення

2. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

3. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

4. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

6. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

8. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

9. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

11. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

12. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

13. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

14. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

15. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

17. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Д Якби мої думки німії та піснею стали без

18. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Д Весняним днем травинка й та не

19. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Д Хоч небагато жив на світі, та чари

20. Логіку такого поєднання показано на схемі.

Просте речення Складне речення

21. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

22. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

23. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

24. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

26. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

Просте речення Складне речення

28. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

29. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

30. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

31. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

32. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

33. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення

34. Увідповідніть за подібністю синтаксичного значення підкреслені фрагменти простих і

Просте речення Складне речення