Аналіз поезій

Аналіз вірша: “До Основ'яненка”

Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво,
колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле
Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної
свідомості українців.

Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного

минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною
державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за
справедливого суспільного ладу.

Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.

Композиція
Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі.
Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край.
Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто
шанувати і пам’ятати.
Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині.

Художні засоби:

Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє,
вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло,
сказало...море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава
не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине...», «виллю
сльозами», «позички з’їли», «слава стала...», «море грає», «усміхнеться серце».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують?
/ Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи
правду співаю? / Та що й казать?».
Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова... голосна та
правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні
жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех,
якби-то!», «...батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».
Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку
отамане?», «Тяжко, батьку...», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти
батьку...», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де...», «Не вернуться...», «Без...», «Чи...», «За що...», «Нехай...».
Висновок: найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в
минулому — батьківщина славного запорозького козацтва. У вірші поет думає над
тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість
покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша
по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити
серця людей, адже "все гине, — Слава не поляже; Не поляже, а розкаже. Що діялось в
світі. Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не
загине..." Вірш починається романтичною картиною природи із згадками про колишню
Україну, яка протиставляється сучасній, коли країна.

Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...

Т. Шевченко називає Основ’яненка отаманом, батьком, орлом сизокрилим,

сподіваючись, що до його авторитетного слова люди прислухаються.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

— Яким настроєм наповнена поезія? (Суму за славним козацьким минулим.)

— Яку надію висловлює поет? (Що слава повернеться, відродиться Україна.)
— Яке протиставлення вживається у творі і з якою метою? («Червоні жупани» —
«обідрана» сирота; щоб показати минуле й теперішній стан українського народу.)
— Яким чином основна думка поезії стосується Г. Квітки-Основ'яненка, котрому вона
присвячена? (Шевченко закликає патріарха літератури, до слова якого прислухається,
писати на злободенні теми, показувати для прикладу боротьбу козаків за свою
свободу.)
— Які рядки з поезії стали, на вашу думку, крилатими?
(Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!)

Аналіз вірша балади "Причинна", Т. Шевченко:

Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого

світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.

Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість,
вірність, приречена на трагічний кінець.

Балада “Причинна”
Жанр: романтична балада.
Сюжет: молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався.
На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю
розлуку й чекання, що стає "причинною", втрачає розум. Винними в цьому вважаються
"злі люди" (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина,
зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра ("Реве та стогне Дніпр широкий") і оплакує
смерть свого коханого. У сюжет твору майстерно вплетені психологізовані пейзажні
картини. Природа наче ілюструє, відгукується на зміни настрою героїні балади. Із води
виходять на місяці погрітись русалоньки — то нехрещені діти і дівчата. Вони побачили
сновиду, яка на дубі виглядала коханого, почекали, коли та спуститься і залоскотали її
насмерть. Аж на світанку повертається коханий козак, він бачить під дубом дівчину
свою мертву й вбиває себе. Люди їх знаходять і ховають.

Композиція: експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом ворожіння

стала причинною; зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв по-
вернутися до неї з походу; кульмінація: смерть героїв. розв’язка: епілог (поховання
закоханих).

Художні засоби: епітети: «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле
личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий»; пестливі
назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька» та порівняння: «з уст
— ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить».

«Лілея» аналіз
Рік написання – 25 липня 1846 р., Київ Тема: зображення страждань дівчини (лілеї)
через панську жорстокість і бездуховність. Ідея: висловлення співчуття героїні —
представниці простого знедоленого народу. Заробляй на полуниці 1500 грн в день!
Основна думка: Нащо мене бог поставив / Цвітом на сім світі? / Щоб людей я веселила,
/ Тих самих, що вбили / Мене й матір? Жанр: балада. Композиція «Лілея» Балада — це
розповідь Лілеї своєму братові Королевому цвіту про страшні часи кріпаччини,
нестерпне життя народу в умовах соціального гніту. Починається і закінчується твір
питанням, з яким звертається героїня до оточуючого її середовища: «За що?..».
Експозиція: За що мене, як росла, / Люде не любили? Зав’язка: Я не знала, що байстря
я. Кульмінація: Я умерла / Зимою під тином, / А весною процвіла / Цвітом при
долині… Розв’язка: Нащо мене бог поставив / Цвітом на сім світі? / Щоб людей я
веселила, / Тих самих, що вбили / Мене й матір? Історія написання «Лілея» 1846 р.— Т.
Шевченко, перебуваючи в Києві, зблизився з членами Кирило-Мефодіївського
товариства і вступив до нього. Гуртківці висували вимоги: скасувати кріпосне право,
знищити поділ суспільства на стани, звільнити всі слов’янські народи від гніту
самодержавства. Це і спонукало митця написати твір, який протистояв би царській і
поміщицькій владі, їх знущанню над простим людом. Це вірш про прекрасну квітку,
який розповідає про те, що раніше вона могла жити, дихати і бігати. Адже лілія раніше
була безневинною дівчиною, яку за життя зневажали сусіди, тому що вона була
незаконно народженою дочкою пана. Краса і трагічність в цій історії майстерно
передані геніальним автором. Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: 9 клас
Джерело: https://dovidka.biz.ua/shevchenko-lileya-analiz/ Довідник цікавих фактів та
корисних знань © dovidka.biz.ua