Роль і місце поетів ,,празької

школи” в українському
літературному процесі.
Що об‘єднувало поетів-емігрантів?
Особливості стилю поетів-пражан.
Представники ,,празької школи”.
 «Празька школа» поетів в
українській літературі — феномен,
який не має аналогів у світовій
літературі XX століття, оскільки
безпосередньо пов'язаний з
процесами національного
становлення і тими катастрофами,
що випали на долю української
політичної нації
 Почуття розгубленості,
розчарування й зневіри …
1920 р. Перша світова війна. Економічна, психологічна
криза в Європі.
Поразка визвольних змагань українського народу в 1917-
1920 рр.
Поневолення України радянським режимом
Українські емігранти - втікачі з більшовицької України -
зайві роти в Європі.
У Польщі (м. Каліш) у таборах для інтернованих
перебувають десятки тисяч вояків Української народної
армії, більшість яких покликали у військо патріотичні
почуття, бажання бачити рідну землю незалежною.
Жодна держава не наважувалася надати їм притулок і
громадянство.
Прага і Подєбради - центри українського
наукового, літературного та політичного
життя в еміграції

Президент Чехо-Словаччини Томаш Масарик

запропонував українській інтелігенції
перебування у його державі.
Були створені умови для здобуття
українцями освіти.
Навчальні заклади:

Українська господарська академія (м.

Подєбради за 30км. від Праги)
Вищий педагогічний університет ім.
М.Драгоманова (Прага)
Український вільний університет
Українська мистецька студія
 Термін ,,празька школа” є дещо умовним,
оскільки не виробила жодних маніфестів, програм
та інших документів, які підтверджували б її
соціальне і літературне функціонування

м.Прага

м.Подєбради

м.Подєбради
 Що ж об’єднувало поетів?
- світоглядні засади (неоромантики)
- державницькі переконання
- проблематика творів - болісні роздуми над причиною
поразки у визвольних змаганнях за державність України
- високомистецькі уподобання
- інтелектуальність поезії

- історіографічність (- Історія в поезії пражан набуває

обрисів глибокого переосмислення і, власне, перестає
бути історією як об'єктивною реальністю, минулим із
чіткими просторово-часовими обрисами)

сформулювали свою концепцію людини: це духовно

сильна й вольова людина, національно свідомий
українець, який з ідейних переконань віддасть життя за
незалежність України.
За стилем поети були
неоромантиками,
але філософської
заглибленістю і любов’ю
до класичних форм
споріднювалися з
київськими
неокласиками.
 Характеристика стилю

”Їх стиль є високим, “залізним” (це не часте

явище в українській літературі) він цілком
відповідає тематиці поезії та духові, яким
вона пройнята цьому сприяють такі його
елементи, як вживання давньоруської
лексики та граматики (особливо це
притаманне О. Стефановичу) мінімальне
вживання прикметників і максимальне –
іменників підбір слів з перевагою приголосних
над голосними.
1-ше найстарше покоління

Олександр Олесь –
засновник “празької
Юрій Клен –
школи” поет-неокласик
 2-ге старше покоління

Наталя Лівицька-Холодна,
дочка Президента УНР в екзилі
(за кордоном)

Євген Маланюк
2-ге старше покоління

Дмитро Донцов – Юрій Липа –

“злий геній” – поет, противник
ідеолог тероризму “донцовізму”
3-тє молодше покоління
Чуєш, мій друже, славний юначе,
Як Україна стогне і плаче?
З півночі чорна постає хмара,
Рикає хижо московська навала.

Ми сміло в бій підем за Україну

І голови складем за Землю Рідну.
Ми сміло в бій підем за Русь Святую
І як один проллєм кров молодую.

Ворог лукавий йде на Вкраїну,

Щоб обернути Край Наш в руїну.
Лава до лави - станьмо як криця
На герць кривавий з ворогом биться.

Сміло до бою, брате, рушаймо,

Землі Святої врагу не даймо.
Жереб щасливий за Край вмирати,
Олена Теліга А не в кайданах вік звікувати.
Подєбради 1920р
3-тє молодше покоління
АРХЕОЛОҐІЯ
Л. Мосендзовi
Поважна мова врочистих вiтрин.
Уривчастi передвiку аннали.
— Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

— Мене забито в чесному бою,

Поховано дбайливою сiм'єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторiй залi мудрого музею?

Так виразно ввижається менi

Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому куренi
Над озером з ясними берегами.
Олег Ольжич
4-тє наймолодше покоління

… Але нема жалю ні суму,

що все було, мов не було,
і стало тільки змістом думи,
лише луною прогуло…

Встає майбутнє. І могили

вчорашні — це його межа…
Яка ж це мука буть безсилим
під лезом смертного ножа!..
“Мій шпиталь”

Леонід Мосендз
4-тє наймолодше покоління

Хвилюють, ходять, шумлять жита,

Злотисто-жовті, украй налиті,
Над ними неба блакить свята,
Ані хмаринки у тій блакиті.

Співає срібна в душі труба.

Душа квітками, як клумби, квітне,
Хліба і небо, небо й хліба,—
Куди не глянеш, жовто-блакитні...

Прага, 1923

Олекса Стефанович
Ім’я сучасного - ми,
Ім’я будучини - чин,
Хто спинився - той служить тьмі,
Хто в поході - звитяжний він,
Він підлетить, як орел,
Він зіллє все,
Що з глибини джерел
День нам несе.
(Ю.Липа ,,Щоденний бій”)
Дякую за увагу!