Змістовний модуль № 5

Самостійна робота №11 (№ 33-34)

Тема: Дніпрова Чайка. Творчість для дітей.
Кількість годин: 2 год.

Студенти повинні знати:

 життєвий і творчий шлях поетеси;
 перелік творів, що ввійшли в коло читання;
 зміст творів;
 особливості творчої манери поетеси.
Студенти повинні вміти:
 виразно читати вірші напам’ять;
 робити художньо-естетичний аналіз творів;
 простежувати ідейно-художню специфіку творчості поетеси;
 використовувати здобуті знання на практиці.
Література:
1. Дніпрова, Чайка. Вибране [Текст] / Чайка Дніпрова. – К. : Вища школа, 1999
2. Рідне слово. Українська дитяча література [Текст] : хрестоматія: у 2-х кн.Кн.1. /
упоряд. З.В. Варавкіна, А.І. Мовчун, М.Ф. Черній. – К. : Либідь, 1999. - С. 371-376
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст]: підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1. Дніпрова Чайка – педагог, письменник, громадський діяч.
2. Оповідання «Краплі мандрівниці», пізнавальне значення.
3. Естетична функція віршів «Осінь», «Весна», «Зима».
4. Створення лібрето до дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцьки
Методичні рекомендації для студентів
1. Для опрацювання даної теми необхідно познайомитися з життєвим і творчим
шляхом поетеси, опрацювавши матеріал підручника Рідне слово. Українська дитяча
література [Текст] : хрестоматія: у 2-х кн.Кн.1. / упоряд. З.В. Варавкіна, А.І. Мовчун, М.Ф.
Черній. – К. : Либідь, 1999. - С. 371-376
2. Відмітити, що особливо цікаве авторка підкреслює в природі за оповіданням
«Краплі мандрівниці»
3. Прочитати вірші, знайти художні засоби, якими поетеса зображає природу в різні
пори року.
Питання для самоперевірки
1. Які навчальні заклади закінчила поетеса?
2. В чому пізнавальне значення оповідання «Краплі мандрівниці»?
3. Які художні засоби використовує авторка в поезії?
Форми контролю
Вивчити напам’ять вірш (за вибором).
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1. Дніпрова Чайка – педагог, письменник, громадський діяч.
Дніпрова Чайка (справжнє прізвище Людмила Олексіївна Березіна) народилася в
селі Карлівка, тепер Зелений Яр на Миколаївщині, у сім'ї священика, де глибоко шанували
народну творчість. У 1879 році вона закінчила Одеську приватну жіночу гімназію. Потім
вчителювала, посилено вивчала українську мову, літературу, зокрема творчість Тараса
Шевченка.
У 1885 році побачили світ її перші вірші «Вісточка» та «Пісня», надруковані під
псевдонімом Дніпрова Чайка.
1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан
Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише
вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.
Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної
України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає
цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків
викликали поезії в прозі («Мирські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці»,
«Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).
Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші,
лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-
красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом.
Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української
музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор
створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан
Коцький», «Зима і весна»).
В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до
1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом
1918—1920 рр.
Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 в с. Германівці на Київщині. Похована у
Києві на Байковому кладовищі.
В збірку «Проводи Снігура-Снігуровича» ввійшли найкращі твори письменниці.
Розпочинається збірка розділом «Дівчина-чайка», де вміщено легенду про дівчину, яка,
жертвуючи власним життям, врятувала козаків, що потопали у морській безодні. Дівчина
не загинула, а перетворилася на чайку. З інших творів цього ж розділу можна довідатися
про таємницю тополь, як утворилася скеля, де взялося морське серце, про дивного ткача і
ще багато про що. У другому розділі «Під самого Купала» письменниця змалювала
справжні картини зими, весни, всю красу природи. Казки розділу «Краплі-мандрівниці»
не тільки захоплюють, а й відкривають таємниці природи: як здійснюється кругообіг води
в природі, як з буряків роблять цукор. А скільки в казках любові і милосердя! От і в
«Казці про Сонце та його сина» сонячний промінь, побачивши, як навкруги темно і сумно,
«розсипавсь увесь на дрібнесенькі іскри і запав у людські серця... щоб усім скривдженим,
усім бідним та нещасним робити добро». Завершують книжку драматичні твори.
2. Казка «Краплі мандрівниці», пізнавальне значення.
У казці "Краплі-мандрівниці" авторка робить спробу змалювати головним героєм
не тільки краплі, а й усю природу. Протягом тривалої оповіді ми спостерігаємо за
дивозмінами тієї чи іншої пори року, які так майстерно виписує письменниця.
Послуговуючись прийомами повторення, вона дуже вдало передає довготривалість
похмурої осені, що викликає у читача певний настрій суму і безпорадності будь-що
змінити: "хмарно восени, сумно восени", "одно тобі - дощ, дощ, дощ, дрібний, густий,
холодний", "сумно! нудно!" Оцій марудній нескінченності протиставляються качки та
гуси, яким "не сумно й не страшно ні дощу, ні холоду", "весело їм: хлюпочуться, бігають
кружка, витріпують крила". Аж ось з мережива оповіді випливає образ хлопчика Павлуся,
котрий змушений з-за дощу сидіти вдома і спостерігати крізь вікно за тим, що діється
надворі. У хлопчини надзвичайно багата уява, тож його не влаштовує те, що він бачить,
тому-то він підключає власну фантазію. "Уже він І не дивиться, тільки слухає: крап...
крап... крап... кап-кап... дзінь... плюсь... крап... дзюрр! Невесела пісня, але все ж вона про
щось співає, щось оповідає". Ось тут, власне, Дніпрова Чайка долає бар'єр реальності і в
площині цього ж самого часу і простору розгортає фантастичність сюжету. Але реальність
не зникає, а як би нашаровується на нереальність, утворюючи унікальний дуалістичний
прийом. Те, що відбувається з краплинами-мандрівницями (перетворення на сніжинки, на
ручай, на пару тощо) - реальне явище в природі колообігу, але фантастичність полягає в
тому, що краплини є живими істотами, розмовляють і співають, взаємодіють з вітром,
морозом, морем, землею, хмарою. Ось чому подорож краплин у сні хлопчика зупиняється
на весні - порі пробудження усього живого, розквіту і буяння природи. Павлусь не тільки
бачить усю ту красу, але й відчуває її ("як пахне земля!"). І то вже не так важливо, що в
реальності за вікном хлюпавиця, бо хлопчик вже живе передчуттям оновлення, і на
зауваження матері "дощ, грязюка - нема ще весни, синку!" - заявляє твердо: "Буде, мамо,
буде, мені крапельки сказали". Оптимістичний кінець повністю відповідає жанрові казки.
3.Естетична функція віршів «Осінь», «Весна», «Зима».
Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала вірші
«Осінь», «Весна», «Зима», казка «Краплі мандрівниці».
Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Саме
улюблені теми віршів Дніпрової Чайки - пори року і діти, неосяжний світ природи, птахів
і звірів.
У віршах "Зима" і "Весна" авторка персоніфікує образи природних стихій за
допомогою чого показує принади кожної пори року. В обох поезіях діти безпосередньо
спілкуються із зимою і весною, пізнають довколишній світ, усю його багатогранність і
неповторність. Стилізуючи вірші під народні пісні, зокрема й веснянки, авторка щедро
використовує властиві народнопоетичній пісенній традиції пестливі форми і закінчення:
"весняночко", "паняночко", "крижанії", "шовковії", "запашненькі", "голосненькі",
"летючії", "пекучії" тощо, а також неточні і внутрішні рими як в кінці рядка, так і в
середині ("крашаночку"-"писаночку", "полинув"-"країну", "моря"-"роздоллі").
3. Створення лібрето до дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький».
Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери,
які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький»).
У дитячих комічних операх за мотивами відомих українських казок "Пан
Коцький" і "Коза-дереза" Дніпрова Чайка виявляє себе чудовим інтерпретатором
фольклорного матеріалу. Взявши за основу фабулу кожної казки, письменниця надала
сюжетові народнопоетичної пісенної форми, максимально наближеної до автентичності.
Роль авторського коментаря усіх подій, що розгортаються в п'єсі, виконує хор. В ньому
сконцентрований перебіг сюжетних ліній, навіть основна психологічна характеристика
персонажів. Втім, Дніпрова Чайка інколи переносить внутрішній стан казкових образів у
вуста хору, як-от, приміром, на початку другої дії "Пана Коцького": у барлозі сидять
напідпитку Ведмідь, Вовк і Кабан, а хор співає: "А хто п'є, той кривиться, хто не п'є, той
дивиться, а я буду пити та бога хвалити і за вас, і за нас, і за неньку стареньку, що навчила
нас горілочку пить помаленьку".
Прямих візуальних метаморфоз жоден казковий герой комічних опер не
переживає, як це було, скажімо, у легендах, проте відбуваються внутрішні перевтілення
головних персонажів: переляканий і жалібно нявкаючий кіт на початку дії перетворюється
на злого і самовдоволеного пана Коцького, а несамовита, нажахана дідовим ножем Коза-
дереза, захопивши чужу нірку, постає грізною і також безжальною істотою.
Обидва лібретто схожі між собою і фабульне і кількістю головних дійових осіб
(їх в обох п'єсках шестеро, до того ж повторюються лисиця, вовк, ведмідь, заєць), навіть
психологічною характеристикою самих героїв.
 Одначе Дніпрова Чайка вміє при зовнішній тотожності обох сюжетів витворити
цілком незалежні і не схожі між собою мистецькі твори.
Основна відмінність полягає в оцінці пана Коцького чи Кози-дерези іншими
персонажами. В "Панові Коцькому" ця оцінка колективна (заєць сповіщає ведмедя, вовка
й кабана про страшного звіра одночасно), а в "Козі-дерезі" ця оцінка індивідуальна. Ось
чому така неадекватна реакція образів в обох п'єсах. Колективна оцінка аргументовано
войовнича, бо, по-перше, герої напідпитку, тож і перебільшують свої сили; по-друге, в
гурті бояться видатися один одному боягузами, тому-то й гоноряться; а по-третє, як
говорить народна мудрість, "гуртом і батька легше бити". Індивідуальна ж оцінка,
навпаки, стримана, виважена, обережна, бо, з одного боку, нібито хочеться і бідній
лисичці допомогти, а з іншого - й самому не постраждати.
Мова обох творів запашна, барвиста, пересипана фольклорними перлинами,
стійкими порівняннями, метафорами. Оздоблені геніальною музикою незабутнього Орфея
українського олімпу Миколи Лисенка, дитячі комічні опери Дніпрової Чайки й справді є
маленькими шедеврами національної культури