Змістовний модуль № 3

Самостійна робота студентів № 5 ( № 16)

Тема: Загадки та акровірші Леоніда Глібова.
Кількість годин: 1 год.
Студенти повинні знати:
- твори,які ввійшли в коло дитячого читання;
- особливості творчої манери автора;
- особливості побудови загадок та акровіршів.
Студенти повинні вміти:
- робити художньо-естетичний аналіз загадок;
- декламувати твори, застосовуючи всі засоби логіко-емоційної виразності;
- простежувати ідейно-художню специфіку творчості Л. Глібова.
- використовувати здобуті знання на практиці.
Література:
1. Глібов, Л.І. Вибрані твори [Текст] / Л. Глібов.-К:Веселка, 1980.
2. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]:навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-
К.: Вища школа. Головне вид-во, 1984. – С. 52-54.
3. Рідне слово, Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд.
З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999.
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст]: підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.

План
1. Фольклорна основа, сюжетність загадок.
2. Цікаві зразки загадок – акровіршів.
Методичні рекомендації для студентів
1. Для засвоєння даної теми необхідно опрацювати матеріал підручника Кіліченко,
Л.Н. Українська дитяча література [Текст] : навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-К.: Вища школа.
Головне вид-во, 1984. – С. 52-54.,занотувавши найголовніше у конспект.
2. Випишіть художні засоби загадки «Котилася тарілочка».
3. Вивчити напам’ять загадку (за вибором).

Питання до самоперевірки

1. В чому полягає особливість побудови загадок Л. Глібова?

2. Які мовні засоби використовував поет?
3. У чому полягає своєрідність художньої форми та художньої деталі?
Форми контролю
Виписати із загадок Л. Глібова художні засоби.
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1.Фольклорна основа, сюжетність загадок.
Найбільш вагомий вклад у дитячу літературу зробив Л. Глібов своїми загадками і
акростихами. Цими творами він зразу завоював симпатії малих читачів, його стали
наслідувати інші письменники (Олена Пчілка). Л. Глібов написав 54 загадки з відгадками
до них, 14 акростихів. За життя поета вони друкувалися переважно у львівських журналах
«Зоря» та «Дзвінок», де Л. Глібов з 1889 р. активно співробітничав, підписуючи свої твори
псевдонімом «дідусь Кенир». Він збагатив українську дитячу літературу новим і
перспективним жанром.
Своєрідним явищем є загадки Л. Глібова — інколи навіть досить широкі віршовані
твори, побудовані на фольклорних зразках. Як і в народній творчості, загадки Л. Глібова в
алегоричній, майстерно завуальованій формі визначають певні конкретні явища природи,
предмети, речі побуту тощо. Характерною ознакою загадок Л. Глібова є те, що в кінці
кожного твору дається поетична відповідь на поставлене питання. В цьому проявляється
новаторство Л. Глібова. Взявши, приміром, за основу народну загадку: «Біле поле, чорне
насіння, хто не вміє, той не розуміє», Глібов на її основі створює цілий вірш, подає образ
допитливого хлопчика, старого досвідченого діда-сівача, прикрашає свою загадку
зображенням картин прекрасної літньої природи, створює образ уявної доброї долі, яка
задовольнила просьбу дитини, наділила її здатністю сіяти «розумне, добре, вічне». З
усього сказаного само собою, просто й невимушено випливає розгадка: Без мене, може,
розгадали Чудне балакання моє, Бо на догад дотепні стали. Та сількісь, я скажу своє.
Широкий степ — то край наш милий. Що в світі божому живе, А білий лан — то папір
білий, Зерно — писання світове.
Образно узагальнюючи реальну дійсність, народні загадки Л. Глібова
відзначаються конкретністю, лаконічністю вислову, багатством художніх засобів —
асонансів, алітерацій, різноманітністю ритмомелодичної системи, близькістю до пісенної
форми. Кладучи в основу своїх загадок народні зразки цього жанру, Л. Глібов розширює
їх у самостійний вірш, створює образи дійових осіб, вводить ліричні відступи, пейзажні
зарисовки різних пір року, діалог, монолог. Розгортаючи стислу фольклорну загадку у
веселий, добродушний вірш, Л. Глібов будує твір здебільшого за таким зразком: спочатку
йде дотепний гумористичний зачин, у якому автор обіцяє дітворі принести насолоду і
говорить про джерело свого твору: «Щоб дітям веселіш було, пущу я загадку прехитру...»,
«А нуте, діти, ось сідайте! Я загадку за хвіст піймав», «Раз уночі я в ліс ходив... скажу по
правді, гріх брехати», «Мостивсь я в лузі на потіху веселу загадку піймать».
Щоб емоційніше вплинути на своїх слухачів і зацікавити їх розповіддю, Л. Глібов
часто вдається до казкового зачину: «Не в чужому государстві, а у нашім славнім царстві,
де стоять гречані гори,— уродились сміхотвори», «Була собі бабуся Гася» або починає зі
звернення до дітей, яке своєю веселою завзятою ритмікою нагадує ігрові, хороводні пісні
або танок: «Ой ви, діти — квіти наші! Наварю вам горщик каші» або «Десь у гаю
родилася, у хаті опинилася. Була німа і нежива — тепер говорить і співа».
В основній частині загадки поет детально малює пейзаж, на фоні якого
відбувається дія, або ж розповідає про якусь цікаву пригоду. Здебільшого розповідь веде
сам герой твору — лагідний дідусь, охочий до балачок з дітворою, який у формі лірично-
жартівливого монологу передає якусь особливу пригоду, що трапилася з ним самим,
трохи простакуватою людиною. Кінчаються загадки зверненням автора до дітей з
проханням розгадати його твір: «Діти — квіти! Виростайте і мене ви розгадайте!», «Нуте,
діти, помаленьку розберіть тую брехеньку», «Хто воші і як їх звати — треба, діги,
розгадати», «Тепер ви, діти, розгадайте, з яким я дивом там зустрівся?». У загадках Л.
Глібов виявився чудовим знавцем дитячої психології. Автор навчав і виховував дітей,
виступаючи безпосереднім учасником подій, відбитих у творах, або в ролі чуйного й
мудрого оповідача. Недарма діти так любили свого дотепного казкаря «дідуся Кенира».
Загадки Л. Глібова втілюють народну мудрість, в цікавій художній формі знайомлять
дітей з навколишнім світом. Так, зображенню явищ природи присвячена популярна
загадка Л. Глібова «Котилася тарілочка». Цей вірш з динамічним описом природи,
дозвілля та розваг дітей в погожий літній день є виявом їх теплого смутку з приводу того,
що літній день закінчується і «чорна баба — нічка темна: із давніх-давен покриває все на
світі, як погасне день». Жива форма розповіді і глибока повага оповідача до дітей надає
загадці таку щиру безпосередність, що вона швидко вивчається дітьми напам'ять:
КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА
Котилася тарілочка
По крутій горі,
Забавляла любих діток
У моїм дворі.
Нам тієї тарілочки
Чому не любить —
Хорошая, золотая
І як жар горить.
Прийшла баба — сама чорна
І чорний жупан, —
Заховала тарілочку
У синій туман.
Постихали співи й жарти
У дворі моїм;
Золотої тарілочки
Стало жаль усім.
Зачинився я у хаті,
У віконці став
І про тую тарілочку
Співати почав:
«Туманочку, туманочку!
Поклонись зорі,
Покоти нам тарілочку
По нашій горі...»
Де не взявся із-за лісу
Невідомий птах,
Довгохвостий, гостроносий,
На восьми ногах.
Тільки став я приглядаться —
І що, і відкіль,
А він зразу розігнався —
І в вікно сусіль...
Я — на піч та у куточку
Зігнувсь, притаївсь
І, щоб птах той не надибав, —
Ряденцем укривсь.
Навіжений птах літає —
Не найде ніде.
І тонесенько виводить:
«А де дідок, де?»
Закричав горластий півень
І прогнав той страх,
Я зрадів — і не побачив,
Де той дівся птах.
Золотую тарілочку
 Всі знають давно:
То на небі сонце ясне
На ввесь світ одно.
Чорна баба — нічка темна:
Із давніх-давен
Покриває все на світі,
Як погасне день.
Заховався шуткуючи
Дідусь-господар,
Щоб не зразу догадались,
Що той птах — комар.
У загадці чергуються дві колоритні картини: «день» і «ніч». Перед юними
слухачами постає широке зелене поле, над яким ніби котиться золота тарілочка по крутій
горі. Ця тарілочка — сонце, кругле, золоте, як жар, горить. Далі поступово згасає день.
Замовкли співи, жарти у дворі, і не стало золотої тарілочки. «Прийшла баба— сама чорна і
чорний жупан» (образ ночі) і «заховала тарілочку у синій туман». Логічна послідовність
зорових картин, художня образність сприяє глибшому проникненню дітей в зміст загадки.
У вірші «У лісі загадка гуляла» йдеться про таку побутову річ, як сокира. Цей твір
відповідає всім вимогам, що ставляться до загадки. Л. Глібов знайомить малят з різними
предметами, речами побутового характеру, з явищами природи тощо. Відгадавши загадку,
діти усвідомлюють, для чого потрібна сокира в господарстві, з якого матеріалу вона
виготовлена, яка її форма («залізний ніс, а хвіст вербовий»). Поет легко підводить дітей до
розгадки («сокиру нашу знає всяк») і разом з тим збагачує їхні знання новими поняттями.
У популярній загадці «Бачить — не бачить» автор ставить за мету не тільки відгадати її
(це книга — джерело знань, з якою діти будуть «до віку жити-дружити»), а й заохочує
дітей до науки, до освіти.
Кожна загадка Л. Глібова має свою, написану також у віршованій формі відгадку,
що є не раз цілою оригінальною сюжетною поезією, переважно гумористичного
характеру, герой якої — добродушний дідусь-жартівник — розповідає дітям про якісь
кумедні пригоди із свого життя. Загадки Л. Глібова відзначаються ліричністю, м'яким
гумором, образністю, теплим, любовним ставленням автора до дітей, їм властива
конкретність розповіді, дотепність. Вони розвивають допитливість, спостережливість,
кмітливість, творчу уяву дітей, спонукають до самостійного мислення.
2.Цікаві зразки загадок – акровіршів
Цікавим явищем в українській дитячій літературі були й акровірші Л. Глібова —
оригінальні віршовані загадки, в яких початкові букви рядків, прочитані згори вниз,
містять у собі відгадку. В них змальовано явища природи, рослинний і тваринний світ,
різні предмети з життя і побуту людей. Лаконічну народну загадку «Дівка в коморі, коси
надворі» Глібов розгортає в цілий яскравий вірш, вводячи відповідні деталі, дійові особи,
які характеризують певні ознаки моркви як городньої культури:
Мати доні молодій Огородик наділила. Розкошує доня мила, Каже неньці — тісно
їй: «В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі». В цій загадці є вказівка, як такі твори
відгадувати:
Хочу цей раз штуку втнуть; Не скажу, як доню звуть; Би ж до загадки верніться, З
краю пильно придивіться.
У Л. Глібова є ряд інших загадок, побудованих у формі акровірша, наприклад:
«Хто вона?» (ластівка), «Хто сестра і брат» (гречка і просо), «Хто хвастає?» (яблуко і
груша), «Хто баба?» (сова), «Що за птиця?» (муха), «Хто розмовляє?» (осока і сорока)
тощо.
Що за птиця?
Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є;
 Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
Хто вона?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане,—
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
Оригінальність Л. Глібова як автора творів цього жанру, передусім, у тому, що
йому вдалося перебороти штучність і схематизм, який може мати місце в тих випадках,
коли спеціально підбираються слова на певну букву. Поетичний талант Л. І. Глібова, як
бачимо, знайшов своє втілення і в акровіршах.
Вплив Л. І. Глібова позначився на творчості таких байкарів, як І. Манжура, Б.
Грінченко, С. Пилипенко, М. Годованець, В. Іванович, С. Воскрекасенко, Д. Білоус, А.
Косматенко, К. Дяченко («Вовк та Ягня»), на казках Н. Забіли («Гуси-лебеді»), Б. Чалого
та інших.