Змістовний модуль № 3

Самостійна робота студентів № 8 ( №21-22)

Тема: Твори С.Воробкевича для дітей.
Кількість годин: 2год
Студенти повинні знати:
- життєвий і творчий шлях поета;
- твори, які ввійшли в коло дитячого читання;
- особливості творчої манери автора.
Студенти повинні вміти:
- робити художньо-естетичний аналіз віршів;
- декламувати вірші, застосовуючи всі засоби логіко-емоційної виразності;
- простежувати ідейно-художню специфіку творчості С.Воробкевича;
- використовувати здобуті знання на практиці.

Література:
1. Воробкевич, С.. Поезія [Текст].С. Воробкевич.- К : Веселка, 1980.
2. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]:навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-
К.: Вища школа. Головне вид-во, 1984. – С. 52-54.
3. Рідне слово, Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд.
З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999. – С.251-258
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст]: підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1.Короткі біографічні відомості
2.Вірші поета для дітей («Рідна мова», «Веснянки», «Осінь», «Колискова»)

Методичні рекомендації для студентів

1. Для засвоєння даної теми необхідно опрацювати матеріал підручника Рідне слово,
Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд. З.В.Варвакіна, А.І.Мовчун,
М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999- С.251-258.,занотувавши найголовніше у конспект.
2. Випишіть художні засоби вірша «Рідна мова».
3. Вивчити напам’ять вірш (за вибором).

Питання до самоперевірки
1. В чому полягають педагогічні погляди поета?
2. Які мовні засоби використовував поет?
3. У чому полягає своєрідність художньої форми та художньої деталі?
Форми контролю
1. Випишіть художні засоби вірша «Рідна мова».
2. Вивчити напам’ять вірш (за вибором).
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1. Короткі біографічні відомості
Воробкевич Сидір (псевдонім Данило Млака, Морозенко, Семен Хрін) –
український письменник, композитор, музично-культурний діяч.
Народився в сім'ї священика 5 травня 1836 р. Закінчив 1861 року Чернівецьку
духовну семінарію. Музичну освіту здобував приватно у професора Віденської
консерваторії Ф. Кренна, 1868 р. склав іспит на звання викладача співу і регента хору у
Віденській консерваторії. З 1861 року був священиком у буковинських селах, де вивчав
фольклор і побут місцевого населення.
З 1867 р. викладав у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, з 1875 р. – у
Чернівецькому університету. Один з засновників і редакторів журналу «Буковинська
зоря», альманаху «Руська хата»; очолював з 1875 р. «Руське літературне товариство», з
1876 р. очолював студентське товариство «Союз».
Літературна діяльність розпочав 1863 р., опублікувавши у збірці «Галичанин”»цикл
віршів «Думки з Буковини». Писав українською, а також німецькою і румунською
мовами. У літературному доробку Воробкевича – вірші, поеми, оповідання, повісті
реалістичного та романтичного характеру. Кращі твори Сидіра Воробкевича пройняті
любов’ю до трудового люду. Розробляв теми історичного минулого – оповідання
«Турецькі бранці» (1865), поема «Негай» (1868). Писав про тяжку долю бідного селянства
– вірші «Рекрути» (1865), «Панська пімста» (1878), драми «Гнат Приблуда» (1875), «Убога
Марта» (1878) та ін.
Одним з перших в українській літературі відобразив життя робітників (драма
«Блудний син»). З щирим співчуттям відгукнувся на національно-визвольну боротьбу
балканських народів проти турецьких поневолювачів (цикл віршів «З нещасної Болгарії»,
1876).
Відомий як автор патріотичних віршів, ліричний пісень («Мово рідна, слово рідне»,
«То моя Буковина», «Над Прутом у лузі...» та ін.).
Найповніше талант Сидіра Івановича Воробкевича виявився в ліричних віршах, де
поет «розсипає велике багатство життєвих спостережень, осяяних тихим блиском
щирого, глибокого людського і народолюбного чуття».
Писав також історично-романтичні поеми, наслідуючи історичні пісні.
Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до фольклорних
джерел (вірш «Летить, летить чорний ворон...», 1864 та ін.). Багатьом його творам
властивий гумор.
В 1901 р. у Львові видано збірку С.Воробкевича «Над Прутом», укладену та
відредаговану І.Франком.
Чимало творів Воробкевича перекладено російською, німецькою та іншими
мовами.
Сидір Воробкевич – автор багатьох музичних творів. Відомі романси «Заграй ти,
цигане старий», «Ви дівочі сині очі», «Якби я була зозулею» та ін., хори та тексти
Т.Шевченка, такі як «Минають дні», «Огні горять», І.Франка, М.Шашкевича,
Ю.Федьковича, йому належать оперети «Золотий мопс» (1879), «Янош Іштенгазі» (1882).
Воробкевич поклав на музику понад 30 віршів В.Александрі. Писав статті з питань
музики. Архів Сидіра Воробкевича зберігають в інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка.
Протягом усього життя С.Воробкевич захоплювався російською літературою,
особливо творчістю О.Пушкіна, М.Лермонтова, О.Кольцова, М.Гоголя і І.Тургенева. У
1879 р. в журналі «Родимий листок» з’являється його нарис «Михайло Глінка – батько
російської народної опери», в якому йдеться про розвиток російської опери ще XVIII
століття, про життя великого композитора, дружбу з кращими людьми Росії.
У 1869 р. було засноване товариство «Руська бесіда», яке мало сприяти розвиткові
культури на Буковині. Його очолював протоієрей В.Продан, а серед членів переважали
буковинські попи. Чернівецька православна консисторія, яка підтримувала товариство
меморіально, підкорила його своїй волі і робила все для того, щоб його члени ставились
вороже до української мови і культури.
У 1901 р. через важку недугу С.Воробкевич лишає роботу в університеті. Останні
роки його життя проходять у похмурій самотності. Сучасники ним не цікавились. Про
нього забули навіть письменники, які жили чи бували в Чернівцях. В 1896 р. він писав, що
почуває себе «старим дідом, котрого одреклись давно його браття по долі, котрого
оддалило товариство од себе, як того прокаженого, а разом з ним всі його твори і труди, і
поповнили його душу і серце не лиш гірким полином, но і бездільним рівно душним і
апатією».
Сидір Воробкевич помер 19 вересня 1903 р. і був похований на чернівецькому
цвинтарі у чужій гробниці.
Обравши ще в юності письменницький шлях, С.Воробкевич шлях, С.Воробкевич
мусив долати великі труднощі, пов’язані з перебуванням у німецькомовній стихії, котра
аж ніяк не сприяла повноцінному розвиткові таланту. Та він не занепав духом, а з
притаманною йому енергією вивчав рідну мову з українських пісень, які сам записував з
уст народу, з фольклорних збірників, з трепетною любов’ю прочитав усе краще, що
з’явилося в українській літературі. О.Маковей цілком слушно зауважує, що С.Воробкевич
«за кілька літ вивчив і знав мову краще, ніж жоден з буковинців наших днів».
Молодий літератор вийшов на пустир, і ставши пліч-о-пліч з Ю.Федьковичем, орав
переліг і засівав його здоровим зерном, будучи глибоко переконаним, що служить своєму
народові, допомагає йому прокладати шляхи у кращу будучність.

2. Вірші поета для дітей («Рідна мова», «Веснянки», «Осінь», «Колискова»)

Тематика творів С.Воробкевича в основному відповідала вимогам шкільної молоді
і в ній звернено особливу увагу на виховання патріотичних почуттів у дітей та виховання
у них любові до праці. Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній
семінарії, гімназії, університеті, Сидір Воробкевич багато уваги приділяв молоді: уклав
пісенники для початкової школи, створив посібники з теорії музики й співу та ін. Виступаючи
одночасно як композитор і письменник, він створює чимало віршів, пісень для дітей (“Рідна
мова”, “То наші любі, високі Карпати”, “Веснянка”, “Осінь”) .. Поет висловлював любов до
рідної мови: його вірш “Мово рідна, слово рідне”, покладений на музику автором, став
хрестоматійним.
Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.
Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша мила.
Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.
Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.
ВЕСНЯНКА
Куку! куку!
Чути в лiску.
Ходiм, спiваймо,
Радо вітаймо
Красну весну!
Куку! куку!
Чути усе.
Гаєм, лiсочком,
Бором, поточком
Голос гуде.
Куку! куку!
Птичко мала,
Що ти спiвала?
Правду-сь казала:
Щезла зима!

КОЛИСКОВА
Спи, дитятко, спи!
Чуй, як вiтер шелестить
I як Черемош шумить,
То вони спiвають,
тебе засипляють,
Спи, дитятко, спи!
Спи, дитятко, спи!
Небом сяє вже зоря,
З гаю мiсяць вирина,
Все позасипало,
Всюди тихо стало,
Спи, дитятко, спи!
Спи, дитятко, спи!
Все заснуло: лiс i бiр,
Птицi, рибка, всяка звiр,
Трембiти не чути,
Аж мило заснути,
Спи, дитятко, спи!

ОСІНЬ
Давно вже попрощали нас
З-під неба журавлі.
Пташки замовкли у гаях,
І втихло на землі.
Вже ліс убрав багровий стрій,
Зів’ялий лист паде, —
В гостину з півночі до нас
Грізна зима іде.
Припали квіти до землі,
Туман наляг кругом,
Ще день, ще два – і всі поля
Заснуть глибоким сном.
Лиш розгулялися вітри,
Лісами зводять шум,
На нивах стебла гнуть сухі
І ломлять, мов на глум.
У хату діточки біжать:
“Де ділася весна?
 Чому вже сонечко-тепла
І радості нема?”
Вже темна осінь надійшла,
Зів’ялий лист паде,
По листю повагом до нас
Грізна зима іде.
Художня вартість творів співаника неоднакова. Все ж вони становили єдиний
репертуар для початкової та середньої шкіл.
Не завжди задовільна форма поезій Данила Млаки, вживаються невірні наголоси,
хоч вони й відомі на Буковині, не всюди добірне римування, зустрічаються діалектизми.
Але, не зважаючи на це, вірші-пісні поета зміцнювали дух народу в часи національного та
економічного гніту, навчали шкільну молодь, дітей.