Змістовний модуль № 7

Самостійна робота студентів № 10 ( №43-44)

Тема: Тематична різноманітність творів для дітей Олександра Олеся
Кількість годин: 2 год.
Студенти повинні знати:
 життєвий і творчий шлях поета;
 твори,які ввійшли в коло дитячого читання;
 особливості творчої манери автора.
Студенти повинні вміти:
 робити художньо-естетичний аналіз віршів;
 декламувати вірші, застосовуючи всі засоби логіко-емоційної виразності;
 простежувати ідейно-художню специфіку творчості Олександра Олеся;
 використовувати здобуті знання на практиці.
Література:
1. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]: навч. посіб. / Л.Н.Кіліченко. -
К. : Вища школа. Головне вид-во, 1984.
2. Олесь, О. Поезія [Текст] : О. Олесь.-К:Веселка, 1980.
3. Олесь, О. Все навколо зеленіє [Текст] : [вірші] / О. Олесь; худож. І. Литвин. - К.:
Веселка, 1990. - 318 с.: іл.
4. Рідне слово. Укр. дит. літер. [Текст] : Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд.
З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. - К. : Либідь, 1999.- С 18-28
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст] : підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. 2.Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1.Складність творчого і життєвого шляху
2.Пейзажна лірика («Все навколо зеленіє», «Дві хмаринки», «Степ»)
3.Дидактичний характер поезій «Бджілка і зозуля», «Курочка і лисичка»
4. «Княжа Україна» - захоплююча мандрівка по шляху історії Київської Русі
Методичні рекомендації для студентів
1. Для засвоєння даної теми необхідно опрацювати матеріал підручника Рідне слово,
Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд. З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун,
М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999 - С. 18-28,занотувавши найголовніше у конспект.
2. Випишіть художні засоби вірша «Все навколо зеленіє».
3. Вивчити напам’ять вірш (за вибором).
4. Читаючи поему «Княжа Україна», звернути увагу на простоту і доступність
викладу історії нашої держави.
Питання до самоперевірки
1. В чому полягає складність творчого і життєвого шляху поета?
2. Які мовні засоби використовував поет?
3. У чому полягає своєрідність художньої форми та художньої деталі?
Форми контролю
Виписати художні засоби вірша «Все навколо зеленіє»
 Вивчити напам’ять вірш О. Олеся (за вибором)

Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми

1. Складність творчого і життєвого шляху.
Олександр Іванович Кандиба (літературний псевдонім — Олександр Олесь)
народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.
Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця — прозові,
публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської,
болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні
статті.
По батьківській лінії його рід походив з чумаків, по материнській — з кріпаків.
Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у
Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра залишилась сама з трьома дітьми.
Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним
почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря» .
У рідному містечку навчався в початковій школі, потім у двокласному училищі. У
віці 15 років Сашко вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від
Харкова. Під час навчання у хліборобській школі починає видавати рукописний журнал
«Комета», в якому друкує свої вірші, написані російською та українською мовами. Після
хліборобської школи Олександр не мав права вступати до університету. Розуміючи це, він
вивчає болгарську, сербську, польську мови, ще навчаючись у школі. Стає вільним
слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через
матеріальні нестатки залишає його в 1903 році і вступає до Харківського ветеринарного
інституту. Визначальним фактором у його житті стала поїздка на відкриття пам'ятника
І.П. Котляревському в Полтаві. Тут молодий поет знайомиться з Б. Грінченком , В.
Самійленком , М. Коцюбинським , Лесею Українкою. Він передає свої вірші до збірника
«Багаття», що виходив в Одесі.
Передреволюційні події 1905 року поет сприймає як необхідний процес оновлення,
створює закличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з
російської «Марсельєзи» («Над залитою кров'ю землею»), «Варшавянки» ( «Хмари
зловіще нависли над нами …»). Спад революції викликав у душі поета розчарування. 1906
року, улітку, поет їде в Крим разом зі свєю майбутньою дружиною, студенткою
Бестужівських курсів Вірою Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу
книгу «З журбою радість обнялась». Книга мала багато схвальних оцінок. Наприклад М.
Зеров писав: «Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави». Перша поетична
збірка Олеся представляла його як ніжного лірика і як поета високого громадянського
звучання.
Революційне піднесення в 1905 році сприймається поетом як активний спротив
силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. В цей час
він створює поетичні гімни: «Ми не кинемо зброї своєї», «З військом за волю боролися
ми», «Жалібна пісня». Глибоко символічного значення набуває вірш «Айстри» (1905 р).
Переживаючи поразку революції, Олесь готує нову збірку, призначення якої фокусується
уже в самій назві: «Будь мечем моїм». Він каже, що його слово рідне для ворога має стати
гострим, як меч, а для рідного краю — сонцем. Водночас він знаходить у собі сили
готувати до друку шосту збірку поезій «На хвилях», що мала побачити світ на початку
1919 року.
Перебуваючи в еміграції, у Відні друкує збірку сатиричних поезій «Перезва» під
псевдонімом В. Валентін. У 1919–1922 роках разом з Антоном Крушельницьким та
іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події
голодомору 1921–1923 років поет зобразив у циклі «Голод». У драмі «Земля обітована»
(1935 р) Олесь одним із перших в українській літературі розкриває суть сталінської
політики .
Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Парижі, де його і поховали на
Ольшанському цвинтарі.
2. Пейзажна лірика («Все навколо зеленіє», «Білі гуси летять над лугами»,
«Степ»)
Олександр Олесь зробив свій внесок до рідної культури, витворив своєрідну
поетичну енциклопедію рідної природи. А надихали його до цієї роботи враження
дитинства.
Гармонійним, красивим, сповненим веселого настрою постає навколишній світ у
поезії «Все навколо зеленіє»:
.

Все навколо зеленіє,

річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте…
«Швидше, мамо, - черевички!
глянь, як весело в саду!
Ти не бійся – до кринички
Я і сам не підійду.
Поетичне сприйняття світу, відчуття краси й переживання радості буття
представлене дієсловами, що виражають динамізм життя, відтворюючи його у фарбах
(зеленіє, цвіте, сяє), звуках (ллється, шумить, дзвенять). Пташине різноголосся
представлене візуальними й оказіональними образами: …скрізь дзвенять пташки
крилаті.
Космічні й земні об’єкти, світ флори і фауни постають у конкретно-чуттєвих
образах, створених засобами мови (золоте сонце, річка, все зеленіє, пташки крилаті).
Степ.
Степ весною — наче килим, сонце кидає нитки,
вишиває візерунки, то розводи, то квітки.
Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає,
то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.
розіслався навкруги, хто його обійде зором,
хто углядить береги?!
Ось подув південний вітер, захиталось море трав.
Справді, гляньте: степ широкий буйним сизим морем став!
Мов пустеля неоглядна, степ пожовклий восени.
Мов пісок, рудіють трави, не шумлять уже вони.
Не почуєте вже співу голосних дзвінких пташок,
не побачите ніде вже ні розводів, ні квіток
Степ зимою — мов перина, біла, рівна і м'яка.
Спить на ній зима холодна — баба люта і лиха.
Мертвий сон старої баби злі морози стережуть,
доки їх вітри південні у яри не заметуть.
Краса степу навесні надихнула поета на створення неповторного образу: Степ
весною – наче килим, // Сонце кидає нитки, // Вишиває візерунки, // То розводи, то
квітки («Степ»). Промені асоціюються з нитками, а сонце – із дієвою істотою, яка
вишиває візерунки на килимі природи. Краса степу-килиму – у різнобарв’ї квітів та їх
кольоровому поєднанні (розводи). Дієслівні метафори (сонце кидає нитки, вишиває
візерунки) і порівняння (степ весною – наче килим) є індивідуально-авторськими.
О.Олесь як письменник модерніст перш за все належав до символістів – через
відповідні описи природи, нагнітання певних звуків, кольорів передати глибоко
прихований психологічний стан людини) пейзажна лірика, що відтворює багатоманіття
людських настроїв і станів.
Білі гуси летять над лугами
Білі гуси летять над лугами,
в синім небі біліють снігами,
в синім небі хмарками зникають,
довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали,

тихі води кругом розгойдали...
Розцвіли, як купави великі...
Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,
нагойдалися, нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
тільки пір’я на спогад покинули.
Вірш пройнято світломінорним настроєм, легким, але не обтяжливим сумом, який
властивий людині в передзимовий період: усі господарські турботи залишилися позаду,
організм потребує і фізіологічного, і психологічного перепочинку. Тут можна вбачати і
певний сум ліричного героя за якимись надіями, які не виповнилися (Закричали, знялись і
полинули, тільки пір’я на спогад покинули). Це може бути і реакція людини на перший,
завжди очікуваний, сніг, коли око і душа радіє білизні після надокучливої осінньої
чорноти.
3. Дидактичний характер поезій «Бджілка і зозуля», «Курочка і лисичка»
У поезіях Олександра Олеся важливе місце належить звуковим образам, що
допомагають відтворити красу світу в її гармонійній цілісності. У звичайних звуках
природи (гудінні комах, щебетанні птахів, шумі вітру, води, степу, шелесті дерев) поет
відчуває красу буття, переживання якої викликає позитивні емоції: Будем слухати з
тобою, // Як степи співають, // Як шумлять широкі ріки, //Як вітри гуляють («Бджілка
і зозуля»). Поетичний світ природи митець наповнює світлом, теплом – а отже красою,
радістю, щастям, актуалізуючи асоціативні зв’язки світло – краса – радість. Словесно-
образною домінантою, що об’єктивує конекцію світло – краса виступає космонім сонце:
Будем звідси ми дивитись, // Як земля радіє, // Як горить і сяє сонце… («Бджілка і
зозуля»)
Пташине різноголосся представлене узуальними й оказіональними образами: …
там соловей, як дзвіночок… («Курочка й лисичка»).
4. «Княжа Україна» - захоплююча мандрівка по шляху історії Київської Русі
До творів історичної тематики в О.Олеся належить цикл «Княжа Україна»
(написано в 1920, надруковано в 1930 році).
Теми рідної землі, історії України — провідні у книзі Олександра Олеся «Княжа
Україна». Поет вивчав поезію свого краю, діяльність князів давньої України — Русі,
висвітлював їхню мудрість, хоробрість та мужність.
О.Олесь у листі до редактора дитячого журналу «Малі друзі» Б.Даниловича
(10.04.1941): «Княжу Україну”» я написав випадково за якихось 17- 20 днів, перебуваючи
в 1920 р. в Марієнбаді на лікуванні: Кр.прислав мені підручник Крип’якевича і страшно
просив мене написати. Я вважив його волю і хоч часу було мало, постановив написати
працю до від’їзду з Марієнбадена. Задумав я широко, але бачив, що не встигну виконати
свою постанову (закінчити до від’їзду), і писав уже як попало. Ну і вийшло зле, по-
дитячому. Одначе я бачив, що і моя «історія» може бути корисною для декого, тому
переписав і видав. Мене було вилаяно, але дуже чемно».
Цикл складається з 43 розділів і охоплює період від язичеських часів («Заспів»,
«Дажбог», «Волос», «Перун») до зруйнування Києва монголо-татарами (1240 р.).
Згадуються київські князі: Аскольд, Дір, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир,
Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, похід Ігоря на половців. Перші розділи – досить
побіжне зображення великого за хронологією періоду («Наші предки – слов’яни» –
родово-племенний устрій слов’ян, їхня боротьба проти зовнішніх нападників, святкування
Купала).
Надалі – більш детальна розповідь, присвячена одній історичній постаті. Так, у
розділі «Святослав» – фольклорні мотиви: княгиня Ольга співає над колискою:
Соне, соне, срібнокрилий,
Не жахай страхами ти,
А на віченьки дитячі
Тихим янголом злети...
Цей же принцип простежується й в інших розділах: «Дитинство Святослава»,
«Юнацтво Святослава», «Похід на хозар», «Війна з булгарами», «Війна з греками»,
«Смерть Святослава». Так, наприклад у розділі «Печенізька облога Києва», використана
фольклорна легенда про те, як хлопчик-пастушок пройшов через печенізьку облогу, щоб
повідомити про небезпеку для Києва Святославовим воїнам:
Безліч літ уже минуло,
Вже давно в землі хлоп’я.
І давно вже в серці нашім
Вмерло лицаря ім’я.
О.Олесь при написанні того чи іншого розділу спирається не лише на фольклорні
джерела, а використовує літописні, археологічні, етнографічні матеріали тощо. При цьому
він послідовно для позначення територіально-державних реалій використовує слово
Україна. Якщо і до цього часу дехто не лише із пересічних громадян, але і фахівців
топонім «Україна» відносить до XIV сторіччя, намагаючись його етимологію виводити з
іменника «окраїна», то О.Олесь свідомий того, що Україна – Русь – це ідентичні поняття,
а його витоки слід шукати в сивій давнині. Тож у всіх розділах, в яких йдеться про часи
Київської Русі, знаходимо слово Україна:
«Україна в старовину»: Спочивала Україна в золотих дитячих снах.
«Початки Києва»:
І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки.
«Поход на Царгород»:
На воротах Царгороду
Український щит висів!
«Смерть Ігоря»:
Що тоді лише держава
Буде дужа і міцна,
Коли всі в одно зіллються
Українські імена.
«Володимир Великий»:
Що збудує Україну
Вільну, дужу і міцну.
 В О.Олеся в розділах «Москалі», «Суздальські князі» послідовно вживається
«московсько-фінський народ». Зміцнення й посилення Московсько-суздальського
князівства автор пов’язує з діяльністю нащадків Володимира Мономаха, які:
Залишили рідну мову,
Прийняли чужу, нову,
Збудували місто Суздаль,
Володимир і Москву.
Самі ж стосунки між Україною та Московщиною зображуються як нерівноправні
в силу агресивності останньої. Штурмом взято Київ:
Все забрали, обібрали:
І палати, і хати.
Кажуть: всі брати – слов’яни,
Кажуть: всі вони – брати.
Інколи О.Олесь досить вільно поводиться з першоосновою, що не завжди
обертається на краще для твору. Це, зокрема, спостерігається у розділі «Бій над Каялою»,
в якому явно простежуються ремінісценції зі «Слова о полку Ігоревім». Так, у «Слові»
початок вирішальної битви Ігоря з половцями передано через пейзажний опис,
пронизаний трагічним передчуттям: «Другого дня вельми рано кривавії зорі світ
провіщають; чорнії тучі з моря ідуть, хочуть прикрити чотири сонця, а в них трепечуть
блискавки синії. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!»
В О.Олеся цей же епізод виглядає у значно полегшено-споглядальному тоні:
Вранці небо червоніє,
Наче п’є червону кров,
Налітають з моря хмари,
Вдарив грім – дощ пішов.
Найтрагічніший момент поразки Ігоревого війська у «Слові» має такий вигляд:
«Стяги говорять: половці ідуть від Дону, і від моря, і з усіх сторін руські полки
обступили... Чорна земля під копитьми кістьми була засіяна, а кров’ю полита: тугою
зійшли вони по Руській землі!.. Бились день, билися другий і третього дня під полудень
упали стяги Ігореві».
В О.Олеся це виглядає так:
Бились наші, як не б’ються
На верхів’ях скель орли...
Ось, здавалось, залунає:
”Перемога! Ми взяли!”
Одна з особливостей циклу полягає в тому, що, говорячи про минуле, О.Олесь
завжди має на увазі сучасні проблеми:
 бажання бачити Україну могутньою незалежною державою:
Так за дужу Україну,
За соборну Ігор вмер.
За соборність України
Умирають і тепер («Смерть Ігоря», який загинув від древлян);
 звертання до сучасників брати приклад з предків:
О, коли б бажання тільки,
Віра, сміливість, любов!
Так, як лицарі колишні,
Били б ворога ми знов. («Війна з греками»);
 надія на відродження України, упевненість у тому, що в цьому їй
допоможуть усі її сини:
Скільки отроків вернулось
В дні останні і до нас:
Ще святий огонь сумління
 В їхнім серці не погас. («Половці і Отрок»).
Історичні персонажі у поемі О. Олеся «Княжа Україна» :
По-перше, це справжні герої-лицарі. Ось нескорений, князь Василько з Холма,
якого татари узяли в полон, носить камені з собою, показує своїм виглядом, чим треба
боротися із холмчанами. Ось Аскольд і Дір — славні вояки, яких запросили стати
володарями Києва, його оборонцями від хозарської навали, бо нікому вже стало боронити
місто. Ось Микита Кожум'яка, що має легендарну богатирську силу. Ось і сам Віщий
Олег, світла легенда української історії, витязь, який прибив свого щита на брамі
Царгорода.
По-друге, це герої-розумники. І найбільший із них — то князь Ярослав Мудрий, за
часів якого постав Київ з руїни, став багатим і затишним. Про Ярослава сказано, що
найбільшими його досягненнями є міцність державного устрою, справедливі суди.
Ось княгиня Ольга і князь Ігор, історія їхнього одруження. Княгиня Ольга —
втілення прекрасної української жінки, чарівної, «як ранок». їхнє кохання розпочинається
тоді, коли проста дівчина-селянка захоплюється юнаком без будь-яких князівських ознак,
у скромному одязі, без оздоб, із простим луком.
Просто, доступною мовою, розповів Олесь про нашу стародавню історію, її
головних героїв. Ці легенди багато чого можуть навчити, а насамперед — любити свою
рідну країну Україну, бажати їй щастя і процвітання, єдності й могутності.