Урок української літератури.

Тема. Т. Шевченко. «Заповіт» – заклик поета скинути кайдани

самодержавства та розбудувати нове життя. (7 клас)
Навчальна мета: ознайомити учнів із поезією Т. Шевченка, поняттям
«інверсія», допомогти усвідомити ідейно-художню цінність вірша «Заповіт».
Розвивальна мета: розвивати логічне та асоціативне мислення, пам’ять,
увагу, навички виразного читання, аналізу поетичного твору, вміння
порівнювати.
Виховна мета: на прикладі життя і творчості Кобзаря виховувати в дітей
любов до Батьківщини, стійкість, незламність у боротьбі, наполегливість,
почуття обов’язку.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Міжпредметні зв’язки: музичне й образотворче мистецтво, українська
мова, зарубіжна література.
Обладнання: листи із завданнями, збірки творів Т. Шевченка, портрет і
бюст письменника, диски із записами, рушники, ватман, олівці.
Епіграф уроку: Ти нам залишив прагнення високі,
Шляхи священні, по яких іти,
Твого сумління й мужності уроки
Ми бережем і будем берегти.
М. Палієнко
Хід уроку
І. Оргмомент.

ІІ. Актуалізація опорних знань. (Робота в малих групах.)

Гра «Магія чисел». (Учні повинні сказати, з чим у них асоціюються подані
цифри.)
Для І групи.
4, 6, 8, 24.
4 – кількість періодів творчості Кобзаря.
6 – стільки дітей було в батьків Шевченка.
8 – кількість творів, що ввійшли до збірки «Кобзар» 1840 року.
24 – стільки років було Т. Шевченку, коли він став вільною людиною.
Для ІІ групи.
10, 60, 200, 1200.
10 – кількість років, проведених Кобзарем у засланні.
60 – кількість автопортретів, створених Т. Шевченком.
200 – стільки карбованців коштувала хата, яку купив батько Кобзаря.
1200 – загальна кількість живописних робіт Т. Шевченка.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

1. Робота над епіграфом уроку.
Учитель. Діти, як ви зрозуміли рядки поезії Миколи Палієнка? До чого закликає
нас автор?
2. Визначення учнями завдань уроку. (Учні пропонують свої варіанти
завдань, учитель їх узагальнює.)
 поглибити свої знання про творчість Т.Г. Шевченка;
 ознайомитися з віршем «Заповіт»;
 з’ясувати історію його написання;
 зробити ідейно-художній аналіз твору.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Слово вчителя. (Звучить фонограма із записом дощу та грому.)
Була глибока осінь 1845 року…
Важкі чорні хмари нависали над землею. Зривався холодний вітер. Сіяв
густий дощ. Дорогу геть розквасило. В таку негоду Тарас Шевченко повертався
з Андрушів у В’юнище. В цих селах на Переяславщині він тоді, за дорученням
Київської археографічної комісії, змальовував пам’ятки старовини. Конячка
ледве тягла воза в багнюці. Шевченко промок до нитки. Ще в дорозі його
морозило, а коли надвечір прибув у В’юнище, відчув себе зовсім хворим.
Довелося злягти в ліжко в чужій хаті.
Про хворобу Тараса Григоровича дізнався його приятель лікар Андрій
Козачковський і негайно перевіз поета до себе в Переяслав. У нього виявилося
запалення легенів. Від цієї хвороби в ті часи небагато людей видужувало. Про
це знав Шевченко. І важкі думи снували в його голові. Невже так рано прийшла
остання година? Ще ж і тридцяти двох років не прожито! Ще ж стільки задумів,
прагнень не здійснено! Невже не доведеться більше побачити широкі лани, і
високі кручі, і Дніпро ревучий на милій Україні?
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу
в неволі. І тоді з’явилася потреба сказати останнє слово братам-українцям,
закликати їх порвати кайдани і вражою кров’ю окропити волю.
Від жару тремтіла рука, але старанно виводила літери на папері…
2. Виразне читання учнем вірша «Заповіт».
Учитель. Дійсно, поезія «Заповіт» своєю силою нагадує вибух грому серед
ясного неба, тому літературознавці називають цей твір вершиною
громадянської лірики Т. Шевченка. Вірш Кобзаря перекладено майже всіма
мовами народів світу. Серед перекладачів «Заповіту» немало всесвітньо
відомих імен: Е. Войнич, Й. Бехер, І. Франко, А. Єнзен, О. Дюран. 1868 року на
текст поезії написали музику М. Лисенко і галицький композитор М.
Вербицький. Проте народною стала мелодія, створена 1870 р. полтавським
композитором-аматором Гордієм Гладким. Взагалі на слова й мотив «Заповіту»
написано понад півсотні музикальних творів: кантати С. Людкевича й Б.
Лятошинського, хори М. Лисенка, В. Заремби, Г. Гладкого, М. Вербицького, О.
Кошиця, П. Демуцького, Г. Давидовського, І. Омельченка, Л. Левицького, В.
Барвінського, К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, О. Александрова.
Рейнгольд Глієр написав симфонічну поему під назвою «Заповіт». (Звучить
пісня на слова Т. Шевченка «Заповіт» у виконанні хору «Дударик».)
 3. Обговорення змісту поезії за запитаннями.
– З яким проханням звертається Т. Шевченко до народу на початку поезії?
(Поховати його в Україні.)
– Що таке заповіт? (Особисте розпорядження фізичної особи на випадок
своєї смерті.)
– Чим шевченківський «Заповіт» відрізняється від звичайного? (У Кобзаря
заповіт – це настанова нащадкам та його послідовникам.)
– Які рядки вірша «Заповіт» асоціюються у вас із дощем, а які – з вибухом
грому? (З дощем початок поезії, з громом – останні вісім рядків твору.)
– Якою у творі постає перед нами Україна? (Країною із широкими степами,
широкополими ланами, Дніпром, кручами, вільними людьми.)
4. Робота над ідейно-художнім аналізом вірша. (Учні заповнюють
подану таблицю.)
Тема Висловлення палкої любові поета до Батьківщини та віри в її
майбутнє як держави; прохання ліричного героя поховати його на
рідній землі.
Ідея Заклик скинути кайдани самодержавства та побудувати нове,
справедливе суспільство, об’єднатися в боротьбі за майбутнє
України.
Мотиви патріотизму, боротьби, волелюбності, віри, смерті.
Жанр громадянська лірика
Форма монолог
Ліричний герой сам поет
Художні засоби
епітети широкого, милій, широкополі, синєє, ворожу, великій, вольній,
новій, незлим, тихим;
метафори понесе кров ворожу, кайдани порвіте, кров’ю волю окропіте;
тавтологія реве ревучий, вражою, злою, було видно, було чути.
Риторичні фігури
звертання Як умру, то поховайте…; Не забудьте пом’янути…; Поховайте та
вставайте…
обриви Кров ворожу… ; Молитися…

5. Фізхвилинка. (Колективне малювання.)

Завдання учням: на аркуші ватману намалювати Україну, яку описує у своєму
творі Т. Шевченко.
6. Робота з термінологією. (Учні записують визначення в
літературознавчих словниках.)
Інверсія (перевертання) – це поширена стилістична фігура, побудована на
порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим і звичайним,
з метою виділити певне слово чи фразу. В поезіях необхідність використання
інверсії визначається розміром і ритмом віршованого рядка, прагненням надати
вислову більшого напруження й емоційності.
Прямий порядок слів у реченні:
1) Підмет стоїть перед присудком. (Дощ пройшов, собака підбіг, хвилі
піднімаються.)
 2) Підмет і присудок не можна розривати іншими членами речення. (Мати
разом з батьком прийшла; Я оцю чорняву дівчину люблю.)
3) Означення стоїть перед означуваним словом. (Щедра людина, приємна
усмішка, чудовий вигляд.)
4) Додаток стоїть після керуючого слова. (Вишити рушник, пригостити
цукерками, радіти успіхам.)
Зміна такого порядку слів у реченнях (перевертання) становить інверсію.
Яскравим прикладом інверсії в поезії можуть служити рядки вірша Т.
Шевченка «Заповіт».
7. Завдання: знайти приклади інверсії в поезії Кобзаря.
Степу широкого, Вкраїні милій, лани широкополі, кров ворожу, сім’ї
великій, сім’ї вольній, новій; І Дніпро, і кручі було видно; Волю окропіте; Я і
лани, і гори – все покину і полину.

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок учнів.

1. Індивідуальне опитування.
– Які образи у вірші «Заповіт» є алегоричними? (Кайдани, сім’я.)
– Розкрийте зміст цих образів. (Кайдани – гніт самодержавства, сім’я –
нове суспільство.)
– Яким постає перед нами ліричний герой твору? (Справжнім патріотом,
сильним духом, незламним, волелюбним, щирим.)
2. Самостійна робота.
1) Ознайомлення учнів із віршем російського поета Миколи Заболоцького.
Завещание
Когда на склоне лет иссякнет жизнь моя
И, погасив свечу, опять отправлюсь я
В необозримый мир туманных превращений,
Когда мильоны новых поколений
Наполнят этот мир сверканием чудес
И довершат строение природы, –
Пускай мой бедный прах покроют эти воды,
Пусть приютит меня зеленый этот лес.
Я не умру, мой друг. Дыханием цветов
Себя я в этом мире обнаружу.
Многовековый дуб мою живую душу
Корнями обовьет, печален и суров.
В его больших листах я дам приют уму,
Я с помощью ветвей свои взлелею мысли,
Чтоб над тобой они из тьмы лесов повисли
И ты причастен был к сознанью моему.
Над головой твоей, далекий правнук мой,
Я в небо пролечу, как медленная птица,
Я вспыхну над тобой, как бледная зарница,
Как летний дождь прольюсь, сверкая над травой.
Нет в мире ничего прекрасней бытия.
Безмолвный мрак могил – томление пустое.
Я жизнь мою прожил, я не видал покоя:
Покоя в мире нет. Повсюду жизнь и я.
Не я родился в мир, когда из колыбели
Глаза мои впервые в мир глядели, –
Я на земле моей впервые мыслить стал,
Когда почуял жизнь безжизненный кристалл,
Когда впервые капля дождевая
Упала на него, в лучах изнемогая.
О, я недаром в этом мире жил!
И сладко мне стремиться из потемок,
Чтоб, взяв меня в ладонь, ты, дальний мой потомок,
Доделал то, что я не довершил.
2) Завдання: знайти спільне і відмінне в поезіях Т. Шевченка і М.
Заболоцького.
Спільне Відмінне
Обидва поети заповідають нащадкам свою Жанр (у Шевченка – громадянська лірика,
ідею. а в Заболоцького – інтимна.)
Мотиви боротьби, віри, патріотизму, Український поет звертається до нащадків
смерті. у множині, російський поет – в однині.
Єдність людини і природи. Широке використання порівнянь.
Використання епітетів, метафор, У Шевченка – один ліричний герой, у
тавтології, звертань. Заболоцького – два герої.
3) Гра «Хто більше?» (Робота в малих групах.)
Завдання – згадати й записати якомога більше прислів’їв та приказок про
Тараса Шевченка.
І група.
У наш чудовий час вічно житиме Тарас.
Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
Тарасів «Кобзар» – народу великий дар.
Тарасові слова – то правда жива.
Хто «Кобзаря» прочитав, той панів прокляв.
Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.
Шевченко народ захищав, а про себе забував.
ІІ група.
Слово Тараса – наша зброя і окраса.
Хто читав «Заповіт», – рвав кайдани, рушив гніт.
Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став.
Шевченко Тарас – наче сонце для нас.
Шевченкове перо панів по серцю шкребло.
Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.
Як мріяв Шевченко, так і сталось: на Україні й сліду панського не осталось.

VІІ. Рефлексія. (Заповнення особистої картки самооцінки «Перевір

себе».)
 Так чи ні
Я знаю історію написання вірша «Заповіт».
Я зрозумів (зрозуміла) ідейний зміст поезії Т. Шевченка.
Я можу пояснити, що таке інверсія.
Сьогодні я поглибив (поглибила) свої знання про творчість
Кобзаря.
Я впорався (впоралася) з усіма завданнями

VІІІ. Підбиття підсумків уроку, оцінювання учнів.

Запитання до учнів:
– Чи досягли ми поставленої мети?
– Що заповідав Т. Шевченко своєму народові?
– Чи виконали ми заповіт геніального поета?
– Подумайте і скажіть, а яку пам’ять ви хотіли б залишити після себе?

ІХ. Різнорівневе домашнє завдання.

Учням середнього Вивчити вірш напам’ять, зробити ілюстрації до творів

рівня навченості Т. Шевченка.
Учням достатнього Вивчити вірш напам’ять, дібрати 5-6 прикладів інверсії у
рівня навченості творах Т. Шевченка.
Учням високого Вивчити вірш напам’ять, написати твір на тему: «Що для
рівня навченості мене значить «Заповіт» Т. Шевченка?»