ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

МОРФОЛОГІЯ

Вправа 99. Із поданого переліку слів випишіть граматичні форми

одного й того самого слова. Згрупуйте словоформи і вкажіть, яка
граматична категорія їх об’єднує.
Зразок: Заспівав, заспівала, заспівало — ці форми об’єднує граматична
категорія роду.
Прихід, прийшовши, ходила, хід, ходьба, ходив, ходи, прийти, ходьбою,
прохідного, ходити, ходіть, приходу, ходжу, ходу, ходять, ходячий, ходовий,
ходячи, прохідний; западина, розпадаються, розпад, випадання, падолист,
упав, розпадається, випадні, нападати, розпадом, падіння, напад, нападаючи,
випадний, розпаду, нападаюча, упала, розпадина, падає, упасти, западиною,
нападаючий.

Вправа 100. Випишіть слова з однаковим граматичним значенням,

але з різними лексичними.
Земля, свій, співаючи, п’ятнадцятий, вищий, мій, весна, перший, ближчий,
їхній, танцюючи, п’ятий, молодший, нижчий, книга, читаючи, спека,
малюючи, сотий, балада, кращий.

Вправа 101. Встановіть граматичні значення виділених слів та мовні

засоби їхнього вираження. Поясніть особливості аналітичних форм.
Зразок: блідий — ч. р., Н. в., одн. Виражено закінченням -ий.
1. Сонце сліпило мені очі, а ноги над стежкою, здавалося, не йшли, а
плили (В. Шевчук). 2. Майже всі великі міста народилися біля води (Із журн.).
3. Борітеся — поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля
святая (Т. Шевченко). 4. Нехай мене ніхто ніде не чекає, хай вигадав собі
якесь побачення — на нього я йду (В. Шевчук). 5. Пішов би я в Україну,
пішов би додому, там би мене привітали, зраділи б старому (Т. Шевченко). 6.
О, розправ білосніжні крила, моя думонько, ніжна й смутна! (Х. Алчевська).
7. Будемо битись частіше не вдень, а вночі (О. Гончар). 8. Нове століття
вже на видноколі, і час новітню створює красу (Л. Костенко). 9. Ті, що
народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко).
10. Потім потяглися далі презирливі запитання й ще більш презирливі
відповіді (І. Багряний). 11. Найвірніші — айстри, які приходять, коли вже
нема нікого (І. Калининець).

Вправа 102. Встановіть належність слова до частини мови,

використовуючи такі критерії: 1) категоріальне значення; 2)
комплекс морфологічних категорій; 3) спільність головних
синтаксичних функцій.
Сміятися, смішний, усміхнено, усміхнений, смішно, сміх, усміх, насміх, на
сміх, посмішка; чотири, четвірка, четверо, начетверо, по-четверте, по
четверте січня, по чотири, учотирьох, почетверити; білий, п’ятий, вишневий,
мій, якийсь, вимитий, сьомий, ваш; сидіти, сидьма, сидячий, сидіння, сидячи,
присісти.

Вправа 103. Утворіть граматичні форми поданих слів відповідно до

заданого граматичного значення. Укажіть, у який спосіб (аналітичний
чи синтетичний) і якими засобами виражені граматичні значення.
Вищий ступінь порівняння прикметників малий, великий; родовий
відмінок множини іменника серце; орудний відмінок числівників сім,
дев’ятсот; місцевий відмінок однини прикметників оригінальний, рішучий;
чоловічий рід минулого часу дієслів іти, нести; першу особу множини
наказового способу зробити, малювати.

Вправа 104. Встановіть частини мови і граматичні значення

словоформ. Які засоби вказують на граматичні значення?
Зразок: Сиве сонце сходить у вікні.
Сиве — прикметник, середній рід, однина, називний відмінок (засіб
вираження граматичних значень — закінчення -е); сонце — іменник,
середній рід, однина, називний відмінок (засіб — закінчення -е); сходить —
дієслово, дійсний спосіб, теперішній час, третя особа однини (засіб —
закінчення -ить); (у) вікні — іменник, середній рід, однина, місцевий
відмінок (засоби — закінчення -і, прийменник в).
1) Малює степ мені твоє обличчя.
Він весь, як ти, — свобода і жага.
Він любить нас, і згадує, і кличе,
і Чорний Шлях у простір запряга.
2) Подаруй мені, доле, у вікнах березу.
Хай спочине душа в оберегах беріз.
Я прийшла у цей світ, щоб пройти обережно,
Не завдавши нікому ні смутку, ні сліз (Л. Костенко).
ІМЕННИК
Вправа 105. Визначте, до яких частин мови належать спільнокореневі
слова. З’ясуйте частиномовне значення та морфологічні ознаки
кожного слова. У чому полягають морфологічні особливості іменника
порівняно з іншими частинами мови?
Сім, семиразовий, сімка, семиліття, всьоме, семеро, семиструнний,
сьомий; добрий, добро, придобритися, добродій, доброта, добресенький,
добрішати, по-доброму.

Вправа 106. Визначте іменники з абстрактним значенням, з’ясуйте ці

значення. Як змінює семантику іменників з абстрактним значенням
форма множини?
1. Спостережливість — це дорогоцінна властивість людини, завдяки якій
вона здатна орієнтуватися в навколишньому середовищі, розуміти
різноманітний світ природи, контактувати з людьми (А. Низова). 2. Осінь у
житті рослин є порою визрівання й поширення насіння (Н. Яришева). 3.
Ідеальний шлях, який указав Сковорода: знайди своє місце в житті, до якого
маєш природженість, пильно стеж і керуй своїми вчинками, віддавайся любій
праці, пізнавай своє добро і зло, задовольняйся тим, що маєш, відповідно до
здібностей своїх та праці, вчи дітей своїх добру, шукай щастя своє не поза
собою, а в собі — і ти будеш людиною гармонійною, тобто щасливою (В.
Шевчук). 4. Ви, лялечки із алкоголем щасть, загорнуті в свою усохлу душу,
ще начувайтесь: тіло ваше здушить ця зраджена душа (В. Стус). 5. Котилися
тіні, речі розмивались і ставали хитливодраглисті, лишалася тільки ця синя
дорога, якою ішов, і його незмінна туга, що йшла обіч, наче співподорожанин
(В. Шевчук). 6. Середина жовтня, пора надвечір’їв твоїх, твоїх недовір, і
невір, і осіннього вітру (В. Стус).

Вправа 107. Доберіть по три приклади власних назв, які б належали

до таких класів: а) антропоніми; б) топоніми; в) космоніми; г)
теоніми; ґ) гідроніми; д) міфоніми; е) зооніми; є) ергоніми; ж)
хрононіми; з) хрематоніми. Із п’ятьма власними назвами (на вибір)
складіть речення; з’ясуйте, які морфологічні ознаки властиві цим
онімам.

Вправа 108. Випишіть збірні іменники. Порівняйте з ними форми однини

і множини цих же іменників, вкажіть на особливості семантики
збірності. Виділіть суфікси збірних іменників.
1. Давно відійшло в минуле чумацтво, полишивши нам після себе народні
пісні, легенди й перекази про ті далекі й нелегкі часи (М. Слабошпицький). 2.
Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там
голубим маревом; суворою лінією стоять на ньому сторожові могили,
насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та
мушкетом боронило оці степи від ворожих навал (Г. Тютюнник). 3. Щовесни
знімалася криничанська голота на заробітки (О. Гончар). 4. Нічліг тільки що
одперли. Босячня.., як той рій, так і сунула в двері (А. Тесленко). 5. Гілля
вишень і бузку звисало просто до кімнати (Ю. Смолич). 6. Ноги його були
обмотані в брудне ганчір’я і взуті в рвані калоші (Є. Кравченко). 7. За кілька
кілометрів зупинилися в густому, молодому сосняку (В. Козаченко). 8.
Кажуть про мене, що ненавиджу польську шляхту. Якщо до польської
шляхти зарахувати Ожешко й Конопницьку, Пруса й Ленартовича, Остою й
Карловича, — то така думка про мене буде цілком несправедлива, бо цю
справжню польську шляхту, цю еліту польського народу ціню і люблю (І.
Франко). 9. Сонце сиділо вже в недалекому клені і наче розчісувало
гілляччям своє золоте волосся (В. Шевчук). 10. Наталка сміялася, ідучи з
оберемком білля і кладучи його на колоду під черемхами… (І. Багряний). 11.
Григорій пішов до річки, зібрав на оберемок все шмаття, поскручуване в
джути, і, боячись, щоб не впало що, приніс і поклав усе на колоду (І.
Багряний).
 Вправа 109. До поданих збірних іменників доберіть спільнокореневі
слова, які мають форми однини і множини. Виділіть суфікси збірних
іменників. Визначте, які з наведених збірних іменників не мають
співвідносних одиничних.
Ожинник, панство, агентура, проблематика, гарбузиння, воїнство,
мурашня, волосся, старостат, малеча, піхота, пір’я, молодь, нечисть, мушва,
адвокатура, зелень, вороння, каміння, символіка, збіжжя, молодь, собачня,
єпископат, братія, знать, горішник, колосся.

Вправа 110. Знайдіть іменники з речовинним значенням, встановіть,

до якої семантичної групи вони належать. Яких значень набувають
іменники у множині?
Зразок: свинець — належить до групи «назва корисних копалин». У
множині не вживається. Ячмінь — належить до групи «назва зернових».
Форма множини ячмені, означає сорт, площу під посівами ячменю.
1. У відрі стоїть глек з молоком, сир у капустяному листі, біла селянська
паляниця (Ю. Яновський). 2. Коні коло воза їли овес із січкою, трусили по
полудрабках овесини і сіяли на свіжу ріллю… (Г. Косинка). 3. В гречках
некошених стоїть барвистий мед, натруджено-густий, немов земля пахуча (А.
Малишко). 4. Ми збираємося тихими осінніми вечорами під сторічним
дубом, мріємо про те, яким повним, важким буде колосся на нашому
маленькому полі, як ми зберемо все до зернятка, змелемо зерно, спечемо свій
перший хліб (В. Сухомлинський). 5. Ліси біля річок рубали, щоб звільнити
місце для ріллі, палили ліс, щоб удобрити землю, щоб отримувати попіл,
гнати дьоготь, зводити будинки, готувати їжу, захищатися від холоду (Із
журналу). 6. Стоїть, як мати, лагідна і чиста, осіння днина в сяйві сивини.
Медово пахнуть стиглі тютюни, нанизані на шнури, як намиста
(Д. Павличко). 7. Сіє [колгосп] жито, озиму й яру пшеницю, ячмінь, овес,
просо, цукрові буряки, соняшники… (О. Вишня). 8. Кохаємо залізо і мідь,
бетони і чугуни — від них народилися громи, але і співні струни (М.
Хвильовий). 9. Пили наливку і їли оселедці з оцтом. Потім гарячий борщ,
локшину з білими пирогами, сите м’ясо з картоплею (І. Багряний).

Вправа 111. Випишіть іменники, що означають назви істот і неживих

предметів. З’ясуйте, як морфологічно розмежовуються в українській
мові ці назви. Поясніть випадки відхилення.
1. Молоді дубки в наївності своїй юначій зовсім не вірять, що недалекий
той час, коли вдарять морози і в холодному повітрі закружляють білі мухи
(А. Дрофань). 2. Розповідають, що в Брюсселі один ткач знайшов малого
лелеку, що випав із гнізда, і взяв до себе (Б. Грінченко). 3. Іде Марко з
чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає (Т.
Шевченко). 4. Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати
свідків… (І. Франко). 5. Наталка ламала клечання і обвішувала ним коні (І.
Багряний). 6. З давніх часів батьки привчали дітей своїх до традиції берегти
хліб (В. Скуратівський). 7. На чорториях, у глухих заводях, де соми та щуки
звечора з плюскотом скидалися, тепер головаті водяники виглядають з
латаття, а з гущавини потойбіччя, зпоміж буреломів, мавки нища, — мавкам
та водяникам теж кортить дочути людських розмов (О. Гончар). 8. Не вперше
помічаю, що отут, де ростуть старі сосни поміж дубів, водиться багато дятлів
(Є. Гуцало).

Вправа 112. Утворіть форми знахідного відмінка однини і множини

від поданих іменників. На підставі морфологічних відмінностей
встановіть належність іменника до категорії істот чи неістот.
Визначте можливі подвійні форми, поясніть причини їхнього
існування, складіть з ними речення.
Народ, журавель, дерево, провідник, корова, товариш, розвідник, табун,
проїзд, робот, небіжчик, пень, натовп, лист, син, оселедець, мікроб, екіпаж,
спонсор, мрець, ніж, плуг, паразит, молодняк, двигун, ембріон, туз, кінь,
змій, Перун, рушник, вимикач, ідол, горобець, інфузорія, сойка, гурт, бичок,
рій, валет, вірус, труп, група, домовик, бовдур, козир, натовп, дух, річка,
лісовик.

Вправа 113. У поданому тексті знайдіть іменники і запишіть їх до

таблиці, зазначаючи їхні граматичні категорії.
Зразок:
Іме Вл Заг Ко Абс Іст. Неі Реч Збі
нн асн аль нкр тр. ст. ов. р.
ик . н. .
баб – + + – + – – –
а
жит – + – + – + – –
тя
Баба Калина була невеличка й тонка, на її темному обличчі життя
зоставило своє зморшкувате письмо, в очах випалило живий дух, і вони були
подібні на дві бездонні криниці. Вона варила дуже смачний борщ, який уміла
так затовкувати салом і засмачувати сметаною, що від нього не можна було
одірватися.
Баба Калина пишалася своїм городом, на кожному крилі якого росли
кущі барвінку. Здавалося, що він і взимку зеленіє, бо коли танули сніги, то на
світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене
морозом. А коли повітря ставало по-материнськи м’яким і лагідним, то
барвінок зацвітав так, наче небо бризнуло на землю живою своєю блакиттю,
зацвітав так, немов дитячі очі землі дивилися на тебе довірливо. Баба
гнівалася, коли зривали барвінковий цвіт. Вона взагалі ніколи не могла
примиритися з тим, що квітку зривають.
Навіть на Спаса, коли, здається з квітами просинаєшся, з квітами
сідаєш за стіл і їси яблука, груші, а свіжовипечений хліб умочаєш у мед і
несеш до рота, вона не могла відцуратись од свого святого ставлення до цвіту
(Є. Гуцало).
 Вправа 114. Встановіть рід іменників, використавши семантичний,
морфологічний та синтаксичний критерії родової диференціації.
Заповніть таблицю, де у графі «морфологічний критерій» вміщуйте
лише форму називного відмінка однини та суфікс, якщо він є.
Зразок:

Слова Критерії родової диференціації Рід

семант морфологічний синтаксичний
ичний
сонце – -е яскраве середній

бігун – -∅, -ун- швидкий чоловічий

Ілля чоловіча – розумний чоловічий
стать

Співак, м’якоть, Мирослава, курча, суміш, стрілець, зайчиха, віче, Антон,

мати, сом, слоненя, мудрість, бандурист, виховання, кінь, Ярема, кішка,
хмара, озеро, ситець, вовчиця, настрій, листя, ягуар, синь, суддя, ідейність,
добро, минуле, ім’я, вартовий, бик, щастя, парубок, вихователь, собака,
горище, дикун, акула.

Вправа 115. Складіть речення з іменниками спільного роду так, щоб

у кожному реченні словоформи отримували граматичне значення або
чоловічого, або жіночого роду.
Роботяга, задирака, ледащо, плакса, нероба, каліка, сирота, зірвиголова.

Вправа 116. Визначте рід поданих іменників, уведіть їх у

словосполучення з прикметниками. Сформулюйте привила родової
диференціації незмінюваних іменників іншомовного походження.
1. Вар’єте, ранчо, авеню, алібі, конфеті, журі, салямі, манго, кабаре,
кольрабі, праліне, есе, мікадо, амплуа, торнадо.
2. Мосьє, кюре, фрау, маестро, міледі, янкі, буржуа, круп’є, портьє, міс.
3. Марабу, фламінго, івасі, цеце, шимпанзе, какаду.
4. Золя, Гете, Шоу, Керрі, Екзюпері, Моне, Дюма.
5. Монако, Батумі, Па-де-Кале, Конго, Нагасакі, Онтаріо, Тбілісі, Гобі,
Сомалі, Капрі.

Вправа 117. Визначте рід поданих абревіатур. Поясніть, за якими

критеріями визначають рід складноскорочених слів різного типу.
ЗМІ, ДПА, філфак, завгосп, ОБСЄ, райвно, СБУ, ДАК, СТО, ООН, НБУ,
санбат, сільмаг, АН.
Вправа 118. Розподіліть іменники на групи за родами: чоловічого,
жіночого, середнього, спільного і подвійного роду. В окрему групу
запишіть іменники, які не мають категорії роду.
Експерт, слово, листя, ковил, Сибір, Чернівці, сновида, щастя, грубість,
дівчисько, біль, інженер, дрова, базікало, ведмедище, вермішель, рись,
кенгуру, мігрень, сердега, Суми, солома, двері, метро, обличчя, жаднюга,
вовчище, алібі, кір, зілля, окуляри, Осло, Волинь, канікули, поет, нехворощ,
адажіо, накип.

Вправа 119. У кожному рядку знайдіть зайве слово (за родовою

ознакою).
1. Таксі, алібі, парі, двері, журі.
2. Умань, путь, доповідь, честь, біль.
3. Підпілля, гілля, суддя, зілля, весілля.
4. Марабу, рагу, кенгуру, зебу, какаду.
5. Ступінь, вість, вуаль, зав’язь, вдячність.
6. Борнео, Конго, аташе, колібрі, фламінго.
7. Тюль, рояль, Сибір, радість, кріль.
8. Дніпро, озеро, фото, кімоно, село.
9. Дітвора, вівця, турбота, лисиця, собака.
10. Жаль, погляд, шампунь, погибель, світ.

Вправа 120. Утворіть форми множини від поданих іменників,

визначте мовні засоби її вираження, відзначте зміни основи і наголосу.
Стріла, син, ягня, гілка, мати, село, хазяїн, обрій, кошеня, ніч, сон,
татарин, пан (у звертанні), ім’я, глибина, шлях, піч, дитина, рій.

Вправа 121. Випишіть подані іменники у три колонки відповідно до їх

уживання: 1) в однині й множині; 2) лише в однині; 3) лише в
множині. Поясніть такий розподіл.
Шлях, Іван, хліб, мудрець, старість, зернові, мушва, комаха, сани, шитво,
мовлення, пологи, золото, лицар, куранти, Полтава, ділення, Альпи,
жовтизна, сонях, вороття, Ромни, метал, ласощі, порох, земляцтво, ночви,
сукно, бідняк, сміх, вугілля, шахи, цукор, карась, зелень, ліки, Гімалаї, гумор,
чайник.

Вправа 122. У поданих реченнях знайдіть іменники singularia tantum,

встановіть їх лексичне значення, об’єднайте однорідні лексичні
значення у групи.
1. І жаль, і горе, і кохання — все разом піднялось в її душі й неначе затопило
всю її душу слізьми (І. Нечуй-Левицький). 2. — Автор книги закликає всю
чесну молодіж гуртуватися, поривати з мораллю старого, прогнилого
суспільства (П. Колесник). 3. Сім’я міцна любов’ю, любов — вірністю (Нар.
тв.). 4. На краю галявини, під гіллястим дубом, Василь Весньовський з
кількома гайдамаками поставили два намети — один для Залізняка, другий
— для Гонти (Ю. Мушкетик). 5. Дарка ж приходила додому з порожніми
руками, хіба що грудочку цукру Прісьці принесе (Леся Українка).

Вправа 123. У поданих реченнях знайдіть іменники pluralia tantum.

Укажіть на відмінкову форму цих іменників.
1. Коли за Омеляном зачинилися двері, мати підійшла до доньки, припала
до її грудей, як колись, у дитинстві… (М. Стельмах). 2. Прозорий страх
обмацує ворота — чи можна людям в хату увійти? (Л. Костенко). 3.
Напоївши коня, він завів його до стайні, кинув у ясла оберемок
червоноголової конюшини і почав тихенько відчиняти сінешні двері (М.
Стельмах). 4. Десь на дев’ятий день мандрів обігнали криничани валку своїх
полтавських земляків-опішнянців (О. Гончар). 5. Панночка сиділа коло вікна
за столиком перед дзеркалом, на столику горіла спиртова лампочка і грілися
щипці для завивання волосся (Леся Українка).

Вправа 124. Множинні іменники розподіліть за лексико-

семантичними групами.
Цитрусові, перегони, радощі, терези, хребетні, об’їдки, Черкаси, ліки, вила,
вичавки, обійми, нарди, Альпи, помиї, надра, ревнощі, дрова, лаштунки,
проводи, найми, тропіки, вуста, жнива, посиденьки, ласощі, плоскогубці,
взаємини, плавні, в’язи, сани, фінанси, макарони, іменини, клейноди,
колготи, хрестини, бігуді, вакації, земноводні, гроші, чайові, дріжджі.

Вправа 125. Визначте граматичні значення відмінків іменників у

поданих словосполученнях.
Вивчити прислів’я, не пам’ятати прислів’я, жити в столиці, не бачити
столиці, бачу Дніпро, видніється Дніпро, працювати в комітеті, написати в
комітет, прожити життя, не цінувати життя, три дерева, бачити дерева,
сказати батькові, спитати при батькові, робити желе, тістечка із желе,
тістечка з горіхами, бачити людей, не зустріти людей, спитати в людей,
вірити новинам, не дивитися новини, не віддати боргу, бути в боргу, не
радіти боргу.

Вправа 126. У поданих реченнях підкресліть іменники. З’ясуйте

значення непрямих відмінків:
а) родового:
1. Дружина Омеляна хоч і добре поралася коло землі, але хатньої роботи і
печі терпіти не могла (М. Стельмах). 2. Микола викресав вогню, роздув
грубку (Р. Андріяшик). 3. Майже всі великі міста народилися біля води.
Стародавній Київ народився на березі Дніпра — великого торговельного
шляху із варягів у греки (Із журналу). 4. Зорі тьмяніли від спалахів ракет,
блиску гарматних залпів і пожеж (М. Тарнавський);
б) давального:
1. Ночував він у Оксена. Олена перевела дітей в хатину, а велику хату
віддала гостеві (Г. Тютюнник). 2. [Грибок] трохи похилився до сходу,
підставляючи теплому і ніжному сонцю свою гарну коричневу голівку (Ю.
Лозинський). 3. Серед великих світочів духу, яких дали людській цивілізації
народи нашої країни, одне з найперших місць належить геніальному синові
України Тарасові Шевченку (О. Гончар). 4. Хочеться дівчині всесвіт обняти
(Олександр Олесь);
в) знахідного:
1. Прозорий страх обмацує ворота — чи можна людям в хату увійти? (Л.
Костенко). 2. Панночка на хвилину замислилась, поклавши палець на уста
(Леся Українка). 3. Бурундук зіскочив на стежечку, щось поворожив,
пройшовся сюди-туди і враз, тривожно цикнувши, стрімголов вискочив на
кедрину, на пень, звідти на дубок (І. Багряний). 4. І в дорогу далеку ти мене
на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала (А.
Малишко);
г) орудного:
1. Перед норою внизу лежить озерце з чаїними гніздами в рогозі. А далі,
скільки біліє чаїне крило, туманіють деснянські луги, з мишами і жуками,
жабами та вужами (М. Вінграновський). 2. Нарізав ножем очерету й міцно,
по-татарськи, з’єднав ликом докупи два сніпки, прив’язав до них одежу (Ю.
Мушкетик). 3. І слово «правда» стало ділом, і стала дійсністю краса (М.
Рильський). 4. Степами гомін ходить уночі (М. Рильський);
д) місцевого:
1. Маруся недовго жила на світі після помилування і померла в каятті у
1653 р. (Л. Кауфман). 2. На Десні і в лугах починається ранок, а в небі
гріється день (М. Вінграновський). 3. При щирості між людьми, при глибокій
і міцній симпатії ніякий риск не страшний! (Леся Українка). 4. Вийшли в
поле косарі косить ранком на зорі (Нар. тв.).

Вправа 127. У поданих реченнях знайдіть іменники, що мають форму

лише множини. Укажіть відмінкову форму цих іменників.
1. Спішно піднявшись на ранній зорі, з косами йшли на жнива косарі (Я.
Щоголів). 2. Коні плуталися в тенетах обірваних телеграфних проводів (О.
Гончар). 3. Вона швидко заслабла на сухоти, довго лічилась усякими ліками
(І. Нечуй-Левицький). 4. Марія довго дивилася, як Даруся із заплющеними
очима хилитається з боку на бік, зайшовши по груди у льодяну воду… (М.
Матіос). 5. Промчавши галопом по мармурових сходах на другий поверх, в
їдальню влетів на прекрасному жеребці таращанець Савка Троян (О.
Довженко). 6. Коло ясел стояли воли двома довгими лавами і ліниво жували
сіно (В. Стефаник). 7. Вагон не мав ніяких приступок, і пасажири влазили до
нього з великими труднощами (П. Панч).

Вправа 128. Утворіть форми кличного відмінка від поданих

іменників. Виділіть закінчення.
Панна, панночка, мучениця, Оля, Микола, доня, хлопець, отець, юнак,
друг, швець, княгиня, Ілля, Орися, господиня, племінник, жнець, Катря, няня,
бабця, дідусь, молодиця, Галя, матуся, бабуся, Ігор, кравець, теща, Сашко,
сват, голуб, боєць.

Вправа 129. Знайдіть іменники, що мають однакову граматичну

форму. Встановіть їх відмінки і вкажіть, за допомогою яких
граматичних засобів вони виражаються.
Своєю присутністю в трупі, а також своєю грою в п’єсах і напрочуд
лагідним поводженням з людьми вона вносила сонце і ласку в колектив (Із
жур.). Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло золоте чоло з пучком
золотих кучерів навкруги (І. Нечуй-Левицький). Є у фізіології таке поняття
— ударний об’єм серця (Із журн.). Громові вибухи фугасок по той бік річки
раз у раз свідчили, що й на літаках б’ються чиїсь напружені серця в унісон
серцям наземних військ (О. Гончар). Високі дерева на краю лісу махали до
вітру віттям, немов зачіпали його (М. Коцюбинський). Без коріння не буває
дерева (Нар. тв.). Коні — великі за розмірами тварини, одомашнені людиною
(З журн.). Коли чує [поет], — хтось під’їхав На коні до його хати І спинився
(Леся Українка).

Вправа 130. Визначте відміну іменників. З’ясуйте, які морфологічні

ознаки лежать в основі поділу на відміни і за якими критеріями цей
поділ відбувається. Які іменники і чому не належать до жодної з
відмін?
Сміх, лебідка, маля, малеча, око, хитрість, дитя, дитина, ймення, путь,
коліща, фінанси, фінансист, тесля, тесляр, кіно, день, олень, оленя,
головуючий, свіжість, свіжина, ласування, людяність, ласощі, собака, пес,
кенгуру, кенгурятко, ваніль, коктейль, Грабовська, Хома, гончар, амплуа,
писака, їздовий, подорож, бабище, вуста, курка, курча, артіль, урожай,
пташеня, базіка, базікало, Суми, продаж, днина, колискова, горошина, ім’я,
плакса, плаксій.

Вправа 131. Іменники першої відміни поділіть на групи. Виділені

слова провідміняйте в однині і множині, вкажіть відмінності в
закінченнях іменників твердої, м’якої і мішаної груп.
Гірчиця, куля, базіка, круча, невдаха, вишня, вежа, межа, весна, лінія,
рілля, суша, огорожа, Ілля, Варя, земля, квітка, стаття, сосна, сльоза.

Вправа 132. Запишіть іменники ΙΙ відміни, поділивши їх на три групи:

тверду, м’яку і мішану. За якими ознаками вони розрізняються?
Прізвище, принцип, боєць, спосіб, учитель, поле, обличчя, овес, полум’я,
місто, доповідач, нарис, верхів’я, вальс, кінець, молочай, плече, рій, місце,
коріння, стиль, пирій, осел, поверх, соловей, костюм, щастя, море.
Вправа 133. Іменники ΙΙ відміни з кінцевим -р поділіть на групи,
поставте їх у родовому та орудному відмінках однини, поясніть
уживання відмінкових закінчень.
Столяр, командир, школяр, светр, богатир, інспектор, буквар, снігур, слюсар,
календар, санітар, гусляр, зір, майстер, пухир, дзвонар, сувенір, комісар,
каменяр, бунтар, ювіляр, лікар, кобзар, папір, ледар, проводир, пісняр,
футляр, вівчар, базар, муляр, скляр, тесляр, лицар, кухар.

Вправа 134. Подані іменники запишіть у родовому відмінку однини.

Поясніть вибір закінчення, визначивши лексико-семантичну групу,
до якої належать ці іменники.
Лабіринт, овес, баласт, вівторок, луг, лужок, алфавіт, шедевр, вузлик,
конспект, підвал, сирець, Сирець (річка), океан, банан, грип, багаж, жах,
берет, бліндаж, іспит, уривок, футбол, Стрий (річка), Стрий (місто), урок,
мільйон, ритуал, камінь, фронт, журнал, Амур, ліс, лісок, Ізюм, холод,
лимонад, магніт, район, цар, намет, прибуток, інститут, хутір, каталог,
нокаут, роман, центр, долар, курінь, Алтай, борщ, кур’єр, кіловольт.

Вправа 135. Провідміняйте подані іменники. Які з них мають

паралельні відмінкові форми?
Товариш, серце, всесвіт, снігур, Харків, куліш, острів, леґінь, водій, рів,
шукач, Пирятин, Київ, вогонь, хабар, баба, кобзар.

Вправа 136. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка

множини. Простежте за морфонологічними змінами в основах
словоформ.
Ювілей, місце, римлянин, дерево, ступінь, знання, джерело, межигір’я,
поле, плече, скрипаль, угіддя, ребро, почуття, християнин, слово, весло,
півріччя, око.

Вправа 137. Із поданих іменників з нульовим закінченням випишіть

ті, які належать до ΙΙΙ відміни. Виділені слова провідміняйте.
Плющ, суміш, нехворощ, шампунь, вісь, кір, ідейність, мить, госпіталь,
старість, біль, мораль, плюш, сіль, галузь, подорож, нежить, важіль, річ,
артіль, п’ядь, мигдаль, фланель, тюль, щабель, в’язь, полин, папороть,
картель, бандероль, дріб, гуаш, жовч.

Вправа 138. Із поданих іменників випишіть іменники ΙV відміни. На

які семантичні групи поділяються ці іменники? Провідміняйте
виділені слова.
Вівця, рілля, вим’я, знання, теля, хлопча, ігуменя, горня, плем’я, насіння,
проміння, маля, потерча, попадя, сім’я, мураха, порося, індича, хлоп’я,
туркеня, свиня, вечеря, ягнятко, збіжжя, слоненя, коліща, бажання, тараня,
онуча.
Вправа 139. Запишіть відмінкові парадигми поданих іменників. Зверніть
увагу на відмінності закінчень цих іменників у родовому та орудному
відмінках.
Ворота, окуляри, Суми, пахощі, мощі, гроші, надра, в’язи.
 Вправа 140. Визначте рід, число і відмінок незмінюваних іменників.
Для з’ясування їхніх лексичних значень користуйтесь словником
іншомовних слів. Якими способами визначають граматичні значення
числа і відмінка незмінюваних іменників?
1. Театральне амплуа — річ, як відомо, дуже умовна (М. Риль- ський). 2.
Соціологи намагаються зафіксувати більш тонкий вплив мас-медіа, який
можна виявити за допомогою суворо контрольованих експериментів, участь
в яких не матиме негативних наслідків (З журн.). 3. Він був у темно-сірому
кімоно з чорним поясом, у табі — японських панчохах з окремим великим
пальцем (О. Донченко). 4. І кинув міст сталеву антилопу в ласо доріг, тунелів
і таксі (Л. Костенко). 5. Удар шасі об рідну землю, яка вигодувала і
виплекала тебе,.. — цей удар шасі літака не забути ніколи! (Ю. Смолич). 6.
Хвилі бились і розбивались об стрімкі скелі Монте-Соляро, об фаральони (М.
Коцюбинський). 7. Негритянко! Задумлива ноче, Забудьмо сьогодні про всі
табу, Серце мов виспівати хоче Твоїм рукам золоту хвальбу (Д. Павличко). 8.
Граціозною групою застигли на острівку рожевокрилі фламінго (О. Гончар).
9. В прирівнянні до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван
справді являвся [був] дуже непоказним (І. Франко). 10. Менша [сестра]
вигукувала докірливо слова дзвінким сопрано (А. Кримський). 11. Світ
ворушився в приймачах, чорних, мов небо над очима в хіпі, мов м’які стріли
дощу, що безгучно розхлюпувались об щоки, наче то були не обличчя, а
маски з пап’є-маше (В. Коротич).

Вправа 141. Визначити морфологічні ознаки іменників, що

утворилися внаслідок субстантивації.
1. Там під вітром печальним шипшина про минуле на сонці шумить (В.
Сосюра). 2. Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові (Т.
Шевченко). 3. Чи ж неповторне можна повторити? (Л. Костенко). 4. Протягли
своє ку-ку-рі-ку горлаті півні (Панас Мирний). 5. Вовк і лічене бере (Нар.
тв.). 6. Те «геть» бігло за ним слідком і гнало вперед (М. Коцюбинський). 7.
Прожите й перебуте не сходить з віч (Б. Лепкий). 8. Не дивиться їм грізно в
очі «завтра» (О. Олесь). 9. І неситий не виоре на дні моря поле (Т.
Шевченко). Після осінньої засухи на врожай озимих годі було сподіватися (З
газ.).

Вправа 142. Зробіть повний морфологічний аналіз виділених

іменників у такій послідовності: 1. Частина мови. 2. Початкова форма
— називний відмінок однини. 3. Лексико-граматичний розряд
(загальні/власні, конкретні/абстрактні, назви істот/неістот,
збірні/незбірні, речовинні/неречовинні). 4. Рід. 5. Число. 6. Відмінок. 7.
Відміна, група. 8. Синтаксична функція. 9. Морфемний склад
словоформи. 10. Спосіб словотворення.
1. Життя — насамперед творчість, та це не означає, що кожна людина, щоб
жити мусить народитися художником, балериною або вченим (Д. Лихачов).
2. Довге гарбузиння вилізло на купінь і почіплялось до тину (І. Нечуй-
Левицький). 3. Дніпро поважно й спокійно грів своє блискуче тіло під
червонявим промінням сонця (В. Винниченко). 4. Тихо в лісі, тихо… Вітер
заснув, затих і тільки зрідка колишеться серед зеленого листя (Б. Грінченко).
5. У кожного святого є минуле, у кожного грішника — майбутнє (О.
Уайльд). 6. Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його
курчатам (І. Нечуй-Левицький). 7. Гроза над Тбілісі кованих коней виводить
(І. Драч). 8. Квадратне сонце — в квадратнім колі, в смертельнім каре ми
падаєм долі (В. Стус).

ПРИКМЕТНИК
Вправа 143. Встановіть розряди прикметників. Обґрунтуйте належність
до певного розряду, враховуючи семантику, морфемну будову,
морфологічні ознаки слів.
1. За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, малює хмари
пурпурові якесь веселе чортеня (Л. Костенко). 2. Василькова мука йшла за
нею садком. Висіла одиноким яблуком посеред осені. Струсилася росою, як
гілки яблуневої торкнулася (В. Лис). 3. Весняне сонце, як в прадавнім Києві,
гріє. Прочинені двері запрошують в прохолодну тінь (В. Коротич). 4. Цей ліс
живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні,
кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві (Л. Костенко). 5. Люблю
дозвілля степове безкрає, могутні м’язи рідної землі, і запах чебрецю, і
жайворонів крик, і ластівок тривогу (В. Стус). 6. Хрипить мисливський ріг,
Цареві пси кусають дошки віка, А мертвого царя кладуть навіки Під
невисокий витертий поріг (В. Коротич). 7. На морському вокзалі літо
пропахло лінню. Електричний годинник над входом — для всіх один (В.
Коротич). 8. Тарас Шевченко з дитинства знав про Чорне море, про морські
походи і звитягу запорожців в морських походах з оповідей діда Івана,
колись вільного козака- гайдамаки, з кобзарських дум і народних пісень та
оповідань чумаків, бо ж Чумацький шлях до Криму проходив повз його рідне
село (М. Мамчак). 9. А молодь частіше гуртується біля Баглаєвого або ще
далі, біля Орлянченкового двору (О. Гончар).

Вправа 144. Випишіть відносні та присвійні прикметники разом із

пояснюваними іменниками. З’ясуйте їхні семантико-граматичні та
словотвірні особливості. Визначте, яким словосполученням вони
відповідають.
1. Серед денних клієнтів [ресторану] Крамаренко не вирізняється своїм
немодним костюмом (І. Муратов). 2. Ось перед тобою шедевр, поема
степового козацького зодчества (О. Гончар). 3. Як батьків гостинець, як хліб
солодкий від зайця… хитались у відрах лозові свіжі кружальця (Л.
Костенко). 4. Ображати тебе не хочу я, прошу тільки, щоб ти зрозумів — Не
розстрілюй часу робочого Кулеметною чергою слів! (Л. Костенко). 5. А там,
по сніговій габі, тонкий пташиний слід (В. Стус). 6. Тихе батьківське поле за
поліським селом розляглось (М. Сингаївський). 7. Шофер обернувся й зробив
вітальний знак рукою (Олесь Донченко). 8. Дівчатка пурхають попри криві
дзеркала, їх гороб’ячий пурхає смішок, і пурхає круг них дверяста зала, й на
всіх різдвяний сиплеться сніжок (І. Малкович). 9. І я поплив у світ дитячих
мрій на білі колискові оболоні… Котились писанками ізгори ясні сонця у
мамині долоні (І. Калинець). 10. Хвилі ніжні і прозорі змивають берег
кам’яний (О. Олесь).

Вправа 145. Запишіть прикметники у три колонки: 1) якісні; 2)

відносні; 3) присвійні.
Чистий, гумовий, тітчин, талановитий, дзвінкий, тижневий, мужній,
піщаний, школярський, вовняний, батьків, орендний, німий, перелітній,
широчезний, лисячий, завтрашній, атмосферний, олімпійський, пахучий,
богатирський, нинішній, гострий, дідівський, русявий, овечий, братів,
дубовий, подвійний, заячий, холодний, материнський, нічний, мудрий,
університетський, малиновий, бойовий, спокійний.

Вправа 146. Визначте лексико-граматичні розряди прикметників.

Окремо випишіть прикметники, які з одного розряду перейшли до
іншого, та стійкі лексичні сполучення слів, у яких зникають ознаки
якісних, відносних чи присвійних прикметників.
Зимовий ліс, великий вогонь, рідна мова, журавлине гніздо, солов’їний голос,
історичні чергування, біла армія, учителів стіл, ораторське мистецтво,
русявий хлопчик, гніда кобила, зміїне жало, медовий цвіт, ведмежа послуга,
Магелланова протока, дністрові води, милосердний вчинок, лебедина шия,
качине м’ясо, заячі вуха, юнацьке завзяття, кришталевий струмок, тиха
гавань, рицарів зброєносець, шкільний друг, глиняний посуд, фатальна
помилка, Гола Пристань, деснянські луки, яснолиций хлопець, лебедина
зграя, волошкові очі, вороняче крило, зміїне кубло, картинна рама.

Вправа 147. Знайдіть випадки переходу прикметників з одного

розряду в інший (відносних — у якісні, присвійних — у відносні і
якісні). Які семантичні і граматичні зміни при цьому відбуваються?
Рось мліла тихим олив’яним світом між чорними скелями (І. Нечуй-
Левицький). Сонце немов дитя золоте У синій колисці неба. Пробач мені,
рибо, слова про те, Що я ліпший за тебе (В. Коротич). Гудуть ліси, риплять
дубові кросна, парчеву зливу виткавши з небес (Л. Костенко). Ах, скільки
струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх
влить?! (О. Олесь). …Вже поїзди все горе перевезли, Вдовину тугу заспокоїв
час (Д. Чередниченко). — У матері по кам’яному обличчю котилися сльози й
падали на хліб (Ю. Яновський). Чи це тільки криза минуща, після якої ще
буде в мистецтві і юність, і весна, і сонячна гармонія нових ліній, нових
барв? (О. Гончар). Благословенна тиша і зоряні титли стояли над
волошковим засніженим світом (М. Стельмах). Шевченківській поезії
передувала мужня творчість незрівнянного полеміста Івана Вишенського…
(О. Гончар). Вгощають люди, припрошують, то чи мені з моїм студентським
апетитом відмовлятись? (О. Гончар). Україна моя починається там, де доля
моя усміхається, і, як небо, як даль солов’їна, не кінчається Україна (П.
Осадчук). Неоніла поставила на тому акті і свій підпис, і вони вислухали
дерев’яне привітання, яким обдарувала їх виблідла і пересушена дамочка (В.
Шевчук).

Вправа 148. До поданих іменників доберіть прикметники, які б

належали до різних лексико-граматичних розрядів.
Одяг, твір, прохання, хата, пам’ять, окуляри, спадок, рука, господарство,
лист.

Вправа 149. Складіть словосполучення з поданими прикметниками-

паронімами, визначте їхні лексико-граматичні розряди.
Особистий, особовий, особливий; рибний, риб’ячий; димний, димовий,
димчастий; кривавий, кровний, кров’яний; бджолиний, бджоляний,
бджільницький.

Категорія ступенів порівняння прикметника

Вправа 150. Утворіть ступені порівняння від поданих прикметників.
Поясніть, чому не всі якісні прикметники творять ступені
порівняння.
Короткий, повновидий, рум’яний, синюватий, задорогий, великий,
здоровенний, зеленоокий, гнідий, тіснуватий, дорогий, жовтавий, темний,
премудрий, сліпий, давній, бежевий, голий, чорний, поганий, білосніжний,
барвистий, жонатий, гіркуватий, вузький, гарний, зозулястий, високий,
екстраординарний, творчий, беззахисний, старий, досконалий, важкий,
попелястий, пізній, цінний, червоногарячий, хороший.

Вправа 151. Виявіть у поданих реченнях прикметники вищого і

найвищого ступенів порівняння, визначте їхню форму (синтетичну чи
аналітичну).
1. Найтиповіші українські прізвища утворилися за допомогою суфіксів
-енк (о) і -ук (І. Вихованець). 2. А коли хлопці від’їхали, забравши з собою
Нерпу з Рушаєм, Наталка стала ще сумніша (І. Багряний). 3. Мені довелося
бачити найвидатніших поетів світу — всі вони були не естрадники, а
страдники. 4. У молодих настрій був мрійний, сумовитий, хороший, а в
старого ще й ліпший (І. Багряний). 5. В неї коси від темряви ночі темніші, від
ягід тернових чорніші (Леся Українка). 6. При землі туман був густіший, ніби
хто з молочаїв душив молоко і розливав по табору (М. Вінграновський). 7.
Вгорі ліс був густіший та ще чорніший (М. Коцюбинський). 8. Тут він
щонайвірніших слуг до себе прикликає і до нашого поета у хатину посилає
(Леся Українка). 9. Мені зароблений черствий шматок хліба смачніший за
найсоковитіший дармовий біфштекс… (В. Нестайко). 10. Ці слова…
виплеснули, як огонь з рушниці, а в грудях пекло й далі, й пекли вуста інші
слова, може, не такі образливі, але не менш гіркі (Ю. Мушкетик).
 Вправа 152. Визначте, які з прикметників у наведених
словосполученнях можуть утворювати ступені порівняння, а які — ні.
Відповідь обґрунтуйте.
Проста вправа, простий (складений) присудок; червона сукня, Червоне море,
червона ягода, Червона книга; жовте обличчя, жовта преса, жовта ковдра,
Жовті Води; сильний юнак, сильна позиція (редукованих); важка подушка,
важка вода, важка доля, важка промисловість.

Система словозміни прикметників

Вправа 153. Визначте, до якої групи за характером кінцевого
приголосного основи належать прикметники в поданих
словосполученнях.
Торішні розмови, білі ромашки, дружні поради, розважливі слова,
українські звичаї, цьогорічні іспити, безкраї степи, дружні веселощі,
ніжнолиці красуні, місячні ночі, красиві вії, вчорашні розмови, осінні дні,
лебедині крила, дволикі зрадники, столітні дуби, придорожні дерева,
безкрайні простори, оригінальні рішення, справжні друзі, батькові накази,
лагідні очі, колишні мрії, будні дні.

Вправа 154. Провідміняйте прикметники з іменниками. Вкажіть особ-

ливості словозміни прикметників.
Пізній вечір, білолиця красуня, зозулин хвіст, повнолітній юнак, осіннє
сонце, короткошиє пташеня, заднє колесо, творче завдання, Юріїв портфель,
круглолиций місяць, Михайлів приятель, сьогоднішня зустріч.

Вправа 155. Від поданих іменників, що стоять у дужках, утворіть

присвійні прикметники; поставте їх у відповідній відмінковій формі,
узгодивши з пояснюваним іменником. Позначте словотворчі афікси,
поясніть їхній правопис.
(Андрій) онукові, (дідусь) сопілку, у (Маланка) квітнику, (соловей) співом,
(муляр) виробу, (Тимофій) портфеля, (Тиміш) робота, (Ольга) завданням,
(Сергій) матір’ю, (Ілля) онукові, (Неля) батька, (коваль) хатою, (Марійка)
слова, (дочка) портфелем, (внучка) хустки, (коваль) дочці.

Вправа 156. Випишіть із поданих речень прикметники та розподіліть

їх на групи — повні стягнені форми, повні нестягнені і короткі форми.
1. ЇЇ пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот (Л.
Костенко). 2. Праведная душе! Прийми мою мову, немудру та щиру (Т.
Шевченко). 3. Ще дивен дим, і хата ще казкова (Л. Костенко). 4. Так дивиться
чудно душа моя бідна в таємную душу твою (О. Олесь). 5. І здатен той лише
на зліт, хто цілу вічність взяв на крила (В. Коротич). 6. І шумить, і гуде,
дрібен дощик іде. А хто ж мене молодую, та й додому одведе (Нар. тв.). 7. Як
ішли ми зелен лугом к зелен гаю, солов’ї нам ткали пісню диво-дивну (Б.
Олійник). 8. Я ще молод козак, вислужуюся: за два коні воронії, за дві шаблі
золотії (Нар. тв.). 9. Я сиджу-тужу, слізоньки рахую, проклинаю долю-
доленьку лихую (гурт Тартак, пісня «Ой учора в куми»). 10. Дівчинко моя
фіалковая, чом ти мене не любиш? (І. Малкович).

Вправа 157. Випишіть прикметники із словами, до яких вони

відносяться, і зробіть їхній повний морфологічний розбір у такій
послідовності: 1. Частина мови. 2. Початкова форма — називний
відмінок однини чоловічого, жіночого і середнього родів. 3. Розряд за
значенням. 4. Ступінь порівняння. 5. Рід. 6. Число. 7. Відмінок. 8.
Група за кінцевим приголосним основи. 9. Повна чи коротка форма.
10. Стягнена форма чи нестягнена. 11. Морфемний склад словоформи.
12. Спосіб словотворення. 13. Синтаксична функція.
Іван Сірко серед найславніших кошових отаманів посів місце найпочесніше.
Йому належало виняткове місце — кошового над кошовим. Сірко здобув
довічне право називатися всенародним улюбленцем і справжнім Героєм,
пронісши гідно звання кошового отамана. Славнозвісний гетьман Мазепа
поважав Сірка за його славу і лицарські вчинки, за те, що кожен запорозький
козак знав про нього, і ніколи не забував, що саме він, Іван Дмитрович,
урятував його, Мазепу, від вірної смерті (Г. Колісник). Елегантні пані і ще
елегантніші дівчата ходили в грубезних валянках, в ганчір’яних потворних
«бурках», що виглядали на ногах, як балони, набиті клоччям і
повикривлювані в різні боки, в саморобних ватяних чоботях, взутих в
мужеські калоші… (І. Багряний). Через перелаз ступила тітчина подруга,
темноока й кароока, і на голові в неї лежав яскравий вінок (В. Шевчук).

ЧИСЛІВНИК
Вправа 158. Визначте частиномовну належність спільнокорене- вих
слів, з’ясуйте їхнє частиномовне значення та морфологічні ознаки.
Два, двоє, двічі, двійка, подвоїти, другий, двійня, вдруге, двійко, надвоє;
п’ять, вп’яте, п’ятий, п’ятак, вп’ятьох, п’ятірня, п’ятірка; семеро, сімка,
сьомий, всемеро, сім; десятий, десятина, десяток, десятеро, вдесяте, десять;
сто, сотий, сотник, стонадцять, сотня, стоголосо.

Вправа 159. Випишіть виділені слова, з’ясуйте їхнє категоріальне

значення, морфологічні ознаки та синтаксичну функцію в реченні. На
підставі цього вкажіть, до якої частини мови вони належать.
Зразок: двійка — означає предмет, ж. р., одн., наз. в., може бути
самостійним підметом, додатком, це іменник; чотири — означає абстрактну
кількість, наз. в., числа не має, це числівник.
1. Вони ж собі обоєнько удвох Тихенько граються та сваряться тихенько…
(М. Вінграновський). 2. Можливо, вони б то- варишували і далі, але за кілька
років бездітна тітка з Харкова забрала трьох дітей на виховання, взяла до
себе й Кузьму (Св. Талан). 3. Майнули в повітрі десятки крил, і голубина
зграя знялася в блакить (О. Донченко). 4. П’ятірка сивих плотарів сиділа в
тінях яворів (А. Малишко). 5. Краще раз показати, ніж сто слів сказати (Нар.
тв.). 6. Одна чота студентської сотні з двадцяти семи осіб під час відступу
збилася вночі з дороги і була захоплена більшовиками (З газ.). 7. Тільки
твердо так трималось місто гордеє, уперте, раз одбилось, потім вдруге, потім
втретє ще й вчетверте (Леся Українка). 8. Мирон, дивуючись і
посміхаючись, розв’язав торбинку, і вона [дівчинка] щедро сипнула ягід на
густо посолену четвертину хліба (М. Стельмах). 9. Скільки було хлопців і
дівчат лише на їхньому кутку! Два випускних десятих класи. А хто вцілів у
вогненних вихорах війни? Одиниці (І. Цюпа).

Вправа 160. Знайдіть у тексті числівники, визначте їхні розряди за

значенням. З’ясуйте, які морфологічні ознаки властиві кожному розряду
числівників.
1. Ворушиться грунт … розверзається грунт! То триста з дев’ятого круга
встають (Б. Олійник). 2. Кілька молодих акацій цвіли перед вікнами, кидаючи
густу тінь на ґанок (М. Коцюбинський). 3. Вони неначе змовились: один ліг в
ярку догори черевом, а другий, крадучись та присідаючи до землі, обминув
теля ззаду і погнав його на ярок (М. Коцюбинський). 4. Всім судилося
померти за замками сімома (В. Стус). 5. На тисяча дев’ятсот сорок сьомий рік
було назв, утворених від імені Іван, понад триста, від імені Петро — до
чотирьохсот (З газ.). 6. Не існує половини, трьох чвертей, дев’яти десятих
правди, — в такому випадку одна десята буде брехнею і вся правда рушиться
в прірву (Л. Первомайський). 7. У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка: він з
жінкою та восьмеро дітей (Г. Тютюнник).

Вправа 161. Запишіть числа словами. Визначте розряд числівників за

значенням і будовою, відмінкову форму, особливості відмінювання і
правопис.
Добуток від множення 354 на 7 дорівнює 2478. До 163, 247, 1628 додати
18, до 5⅜ додати 3⅔. Сума чисел дорівнює 4767. Від 3075149 відняти 10078.
Із 5678 спортсменами. Скласти 16 з 46096392. Скільки разів 8 міститься в
120. Перед 235 депутатами. Від 187/14 відняти 96/14. Із 1425 учнями.

Вправа 162. Запишіть числівники словами, поєднавши з іменниками.

21/3 га; 24 (коліща); 23 л.; 7,2 млн т; 4 (яскравий птах); ½ (склянка); 40,8
(тонна); 5 (гусеня); 6,3 м/сек; 478 (нова машина); 12,03 (секунда); 2 (ворота);
136, 7 (мільйон); півтора м; 13,8 г; 6,897 ц, 100 (гривня).

Вправа 163. Поєднайте подані числівники з іменниками, вкажіть

наголос. Поясніть, за якими критеріями добирають відповідні
граматичні форми іменників.
Два (вчитель, директор, брат), три (кухар, син, перстень), чотири (сестра,
явір, голова), дев’ять (львів’янин, солдат), четверо (ворота, діти, сани),
обидва (товариш), двадцять чотири (індича, горня), півтора (грам, відро), два
з половиною (метр, кілограм, гектар), дві третіх (літр).
Вправа 164. Визначте, у яких випадках слова багато, мало, чимало
виступають числівниками, а в яких — прислівниками. Обґрунтуйте
свою думку:
1. А подумати є про що. Зроблено вже багато. 2. Поміж лавами бігали
невгамовні дітлахи, ганяючись один за одним, але їх було небагато — не всі
мали взуття, щоб у таку негоду вийти надвір (Св. Талан). 3. Багато бачив я
гарних людей, ну такого, як батько, не бачив (О. Довженко). 4. Ой ні, ще рано
думати про все. Багато справ ще у моєї долі (Л. Костенко). 5. Тиждень, який
він прожив вдома, важив для нього багато (Н. Рибак). 6. О, знаю я, багато ще
промчить злих хуртовин над головою в мене, багато ще надій із серця
облетить, немов із вихру листячко зелене (Леся Українка). 7. А я так мало,
небагато благав у Бога (Т. Шевченко).

Вправа 165. Випишіть із тексту числівники і виконайте морфологічний

розбір за схемою:
1. Аналізована словоформа.
2. Початкова форма — наз. відм.
3. Розряд за значенням.
4. Група за будовою.
5. Відмінок.
6. Рід, число (якщо є).
7. Морфемна будова і спосіб творення.
8. Синтаксична функція.
Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одне
пасе козу, друге пасе корову (М. Вінграновський). Мала собі удова дев’ять
синів і десяту дочку Галю (Марко Вовчок). В Україні з її 73 тис. водотоків
налічується 131 річка завдовжки понад 100 км кожна та близько 20 тис. озер і
лиманів… (За енцикл. словником). Полум’я освітлювало кілька десятків
метрів шосе (М. Трублаїні). Гула земля. Сусідський плакав хлопчик,
Хрестилась баба і кінчався хліб. Двигтів отой вузесенький окопчик, Де дві
сім’ї тулились кілька діб (Л. Костенко). А ще в них сім гектарів землі, троє
коней, велике господарство (Св. Талан).

ЗАЙМЕННИК
Вправа 166. Знайдіть у тексті займенники. Встановіть їхній розряд та
граматичні значення (рід, число, відмінок, особу).
1. Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і
ніжність твою берегти (А. Малишко). 2. П’ятнадцять років тому пригадала
Марія Яківна той вечір, і їй, як ніколи, стало соромно за свою слабкість, адже
турбуватися треба було тоді за нього, а не за неї (В. Шевчук). 3. Письменник
знав, що є в природі проміння того цілющого людського тепла, якого нічим
іншим не замінити (О. Гончар). 4. Ті пісні мене найперше вчили поважати
труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона на цілий світ (В.
Симоненко). 5. Уночі хтозна від кого хлипали двері, шелестіло по хлівах
сіно, щось перешіптувалось (Г. Тютюнник). 6. Я руку подаю через моря і
гори усім, хто камінь б’є, хто землю ревно оре, хто вугіль добува і зеленить
поля, усім, чиїм трудом овіяна земля (М. Рильський). 7. На чому б не
спинилося моє око, скрізь я бачу щось подібне до людей (О. Довженко). 8.
Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним,
поетом гноблених, але не скорених (О. Гончар). 9. Усі кричать, гомонять,
біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є
за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.
Квітка-Основ’яненко). 10. Ні з чим тебе не порівняю, о, сонцесяйне місто-
сад. Де не ходжу і не блукаю, до тебе повернусь назад. І я в тобі до серця ві-
зьму все, чим живу, все, що люблю. Полтаво! (С. Крижанівський). 11. Наші
воїни, не вагаючись, приносили себе в жертву заради перемоги над
озвірілими расистами (П. Панч).

Вправа 167. Встановіть розряд і форму виділених займенників, їхні

синтаксичні функції.
Сонце так яскраво освітлювало при цьому її обличчя, що воно здалося
Хлопцеві майже білим і здалися дивовижно прозорими її очі — дві малі, сірі
й надзвичайно світлі кринички (В. Шевчук). Наче пролетіла поміж них
зелена іскра, зв’язала їх і сполучила, а водночас і перелякала… (В. Шевчук).
Він смішив її, розповідаючи всілякі історії, і Марія зупинялася і аж
згиналася, так сміялася (В. Шевчук). Ще тремтіла на її вустах усмішка, така
несмілива і схвильована; він обійняв її за плечі, і вони пішли, як по воді, по
тій дорозі, заслуховуючи спокійний пташиний спів і одновимірне биття
власних сердець (В. Шевчук). Думала про це, коли Хлопець уже пішов: є
речі, що їх не можна розказувати. Так настирливо розпитував її про старого,
що в неї все мимоволі сколихнулося (В. Шевчук). Доля переслідувала його в
житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у
ржу, ані його любов до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і
песимізм (І. Франко).

Вправа 168. Знайдіть у тексті неозначені та заперечні займенники.

З’ясуйте їхні граматичні особливості, спосіб творення.
Микола, не випускаючи Єльчину руку, сказав, що деякий час вони не
побачаться (О. Гончар). Декотрі не могли втриматися, щоб не озирнутися їй
услід (О. Гончар). Без таблиці тієї, кимось давно прибитої, став одразу він
[собор] якийсь беззахисний, списаний із життя, приречений на злам (О.
Гончар). Черниш ще когось зупиняв, про щось питав. Деяким вдавалося
проскочити поміж вибухами, інші зникали на згарищах у клубах диму (О.
Гончар). Ні, він ні в чому не хотів зізнатися, наіть самому собі (О. Гончар).
На деякий час за столом настає тиша (О. Гончар). Сонце зайшло, степові
озера згусли і стали на якийсь час темно-червоними, мов запеклися (О.
Гончар). Як же можна жити, працювати, добиватись чогось у житті, якщо
нікому і нічому не віриш (А. Головко). Невже чужий гіркий досвід нічого
нікого не навчив (О. Гончар).
 Вправа 169. Визначте частиномовну належність виділених слів,
з’ясуйте їхні морфологічні ознаки.
Ніхто любив мене, вітав, І я хилився ні до кого, Блукав собі, молився
Богу… (Т. Шевченко). Там, на березі тихої Орі, порослої густим очеретом,
зшив він собі малесеньку книжечку й записав до неї свій перший
невільницький вірш (З. Тулуб). Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок (Л. Костенко). Я вибрала Долю собі сама
(Л. Костенко). Я думаю собі, прости Господи: чи не поменшало на нашій
землі за двадцять п’ять літ горя, злиднів, недолі? (О. Довженко). Де ті лікарі в
світі, що дають людині силу? (М. Стельмах). Письменник знав, що є в
природі проміння того цілющого людського тепла, якого нічим іншим не
замінити (О. Гончар). Кожна пісня, що на інших струнах бринить, мов голос
вітряної ночі, бриніла б на моїй злотистій арфі (Леся Українка). Горе тим, що
йдуть одважно у нерівний бій на згубу, гірше тим, що від отрути на безслав’ї
погибають (Леся Українка). По обіді Василько підійшов до батька, що сидів
на лаві та мовчки думав свої невеселі думки (Б. Грінченко). Уже й не знаю,
пані, як вам і роказувати про своє лихо, бо таке воно болюче, що казати
важко (Б. Грінченко). Що ти там бачиш? Бої та січі, змагання та чвари…
(Панас Мирний). Вона могла од рання до вечора поратись біля квіток, що
розкішно кущились поміж камінням (М. Коцюбинський). Нехай буде всім
відомо, що Хмельницький не абихто, а гетьман всієї України (А. Кащенко). А
тепер воно як знахідка (В. Кучер). Воно й спочити — щастя недолуге (Л.
Костенко).

Вправа 170. Випишіть із тексту займенники і виконайте повний

морфологічний розбір їх за схемою: 1. Початкова форма. 2. Розряд за
значенням. 3. Група за співвіднесеністю з іменними частинами мови.
4. Рід (якщо властивий). 5. Особа (якщо властива). 6. Число (якщо
властиве). 7. Відмінок. 8. Морфемний склад. 9. Спосіб словотворення.
10. Синтаксична функція.
Всі віддавалися найгрубішим покликам пристрастей. Ніхто не міг ні в чому
бути впевнений: чесність, ця тверда основа всього доброго, не визнавалася
ніким (П. Загребельний). Не мала зараз тої краси, яка так вразила його, коли
піднявся був на гору, але лице її було таке кругле й таке здивовано-
миловидне, що він знову відчув, як у нього закалатало серце (В. Шевчук).
Відгомони голоду є в кожному з нас, у кожному нащадкові тих, хто вижив
(О. Хвостова). Живу я собі тихо на селі, ні до кого не чіпляюся (Панас
Мирний). Мене ліси здоров’ям напували, Коли бродив у їхній гущині, Мені
поля задумливо шептали Свої ніким не співані пісні (В. Симоненко). Жоден
вітер сонця не остудить, Півень землю всю не розгребе! Україно! Доки буду
жити, Доти відкриватиму тебе (В. Симоненко). Ми ті, що в вічність ідемо (П.
Успенський). Щось безмірно далеке, первісно-таємниче було для мене в цих
людях, що з правіку живуть на своїй пропеченій спеками, аж червонястій
землі, все в них інакше, і водночас, почувалось, вони чимось зовсім близькі
мені… (О. Гончар).