Professional Documents
Culture Documents
життєве і мистецьке
кредо
Лесі Українки
(урок-мозаїка)
Учитель української
мови та літератури
Майданій Т.С.
1
Тема: Невідоме про відоме: життєве і мистецьке кредо Лесі Українки
Мета:
закріпити й поглибити вивчене з біографії, осмислити життєве й творче кредо
поетеси;
акцентувати увагу на багатопроблемності й різножанровості її поетичних
творів;
розвивати дослідницькі навички, творчу уяву, спостережливість та уважність;
вміння аргументувати свою думку, інтегрувати знання з різних джерел;
забезпечити усвідомлення величі таланту та сили духу Лесі Українки засобами
художнього слова, музики, пісні, кіно
Цілі уроку:
Учні повинні знати:
біографію Лесі Українки,
її творчий шлях,
твори письменниці,
мотиви її лірики,
відомості з теорії літератури (види та жанри лірики, засоби художньої
виразності)
Епіграфи:
2
На свій вік – це геніальна жінка.
Михайло Павлик
І. Організація класу
1.1. Вступ. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку
Слово вчителя
Почати сьогоднішній наш урок хочу з легенди про щастя…
Коли Бог вже створив із глини Всесвіт, небо і землю, людину, у нього залишився
зайвий шматок цього матеріалу. Всевишній запитав людину, чого ще вона хотіла б.
«Зліпи мені щастя», - відповіла та. Бог довго думав і, врешті, віддав його людині:
«Зліпи собі з цієї глини щастя сама!» З того часу всі люди на землі (і кожен з нас)
ліплять своє щастя по-різному. Кожен по-своєму…
Справді, дехто створює своє щастя з матеріальних благ, великого багатства і
розкошів, інші – з високого становища чи посад, ще інші – зі слави чи популярності,
дехто щастям вважає здобутки в науці чи праці, ще хтось вважає щастям здоров’я,
свою родину і дітей… А з чого ліплять щастя генії?..
У звичайному житті вона – слабосила дівчина. У літературі – титан духу,
«дочка Прометея». Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана у всьому світі як
Леся Українка? Чому всіх і досі хвилює її творчість, є актуальною в наші дні?
Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка? Яким
було її життя? Саме про це ми і говоритимемо на сьогоднішньому уроці. Давайте
звернемось до епіграфів нашого уроку.
Слово вчителя
У радянські часи Лесю Українку вважали виключно «співачкою досвітніх
вогнів», полум’яною революціонеркою. Але насправді вона була насамперед щирою
патріоткою, а спектр Лесиних творів виявився значно ширшим, ніж його трактували.
На сьогоднішньому уроці ми маємо в цьому переконатися. Ми спробуємо через
художнє слово поетеси розкрити духовне багатство і велич її високої душі,
познайомимося із життєвими обставинами, що викликали появу цих поезій. Бо, не
знаючи цього, ми не зможемо до кінця зрозуміти й оцінити Лесин талант, її душу, її
патріотизм, мужність та силу її поетичного слова. То ж давайте запишемо тему нашого
уроку та разом визначимо його цілі.
За допомогою кольорів після кожного етапу уроку передати свої емоції від періодів
життя та творчості Лесі Українки. Обґрунтувати свій вибір. (Учні створюють мозаїку
вражень на дошці)
3.2. Самоперевірка
1. Родина письменниці
Бліцопитування
? Скільки дітей було у родині Косачів?
? Яка атмосфера панувала в сім’ї?
? Як впливало оточення на формування світогляду дітей?
? Які стосунки були у Лесі з батьками?
5
У сім’ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, співали пісні, грали на
роялі, декламували, дуже часто читали вголос. Постійно чулися німецька і
французька мови. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що його учителем
був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх зі синами Михайлом і Миколою та
доньками Ларисою, Ольгою, Оксаною, Ізидорою. Мати прищеплювала дітям любов до
народної творчості, рідної мови.
2. Дитинство Лесі
? Що вам відомо про дитячі роки майбутньої поетеси? Якою вона була?
! У листі до М. Драгоманова Михайло Павлик писав: «Леся ошоломила мене своїм
образованням та тонким розумом…»
У 4 роки вона вже читала (улюблені книги: «Кобзар» Т. Шевченка, твори Жуля Верна
та Даніеля Дефо),
У 6 сама вишивала улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник
пильнувала більше, ніж деякі забави.
У 9 років написала перший твір – вірш «Надія», а в 13 дебютувала в літературі
поезією «Конвалія», яку надрукував у Львові І. Франко.
! Мала Леся бігала зі сільською дітворою, працювала на городі, плавала, лазила по
деревах, бавилася в рухливі ігри, охоче танцювала, шила сукні лялькам, вишивала,
читала казки, була режисером, декоратором і виконавцем різних ролей у домашніх
театральних виставах. Кажуть, Леся була складена із суцільних захоплень. А ще
вивчала мови (німецьку, французьку, згодом – грецьку й латинську, англійську та ін.),
бавила менших сестер і, як всі діти, мріяла…
3. Боротьба з хворобою
Слово вчителя
І як же треба було долі познущатися з маленької талановитої дівчинки, щоб
приректи її на 30-літню війну зі страшною хворобою – туберкульозом, який вразив її
на порі її одинадцятої весни! Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона
змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві і мучила
поетесу всі подальші роки.
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука?
Чи пісня й думка кволі?...
! Хвороби:
туберкульоз кісток;
анемія;
туберкульоз легенів;
невралгія;
ангіна;
інфлюенція (інфекційне вірусне захворювання + лихоманка);
туберкульоз нирок і сечового міхура;
катар (запалення слизової оболонки носа, горла, шлунка);
малярія;
плеврит;
7
бронхіт
тиф та ін.
Робота з опорними схемами аналізу поетичного твору (аналіз вірша «Contra spem
spero»)
4. Леся і музика
Слово вчителя
Вражає широкий світ захоплень Лариси Косач. Серед них чільне місце посідає
музика. На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною
піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. І гра її була
прекрасною.
«Як Леся грала, - згадувала сестра, - то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не
могли наслухатися її музики».
?Як називається цикл віршів, присвячений музиці? («Сім струн»)
? Як він побудований?
(«До тебе, Україно, наша бездольная мати…» (гімн Ґраве-уроч.)
«Реве-гуде негодонька…» (пісня Бріосо-жваво, весело)
«Місяць яснесенький…» (колискова Арпеджіо-акордами)
«Фантазіє! Ти сило чарівна…» (сонет)
«Соловейковий спів навесні…» (рондо)
«Лагідні весняні ночі…» (ноктюрн)
«Сім струн я торкаю…» (сеттина))
? Про що свідчить така композиція?
8
Музична пауза /Учениця в образі Лесі Українки виконує на фортепіано класичну
мелодію. Тоді декламує/
Слово вчителя
Отож, зрозуміло, що всю музикальність своєї душі Леся віддала не музиці, а
слову.
Про свою зовнішність поетеса пише так: «Волосся моє попелясте… Я сама біла
і тонка…». В одному з листів до сестри Ольги читаємо: «Блузок купила дві. Дуже
трудно знайти добрі для мене, бо тут все або англійські (зі стоячими великими
комірами), або розщитані на дуже великих німок, а не таких створінь, як я».
Письменниця справді була невисока, тендітна (важила здебільшого 59 кг, а в
останні роки 46-48 кг), недарма в дні перебування в Єгипті її називали невагомою.
На Лесине переконання, фото не завжди правдиво відображало її. Зокрема,
вважала, що портрет 1896 року, тиражований щонайбільше, не відповідає дійсності.
Вона не любила публічних оглядин і часто комплексувала з приводу своєї
зовнішності.
Леся була впевнена, що значно важливішим є внутрішній світ людини, її
характер: «Маю надто українську, навіть спеціально волинську вдачу…», «Я не
сонної вдачі…», «Я можу описувати зимою весну, а літом зиму, видно, моя натура
любить контрасти…».
А ще вона була невибаглива до побуту. Оскільки змушена була постійно
мандрувати, то порівнювала себе і свою родину з циганами, або, як вона пише, з
«неутомимими туристами»: «Якби я була здорова, може б, з мене вийшов другий
Пржевальський, бо маю дуже бродячу натуру». З іншого боку, ці вимушені мандри
9
завдавали їй гіркоти, тому й писала: «Хто може НЕ їхати на чужину, хоч би й
прекрасну, той щасливий…».
Слово вчителя
Доречно тут буде згадати поезію «І все-таки до тебе думка лине…».
Запитання до учнів
«Мікрофон»
? Чи було особисте життя поетеси щасливим? Обґрунтуйте свою думку.
Повідомлення учня
10
З наближенням зими 1900 р. здоров’я Мержинського погіршувалося. Леся тяжко
переживала це горе, сама ледве ставши на ноги після стількох недуг. Тому батьки не
схвалювали доньчиних вчинків, але … Вона вперта – вона поїхала до нього всупереч
волі матері.
Леся біля хворого. Не залишає його ні вдень, ні вночі. Він уже не підводиться з
ліжка. Говорить мало і лише пошепки. Втрачає останні сили. Обличчя бліде із
жовтуватим відтінком. На ньому світяться лише великі очі. Температура щодня дуже
висока. Часто кров іде горлом. Вона читає на його прохання книжки, листи, грає на
фортепіано, розмовляє. Часто говорить вона одна, а він очима, жестами відповідає їй.
Та через своє безсилля дуже нервує. Ларису Петрівну не міг зупинити характер
Мержинського, що став важким під впливом хвороби. А побутові труднощі! Багато що
просто вражає, коли дізнаєшся про останні місяці цього кохання. Вона, знаючи, що
Сергій дотепер кохає іншу жінку, біля ліжка хворого пише від його імені листи до
«суперниці». Стомлена безсонними ночами, абсолютно забуваючи про себе, вона
відчуває, що внутрішні сили не слабшають, а навпаки, міцніють.
8 січня після одного з найтяжчих нападів хвороби в самому «апогею болю»
протягом ночі Леся напише драматичну поему «Одержима». 3 березня 1901 року
Мержинський помирає…
Феноменальна жінка, вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє
безмежне горе у вогні творчої фантазії і згодом напише: «Я в серці маю те, що не
вмирає…»
Слово вчителя
До речі, про створення «Одержимої».
У ту ніч, 8 січня 1901 року, у Мінську йшов мокрий сніг. Вітер жбурляв
великими сніжинками у шибки, і вони, не долітаючи до землі, танули. Леся бачила, що
тануло й Сергієве життя…
Вірші, які поетеса присвятила С. Мержинському: “Уста говорять: він навіки
згинув”, ”Квіток, квіток, як можна більше квітів”, ”Хотіла б я тебе, мов плющ,
обняти”, “Все, все покинуть…”, а також твір “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими
трояндами…”.
Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте!
Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає
тепер мого серця, як сії пахощі… Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю,
ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою. Все, що тьмарить мені душу, ти
проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей
не буває!..
Мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?..
О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!..
Я так боюся жити!.. Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми,
візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!..
11
7.11.1900
Слово вчителя
Доля не дала їм бути разом, одружитися… Цікаво, що після смерті Сергія
Мержинського Леся рік носила траур. А через рік поставить пам’ятник на його
могилі. Але це кохання залишиться назавжди в Лесиному серці, а сучасна
письменниця Оксана Забужко називатиме Лесю не інакше, як пані Мержинська…
(О. Забужко «Задзеркалля: пані Мержинська»)
Слово вчителя
Давайте звернемося до вивченого вірша інтимної лірики – «Уста говорять: він
навіки згинув…».
Навесні 1891 року Леся Українка зі своєю мамою Оленою Пчілкою вперше
побувала у Львові і зупинилась у Франків, вони близько познайомилися з дружиною
Івана Франка, видатними письменниками Михайлом Павликом, Наталею
Кобринською, відомим етнографом Володимиром Гнатюком. Саме у Львові, у
друкарні НТШ, у 1893р. завдяки Іванові Франку виходить у світ перша ластівка
Лесиних віршів - поетична збірка “На крилах пісень”.
Патріотка до мозку кісток, Леся все своє життя сповідала високу національну
ідею. Коли Михайло Павлик запропонував їй поміняти російське підданство на
австрійське, поетеса відповіла: «Я, звісно, не хочу бути підданою Росії, але в такій же
мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою
незалежної самостійної України».
Львівщина шанує Лесю. Її ім’ям названий драматичний театр у Львові (фото на
слайді), вулиці, їй споруджено чимало пам’ятників.
У вінок її слави вплітає свою квітку і наш край – Перемишлянщина (учениця
читає вірш «Дочка Прометея» Соломії Бурбулевич, уч. 9 кл. НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ»
с. Костенів Перемишлянського р-ну).
ІV. Рефлексія
4. 1. Хвилинка творчості (створити сенкан про життя та творчість Лесі Українки)
4.2. Перегляд відеоролика «Невідоме про відоме: Леся Українка» (до 145-річчя від
дня народження)
Леся Українка:
окраса і гордість нашої нації;
одержима;
13
борець за права української жінки;
Волинська Мавка української поезії;
класик української та світової літератури;
геніальний драматург, прозаїк, перекладач;
учений-літературознавець;
фольклорист і публіцист;
поліглот і громадський діяч;
наш патент на благородство перед Європою і світом.
І все ж повністю збагнути й осягти геніальність цієї людини й фено- мен
цієї жінки, мабуть, не є можливим.
14