Змістовний модуль № 8

Самостійна робота студентів № 18 ( № 52-53)

Тема: Внесок П.Тичини у розвиток дитячої літератури
Кількість годин: 2 год
Студенти повинні знати:
- твори, які увійшли в коло дитячого читання;
- особливості пейзажної лірики П.Тичини;
Студенти повинні вміти:
- виразно читати вірші напам’ять;
- робити художньо-естетичний аналіз пейзажної лірики П.Тичини;
- простежувати ідейно-художню специфіку творчості поета;
- використовувати здобуті знання на практиці.
Література:
1. Рідне слово . Українська дитяча література [Текст] : хрестоматія: у 2-х кн./упоряд.
З.В. Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф.Черній. – К.:Либідь, 1999. – С.127-132
2. Кіліченко Л.Н. Українська дитяча література: [Текст] : навч. посібник /
Л. Н. Кіліченко. – К. : Вища школа. Головне вид-во, 1984. – с. 100-104
3. Тичина, П. Вибрані твори. [Текст]: Павло Тичина– К.:Веселка, 1999.
Додаткова література
1.Савченко, О. Літературне читання [Текст] : підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2.Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст] : підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст] : підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
5. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст] : підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
6. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст] : підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1. П.Тичина як дитячий письменник.
2. Ліричні твори для дітей «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», "Гаї
шумлять".
3. Поезії П. Тичини у підручниках початкової школи.
Методичні рекомендації студентам
1. Для засвоєння даної теми необхідно опрацювати критичний матеріал підручника
Кіліченко Л.Н. Українська дитяча література: [Текст] навч. посібник / Л.Н.Кіліченко. – К.:
Вища школа. Головне вид-во, 1984. – с. 100-104.
2. Опрацьовуючи матеріал, необхідно звернути увагу на те, що П. Тичина фундатор
української літератури, майже всі твори поета доступні для дитячого читання. У своїх
творах для дітей поет передає особливості і безпосередність дитячого світосприймання .
3. Перечитати вірші, визначити, якими художніми засобами автор передає гармонійне
поєднання пейзажно - описового і настроєвого елементів.
4. Опрацювати підручники початкових класів, визначити, які твори П. Тичини
вивчають в початкових класах.
Питання для самоконтролю
1.В чому особливості ліричних поезій для дітей П.Тичини?
2.Які твори П. Тичини ввійшли в репертуар дитячого читання?
3.Яке виховне та пізнавальне значення творів про природу поета?
4.Які твори П. Тичини вміщено в підручниках 1-4 кл.?
Форми контролю
Вивчити напам’ять вірш П. Тичини, який вміщено в підручниках початкових класів
(за вибором).
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1.П.Тичина як дитячий письменник.
Його дебют нагадує собою несподіваний спалах сонця. Як майстерно Тичина
змальовує перед нами справжню картину. Був він простий і незвичайний. Скромний і
делікатний у поводженні з людьми. Майже непомітний на вулиці чи в президії урочистого
засідання. Завжди уважний до чужої думки – чи то говорить він із школярами, чи то з
міністром.
Та найбільшої слави зажив він як поет... Про нього можна сказати і найніжніший
лірик. І це правда. Про нього можна мовити: поет з громовим голосом, один з найбільших
поетів 20 століття. Поезія Павла Тичинин – попри всю її розмаїтість, попри всю
популярність - явище надзвичайно цілісне. Вона не тільки здається. А і є вираженням
стиснутого в могутню пружину людського духу.
Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями — 23) січня 1891
року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти».
Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на тих дяків,
які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь на
печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Від нього вперше дізнався хлопчик, що
таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так, сидячи на печі, він читати і
навчився. А ще був батько музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і чудовий
голос. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив
Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралась сім’я, батько грав на
гармонії, а всі співали.
Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він
відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова
прищепила Павлусеві його учителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши
чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із
монастирських хорів Чернігова.
Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де пройшли майже всі його
«учнівські роки»: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії, навіть
керував семінарським хором. Тут познайомився з Григорієм Верьовкою, який згодом став
відомим композитором і керівником хору.
Мав Павло і неабиякий хист до малювання, водночас цікавився театром. Усі
захоплювалися талантом Павла. Де б він не був – на уроках малювання, які іноді
проходили під його керівництвом на репетиціях оркестру чи хору, – всюди був повний
порядок. І так усе життя.
Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській
духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським,
який назвав Тичину справжнім поетом.
Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини ми ніколи не назвемо їх
спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в
серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя.
2.Ліричні твори для дітей «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», «Гаї
шумлять»..
Його перу належить збірка «Сонячні кларнети» (1918). Могутні емоційні сплески
радості, юнацької надії, тривоги, чекання. Якими переповнена ця книжка, немовби
сповіщали про народження нової поезії революційного світу. Збірка «Сонячні кларнети»
своїми образами й поетикою споріднена з творчістю М.Коцюбинського, С.Васильченка та
інших попередників Тичини.
До цієї збірки ввійшли такі дитячі твори як: «Хор лісових дзвіночків», «Гаї
шумлять», «А я у гай ходила», які наділені мелодійністю, співчуттю, використаною
поетикою і фольклорикою і якими автор прагне виховати, прищепити дітям любов до
природи.
Вірш «Хор лісових дзвіночків» увійшов у дитяче коло читання. Він своєрідний і
за змістом, і за образністю, і за побудовою. Вірш "Хор лісових дзвіночків" відзначається
насамперед своєю мелодійністю, музичністю, побудовою. Кожний рядок передає велику
любов поета до природи, його захоплення нею.
Потрапивши влітку до лісу, помічаєш навколо себе чудовий рослинний і тваринний
світ. Якщо тварини та комахи можуть зразу і не потрапити на очі, то рослинний світ
постає перед тобою в усій красі. Від різноманітних лісових квітів віє чудовим запахом. Не
зміг залишитись байдужим до лісових конвалій П. Тичина, адже саме їх він зображує у
вірші «Хор лісових дзвіночків». Автор був музично обдарованою людиною, тому досить
тонко відчував різні звуки в природі, які потім відтворював у своїх віршах:
Ми дзвіночки,
лісові дзвіночки,
славим день.
Ми співаєм,
дзвоном зустрічаєм:
день! День!
Так весело й радісно співають лісові квіти, зустрічаючи день. Дзвіночки люблять
сонце та затишні гаї, що навівають розкішні сни. Квіти запрошують хмари, які під час
літньої спеки освіжили б їх:
Линьте, хмари,
ой прилиньте, хмари, —
ясний день.
Окропіте, нас нашелестіте:
день! День.
Вимальовується картина дощу, що змусить жито усміхнутися, а на поле ляже тінь:
Хай схитнеться —
жито усміхнеться:
тінь! Тінь.
Як просто і водночас складно почути пісню природи, але в цьому нам допомагає
поезія Павла Тичини.
ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День! День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь! Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас ошелестіте:
День! День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Тінь! Тінь.
 Дружні синьоокі лісові дзвіночки співають прекрасну й радісну пісню весни. Так
здається поетові. Який напружено вслухається в голоси рослинного царства лісу. Про що
ж співають ці ніжні мов з кольорового павутиння виткані, квіти? Вони славлять,
зустрічаючи дзвоном, новий день, вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни в
затишному гаї. Зворушливо й ніжно звертаються вони у своїй пісні до хмар, які жене
легкий вітерець, прохаючи: «Окропіте, нас нашелестіте...» А коли прилинуть хмари. По
золотому полю ляже тінь і краплі жаданого освіжаючого дожу вмиють і дзвіночки, і жито.
А жито, відчувши приємну вологу прохолоду (тож родитиме щедріше), усміхнеться.
Уважний і спостережливий, Тичина вміє точно передати ті чи інші особливості
предметів, явищ. Привертає увагу вираз «світла тінь». Адже в яскравий, сонячний день
тінь дійсно здається світлою. «Бо прохання «окропіте, нас нашелестіте», з яким
звертаються лісові дзвіночки до хмар. Дійсно, краплі дощу в лісі. Якщо прислухатися,
м'яко шелестять, торкаючись листочків дерев, квітів, трави.
Загальному тонові поезії цілком відповідають епітети, які підсилюють вплив твору
на наші почуття. Так, сни – розкішні, гаї – затишні, день – ясний, поле – золоте.
Повторюваними словами день-день, тінь-тінь передано багатоголосе дзеленчання лісових
дзвіночків – веселе, грайливе.
В окремих віршах «Сонячних кларнетів» поет досягнув повної гармонії у
змалюванні почуттів і природи. Показовим щодо цього є вір «Гаї шумлять».
Привертають увагу оригінальні засоби вірша, за допомогою яких молодий поет малює
пейзажні картини. Рядки Ген неба край – Як золото. Мов золото – поколото...
розкривають перед нашою уявою цілу картину: на обрії – брами хмар, що в промінні
гарячого сонця здаються золотими, а під ними – в тому ж золоті – «Горить – тремтить
ріка». У високохудожніх образах поезії відбиваються схвильовані удари серця митця,
ліричну творчість якого вдало названо музичною.
Гаї шумлять...
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Іздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика
 Прислухавшись до голосів природи, поет чує дзвін. Далекі відгомони звуків дзвону
не породжують у митця бажання дізнатися про їх джерела. Важливо, що ці звуки,
переливаючись над нивами запліднюють його почуття. Мелодія дзвону захоплює.
Полонить, огортає, оточує поета з усіх боків. І письменник у цьому дістає творчу наснагу і
насолоду.
Мозаїка уривчастих думок, напластування художніх деталей, передати які ледве
встигало перо, синтезовані в багатошаровій, не легкий для розуміння образ, грані якого
щільно притикаються до граней інших образів цієї чудової поезії. Що можна побачити і в
іншій поезії П.Тичини. «А я у гай ходила», який не випадково став хрестоматійним. З
тонким знанням дитячої психіки Тичина виписав характер дівчинки, знову вдаючись до
засобів мальовничості, елементів театральності та музичності. Для досягнення
живописно-зорового ефекту вводиться і тут слово, що вимагає супроводу жестом: «А я у
гай ходила по квітку ось яку!». І знову зорові образи знаходять естетичну підтримку в
образності звуковій. Дівчинка не тільки бачить предмети казкового для неї гаю, а й чує, як
відгукується той казковий гай своєю музикою, живим співом птахів:
А там дерева – люді І все отак зозулі: Ку-Ку!
Акумулюючи в собі велику творчу енергію, П.Г.Тичина – всією своєю динамічною
особистістю, універсальною діяльністю, новаторським віршотворенням – служив
унікальним «передатчиком» художнього досвіду із сфери національного в сферу
загальнолюдського, з минулого – в майбутнє.
Сторінки дитячих поезій Павла Тичини палають вічно живим полум'ям любові до
рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя. Високі,
благородні почуття й слова про рідний край зливаються в єдиний, монолітний образ –
розум, честь і совість, - створений поетом.
1. Поезії П. Тичини у підручниках початкової школи.
Виховне значення віршів П.Г.Тичини, що вивчаються у початковій школі.
П.Тичина піклувався про молоде покоління, якому «рости і діяти», будувати
майбутнє. Любов до дітей і молоді, батьківське піклування про них і участь у вихованні
підростаючої зміни - гуманна традиція прогресивних російських і українських
письменників, яку сприйняв і розвинув П.Г.Тичина. Він любив дітей. Називав їх:
«найніжніші зелені паростки», «О діти! Найсвітліша мрія наша, найдорогоцінніша надія,
наше святеє святих!», «О діти! Найсвітліша втіха наша, багатобарвна радуга, перекинута
до прийдешнього!» Так говорив поет, виступаючи на мітингу захисту дітей від
фашистського варварства в Уфі травня 1942 року.
П.Г.Тичина створив для дітей ліричні вірші, поетичні мініатюри, віршовані
оповідання, казки, поеми. Які увійшли в коло дитячого питання, а деякі з них вивчаються
у початковій школі.
У підручнику за 3(2) класи діти вивчають вірш П.Тичини «Леонтович». У цьому
вірші поет з особливою теплотою малює характер маленького хлопчика. Він пишається
обдарованістю юного героя, його любов'ю до поезії і музики. Поета радує працьовитість
малюка, багатство його фантазії, відчуття краси природи.
Мамочко, люблю. Я пісню
про зозулю і про гай, -
я прошу тебе, не, люба,
Леонтовича співай!
Ти ж мені про нього вчора
ой же, як розповіла!
про калину про пташину,
що у лузі розцвіла...
У підручнику 4(3) класі учні вивчають такі вірші поета – «Зима», «Навшпиньках
вечір підійшов». У цих віршах автор малює картини рідної землі в сприйманні поета,
закоханого у природу. В шумі води, у шелесті листя. У пташиному співі, у сонячних
променях витончений музичний слух поета ловить то звуки арфи, кларнету, то голос
флейти, скрипки. Природа звучить, як багатоголосий хор. Як оркестр. «і звучить земля, як
орган».
Навшпиньках підійшов вечір –
Засвітив зорі.
Послав на травах тумани
І, на уста поклавши палець, ліг.
У поезіях П.Тичина милується поетичністю дитячого світосприйняття,
своєрідністю, безпосередністю мовлення, свіжістю і гостротою вражень. І в інших своїх
творах поет розвиває внутрішній світ дитини, знаходить в ньому багато прекрасного.
У 1 класі учні вивчають такі вірші П.Тичини: «Добридень тобі, Україно моя!», «Де
не глянь – колиски». У цих поезіях поет милується красою України її «золотими-срібними
колосками».
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка,
Хвилюють, мають, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
Поета переповнюють почуття любові до «своєї України», він вітається із ще одним
днем, який настав у його рідній батьківщині. Він використовує влучні епітети «струмок -
мов стрічечка», «метелик - мов свічечка».
Вірші, Павла Тичини, які вивчаються у початковій школі.
Скрипченко Н.Ф., О.Я.Савченко, Первоцвіт (1).
Розділ "Україно, краю рідний!" - вірші "Добридень тобі, Україно моя!", "Де не
глянь - колоски".
Підручник 3(2) Читанка Скрипченко Н.Ф., О.Я. Савченко
Розділ "Землю красить сонце, а людину - праця" - вірш "Леонтович".
Підручник 4(3) Читанка Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Н.Й. Волошина.
Розділ "Краса землі, краса життя" - вірш "Як не любити", "Зима", "Навшпильках
вечір підійшов".