43. Засоби формування компетентності у техніці письма та читання.

Контроль рівня сформованості компетентності у техніці читання та

письма.
Загальна характеристика компетентності у читанні
Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, спрямований на сприйняття та розуміння
писемного тексту. Читання є складовою комунікативної діяльності людини, оскільки забезпечує
писемну форму спілкування.
Компетентність у читанні (КЧ) — це здатність читати автентичні тексти різних жанрів і видів із
різним рівнем розуміння змісту в умовах опосередкованого спілкування. Складовими КЧ є вміння,
навички, знання, а також комунікативні здібності, а саме — здібності до читання.
До вмінь КЧ відносяться мовленнєві, навчальні, інтелектуальні, організаційні та компенсаційні
вміння.
Серед мовленнєвих умінь читання виділяють:
- Вміння виділяти у тексті основну інформацію і прогнозувати його зміст;
- Вміння вибирати головні факти, не звертаючи уваги на другорядні;
- Вміння вибірково розуміти необхідну інформацію прагматичних текстів в опорі на
мовну здогадку, контекст;
- Вміння ігнорувати невідомий мовний матеріал, несуттєвий для розуміння тощо.
Ефективність формування КЧ залежить від рівня сформованості в учнів інтелектуальних умінь:
ймовірного прогнозування, критичного оцінювання прочитаного, поєднання у процесі зорового
сприймання мнемічної та логіко смислової діяльності, класифікації і систематизації отриманої
інформації тощо. Важливу роль при формуванні КЧ відіграють також навчальні вміння, зокрема
використання електронних засобів навчання, та організаційні вміння, наприклад самостійного
уміння. Компенсаційні вміння читання, такі як використання мовної і контекстуальної здогадок для
розуміння прочитаного, ігнорування невідомого мовного матеріалу, несуттєвого для розуміння,
входять до складу мовленнєвих умінь читання.
На розвиток умінь читання впливає рівень сформованості у школярів мовленнєвих навичок;
навичок техніки читання окремих букв, буквосполучень, слів, речень
лексичних навичок розпізнавання графічних форм ЛО та їх безпосереднього розуміння;
граматичних навичок розпізнавання при читанні граматичних форм і прогнозування синтаксичних
структур.
Іншою складовою КЧ є декларативні та процедурні знання. Прикладами декларативних знань
служать мовні знання (графіки, ЛО, ГС тощо) та країнознавчі знання (культури країни виучуваної ІМ,
зокрема фонові знання). До процедурних знань можна віднести соціокультурні знання, зокрема
приклади мовленнєвої і немовленнєвої поведінки носіїв ІМ, описані у текстах.
До комунікативних здібностей читання відносяться: адекватна реакція читача на прочитане; вміння
брати прочитане до уваги, застосовувати отримані у процесі читання відомості у реальних ситуаціях;
задоволення своїх читацьких чи творчих інтересів; удосконалення умінь усного мовлення; пошук
інформації за фахом і т. ін.
Основними характеристиками читання як виду МД є такі:
1. За характером мовленнєвого спілкування читання, як і письмо, відноситься до писемних
видів МД (на відміну від усних — говоріння та аудіювання).
2. За роллю у процесі спілкування читання (поряд з аудіюванням) є реактивним видом МД
(на відміну від її ініціювальних видів — говоріння і письма).
3. За спрямованістю на прийом і видачу інформації читання (поряд з аудіюванням) є
рецептивним видом МД (на відміну від продуктивних — говоріння і письма).
4. Форма перебігу читання - внутрішня, невиражена (на відміну від говоріння і письма, які
актуалізуються в зовнішньому плані). Предметом читання є чужа думка, яка закодована у тексті
і яку потрібно розпізнати.
5. Продуктом читання є умовивід, результатом — розуміння сприйнятого змісту і
мовленнєва/немовленнєва поведінка читача, який може вербально відреагувати на прочитане, або
запам’ятати прочитане до того часу, коли це йому знадобиться.
Отже, читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, спрямований на сприйняття та
розуміння писемного тексту. Читання є складовою комунікативної діяльності людини,
оскільки забезпечує писемну форму спілкування. До вмінь КЧ відносяться мовленнєві,
навчальні, інтелектуальні, організаційні та компенсаційні вміння.
 Методика формування іншомовної компетентності у техніці письма.
Компетентність у техніці письма (КТП) — це здатність людини до коректного каліграфічно та
орфографічного оформлення писемного висловлювання, яка базується на складній і динамічній
взаємодії відповідних навичок, знань та мовної усвідомленості. Отже, КТП включає графічні та
орфографічні навички; знання того, як накреслюються букви у виучуваній ІМ та основні
закономірності правильного написання слів (правила орфографії), а також усвідомленість
особливостей техніки письма (ТП) іноземною мовою.
Графічні навички письма — це навички правильного накреслення букв і з’єднання їх у слові.
Орфографічні навички (слово “орфографія” грецького походження, де orthos означає “прямий,
правильний”, a grapho — “пишу”) — це навички написання слів у відповідності до правил
використання письмових знаків у кожному конкретному слові.
Усі навички КТП характеризуються якостями автоматизованості, стійкості і гнучкості і формуються
поетапно.
Знання у ТП — знання правил накреслення букв, орфографічних правил (узагальнюючі приписи про
написання слів і їх значущих частин, про вживання малих і великих літер, про перенос слів з одного
рядка на інший).
Усвідомленість особливостей ТП — це здатність того, хто оволодіває ІМ, розмірковувати над
процесами формування своєї ТП та оволодівати письмом, конструюючи систему власних знань про
письмо; свідомо накреслювати літери і писати слова; аналізувати власне письмо і робити відповідні
висновки, наприклад приймати рішення щодо наявності порушень каліграфії / орфографії,
аналізувати їх причини, застосовувати за допомогою вчителя ефективні шляхи подолання.
Труднощі формування компетентності у техніці письма
Процес формування КТП іноземною мовою ускладнюється певними труднощами, які зумовлюються
трьома групами факторів:
а) індивідуальними особливостями учнів;
б) ІМ, що вивчається;
в) умовами навчання: учителем, технологією навчання і навчальними матеріалами.
а) Труднощі, зумовлені індивідуальними особливостями учнів
Учні, які починають навчатися писати ІМ, стикаються з графічними та орфографічними труднощами.
Проте властивості самого учня можуть стати факторами, які полегшують процес формування КТП.
Так, кмітливість учня, його вміння писати рідною мовою, зорова пам’ять, увага сприяють навчанню
ТП.
б) Труднощі, зумовлені ІМ, що вивчається
Труднощі формування каліграфічних навичок зумовлені схожістю / відмінністю графічних систем
рідної та іноземної мов. Європейські мови, які найчастіше вивчаються у середніх навчальних
закладах України, — англійська, німецька, французька та іспанська використовують латинську
графіку або латиницю. Аналіз системи графічних знаків українського і латинського алфавіту свідчать
про те, що в них є схожі або зовсім однакові друковані літери, наприклад великі і маленькі літери
Аа,Оо, Ее, Рр; великі літери М,Т, Н, В (відповідні маленькі літери — m, t, h, b — відрізняються від
українських), але частина літер (такі як Ss, Ff, Qq, Rr, Jj, Vv, Zz) зовсім інші і не схожі з літерами
рідної мови учнів. Звичайно, навчанню написання літер, схожих з літерами рідної мови, приділяється
менше часу, а навчанню написання зовсім нових літер — більше. Крім того, слід звертати особливу
увагу на подібні літери всередині системи графічних знаків певної мови. Так, молодші школярі часто
плутають маленькі літери b і d, замість латинської літери k пишуть українську “к”, не усвідомлюють
важливості надрядкових та підрядкових елементів літер f, h, j, q та ін. До того часу, як учень починає
вчитися накреслювати перші літери ІМ, він уже, як правило, ознайомився з алфавітом цієї мови або з
його частиною під час навчання читання. Це одна з причин, яка спонукала викладачів європейських
мов, зокрема англійської, переходити у написанні літер до так званого Print Script, тобто накреслення
письмових літер майже у такий самий спосіб, як друкованих. Практично єдиними винятками тут є
накреслення маленької літери g як g, великої букви U як и, і не такі різкі загострення при написанні
великої і маленької літери Yy у. Print Script характеризується також вертикальним роздільним
накресленням літер, де інтервали між ними удвічі вужчі, ніж основний елемент самої літери. Щодо
інших європейських мов, то у німецькій мові накреслення письмових літер теж наближається до
друкованих. Навчаючи графіки деяких ІМ, зокрема німецької, слід також пам’ятати про наявність у
цій мові діакритичних знаків для передачі певних фонем. Так, в німецькій мові існує Umlaut (o, а, u)
З метою подолання труднощів формування орфографічних навичок слід враховувати, що
орфографічні системи іноземних мов, які вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються на
чотирьох основних принципах:
фонетичному , де написання слова відповідає його звучанню; морфологічному, сутність якого
полягає в тому, що кожна значуща частина слова — префікс, корінь, суфікс — зберігає єдиний
графічний образ у споріднених словах або формах незалежно від фонетичних умов, в які вона
потрапляє; історичному (або традиційному), коли написання слова не відповідає ані фонетичному,
ані морфологічному факторам сучасної мови і виправдовується лише історією розвитку конкретного
слова; ідеографічному, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою спеціальних графічних
позначок. Домінування того чи іншого принципу у мові визначає складність її орфографії. Так, в
іспанській мові домінує фонетичний принцип, в німецькій — морфологічний, в англійській мові
велика питома вага історичного принципу, хоча і в цих мовах є багато слів, які підпорядковуються
фонетичному і морфологічному принципам. Наведемо приклади слів, які пишуться у відповідності
до:
1. фонетичного принципу dog, pen
2. морфологічного принципу nation, nationality.
3.визначаючи методику навчання орфографії, слід узяти до уваги той факт, що в іноземних мовах, які
вивчаються у школі, знаходимо відображення усіх згаданих принципів, проте у кожній мові який-
небудь з них переважає. Так, в англійській та французькій мовах значне місце посідає традиційний
принцип написання слів, у німецькій мові провідними є фонетичний та морфологічний принципи, в
іспанській — фонетичний.
У процесі навчання техніки письма важливо враховувати особливості графемно-фонемних
відповідностей кожної конкретної іноземної мови і проводити цілеспрямоване навчання з метою
подолання труднощів в оволодінні графемно-фонемною системою мови. Серед таких труднощів
насамперед виділяються буквосполучення, що передають один звук (наприклад, англ.: sh — /J/, th
— /0/ або, ck — /к/; нім.: sch — /J/, ск— /к
Інша трудність — одна буква може передавати різні фонеми, наприклад: в англійській, німецькій і
французькій мовах буква s відповідає кільком звукам — /s/, /z/, /// і /з/. Або навпаки — один звук
зображується на письмі різними графемами (наприклад, англ.: ir, er, ur —/з:/;
Має місце явище, яке зовсім чуже українській мові — наявність так званих “німих” букв (наприклад,
англ.: е у словах з відкритим складом — line, plate; у буквосполученнях: wh-, -ght: whom, eight; нім.: у
словах з буквою h після голосних — Ohr, Kuh, sah). Ці та інші розходження у графемно-фонемних
системах української га англійської / німецької/французької/іспанської мов стають причиною значної
кількості орфографічних помилок у писемному мовленні учнів.
З метою попередження помилок та навчання учнів правопису згідно з орфографією іноземних мов
слід використовувати спеціальні вправи, націлені на формування стійких орфографічних навичок.
Ураховуючи тісний зв’язок письма з читанням (обидва види МД відносяться до писемного мовлення,
а їх матеріальною основою є одна графічна система мови), навчання техніки письма слід здійснювати
паралельно з навчанням техніки читання. Однак у процесі письма, на відміну від читання, графемно-
фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу спрямованість: від звуків до літер або їх
сполучень, тобто під час письма має місце не декодування думки, як під час читання, а її кодування
за допомогою графічних знаків.
в) Труднощі зумовлені умовами навчанням
1.Брак якісних навчальних матеріалів для формування КТП.
2.Недосконало сплановані та/або невдало проведені фрагменти уроків з навчання ТЧ.
3.Недостатнє розуміння вчителями труднощів, з якими стикаються учні початкової школи при
навчанні ТП.
4. Недостатнє врахування вчителями вікових особливостей учнів початкової школи і, як наслідок,
застосування невідповідних прийомів при навчанні ТП.
Отже, компетентність у техніці письма (КТП) — це здатність людини до коректного
каліграфічно та орфографічного оформлення писемного висловлювання, яка базується на
складній і динамічній взаємодії відповідних навичок, знань та мовної усвідомленості. Отже,
КТП включає графічні та орфографічні навички; знання того, як накреслюються букви у
виучуваній ІМ та основні закономірності правильного написання слів (правила орфографії), а
також усвідомленість особливостей техніки письма (ТП) іноземною мовою.