Практична робота №6.

Мовознавство

ВАНЮК БОЖЕНА ІНП-11

Граматика: морфологія та синтаксис

У процесі спілкування для побудови речень необхідно певним чином пов’язувати між собою слова,
поєднувати їх у комунікативні ланцюжки. Кожна мова має для цієї мети систему засобів і значень, які
утворюють її граматичну будову. Вони є об’єктом дослідження граматики.

Предмет граматики та її розділи: морфологія та синтаксис, їх основні одиниці.

Граматика – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Оскільки граматичні засоби і значення
характеризують слова, словосполучення і речення, то граматика об’єднує два розділи – морфологію і
синтаксис. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи
морфологічного словотворення - афіксацію і основоскладання, - що тісно пов'язуються з ученням про частини
мови

Морфологія – розділ граматики, який вивчає структуру слова, способи вираження його граматичних значень і
систему словозміни. Основною одиницею морфології є слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей
змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень

Морфологія аналізує будову слів та їхні форми, такі як корені, суфікси, префікси. Синтаксис досліджує структуру
речень та взаємозв'язки між словами, такі як суб'єкт, присудок та інші частини мови. Основні одиниці
морфології - це морфеми, слова та їхні частини. У синтаксисі основні одиниці - це фрази, речення та їхні
складові частини, які визначають порядок та зв'язки слів у тексті.

Що стосується граматики як науки, то розрізняють:

• формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну (цей підхід дозволяє
краще розуміти, як мова використовується в конкретних ситуаціях і як граматичні структури служать засобами
вираження висловлювань та ідей у різних контекстах)), яка вивчає значення цих форм і структур;

• синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка
вивчає мовну будову в її історичному розвитку.

Із синхронічної граматики виокремлюють функціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць.

Як і сказано раніше, граматика складається з двох розділів: морфології й синтаксису

Морфологія - розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов'язаних із ними
граматичних значень.

До морфології належить і вчення про частини мови. По-суті, морфологія - це граматика слова.

Синтаксис – розділ граматики, що вивчає способи поєднання слів у словосполучення і речення, а також
властивості цих одиниць.

Синтаксис - розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є
речення.

Іншими словами, синтаксис - це граматика зв'язного мовлення.

Поділ граматики на морфологію й синтаксис є умовним. По-перше, граматичні значення слів повністю
розкриваються тільки в реченні; по-друге, значення такого поділу для кожної конкретної мови залежить від
типу її будови: для мов із бідною морфологією (англійської, індонезійської, багатьох тибето-бірманських та ін.)
морфологія відходить на задній план, а для китайської, в'єтнамської, тайських, не має жодної цінності, бо там
морфології немає.
Словотвір, або дериватологія, займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.

У структурі мови граматиці належить центральне місце, а фонетиці й лексиці - периферійне. Фонетика - це
матеріальна периферія(може вказувати на окремі частини мови, які не є основною частиною висловлення, такі
як обставини чи вставні конструкції.), а лексика - смислова. Оскільки граматика має узагальнюючий характер,
то в ній найяскравіше виявляються найбільш суттєві риси структури мови, а це ще одне свідчення належності
граматики до центральної частини, ядра мови.

Однією з особливостей граматики є її абстрактність. Щоправда, абстрактною є й лексика. Слово будинок

позначає будь-який будинок незалежно від його форми, розміру, матеріалу, з якого він побудований тощо, а
слово людина позначає будь-якого homo sapiens (кожну окрему людину і всіх). Однак граматична абстракція є
значно вищою від лексичної, так що факти лексичної абстракції здаються конкретними порівняно з
граматичною абстракцією. Наприклад, слова будинок, стіл, віз, віл, лікар для лексики - різні одиниці, а для
граматики - одне й те ж: іменники чоловічого роду в називному відмінку однини.

Основні одиниці граматики - морфема для морфології і конструкція (речення) для синтаксису.

(Морфема - це найменша значуща частина слова, яка несе певне значення. Морфеми можуть бути
самостійними словами (наприклад, слово "сон") або несамостійними, а отже, вони можуть входити в слова як
їхні складові частини. Морфеми визначаються за їхньою значущістю та не можуть розкладатися на менші
одиниці, які також мають значення. Наприклад, у слові "написати" є три морфеми: "на-", "-пис-", "-ати". )

Правда, є й інші погляди щодо цього. Дехто вважає, що їх значно більше й серед них називає слово,
словоформу, словосполучення, просте речення, складне речення, надфразну єдність і навіть текст. Однак таке
розуміння основних одиниць морфології та синтаксису не є коректним хоча б тому, що кожен мовний рівень
повинен мати тільки одну основну одиницю.

Хоч у граматиці певною мірою використовують суто формальний, технічний опис будови мови, проте
головною її метою є виявлення значень, що стоять за мовними структурами. Таким чином, основними для
граматики е проблеми граматичної семантики (граматичних значень).