1. Граматичне значення. Граматичні категорії слів.

Граматичне значення – узагальнене, абстрактне мовне значення яке властиве рядам слів,
словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне вираження, це формально
виражене значення

Граматична категорія – система протиставлених одна одній граматичних величин, тобто

граматичних форм з однорідними значеннями.

Категорії - числа, виду, однини і множини, доконаність, недоконаність

2. Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови

мови.

Граматика – наука що вивчає будову мови

Предмет граматики –

Розділи граматики :

 Морфологія – вивчає властивості слова, зміну форми слова і пов’язаних з ним значень
 Синтаксис – вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є
речення
 формальна – граматичні форми та структури
 Семантична - значення граматичних форм і структур
 Синхронічна – будова мови на певному часовому етапі
 Діахронічну - вивчення мовної будови в її історичному розвитку
 Функціональна – функції граматичних одиниць

Основні одиниці граматичної будови мови – Основні одиниці граматики – це морфема для
морфології і речення для синтаксису.

3. Граматичне значення.

Граматичне значення - узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів,
словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження.

граматичне значення відрізняється від лексичного масовістю, груповим характером свого

виявлення, тобто воно властиве великим групам слів. Крім цього, граматичне значення
відрізняється від лексичного:

 Відношенням до слова і будови мови - не можна вжити слово, не використавши

притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка
 Характером узагальнення - Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною
дійсністю, то граматичне значення може не співвідноситися з позамовним референтом.
 Способом вираження - Граматичне значення має регулярне (стандартне) вираження.

Граматичні значення бувають трьох типів: дериваційні, реляційні й модальні.

 Дериваційні значення - це незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну

граматичну класифікацію.
 Реляційні значення - є змінними. Вони видозмінюються від однієї словоформи до іншої.
 Модальні значення виражають відношення людини до висловленої думки і до
об'єктивного світу –
 4. Граматична категорія.

Граматична категорія - система протиставлених одна одній однорідних граматичних

величин (граматичних форм із однорідним значенням).

Формальне вираження - дуже важлива ознака граматичної категорії, бо саме її наявність чи

відсутність є основним критерієм виділення граматичної категорії.

Граматичні категорії поділяють на морфологічні й синтаксичні. До морфологічних належать

категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи; до синтаксичних - категорія
активності/пасивності, комунікативної спрямованості

Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на :

 Класифікаційні - це такі, члени яких виступають як рубрики класифікації слів.

 Словозмінні (релятивні) - граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від
іншого слова, з яким воно поєднується в реченні.
 Категорія роду-граматична категорія, яка полягає в розподілі слів або форм за двома чи
трьома класами, традиційно співвідносними з ознаками статі або їх відсутністю.
 Категорія відмінка - граматична категорія імені, яка виражає його синтаксичні
відношення до інших слів висловлювання.
 Категорія числа - граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів
думки.
 Категорія означеності/неозначеності (детермінації) - граматична категорія, яка вказує
на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине в описуваній ситуації (означеність) чи як
таке, що належить до класу подібних йому феноменів (неозначеність).
 Категорія часу - граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним
відображенням об'єктивного часу
 Категорія виду (аспектуальності) - граматична категорія дієслова, яка узагальнено
вказує на протікання дії в часі.
 Категорія стану - граматична категорія дієслова, що виражає суб'єктно-об'єктні
відношення.
 Категорія способу - граматична категорія, яка виражає відношення названої дієсловом
дії до дійсності з погляду мовця.
 Категорія особи - граматична категорія дієслова, яка позначає відношення суб'єкта дії
до мовця.

Категорії об’єднуються за такими спільними рисами :

 об'єднуються за спільною семантичною ознакою.

 можуть мати і можуть не мати формальне морфологічне вираження.
 взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними категоріями.
 можуть мати і можуть не мати протиставлені всередині розряду ряди форм.

5 Поняття морфеми. Види морфем.

Морфема - мінімальна двостороння одиниця мови.

Морфеми виділяють шляхом порівняння слів за звучанням і значенням

Морфеми мають три основних типи значень: речове, дериваційне і реляційне.

Морфеми мають три основних типи значень:

  Речове (лексичне) значення - це узагальнене відображення дійсності, виражене поняття.
 Дериваційне значення - значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його.
 Реляційне значення - суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами в
реченні.

Морфеми поділяються на сегментні й несегментні:

Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сегментування (членування) лінійної

одиниці - слова.

Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на корені й афікси.

 Корінь - сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів.

 Афікс (від лат. affixus "прикріплений") - службова морфема, приєднана до кореня, яка
виражає граматичне і словотвірне значення.
 Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються на префікси, постфікси, інтерфікси,
інфікси, циркумфікси і трансфікси.
 Префікс -афікс, який стоїть перед коренем
 Постфікс - афікс, що стоїть після кореня.
 Суфікс - афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням
 Флексія або закінчення - змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні
відношення між словами у словосполученні й реченні.
 Інтерфікс - афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв'язку цих коренів у одному
складному слові.
 Інфікс - афікс, вставлений у середину кореня.
 конфікс - перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь.
 Трансфікс - перерваний афікс, вставлений у перерваний корінь.

6. Способи і засоби вираження граматичних значень.

Синтетичні способи вираження граматичних значень:

 Афіксація - це вираження граматичних значень за допомогою афіксів

 суфіксація - вираження граматичних значень за допомогою суфіксів.
 префіксація - вираження граматичних значень за допомогою префіксів.
 конфіксація - вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів
 інфіксація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів,
 трансфіксація - вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів
 нуль-афіксація, тобто відсутність афікса в одній з форм парадигми за наявності афіксів в
інших формах.
 Словоскладення - поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з'являється
нове слово.
 Суплетивізм-утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних коренів або від
різних основ.

Засоби вираження граматичних значень:

 Наголос - фонетичний засіб вираження граматичного значення.

 Редуплікація - повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни
звукового складу або з частковою його зміною.

7 Історичні зміни в морфемній будові слова

Зміни в словниковому складі мови, а також зміни в значенні слів спричиняють процеси, що
викликають зміни у структурі слів та їх основ

 Опрощення – іст. зміна у структурі слова, у наслідок якої раніше членована на морфеми
основа стає нечленованою, перетворюючись на кореневий морф
 Ускладнення – така іст. зміна в морфемному складі слів, у наслідок якої у межах
морфемнонечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми.
 Перерозклад – іст. зміна, у результаті якої відбувається перерозподіл морфемного
матеріалу у середині слова при збереженні його основою похідного (мотивованого)
характеру.
 Декореляція – історичний процес, що полягає у зміні характеру або значення морфеми або
напрямку мотивації.

8. Частини мови

Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного
значення і його формальних показників.

Частини мови - одне з найважливіших понять у граматиці.

9. Поняття частини мови. Критерії виділення частин мови.

Частини мови - одне з найважливіших понять у граматиці. Без нього неможливо вивчати
граматичну будову будь-якої мови.

 Семантичний критерій - критерій, який передбачає віднесення до однієї частини мови слів
із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість
тощо.
 Формально-граматичний (морфологічний) критерій - критерій, за яким до уваги береться
своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних
морфологічних категорій.
 Синтаксичний критерій - критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні
стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні
функції
 Словотвірний критерій - критерій, за яким для кожної частини мови виділяють властивий
тільки їй набір словотвірних моделей та інвентар словотвірних засобів.

10. Частини мови в різних мовах. Суть основних частин мови.

Відмінності в частинах мови, різних мов стосується як самого складу так і обсягу окремих частин
мови. Ім’я та дієслово виділяються в усіх мовах світу, а в інших є значні розбіжності.

11. Морфологічна будова мови як система підсистем (мікросистем).

12. Поділ слів на частини мови.

Принципи поділу (при визначенні частини мови враховують усі ці ознаки одночасно):

 смисловий (спільне значення слів);

  морфологічний (слова мають спільні граматичні категорії, змінюються за схожими
принципами);
 синтаксичний (типові синтаксичні ролі – яким членом речення слово є найчастіше);
 словотворчий (типові для певної групи слів способи словотворення, суфікси, префікси
тощо).

10 частин мови = 6 самостійних + 3 службові + 1 вигук

10 частин мови = 5 змінних + 5 незмінних

13. Взаємопереходи в системі частин мови.

Усі частини мови належать до єдиної лексико-граматичної системи, між одиницями якої існують
взаємозв’ язки. Ці взаємозв’ язки виявляються у взаємопереходах і перетвореннях однієї частини
мови в іншу.

Найбільший перехід явищ спостерігається в сфері повнозначних частин мови:

1. Субстантивація (перехід прикметника в дієприкметник)

2. Адвербіалізація (перехід іменника, прикметника, чисельника, дієслова, у ПРИСЛІВНИК)

3. Ад’єктивація(дієприкметник В прикметник)

4. Прономіналізація(чисельник В займенник)

5. Кон’юкціоналізація(вживання займенника у ролі сполучника)