Випуск 89(3) Серія: філологічні науки  НАУКОВI ЗАПИСКИ

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ КЛАСИФІКАЦІЙ

Олена ГАРАЩЕНКО (Черкаси, Україна)

У статті розглянуто питання диференціації фразеологічних одиниць, слів та словосполучень,
визначення фразеологізму та дослідження класифікацій фразеологічних одиниць.
The guesiton of the differentiation of phraseological units from words and word combinations is investigated.
The paper describes possible definitions of phraseological units and the known classifications of phraseological
units.

Наукою про фразеологічні одиниці (ФО), тобто стійкі сполучення слів з ускладненою
семантикою, що не утворюють на основі структурно-семантичних моделей змінних
сполучень, є фразеологія. На думку О.В.Куніна, ФО заповнюють лакуни в лексичній системі
мови, яка не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною нових сторін
дійсності [9: 5]. У багатьох випадках ФО є єдиним позначенням предметів, процесів, станів,
властивостей. Їх здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Зокрема,
англійська мова має дуже багату фразеологію, що складалася протягом століть.
Як мовна одиниця вищої організації, ФО здатна повніше (а отже, точніше) передати те
чи інше поняття, ніж слово. Адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо,
ФО дає ще й додаткову інформацію про них. Крім того, фразеологічний вираз набагато
експресивніший від лексичного, адже він часто має образний або порівняльний характер [10:
40]. Однією з найбільш суперечливих проблем фразеології є визначення фразеологізму.
Відомі понад двадцять дефініцій ФО, але жодна з них не знайшла загального визнання. Деякі
вчені вважають, що визначення ФО таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність
полягає насамперед у тому, що для слова і стійких сполучень слів не характерні властивості,
які були б віднесені до кожного з них без винятку [1: 13]. Для визначення змісту ФО
необхідно встановити її найхарактерніші диференційні ознаки, які були б властиві тільки
фразеологізмам. Відсутність хоча б однієї з них може кваліфікуватися по-різному: така
одиниця перебуває ще у стадії фразеологізації і неповністю набула якісних її характеристик,
тобто може розглядатися як потенційний фразеологізм. Зрозуміло, що, якщо ФО являє собою
особливу одиницю мови, то вона може існувати в мові „лише в єдності своєї форми і змісту і
повинна відрізнятися за своєю категоріальною суттю від усіх інших одиниць, у тому числі
від близьких, подібних, що збігаються за якимись спільними з нею рисами”.
Наявність диференційних ознак у фразеологічної одиниці, безперечно, не виключає
наявності в ній, як і в інших мовних одиницях, другорядних недиференційних ознак, які іноді
називають факультативними. Для розкриття диференційних ознак, як і самої суті
фразеологізму, його необхідно розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями
мови – словом, словосполученням, відзначаючи їх спільні та відмінні риси. Порівняймо,
наприклад, значення виразу каламутити воду у таких контекстах: „До самого вечора
каламутили баграми воду на Пслі”(О. Гончар); „І принесло ж цього Марка ще до закінчення
війни, буде кому воду каламутити, – це такий, що не всидить і не влежить”(М. Стельмах). У
першому випадку вираз має значення „робити воду каламутною, нечистою”, а в другому –
„вносити розлад, неспокій, підбурювати людей”. Очевидно, що відмінність наведених
виразів полягає в тому, що в першому випадку слова мають самостійні лексичні значення.
Перебуваючи в лексико-граматичному зв'язку між собою, а також з іншими словами, вони
передають зміст вислову, тоді як складові компоненти ФО, втративши своє самостійне
значення, у цілому виражають значення фразеологізму, яке не випливає зі значень складових
компонентів ФО. Отже, першою диференційною ознакою фразеологізму є те, що він має своє
особливе значення, якого вільне словосполучення не має.
Говорячи про наявність у ФО своєї семантики, слід сказати і про те, що подібне значення
має кожне повнозначне слово. У цьому виявляється спільність, а разом з тим і відмінність
слова і фразеологізму. У структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці є
складнішими утвореннями, ніж слова, тому що значення фразеологізму виражається не
одним словом, а обов'язковим сполученням двох або кількох компонентів. Компонентами
фразеологізму виступають слова-прототипи з властивими їм формами словозміни, здатні
176
 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 89(3)

функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Лексичне значення слова і значення

фразеологізму не адекватні, хоча моменти спільного тут, звичайно, можуть бути. Так,
фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні
утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари, наприклад: „говорити”, „вести
пусту розмову” – теревені правити, ляси точити, язиком плескати, язиком чесати, верзти
ахінею, закидати фразу, розтікатися мислію по древу, кадити фіміам; „тікати” – давати
драла, давати дьору, тягу давати, п'ятами накивати і т. д. Однак, порівняно зі словами,
фразеологізми виразніші з емоційно-експресивного погляду, пор. скупий і собака на сіні;
дрімати і клювати носом; посваритися і розбити горщика. Не всі фразеологічні одиниці
семантично співвідносяться із словом при відчутній, здавалось би, їх близькості, іноді
неможливо передати значення фразеологізму одним словом, пор. точити зуби; піймати
облизня; бога за бороду схопити; велике цабе тощо. Отже, наявність компонентів є другою
диференційною ознакою фразеологічної одиниці [1: 15; 12: 23].
Компоненти фразеологічної одиниці на відміну від слів у словосполученні – це складові
її частини, і між ними відсутні ті смислові формальні відношення і зв'язки, які є між словами
у звичайних словосполученнях [1: 16]. Можливість тих або інших формальних змін
компонента фразеологізму визначається не характером смислових і формальних відношень і
зв'язків у фразеологізмі, а характером відношень фразеологізму в цілому як одиниці мови зі
словами в мові [11: 32]. Виступаючи як єдність змісту і форми, фразеологізм розглядається
як самостійна одиниця мови, здатна як й інші мовні одиниці, виражати свою семантику,
вступати з іншими одиницями мови у смислові та граматичні зв'язки, а отже мати граматичні
категорії, тобто виконувати самостійну синтаксичну функцію [13: 208]. Таким чином,
наявність у фразеологічної одиниці граматичних категорій є також однією з її диференційних
ознак.
ФО виступає в кожному випадку як готова формула, вона протиставляється у мові та
мовленні тим одиницям, що виникають за відомим зразком і за певними правилами.
Останнім часом деякі мовознавці не відносять відтворюваність до основних, диференційних
ознак ФО на тій підставі, що властивість відтворюватися зумовлюється не лише
лінгвістичними, а й психологічними факторами [1: 16]. Дійсно, якщо розглядати
відтворюваність у широкому плані, то слід віднести її до суттєвих ознак мови взагалі, бо
відтворюватися можуть словосполучення, слово, речення, тобто все, що пов'язане з мовною
практикою її носіїв. Однак фразеологічна відтворюваність має свою специфіку, яка
зумовлюється певними закономірностями фразеологізації, шляхами перетворення вільного
словосполучення у фразеологізм. Багаторазове повторення і відтворення у пам'яті носіїв
готових словесних сполучень, формул відіграло, мабуть, важливу роль у процесі
становлення тієї чи іншої ФО [1: 17]. Саме на цій підставі відтворюваність може
розглядатися як найбільш спільна властивість для фразеологічних одиниць, які різняться
ступенем ідіоматичності, характером метафоричності, граматичною структурою тощо.
Отже, під фразеологізмом, за Л.Г. Авксентьєвим, розуміємо окрему самостійну
одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом,
граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці
риси, буде становити обсяг фразеології будь-якої мови [1: 17]. На думку Я.А. Барана,
фразеологізми, як правило, не визначають нові предмети оточення, а вказують на ставлення
до знайомих речей та їх оцінку. Опис цих явищ опосередкований і, разом з тим, влучний та
стилістично яскравий, пор.: to kick the bucket „врізати дуба”, to let off steam „виговоритися”, to
let sleeping dogs lie „не чіпати лихо”, to rack one's brain „ламати голову, уважно міркувати” [6:
63]. Поряд із проблемою визначення ФО, одним із дискусійних питань є класифікація
фразеологізмів.
В англійській та американській літературі мало робіт, присвячених теорії фразеології. У
найбільш значних із них не ставляться питання наукового обґрунтування критеріїв
розмежування фразеологічних одиниць (ФО), співвідношення ФО та слів, системності
фразеології та ін. За висловом У. Вейнрейха, „вивчення ідіоматичності мов є одним із
найбільш зневажених та найменш вивчених аспектів сучасної лінгвістики” [5: 80].

177
Випуск 89(3) Серія: філологічні науки  НАУКОВI ЗАПИСКИ
Традиційні класифікації англійських ФО базуються на різних критеріях і відрізняються
за ступенем повноти. Найбільш відомі класифікації О.В. Куніна, В.В. Виноградова,
Н.М. Амосової та О.І. Смирницького. Велике значення має також те, під яким кутом зору
пропонується класифікація. Для О.І. Смирницького одним із найважливіших параметрів
фразеологічності є еквівалентність ФО слову [8: 38]. Для інших вчених, зокрема для
Н.М. Амосової, важливим є тип постійного для ФО контексту, для С.Г. Гавріна – їх
функціонально-семантична комплікативність [5: 83]. Розвиток лінгвістичної теорії, зокрема,
вчення про особливості та природу ФО, підготували ґрунт для більш глибокого вивчення
різних аспектів фразеологізмів. Класифікація стійких словосполучень завжди посідала
значне місце у вітчизняних роботах із фразеології. Це систематизація великого фактичного
матеріалу з максимальною повнотою його охоплення. Класифікаційних схем фразеологізмів
існує декілька, причому у кількох із них розрізняється від двох до чотирьох типів. Окремі
класифікації містять велику кількість типів та підтипів, використання яких на практиці
досить складне [5: 82; 7: 161].
О.В. Кунін пропонує класифікацію ФО, поділяючи їх на класи, підкласи, розряди. Це
структурно-семантична класифікація. Дослідник класифікує ФО на основі їх функцій у
процесі спілкування, де класи визначаються на основі структурно-семантичних
особливостей: 1) номінативні ФО; 2) номінативно-комунікативні ФО; 3) ФО, які не належать
ні до номінативних, ні до комунікативних; 4) комунікативні ФО [3: 23].
До першого класу автор відносить словосполучення з одним значущим словом, а також
сполучення типу wear and tear, well and good. Сюди ж відносяться звороти з предикативною
структурою типу as the case stands і частково предикативні вислови типу see how the cat
jumps – вичікувати, куди вітер подме, the straw that shows which way the wind blows –
соломинка, що вказує, куди вітер дме.
До другого класу належать звороти типу to beat the drum. Це дієслівні стійкі
словосполучення, що можуть трансформуватися у реченні при вживанні дієслова у пасивній
формі, пор. the drum is beaten. Принагідно зазначимо, однак, що не всі звороти, які
складаються з дієслова з прямим додатком, можуть трансформуватися у зв’язку з
семантичними особливостями компонентів. Такі сполучення як beat swords into
ploughshares – перекувати мечі на рала легко трансформуються, а такі як beat the air (wind,
the dead horse) – товкти воду, beat the alarm (the booby, goose) – бити себе схрещеними
руками, щоб зігрітися, beat the band (the world, the Dutch, the devil) – перевершити всі
сподівання не трансформуються.
Третій клас охоплює вигукові сполучення і деяку кількість вигуків, що мають
предикативну структуру з експресивним переосмисленим значенням компонентів, які
постійно або варіантно-постійно залежні, наприклад: all aboard! – посадка закінчена; by
George! – їй-богу; call the question! – до діла!; done with you! – домовилися, по руках!, don’t be
a goose! – не будь дурний!. До цього типу не належать вигуки типу die for shame!, God damn!,
go to hell!, які умотивовані частково, і значення яких виводиться зі значення складових
частин.
Надто складним і поширеним постає четвертий клас, до якого автор класифікації
відносить ідіоми, прислів’я, приказки, приповідки, і який розподіляється на чотири підкласи.
За О.В.Куніним, до четвертого класу належать фразеологізми, що відбивають будь-який тип
виразу за винятком номінативного чи вигукового. Сюди відносяться також питальні речення
типу Does your mother know you’re out? – ще молоко на губах не обсохло, Саn the leopard
change its spots? –горбатого могила виправить тощо. Таким чином, четвертий клас охоплює
одиниці, які за своєю граматичною структурою є реченнями. Ці одиниці переважно
складають закінчену граматичну структуру, наприклад: beauty is in the beholder’s eyes –
гарним є все те, що його хтось любить, if you want peace, be prepared for war – якщо хочеш
миру, готуйся до війни. Сумнів викликають прислів’я, що складають граматичну структуру
стосовно неназваної особи чи предмета, наприклад: he’s at tow water-mark – він сів на мілину
(залишився без засобів до існування), І beat it on the hoof – іду на своїх двох (ногах), the deal
is at stake –справа поставлена на карту, she’s between two horns –вона знаходиться між двома

178
 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 89(3)

вогнями. Такі прислів’я загалом відносять до дієслівних фразеологізмів, хоча їх структура

нагадує приклади четвертого класу.
О.В. Кунін розбиває класи на підкласи і розряди. Вичерпність підкласів обмежується
ознакою замкненості/незамкненості ФО, які належать до дев’ятнадцяти розрядів значень
стосовно типу зв’язку між компонентами, що частково або повністю переосмислені [3: 312].
Н.М.Амосова виділяє два типи ФО – фраземи та ідіоми. Але прислів’я та приказки вона у
склад фразеології не включає [3: 12]. Широко розуміє об’єм фразеології С.Г. Гаврін, який
спирається на функціонально-семантичну ускладненість (комплікативність) ФО. Він включає
до складу фразеологізмів усі стійкі та змінно-стійкі сполучення слів, які задовольняють
критерії функціонально-семантичної ускладненості [2: 1].
Конотативна класифікація враховує конотативний аспект функціонування
фразеологізмів. Л.Я.Лебедєва пропонує цікаві спостереження щодо загальних характеристик
ФО. Вона розглядає фразеологічне сполучення у двох планах: означуваної дії і наслідку цієї
дії [4: 14]. Звідси, фразеологізми можуть вказувати на два наслідки дії: а) позитивний,
наприклад: to turn over a new leaf – почати нове життя, to bring home the bacon – досягти
успіху, б) негативний, наприклад: to catch the wind in the net – переливати із пустого в
порожнє, to wash one ‘s dirty linen in the public – виносити сміття із хати.
У перших спробах класифікації фразеологізмів застосовувався принцип зв’язку між
складовими частинами сполучення. Цей зв’язок розглядався структурно від простого до
складного і від стійкого до нестійкого, а формальні характеристики замінювалися інтуїцією.
Як складова частина вітчизняних досліджень, з’явилася ґрунтовна класифікація
В.В. Виноградова, у якій розрізняються три типи фразеологізмів: фразеологічні єдності,
сполучення і зрощення [6: 135].
Фразеологічні єдності – це сполучення, у яких зберігається ознака семантичної
роздільності складових частин, а, звідси, і часткова умотивованість загального значення,
наприклад: bit by bit – мало-помалу, a black sheep – паршива вівця, angelic patience –
ангельське терпіння.
Фразеологічні сполучення – це звороти, які утворені внаслідок поєднання
фразеологічно зв’язаних значень слів, наприклад: a balmy voice –медовий голосок, baking
weather – спека, Augean stable – авгієві стайні. Сполучення цього типу, як правило,
аналітичні.
Фразеологічні зрощення – це найскладніші стійкі сполучення; їх нероздільне значення
не залежить від значення окремих компонентів, наприклад: after meat comes mustard – дорога
ложка до обіду, all ales and skittles – безтурботне життя, a battle of the books – учений диспут і
т. п.
Наведена класифікація довго вважалася провідною у мовознавстві. Н.М.Амосова вперше
звернула увагу на відсутність у цій класифікації єдиного принципу розподілу [1: 58]. Справа
в тому, що В.В.Виноградов не наводив критеріїв розмежування одиниць, а тому зрощення і
єдності він розрізняв за ступенем умотивованості, тоді як сполучення виділяв за ступенем
поєднання складових частин у загальному значенні словосполучення.
Серед багатьох спроб удосконалити класифікацію Виноградова були класифікації
типологічні, структурно-семантичні, контекстологічні, граматичні, генетичні, тематичні,
функціонально-стильові тощо. Ряд дослідників виділяє ще четвертий тип одиниць –
фразеологічні вирази. До них належать стійкі сполучення, які складаються зі слів із цілком
вільними значеннями, наприклад: it is not all gold that glitters – не все те золото, що блищить,
it’s better to see once than to hear a hundred times – краще раз побачити, ніж сто разів почути.
Фразеологічні вирази межують із прислів’ями, які більшість дослідників або не включає до
класифікаційних типів, або вважає застиглими конгломератами народної мудрості [6: 139].
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Авксентьєв Л.Г. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні ознаки// Мовознавство. – 1979. – №5. –
С. 13–17.
2. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків: Вид-во при Харківському держ. ун-ті, 1987. – 136 с.
3. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. – Л.: Наука, 1963. – 356 с.
4. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М.: Просвещение, 1976. – 346 с.

179
Випуск 89(3) Серія: філологічні науки  НАУКОВI ЗАПИСКИ
5. Артемова О.М., Леонович О.А. Имена собственные в составе фразеологических единиц// Иностранные языки в школе. –
2003. – Вып. 4. – С. 73–78.
6. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології.– Львів: Наукова думка, 1980. – 263 с.
7. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография// В.В. Виноградов Избранные труды. – М.: Наука, 1977. – С. 145–161.
8. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка. – Пермь: Высшая школа, 1974. – 187 с.
9. Кунин А.В. Английская фразеология. Теоретический курс.– М.: Высшая школа, 1970. – 344 с.
10. Лукьянова Г.Л. Пословицы как особый вид ФЕ в английском языке //Вісник Черкаського державного ун-ту. Серія
Філологічні науки. – Черкаси: ЧДУ. – 2000. – Вип. 29. – С. 40–45.
11. Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. – Л.: Просвещение, 1977. – 227 с.
12. Удовиченко Т.М. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів// Українська мова та література в школі. –
1965. – №2. – С. 20–24.
13. Ужченко Т.Г. Значення фразеологізму. Походження будова фразеологізмів// Ужченко Т.Г. Дидактичний матеріал з
української мови. Лексика і фразеологія. – К.: Либідь, 1995. – С. 184–218.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Олена Гаращенко – викладач кафедри практики англійської мови Черкаського національного університету імені Богдана
Хмельницького.
Наукові інтереси: фразеологія, когнітивна лінгвістика.

ВНУТРІШНЯ ФОРМА МЕТАФОРИ ТА МОВНИЙ СВІТОГЛЯД

(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Крістіна ГОЛОВЕНКО (Кіровоград, Україна)

У статті розглядається внутрішня форма метафори як образна ознака номінації, що виступає в
якості посередника між людським розумом, мовою та культурою.
The article observes the metaphorical inner form as a figurative characteristic of a word which works
between human mind, language and culture.

Зміст мовних одиниць закріплюється у їх внутрішній формі – складній категорії, що не

може бути повністю охоплена однією невеликою, хоча й ємною дефініцією. Її розуміють як
елемент змістової сторони в синхронному аспекті семантики (В.Г. Варіна), відбиток руху
думки, що має місце в момент виникнення слова (Ю.С. Маслов), асоціативно-образний
мотивуючий комплекс, що надає мові змісту (В.М. Телія), живу душу, що підтримує в слові
творче життя і позначає сам процес творення думки (В.М. Русанівський). У цій статті
внутрішня форма розглядається як образна ознака метафоричного найменування на матеріалі
української та англійської мов.
Метафорична внутрішня форма виникає в словах, утворених через вторинну номінацію,
тобто в словах з переносним значенням. Вона намагається дати інтерпретацію денотатові
шляхом порівняння його з якимось іншим предметом: пор. укр. голова ‘людини’ і голова
‘комети’ – англ. head ‘of a man’ and head ‘of a comet’, укр. колона ‘будівлі’ і колона
‘автобусів’ – англ. column ‘of a building’ and ‘bus’ column, укр. потік ‘ріки’ і потік
‘біженців’ – англ. stream ‘of a river’ and stream ‘of refugees’. Метафора “створює подібність за
рахунок двоплановості – відношення до двох суб’єктів одночасно, так що властивості того,
про що йде мова, проглядаються через властивості іншого, чиїм іменем воно позначається”
[8: 202]. “Процес метафоризації – це вміння пізнавати одні предмети через інші, а нові
явища – через порівняння з уже відомими” [6: 161].
Образ в основі метафоричного найменування відіграє роль внутрішньої форми з
характерними саме для нього асоціаціями, що представляють суб’єкту мовлення широкий
діапазон для інтерпретації змісту. Образи, композиції, сюжети – це результат дії
універсальної семантики архетипів, що породжують величезну низку базових /
загальнонародних метафор та символів у різних мовах. Їх внутрішня форма характеризує
особливості суспільних і культурних процесів, проливає світло на мовну картину світу в
цілому: пор. укр. шийка ‘дитини’ – англ. neck ‘of a bottle’ (ідентифікуюча метафора), укр.
арена ‘боротьби’ – англ. arena ‘of struggle’ (когнітивна метафора), укр. наймати любов –
англ. rent love (образна метафора), укр. широкий ‘вибір’ – англ. wide ’variety’ (оцінна
метафора), укр. грація (надзвичайно гарна жінка; красуня) – англ. grace (оціночно-
експресивна метафора). Подібні приклади демонструють як через конотації просвічується
внутрішня форма та її універсальний характер в українській та англійській мовах.

180