Мова як система

і структура
 СИСТЕМА

Система - це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених

елементів.

Якщо з системи вилучити якийсь елемент, вона не зможе

функціонувати або її функціонування буде недостатньо

ефективним. Уявіть собі, що з нашої мови зник звук [б]. У

такому випадку слова, які мають цей звук, довелося б вимовляти

без нього або замість нього вживати найближчий за звучанням

до нього звук [п], що призвело б до непорозумінь.

Кожна система має свою структуру.
 СТРУКТУРА

Структура - це спосіб організації системи, її внутрішня

будова.
Так, зокрема, мова має чотирирівневу (чотириярусну) будову.

Найнижчим рівнем є фонологічний, далі йде морфологічний,

відтак лексико-семантичний, і найвищим рівнем є

синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю:

фонологічний - фонему, морфологічний - морфему, лексико-

семантичний - лексему (слово), синтаксичний - речення. Усі

названі рівні становлять собою окремі системи і вивчаються

окремими лінгвістичними науками: фонологічний -

фонологією, морфологічний - морфологією, лексико-

семантичний - лексикологією і синтаксичний - синтаксисом.

 СИСТЕМНИЙ

ХАРАКТЕР МОВИ

Системний характер мови зумовлений її суспільною природою

як би мова не становила цілісної системи вона не могла б бути

засобом спілкування. Необхідно розрізняти

системоутворювальні і сис-темонабуті властивості мовних

одиниць:
Системоут­ворювальні властивості формують системні

зв'язки і відношення. Мовні одиниці їх мають ще до

входжен­ня в систему.
Системонабуті — це ті властивості, якими система і

системні відношення наділяють об'єкт (одиницю, елемент) і

яких цей об'єкт не має поза сис­темою

 РІВНІ МОВИ
Найчастіше виділяють 4 основних рівні мовної структури
фонологічний (одиниця — фонема)
морфологічний (одиниця — морфема)
лексичний (одиниця — лексема)
синтаксичний (одиниця — речення)
До проміжних рівнів належать:
морфонологічний
словотвірний
фразеологічний
 ФОНОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ

Фонема - найменша лінійно неподільна величина використовується для

утворення, розпізнавання й розрізнення морфем і слів в мовному потоці.

Трубецькой зі структурно-семантичного і функціонального підходів дав

визначення таких важливих фонологічних понять, як фонема,

фонологічна опозиція, диференційна ознака, встановив три класи

фонологічних ознак (вокалічні, консонантні, просодичні), увів поняття

нейтралізації, архіфонеми, розробив детальну класифікацію

фонологічних опозицій тощо. Трубецькому належить уведення терміна

фонологія і виокремлення фонології в окрему науку, яка вивчає

структурні й функціональні закономірності звукової будови мови. У

фонології розрізняють два рівні - сегментний і суперсегментний

(просодичний).

 МОРФОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ

Морфологічний рівень — це система механізмів мови, яка забезпечує побудову

словоформ та їх розуміння. Морфологія як наука вивчає структуру

значеннєвих одиниць мови, які за протяжністю не перевищують

синтагматичного слова, тобто словоформи.

Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Об'єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни

(аломорфи) та їх лінійне поєднання

 СИНТАКСИЧНИЙ

РІВЕНЬ

Лексичний рівень утворює система слів з їхніми значеннями, але мовна семантика може

виражатися сполученнями таких одиниць, про що свідчить, наприклад, використання

однокомпонентних і складених термінів. Так, у другому розділі вступної частини

Словника української мови.

Характерною ознакою сучасного синтаксису є системний підхід до вивчення головної

синтаксичної одиниці – речення, а також проблем, пов’язаних із системним дослідженням

речення, до яких належать такі: 1) проблема глибинного та поверхневого синтаксису,

тобто співвідношення семантичної і синтаксичної структури речення; 2) види

синтаксичних зв’язків; 3) синтаксичні трансформації речення та проблема синтаксичної

парадигми, тобто форм зміни одного й того самого речення; 4) комунікативно-семантичні

типи речень; 5) синтаксична та семантична валентність, проблема обов’язкових і

факультативних елементів речення; 6) зв’язок і співвідношення логічних і синтаксичних

структур; 7) основні одиниці, категорії і закономірності побудови тексту.

 ПРОМІЖНІ РІВНІ

МОВИ
Морфонологічний рівень виникає на стику фонем і морфем. Предметом

морфонології, вважає її основоположник М. С. Трубецькой, є дослідження

морфологічного використання фонологічних засобів мови.

Морфонологія вивчає чергування голосних та приголосних, наголос і

сполучення фонем у складі морфеми і слова: рука — ручка, села — села, англ. /ооі

— /ееі.
Словотвірний рівень є проміжним між морфологічним і лексико-семантичним.

Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ,

словотвірних моделей.
Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико-семантичного і

синтаксичного. Предметом фразеології є вивчення утворення номінативних

одиниць на основі поєднання двох чи декількох слів (бити байдики, брати

участь, Чорне море тощо).

Дякую за увагу !