Тема 5: Застосування функціонального підходу до вивчення граматичних категорій

іменника в курсі української мови в початкових класах

ПЛАН
1. Стан вивчення граматичних категорій іменників у початковому курсі української
мови.
2. Характеристика знань про відмінки іменників учнів початкових класів.
3. Методика застосування функціонального підходу до засвоєння відмінкової
категорії іменника.
4. Аналіз дидактичного матеріалу шкільних підручників щодо вивчення категорії
відмінка на засадах функціонально-комунікативного підходу.
Процес формування граматичних знань і вмінь молодших школярів відповідно до
дидактичних принципів має ґрунтуватися на загальнотеоретичних засадах. Центральним
поняттям є граматична категорія відмінка іменника, яка розглядається у єдності таких
характеристик, як значення, форми і функції.
Іменник виражає узагальнене граматичне значення предметності за допомогою
граматичних категорій роду, числа і відмінка. З-поміж названих іменникових категорій
провідна роль належить саме категорії відмінка. Це одна з найскладніших граматичних
категорій у системі іменника, бо жодна з них не має такої кількості форм і значень.
Граматична категорія відмінка є категорією морфології. Це пов’язано з тим, що
категоріальне значення предметності виражається системою морфологічних форм, а
морфологічні засоби вираження мають компоненти категорії – грамеми. За кількістю
грамем морфологічна категорія відмінка є семичленною (називний, родовий, давальний,
знахідний, орудний, місцевий, кличний відмінки).
Залежно від значення слів, з якими іменник зв’язується в реченні, всі відмінки
поділяються на дві великі групи: придієслівну й приіменну.
Категорія відмінка іменника – це граматична категорія складного характеру.
Складність її пояснюється зв’язком із семантичною, синтаксичною і морфологічною
структурами мови.
Проблема сутності категорії відмінка досліджувалась і в українській лінгвістиці. В
україністиці першу спробу в розв’язанні цієї проблеми зробив свого часу С.К.Тимченко.
Дослідник видав монографії про відмінки української мови, у яких описав значення і
синтаксичні функції відмінкових форм.
Представники функціональної граматики разом з Вихованцем І.Р. розглядають
категорію відмінка у взаємодії з іншими граматичними категоріями іменника –
категоріями роду і числа. Однак цій категорії відводиться визначальне місце, оскільки
“жодна інша граматична категорія іменника не може зрівнятися з відмінками ні за
обсягом семантичних функцій, ні за роллю в семантико- і формально-синтаксичній
структурах речення, ні за послідовністю морфологічного вираження, ні за
відображуваним у відмінках характером синтаксичних зв’язків іменника з другою
центральною частиною мови – дієсловом”.
Центральними відмінками вважаються називний і знахідний відмінки.
Пояснюється це тим, що саме з ними пов’язані семантико-синтаксичні функції суб’єкта та
об’єкта. У структурі речення названі функції співвідносяться з функціями підмета та
сильнокерованого придієслівного другорядного члена. До напівпериферійного належить
давальний відмінок. Його семантико-синтаксична функція адресата дії співвідноситься з
функцією напівсильнокерованого придієслівного другорядного члена речення. На
периферії відмінкової системи знаходиться орудний відмінок. Він виконує функцію
інструменталя і займає щодо опорного дієслова предиката периферійне місце. Цей
відмінок виступає в ролі придієслівного слабкокерованого другорядного члена речення.
Периферійному кличному відмінку властивий синкретизм первинних функцій. Родовий
відмінок має похідний характер і “виступає засобом конденсації висловлювання,
супроводжуючи трансформацію речення у словосполучення”. Місцевий відмінок
найчастіше вживається в реченні в ролі обставини.
Кожен відмінок, крім первинної, має і вторинні індивідуальні семантико-
синтаксичні відмінкові функції. Ці функції визначаються відповідно системою і
контекстом. У своїй первинній функції певний відмінок входить у відмінкову систему,
причому перетворює всі інші форми в цій функції у свої комбінаторні варіанти, а у
вторинних функціях сам виступає комбінаторним варіантом основного в даних функціях
відмінка.
Підсумовуючи висловлене вище, зазначимо:
1. Лінгвістичну основу функціонального підходу до вивчення категорії відмінка
іменника в початковому курсі української мови складають такі взаємопов’язані поняття:
значення, форми і функції відмінків.
2. Розгляд відмінків іменників у єдності їх значень, форм і функцій сприятиме
розумінню сутності цієї іменникової категорії і її ролі в комунікативному процесі.
3. Практичне засвоєння відмінкових форм іменників у взаємозв’язку з
найважливішими значеннями і функціями забезпечить оволодіння молодшими школярами
необхідними граматичними знаннями про відмінкову систему рідної мови і формування
відповідних практичних умінь оформлювати власні усні і письмові висловлювання,
підвищить загальний мовно-мовленнєвий рівень розвитку учнів початкових класів.
2. Стан вивчення відмінків іменників у початковому курсі української мови
Як зазначається у Програмі середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи) з
української мови, основні завдання початкового навчання мови та її основних розділів –
формування в молодших школярів уміння осмислено говорити, читати й писати,
збагачувати мовлення, дати початкові відомості з мови, розвивати увагу й інтерес до
мовлення (свого й чужого).
Мовна і мовленнєва підготовка молодших школярів здійснюється на уроках
вивчення рідної мови, які проводяться відповідно до Програми середньої
загальноосвітньої школи (1-4 класи) з української мови. У Програмі чітко визначено мету,
завдання, особливості вивчення початкового курсу української мови, розкрито зміст
кожного розділу та його роль у структурі освіти учнів молодшого шкільного віку.
Відповідно до програми курс української мови в початкових класах має дати молодшим
школярам певний обсяг знань і вмінь з граматики, які б сприяли розвитку в них
комунікативних умінь, удосконаленню граматичного ладу усного й писемного мовлення
школярів.
Таким чином, основу початкового вивчення граматичного матеріалу української
мови мають складати ті знання і вміння, які необхідні молодшим школярам для успішного
навчання мови і мовлення. Особлива увага звертається на те, що засвоєння граматичного
матеріалу в початкових класах повинно сприяти розвитку мовленнєвих умінь і навичок
учнів, а також підвищенню культури їхнього мовлення як важливого компонента мовної
освіти.
Згідно з програмою з української мови ознайомлення молодших школярів з
відмінками іменників передбачається в четвертому класі чотирирічної початкової школи.
На вивчення відмінювання іменників за програмою відведено двадцять годин. Значна
частина цих годин присвячена висвітленню питань правопису відмінкових форм
іменників.
Детальний аналіз діючої програми показав, що в учнів початкових класів
формується поверхове уявлення про відмінки іменників і відмінкову систему української
мови загалом. За програмою з рідної мови для початкової школи передбачено розгляд
лише таких питань: назви відмінків, відмінкові питання, розрізнення омонімічних форм
відмінків іменників, утворення відмінкових форм іменників і їх правопис.
Молодші школярі ознайомлюються з написанням закінчень іменників жіночого
роду на -а(-я) в родовому відмінку однини; розглядають правопис закінчень іменників
жіночого і чоловічого роду в орудному відмінку однини; навчаються писати паралельні
закінчення іменників чоловічого роду в давальному і місцевому відмінках однини;
вивчають правопис іменників жіночого роду з основою на приголосний у орудному
відмінку однини; тренуються в написанні відмінкових закінчень іменників у множині.
Учні початкових класів одержують знання і про зміни приголосних перед закінченням -і в
іменниках жіночого та чоловічого роду, і про випадки чергування звуків [о], [е] з [і] в
окремих іменниках жіночого і чоловічого роду.
Згідно з програмою з української мови молодші школярі навчаються розрізнювати
відмінки іменників у сполученнях слів за питаннями від стрижневого слова, за роллю в
реченні (називний і знахідний відмінки), за значенням та наявністю чи відсутністю
прийменників (давальний і місцевий відмінки), за допомогою підстановки іменників
іншого роду.
Відповідно до програми під час вивчення граматичного матеріалу з цієї теми
взагалі не передбачається ознайомлення молодших школярів із найважливішими
значеннями і функціями відмінкових форм іменників, практичне засвоєння законів
сполучуваності слів у словосполученнях, реченнях, текстах.
Для формування граматичних умінь і навичок молодших школярів у підручнику з
рідної мови подано значну кількість різноманітних вправ на засвоєння відмінків іменників
і їх правопису. Вони включають завдання аналітичного та конструктивного характеру.
Майже всі пропоновані вправи і завдання спрямовані на закріплення здобутих
знань із цієї теми і формування відповідних граматичних умінь і навичок. Ці вправи
містять завдання на визначення відмінків іменників і розрізнення омонімічних
відмінкових форм іменників; на утворення початкової форми іменників (називний
відмінок однини) і форм інших відмінків; вправи на відмінювання іменників і на
відпрацювання правопису відмінкових форм іменників; завдання на складання речень з
відповідними формами відмінків іменників. Звичайно, виконання таких завдань на уроках
вивчення граматичного матеріалу сприятиме закріпленню поданих у підручнику з
української мови теоретичних відомостей про відмінки іменників.

Список використаної літератури:

1. Бабюк Т. Й., Гордійчук М. С., Попова О. Ю. Методика навчання освітньої галузі
«Мова і література» : навч.-метод. посіб. / М-во освіти і науки України, Кам’янець-
Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка. Кам’янець-Подільський : Друк-сервіс, 2017. 142 с.
2. Вакалюк І. В. Функціонально-семантичні особливості префіксальних морфем як
засобів вираження мультиплікативності в сучасній українській літературній мові.
Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла
Коцюбинського. Філологія (мовознавство) : збірник наукових праць. Вінниця, 2019.
Вип. 28. С.72 – 84.
3. Граматика сучасної української мови. Морфологія / за ред. К.Г. Городенської. Київ,
2017. 752 с.
4. Коваль Г.П., Деркач Н.І., Наумчук М.М. Методика викладання української мови :
навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів,
педагогічних коледжів спеціальності «Педагогіка і методика початкового навчання».
Тернопіль : Астон, 2012. 270с.
5. Методика навчання української мови в початковій школі : навч. посіб. / за наук. ред.
М. С. Вашуленка. Київ : Літера ЛТД, 2012. 367 с.
6. Третяк Н.В. Лінгвістичний аналіз художнього твору в початковій школі : Навчально-
методичний посібник / Кам’янець-Подільський: Друк-сервіс, 2018. 168 с.

Питання для самоконтролю:

1. Стан вивчення граматичних категорій іменників у початковому курсі української
мови.
2. Характеристика знань про відмінки іменників учнів початкових класів.
3. Продемонструвати методику застосування функціонального підходу до засвоєння
відмінкової категорії іменника.
4. Проаналізувати дидактичний матеріал шкільних підручників щодо вивчення
категорії відмінка на засадах функціонально-комунікативного підходу.