52.Вивчення частин мови в початковій школі.

Упрограмах початкових класів вивчення граматики посідає чільне місце,

бо саме в цих класах учні ознайомлюються з будовою рідної мови,
оволодівають навичками практичного її вживання.
Упочаткових класах вивчається матеріал, який є базовим для свідомого
оволодіння мовою в середніх класах . Так, за час навчання в 1—4класах
учні повинні одержати відомості про будову слова і роль морфеми,
ознайомитися з частинами
мови(іменником,прикметником,дієсловом,займенником,прислівником,чис
лівни ком) та їх граматичними категоріями (роду, числа, відмінка, часу,
особи та ін.), засвоїти елементи синтаксису (загальне поняття про
словосполучення і речення, речення розповідні, питальні, спонукальні,
головні та другорядні члени речення (без уживання термінів), звертання
у спонукальних реченнях, однорідні члени речення).
Елементи морфології і синтаксису вивчаються в кожному з початкових
класів. Матеріал розташований у порядку наростаючої складності.
Наприклад, у період навчання грамоти школярі ознайомлюються зі
словами, що є назвами предметів, ознак і дій (без уживання термінів
«іменник», «прикметник», «дієслово»).
Унаступних класах учні будуть вивчати такі частини мови, як іменник,
прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник та їх граматичні
категорії.
Перше знайомство з реченням відбувається ще в період навчання
грамоти, коли діти виділяють речення з мовленнєвого потоку, складають
речення з двохтрьох слів за сюжетними та предметними малюнками,
продовжують речення за даним початком і вчаться графічно його
позначати. У 2 класі дається визначення поняття речення, виділяються
типи речень за метою висловлювання,
вичленовуєтьсяосноваречення,встановлюєтьсязапитаннямизв’язокміжсло
вами.У 3 класі формується поняття про окличні речення, відзначається їх
емоційний характер. Учні ознайомлюються з головними членами речення
(підметомі присудком)
і другоряднимичленамиречення(бездиференціаціїтавживаннятермінів).У 4
класіна основі спостережень учні повинні зробити висновок про
інтонаційну специфіку окличних речень і зв’язок між інтонацією й
пунктуацією (Ми любимо свою Бать-
ківщину — речення розповідне, неокличне. Ми любимо свою
Батьківщину!—речення розповідне, окличне).
53. Методика роботи над вивченням іменника за лінійно –
концентричним принципом програми.
Вивченням іменника в початкових класах передбачається: 1)
формування граматичного поняття про іменник; 2) розвиток навичок
правопису відмінкових закінчень іменників; 3) збагачення словника учнів
іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мовленні. Ці
завдання розв’язуються не ізольовано, а у взаємозв’язку. Молодші
школярі вивчають іменник протягом 4 років навчання. У першому класі
учні знайомляться із словами, які відповідають на питання що? хто?, що
є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот
і неістот. У 2 класі вводиться термін іменник (слова, які означають
назви предметів), продовжується робота над диференціацією назв істот /
неістот, формуються практичні (без уживання термінів) навички
розрізнення числа іменників, вмінь групувати предмети за родовими та
видовими ознаками. У 3 класі поглиблюється уявлення про такі лексико-
граматичні категорії іменників, як назви істот / неістот, власні / загальні
назви, розвивається поняття предметності на прикладах іменників, що
означають опредмечені якості, дії (сміх, зелень), формується поняття
однини / множини, вчаться розрізняти іменники за родами. У 4 класі
формуються вміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові
форми для висловлення думок і правильно позначати відмінкові
закінчення. Отже, програмами визначена певна система засвоєння
граматичного поняття іменник (мовний матеріал). Загальне поняття про
іменник починає формуватися в дитини ще в добукварний період. Тут
учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає:
предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що є назвою
предмету, тільки вимовляємо і чуємо.

В учнів поступово формується вміння сприймати слово як узагальнюючу

назву предмета. Поняття “предметність” поступово розширюється. Учні
усвідомлюють, що в поняття предмету входять не лише речі, що є в
класі, поблизу школи, люди, тварини, рослини, а й явища природи (роса,
блискавка, сніг, мороз), події (війна, гра). У третіх класах учні починають
розуміти, що предметом в граматиці ми називаємо також і назви дій
(читання, подих), назви якості предметів (синь, краса), внутрішні
переживання (любов, радість). Так утворюються поняття про іменник як
про всі слова, що відповідають на питання хто? або що? (загальне
граматичне значення іменника).Рід та число іменників учні засвоюють
поріняно легко.У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду
іменників здійснюється підстановкою займенників – цей, ця, це; він,
вона, воно; мій, моя, моє. Важливо під час формування поняття роду
довести учням, що визначити рід іменників можна тільки в однині. Рід
деяких іменників треба запам’ятовувати (собака – ч. р. , путь – ж. р. ).
Так само неважко учням зрозуміти, що іменники вживаються в однині і
множині, користуючись поняттям один, одна, одно (олівець, чашка,
село) і багато (олівці, чашки, сéла). Оскільки учні при визначенні числа
звертають увагу лише на смисловий
54. Методика роботи над вивченням прикметника. Опрацювання
прикметника по класах.
Вивчення прикметника в початкових класах передбачає такі цілі:
а)усвідомленняучнямизначенняприкметникав мовіі мовленніякважливого
виражального засобу і збагачення їхнього словникового запасу
прикметниками; б) засвоєння основних граматичних форм прикметника
і вживання їх у власному мовленні; в) вироблення навичок правопису
закінчень прикметників.
Формування граматичного поняття «прикметник» у 1—4класах
відбувається поступово:
1клас:ознайомленнязісловами-
назвамиознак,постановкадослівпитання який? яка? яке?
які?, співвіднесення слова і зображення відповідної ознаки;
2 клас: слова, що відповідають на питання який? яка? яке?
які? (прикметники); утворення словосполучень іменників
з прикметниками; добір до відомих предметів відповідних ознак;
207
3 клас: уявлення про прикметник як частину мови, зв’язок прикметників
з іменниками;змінюванняприкметниківзародамитачисламиу сполученніз ім
енником; спостереження за вживанням прикметників у текстах;
використання прикметників в усному і писемному мовленні;4 клас:
розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх
роллюв мовленні,вживанняу процесіпобудовивисловлювань;відмінювання
прикметників у сполученні з іменниками; вимова і написання закінчень
у прикметниках; вимова і написання найуживаніших прикметників на -
ський, -цький,-зький.
Прикметник — назва ознаки предметів . Потрібно докласти чимало
зусиль, щоб учні усвідомили це і давали визначення прикметника як
частини мови, не механічно завчивши правило, а розуміючи істинне
значення слова озна ка, яке в дошкільному спілкуванні ними не
вживалося.