МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ТАВРІЙСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО АГРОТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені ДМИТРА МОТОРНОГО»

ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор
______________ Олександр МЕЛЬНИК
«08» травня 2023 р.

Програма співбесіди
з української мови
для абітурієнтів, які вступають на навчання
за освітньо-професійними програмами
«Агроінженерія», «Агрономія», «Будівництво та цивільна інженерія»,
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»,
«Комп’ютерні науки», «Облік і оподаткування»
підготовки фахового молодшого бакалавра
на основі повної загальної середньої освіти
на 2023–2024 навчальний рік
(для денної та заочної форми навчання)

Розглянуто і схвалено на засі- Розглянуто і схвалено на засіданні

данні педагогічної ради циклової комісії загальних та загаль-
Протокол № 8 від 04.05.2023 р. ноосвітніх дисциплін
Протокол № 9 від 27.04.2023 р

Запоріжжя, 2023
 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В умовах сучасної освіти українська мова є одним із головних предметів, що

сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей здобувачів освіти.
Вони направлені на розвиток особистості, яка поєднує в собі творчий потенціал до
навчання, ініціативність до саморозвитку та самонавчання в сучасних умовах, зда-
тність ідентифікувати себе як важливу і відповідальну складову українського сус-
пільства, яка готова змінювати і відстоювати національні цінності українського
народу.

Сучасність потребує від кожної людини, по-перше, високої культури мов-

лення, обов’язковим елементом якої є бездоганна грамотність, адже сформовані
правописні уміння й навички - це основа для реалізації загальної мовної компетен-
тності особистості, потрібної не лише на період навчання, а й для стратегії вдоско-
налення власного мовлення впродовж усього життя.

Вступне випробування з української мови проводиться для вступників на ос-

нові повної загальної середньої освіти (11 класів), які відповідно до Правил при-
йому до Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольський фаховий ко-
ледж Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Мо-
торного» в 2023 році мають право брати участь у конкурсному відборі осіб. Всту-
пне випробування проводиться у формі індивідуальної усної співбесіди.

Програма індивідуальної усної співбесіди (далі ІУС) з української мови роз-

роблена на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з українсь-
кої мови, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Індивідуальна усна
співбесіда передбачає перевірку знань абітурієнтів з базових предметних умінь та
навичок. Оскільки обсяг вимог до знань та вмінь абітурієнтів відповідає навчаль-
ним програмам для повної середньої освіти, тому готуватись до вступних випро-
бувань можна за шкільними підручниками чи довідниками з української мови.

Зміст програм з української мови структуровано за відповідними розділами

та темами.
 ЗМІСТ ПРОГРАМИ “УКРАЇНСЬКА МОВА”
Назва розділу Зміст мовного матеріалу
1. Фонетика. Алфавіт. Наголос. Співвідно-
Графіка. Орфое- шення звуків і букв. Основні випа-
пія. Орфографія дки уподібнення приголосних зву-
ків. Спрощення в групах приголо-
сних. Основні випадки чергування
у-в, і-й. Правопис літер, що позна-
чають ненаголошені голосні [е],
[и], [о] в коренях слів. Сполучення
йо, ьо. Правила вживання м’якого
знака (знака м’якшення). Правила
вживання апострофа. Подвоєння
букв на позначення подовжених
м’яких приголосних і збігу одна-
кових приголосних звуків. Право-
пис префіксів і суфіксів. Найпоши-
реніші випадки чергування голос-
них і приголосних звуків. Право-
пис великої літери. Лапки у влас-
них назвах. Написання слів іншо-
мовного походження. Основні
правила переносу слів з рядка в
рядок. Написання найпоширені-
ших складних слів разом і через
дефіс. Правопис складноскороче-
них слів. Правопис відмінкових
закінчень іменників, прикметни-
ків. Правопис н та нн у прикмет-
никах і дієприкметниках, не з різ-
ними частинами мови
2. Лексиколо- Лексичне значення слова. Багатоз-
гія. Фразеоло- начні й однозначні слова. Пряме
гія та переносне значення слова.
Омоніми. Синоніми. Антоніми.
Пароніми. Лексика української
Вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки абітурієнтів
(компетентності)
Вступник повинен вміти:
Розташовувати слова за ал-
фавітом; наголошувати
слова відповідно до орфое-
пічних норм (згідно 3 дода-
тком); визначати звукове
значення букв у словах; роз-
пізнавати явища уподіб-
нення й спрощення приго-
лосних звуків, основні ви-
падки чергування голосних
і приголосних звуків, чергу-
вання у-в, і-й; розпізнавати
вивчені орфограми; прави-
льно писати слова з вивче-
ними орфограмами, знахо-
дити й виправляти орфогра-
фічні помилки на вивчені
правила
Пояснювати лексичні зна-
чення слів; добирати до слів
синоніми й антоніми та ви-
користовувати їх у мов-
ленні; уживати слова в пе-
 мови за походженням. Власне ук- реносному значенні; знахо-
раїнська лексика. Лексичні запо- дити в тексті й доречно ви-
зичення з інших мов. Загально- користовувати в мовленні
вживані слова. Професійна, діале- вивчені групи слів за зна-
ктна, розмовна ченням (омоніми,
3. Будова слова. Будова слова. Спільнокореневі Визначати значущі частини й
Словотвір слова й форми того самого слова закінчення слова; розрізняти
форми слова й спільнокоре-
неві слова, правильно вжи-
вати їх у мовленні
4. Морфологія Іменник як частина мови: зна- Розпізнавати іменники; ви-
4.1. Іменник чення, морфологічні ознаки, синта- значати належність іменни-
ксична роль. Іменники власні та за- ків до певної групи за їхнім
гальні, істоти й неістоти. Рід імен- лексичним значенням, ужи-
ників: чоловічий, жіночий, серед- ваністю в мовленні; прави-
ній. Число іменників. Відміню- льно відмінювати іменники,
вання іменників. Незмінювані відрізняти правильні форми
іменники в українській мові. Напи- іменників від помилкових;
сання й відмінювання чоловічих і використовувати іменники в
жіночих імен по батькові. Кличний мовленні, послуговуючись
відмінок іменників (на прикладі їхніми виражальними мож-
етикетних формул звертань пане ливостями
полковнику, сестро Олено,, друже
Сергію, Інно Вікторівно і под.)
4.2. Прикметник Прикметник як частина мови: зна- Розпізнавати й відмінювати
чення, морфологічні ознаки, синта- прикметники; визначати ро-
ксична роль. Розряди прикметни- зряди прикметників за зна-
ків за значенням (якісні, відносні, ченням; утворювати форми
присвійні). Відмінювання прикме- ступенів порівняння якісних
тників. Ступені порівняння якісних прикметників; відрізняти
прикметників: вищий і найвищий, правильні форми прикмет-
способи їх творення. Зміни приго- ників від помилкових
лосних за творення ступенів порів-
няння прикметників
4.3. Числівник Числівник як частина мови: Розпізнавати й відмінювати
значення, морфологічні ознаки, числівники; відрізняти пра-
синтаксична роль. Типи відміню- вильні форми числівників
вання кількісних числівників. По- від помилкових; правильно
рядкові числівники, особливості їх використовувати їх у мов-
відмінювання. ленні; визначати сполучува-
 Особливості правопису числівни- ність числівників з іменни-
ків. Узгодження числівників 3 ками; правильно утворювати
іменниками. форми числівників для поз-
Уживання числівників для позна- начення часу й дат
чення часу й дат
4.4. Займенник Займенник як частина мови: зна- Розпізнавати й відмінювати
чення, морфологічні ознаки, синта- займенники; відрізняти
ксична роль. Відмінювання займе- правильні форми займенни-
нників. ків від помилкових, прави-
Правопис неозначених і запереч- льно використовувати їх у
них займенників мовленні; правильно писати
неозначені й заперечні за-
йменники.
4.5. Дієслово Дієслово як частина мови: зна- Розпізнавати дієслова, особ-
чення, морфологічні ознаки, синта- ливі форми дієслова, безосо-
ксична роль. Вид дієслова (докона- бове дієслово; визначати
ний і недоконаний). Форми діє- види, часи й способи діє-
слова: дієвідмінювані, відмінювані слів; відрізняти правильні
(дієприкметник) і незмінні (інфіні- форми дієслів від помилко-
тив, дієприслівник, форми на -но, - вих; правильно писати осо-
то). Безособове дієслово. Способи бові закінчення дієслів.
дієслова: дійсний, умовний, нака-
зовий. Творення форм умовного та Розпізнавати дієприкмет-
наказового способів дієслів. Осо- ники (зокрема відрізняти їх
бові закінчення дієслів І та II діє- від дієприслівників), ви-
відміни. Чергування приголосних в значати їхні морфологічні
особових формах дієслів теперіш- ознаки й синтаксичну роль;
нього та майбутнього часу. відрізняти правильні фо-
Дієприкметник як особлива форма рми дієприкметників від по-
дієслова: значення, морфологічні мил кових; добирати й кому
ознаки, синтаксична роль. Активні нікативно доцільно викори-
та пасивні дієприкметники. Тво- стовувати дієприкметники,
рення активних і пасивних дієприкметникові звороти
дієприкметників теперішнього й та безособові форми на -но,
минулого часу. - то в мовленні.
Дієприкметниковий зворот.
Безособові форми на -но, -то. Розпізнавати дієприслів-
Дієприслівник як особлива форма ники, визначати їхні мор-
дієслова: значення, морфологічні фологічні ознаки, синтак-
ознаки, синтаксична роль. Дієпри- сичну роль; відрізняти пра-
слівниковий зворот.

4.6. Прислівник Прислівник як частина мови: зна-
чення, морфологічні ознаки, синта-
ксична роль. Ступені порівняння
прислівників: вищий і найвищий.
Зміни приголосних за творення
прислівників вищого та найвищого
ступенів порівняння. Правопис
прислівників на -о, -е, утворених
від прикметників і дієприкметни-
ків. Написання разом, окремо й че-
рез дефіс прислівників і сполучень
прислівникового типу
4.7. Службові Прийменник як службова частина
частини мови мови.
Зв’язок прийменника з непрямими
відмінками іменника. Правопис
прийменників.
Сполучник як службова частина
мови. Групи сполучників за зна-
ченням і синтаксичною роллю: су-
рядні й підрядні. Групи сполучни-
ків за вживанням (одиничні, парні,
повторювані) та за будовою (про-
сті, складні, складені). Правопис
сполучників. Розрізнення сполуч-
ників та інших співзвучних частин
мови.
Частка як службова частина мови.
Правопис часток
4.8. Вигук Вигук як частина мови. Правопис
вигуків
5. Синтаксис 5.1. Словосполучення й речення як
Словосполучення основні одиниці синтаксису.
вильні форми дієприслів-
ників від помилкових; пра-
вильно будувати речення з
дієприслівниковими
зворотами
Розпізнавати прислівники,
визначати їхню синтаксичну
роль, ступені порівняння
прислівників; відрізняти пра-
вильні форми ступенів порі-
вняння прислівників від по-
милкових; правильно писати
прислівники й сполучення
рислівникового типу; доби-
рати й комунікативно доці-
льно використовувати при-
слівники в мовленні
Розпізнавати прийменники,
визначати їхні морфологічні
ознаки; правильно й комуні-
кативно доцільно використо-
вувати прийменники в мов-
ленні.
Розпізнавати сполучники,
визначати групи сполучників
за значенням і синтаксичною
роллю, за вживанням і будо-
вою; відрізняти сполучники
від інших співзвучних час-
тин мови; правильно й кому-
нікативно доцільно викорис-
товувати сполучники в мов-
ленні.
Розпізнавати частки; прави-
льно писати частки
Розпізнавати вигуки й
правильно їх писати
Розрізняти словосполучення
й речення, сурядний і підряд-
ний зв'язок між словами й ча-
стинами складного речення
 Підрядний і сурядний зв'язок між
словами й частинами складного ре-
чення
5.2. Речення Речення як основна синтаксична
одиниця. Граматична основа ре-
чення. Порядок слів у реченні.
Види речень за метою висловлю-
вання (розповідні, питальні й спо-
нукальні); за емоційним забарвлен-
ням (окличні й неокличні); за будо-
вою (прості й складні); за складом
граматичної основи (двоскладні й
односкладні); за наявністю друго-
рядних членів (непоширені й по-
ширені); за наявністю необхідних
членів речення (повні й неповні); за
наявністю ускладнювальних засо-
бів (однорідних членів речення,
звертань, вставних слів, словоспо-
лучень, речень, відокремлених чле-
нів речення)
5.2.1. Просте Підмет і присудок як головні члени
двоскладне двоскладного «речення. Зв’язок
речення між підметом і присудком. Тире
між підметом і присудком
5.2.2. Другорядні Означення. Прикладка як різновид
члени речення у означення. Додаток. Обставина.
двоскладному й од- Порівняльний зворот
носкладному
реченні
5.2.3. Односкладні Типи односкладних речень за спо-
речення собом вираження та значенням го-
Граматична основа ловного члена: односкладні ре-
односкладного ре- чення з головним членом у формі
чення.
Розрізняти речення різних
видів: за метою висловлю-
вання, за емоційним забарв-
ленням, за будовою, складом
граматичної основи, за наяв-
ністю другорядних
членів, за наявністю необхід-
них членів речення, за наяв-
ністю ускладнювальних за-
собів (однорідних членів ре-
чення, звертань, вставних
слів, словосполучень, ре-
чень, відокремлених членів
речення)
Визначати структуру прос-
того двоскладного
речення, особливості зв’язку
між підметом і присудком;
правильно й комунікативно
доцільно використовувати
прості речення. Правильно
вживати тире між підметом і
присудком.
Розпізнавати види другоряд-
них членів; правильно й ко-
мунікативно доцільно вико-
ристовувати виражальні мо-
жливості другорядних чле-
нів речення в мовленні
Розпізнавати типи одно-
складних речень, визначати
особливості кожного з ти-
пів; правильно й комуніка-
 присудка (означено-особові, не-
означено -особові, узагальнено-
особові, безособові) та односкладні
речення з головним членом у формі
підмета (називні)
5.2.4. Просте Речення з однорідними членами.
ускладнене Узагальнювальні слова в реченнях
речення з однорідними членами. Речення зі
звертанням. Речення зі вставними
словами, словосполученнями й ре-
ченнями, їхнє значення. Речення з
відокремленими членами. Відокре-
млені означення, прикладки - непо-
ширені й поширені. Відокремлені
додатки, обставини. Відокремлені
уточнювальні члени речення. Роз-
ділові знаки в ускладненому ре-
ченні
5.2.5. Складне Типи складних речень за способом
речення зв’язку їхніх частин: сполучникові
й безсполучникові. Сурядний і під-
рядний зв’язок між частинами
складного речення
5.2.5.1. Складносурядне речення, його бу-
Складносуря- дова. Єднальні, протиставні й роз-
дне речення ділові сполучники в складносуряд-
ному реченні. Розділові знаки в
складносурядному реченні
5.2.5.2. Складнопідрядне речення, його бу-
Складнопід- дова. Головна й підрядна частини.
рядне речення Підрядні сполучники й сполучні
слова як засоби зв’язку в складно-
підрядному реченні. Основні види
підрядних частин: означальні,
тивно доцільно використо-
вувати виражальні можли-
вості односкладних речень у
власному мовленні
Розпізнавати просте речення
з однорідними членами ре-
чення; звертаннями; встав-
ними словами, словосполу-
ченнями й реченнями; відо-
кремленими членами (озна-
ченнями, прикладками, до-
датками, обставинами), зок-
рема уточнювальними; пра-
вильно й комунікативно до-
цільно використовувати ви-
ражальні можливості таких
речень у мовленні; прави-
льно розставляти розділові
знаки в них
Розпізнавати складні речення
різних типів, визначати їхню
структуру, види й засоби
зв’язку між простими речен-
нями; добирати й конструю-
вати складні речення, що оп-
тимально відповідають конк-
ретній комунікативній меті
Розпізнавати складносурядні
речення; комунікативно до-
цільно використовувати їхні
виражальні можливості в
мовленні; правильно розстав-
ляти розділові знаки в склад-
носурядному реченні
Розпізнавати складнопід-
рядні речення, визначати
їхню будову, зокрема склад-
нопідрядних речень з кіль-
кома підрядними; визначати
 з’ясувальні, обставинні (місця,
часу, способу дії та ступеня, порів-
няльні, причини, наслідкові, мети,
умови, допустові). Складнопід-
рядні речення з кількома підряд-
ними, розділові знаки в них
5.2.5.3. Безсполучникове складне речення.
Безсполучни- Розділові знаки в безсполучнико-
кове складне вому складному реченні.
речення
л
5.2.5.4. Складне Складне речення з різними видами
речення з різ- сполучникового й безсполучнико-
ними видами вого зв’язку, розділові знаки в
сполучникового й ньому
безсполучнико-
вого зв’язку
5.3. Способи відт- Пряма й непряма мова. Заміна пря-
ворення чужого мо- мої мови непрямою. Цитата як різ-
влення новид прямої мови. Діалог. Розді-
лові знаки в конструкціях із пря-
мою мовою, цитатою та діалогом
6. Стилістика Стилі мовлення (розмовний, нау-
ковий, художній, офіційно діло-
вий, публіцистичний), їхні основні
ознаки, функції
основні види підрядних час-
тин, типи складнопідрядних
речень за характером зв’язку
між частинами; правильно й
комунікативно доцільно
використовувати виражальні
можливості кладнопідрядних
речень різних типів у процесі
спілкування; правильно розс-
тавляти розділові знаки в
складнопідрядному реченні
Розпізнавати безсполучни-
кові складні речення; прави-
льно й комунікативно доці-
льно використовувати вира-
жальні можливості безсполу-
чникових складних речень у
мовленні; правильно розстав-
ляти розділові знаки в них
Розпізнавати складні ре-
чення з різними видами
сполучникового й безсполу-
чникового зв’язку; прави-
льно й комунікативно доці-
льно використовувати вира-
жальні можливості речень
цього типу в мовленні; пра-
вильно розставляти розділові
знаки в них
Замінювати пряму мову не-
прямою; правильно й доці-
льно використовувати в тек-
сті пряму « мову й цитати;
правильно вживати розділові
знаки в конструкціях із пря-
мою мовою, цитатою та діа-
логом
Розпізнавати стилі мовлення,
визначати особливості кож-
ного з них; користуватися рі-
зноманітними виражальними

7. Розвиток Види мовленнєвої діяльності; ад-
мовлення ресант і адресат мовлення; моноло-
гічне й діалогічне мовлення; усне й
писемне мовлення. Тема й основна
думка висловлення. Вимоги до мо-
влення (змістовність, логічна пос-
лідовність, багатство, точність, ви-
разність, доречність, правиль-
ність). Основні ознаки тексту:
зв’язність, членованість, комуніка-
тивність, інформативність. Зміст і
будова тексту, поділ тексту на аб-
заци, мікротеми. Способи зв’язку
речень у тексті. Тексти різних сти-
лів, типів, жанрів
засобами української мови в
процесі спілкування для оп-
тимального досягнення мети
спілкування
Уважно читати, усвідомлю-
вати й запам’ятовувати зміст
прочитаного, диференцію-
ючи в ньому головне та дру-
горядне; критично оцінювати
прочитане; аналізувати тек-
сти різних стилів, типів і жа-
нрів; будувати письмове
висловлення, логічно викла-
даючи зміст, підпорядкову-
ючи його темі й основній ду-
мці, задуму, вибраному
стилю та типу мовлення, до-
сягати визначеної комуніка-
тивної мети; формулювати,
добирати доречні аргументи
й приклади, робити висно-
вок, висловлювати власну
позицію, свій погляд на ситу-
ацію чи обставини; прави-
льно структурувати текст, ви-
користовуючи відповідні.
Мовленнєві звороти;
Знаходити й виправляти по-
милки в змісті, будові й мов-
ному оформленні власних ви-
словлень, спираючись на за-
своєні знання
 ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗНАНЬ ВСТУПНИКІВ

Перелік питань на вступне випробування мають на меті виявити рівень за-

своєння шкільної програми та практичні навички користування мовою.
Вступники повинні ЗНАТИ:
- основні правила вимови звуків у різних позиціях слів,
- чергування голосних і приголосних звуків,
- зміни в групах приголосних,
- правила вживання великої літери, м'якого знака і апострофа,
- правила написання складних слів,
- визначення частин мови,
- правила утворення і написання граматичних форм різних частин мови,
- види речень,
- способи ускладнення простих речень,
- типи синтаксичного зв'язку в складних реченнях,
- вживання сполучників і розділових знаків у різних видах речень тощо.

Вступники повинні ВМІТИ:

- правильно писати слова з різними орфограмами,
- зіставляти звучання і написання слів,
- передавати на письмі звуки і звукосполучення,
- записувати складні, складноскорочені слова і абревіатури, власні назви,
- робити перенос слів,
- правильно вживати відмінкові закінчення, а також закінчення різних форм
дієслова,
- правильно писати прислівники і займенники,
- визначати головні і другорядні члени речення, однорідні члени речення і
узагальнювальні слова при них, зв'язки сурядності і підрядності, вставні і вставлені
конструкції, уточнювальні члени речення, пряму і непряму мову,
- правильно вживати розділові знаки.
 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Співбесіда – форма вступного випробування, яке передбачає очне або диста-

нційне (за рішенням коледжу) оцінювання підготовленості (оцінювання знань,
умінь, навичок) вступника з української мови, за результатами якої виставляється
одна позитивна оцінка за шкалою 100-200 (з кроком не менше, ніж в один бал) або
ухвалюється рішення про негативну оцінку вступника («незадовільно»).
Співбесіда складається з 4 завдань:
Перше завдання містить 4 поняття, правильне визначення кожного з яких
оцінюється 10 балами. При цьому враховується точність викладу основного змісту
поняття.
Друге завдання передбачає встановлення відповідності категоріального апа-
рату, складається з 4 пар, кожна з яких, в разі правильного вирішення, оцінюється
10 балами.
Третє та четверте завдання – теоретичне питання. Оцінюються 60 балів ко-
жне.
При оцінюванні відповіді вступника потрібно керуватися такими критеріями:
 правильність і повнота відповіді;
 ступінь усвідомленості, розуміння вивченого;
 мовленнєве оформлення відповіді;
 рівень самостійності вступника під час усної відповіді.

Відповідь вступника має бути зв’язною, логічно-послідовною; відповідаючи,

він повинен виявляти знання з тієї чи іншої теми, уміти практично застосовувати
правила, обґрунтовувати їх.
Використання електронних приладів, підручників, навчальних посібників та
інших матеріалів під час індивідуальної усної співбесіди заборонено. Максимальна
кількість балів, яку може набрати вступник, правильно відповівши на всі запи-
тання/завдання - 200.
 Рівень
навчальних Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень
досягнень

Початковий 100-109 Вступник виявляє незнання або нерозуміння

навчального матеріалу; допускає помилки у визначенні по-
нять, висвітленні теоретичних положень, які не виправляє
при зауваженні викладача; не володіє науковою терміноло-
гією, не вміє застосовувати знання на практиці.

110-119 Абітурієнт виявляє фрагментарні знання й часткове розу-

міння основних положень конкретної теми; допускає поми-
лки у визначенні понять, висвітленні теоретичних положень,
які не виправляє при зауваженні
викладача; викладає матеріал непослідовно; допускає сут-
тєві помилки у мовленнєвому оформленні відповіді.

120-129 Вступник відтворює менше половини навчального матері-

алу; допускає помилки у визначенні понять, висвітленні тео-
ретичних положень, які не виправляє при зауваженні викла-
дача; демонструє недостатнє знання та розуміння філологіч-
ної термінології; не має сформованих практичних умінь та
навичок; непослідовно викладає матеріал; висловлювання не
є завершеним текстом.

Середній 130-139 Вступник відтворює близько половини навчального матері-

алу, відповідно до тексту підручника; повторює за зразком
певну операцію, дію; описує явища, процеси без пояснень
причин; демонструє недостатнє знання та розуміння філоло-
гічної термінології; висловлювання характеризується непов-
нотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послі-
довності викладу; не розрізняє основну та другорядну інфо-
рмацію; добір слів не завжди вдалий; допускає мовленнєві
помилки. Наводить необхідні приклади тільки з допомогою
викладача.

140-149 Вступник відтворює більшу частину навчального матеріалу,

але допускає неточності у визначенні понять або у формулю-
ванні правил; відчуває труднощі під час добору прикладів.
Відповідь на питання логічно побудована (допускається не-
значне порушення логіки викладу), але недостатньо осмис-
лена; помітний її репродуктивний характер, відсутня самос-
тійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди
вдалий. Мовлення абітурієнта достатньо грамотне.

150-159 Вступник виявляє знання і розуміння основних положень

навчального матеріалу, може поверхово аналізувати події,
процеси, явища і робити певні висновки; відповідь його
правильна, логічна, але недостатньо осмислена. Абітурієнт
демонструє достатнє знання та розуміння філологічної тер-
мінології; може припускатися незначних помилок у засто-
суванні знань на практиці. Мовлення абітурієнта достатньо
грамотне.
Достатній 160-169 Абітурієнт правильно відтворює навчальний матеріал, де-
монструє достатні знання та розуміння філологічної термі-
нології; розрізняє основну та другорядну інформацію; уміє
наводити окремі власні приклади на підтвердження думок,
робить певні висновки. Відповідь на питання логічно побу-
дована (допускається незначне порушення логіки викладу).
Мовлення абітурієнта грамотне

170-179 Знання вступника є достатньо повними, він вільно застосо-

вує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналі-
зувати, установлювати найсуттєвіші зв’язки і залежності між
мовними явищами, фактами, робити висновки; вдало доби-
рає лексичні засоби; наводить приклади; відповідь його по-
вна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями.

180-189 Вступник вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує

знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систе-
матизувати інформацію, використовує загальновідомі докази
у власній аргументації; чітко тлумачить поняття; вдало до-
бирає лексичні засоби. Відповідь повна, правильна, логічна,
обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень.

Високий 190-200 Вступник має системні, дієві знання, користується широким

арсеналом засобів доказів своєї думки; схильний до систе-
мно-наукового аналізу явищ; відповідь повна, глибока, аргу-
ментована, вступник уміє застосовувати знання творчо. Від-
повідь відзначається багатством слововживання, граматич-
ною правильністю.
 ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраменко О., Блажко М. Українська мова та література: Довідник та зав-

дання в тестовій формі. - К.: Грамота, 2019.
2. Білецька О. Українська мова. Комплексна підготовка до ЗНО.- Тернопіль:
Підручники і посібники, 2019.
3. Дудка О. О. Українська мова: Довідник. - X.: «Ранок», 2006.
4. Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. - Харків: ВД
«ШКОЛА», 2009. 3. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: навчальний
посібник. - К.: Вища школа, 2007.
5. Кононенко П.П. та ін.. Українська мова: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1991.
6. Новий український правопис в ілюстраціях. Правила – легко і швидко
[Текст] / упоряд. М.В. Коновалова; худож. О.О. Кришталь. – Х.: ВГ «Основа»,
2022. – 143, [1] с.: іл. – (Серія «Візуалізований довідник»).
7. Орфографічний словник української мови: близько 35000 слів / А.А. Буря-
чок. – 3. вид. – К.: Наукова думка, 2000.
8. Паращич В. В. Українська мова. Довідник старшокласника та абітурієнта.
- X.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005.
9. Плющ М.Я., Гринас Н.Я. Граматика української мови в таблицях: навчаль-
ний посібник. - К.: Вища школа, 2004.
10. Тести. Українська мова. 5-12 класи/ За ред. д. філол. н. проф. Гуйванюк
Н.В. -К.: Академія, 2009.
11. Тлумачний словник-мінімум української мови: близько 7500 слів / уклад.
Л.О. Ващенко, О.М. Єфімов. – 3. вид., виправ. і доп. – К.: Довіра, 2001.
12. Українська література: Комплексна підготовка до зовнішнього незалеж-
ного оцінювання/ укладач С.Витвицька. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2019
13. Чаговець Л. Б. Усі види диктантів. - X.: Торсінг плюс, 2007.
14. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. - К.: Освіта, 2007..
15. Інтернет-ресурс
• https://prometheus.org.ua/zno/
• https://osvita.ua/test/training/
• http://osvita.ua/test/answers/ukr-mova.html
• https://zno.osvita.ua/ukrainian/