Складіть дидактичну казку для ознайомлення молодших
школярів з виробництвом паперу.
Оленка і кольоровий папір
Вчора до Оленки у гості приходила бабуся. Вона принесла онучці подарунок. Але мама не дозволила його відкрити - був вечір, пора спати лягати. А сьогодні ж вихідний, у садочок іти не треба! Тому дівчинка, щойно прокинувшись, кинулась до вітальні, де на столику лежав її подарунок. Коли упаковка була знята, радості не було меж - бабця принесла кольоровий папір і картон. А Оленка так любила робити аплікації. От тільки мама не дозволяла їй самій різати ножицями. Тому іноді матуся робила аплікації з Оленкою. Тоді кольоровий папір перетворювався і в курочок, качечок чи собачок, озеро з рибками, кошик з грибочками чи вазу з яскравими квітами. Та на цих вихідних мами не було - вона поїхала в село до іншої бабусі. Але й дівчинка не могла її чекати - треба було щось поклеїти з цього кольорового паперу. Маленька тільки почала діставати його з пачки, як від жовтого аркуша відірвався кутик. - Схожий на сонечко, - сказала тихенько дівчинка. Вона дістала свій альбом та клей-олівець і приклеїла "сонечко". І знову взялась витягувати кольоровий папір. Аж тут від блакитного почала рватися смужечка. - А це буде річка, - мовила маленька художниця і швиденько знайшла річечці місце на своїй картинці. Тепер було вже не страшно і самій трохи паперу порвати, що Оленка і зробила. Так з зелених клаптиків вона "виростила" траву біля річки. Тоді вона понишпорила у своїй тумбі, де знайшла наклейки з метеликами та квітами, якими швидко прикрасила картинку. Татусь, який саме зайшов до кімнати, щоб покликати донечку снідати, був вражений - картинка вийшла яскравою і, наче, живою. - Ти молодець, доню, - похвалив він дівчинку. - І ножиці тобі не потрібні. Оленка лише посміхнулась. Тепер вона буде робити аплікації і без мами.