1

ÌåáæçãâÙçûø
ÌåáæçãâÙçûø âûæçÝçó
вірші й оповідання відомих дитячих
письменників
казки різних народів світу
літературні казки

ÏÝçÙĂâã îÙ ßÙîûßèÜÙê 

ÌåáæçãâÙçûø ìãäãâãàá
навчитися читати швидко й виразно
краще усвідомлювати прочитане
розвинути увагу, пам’ять, творчу уяву
урізноманітніти дозвілля

Для використання
протягом усього року
УДК 291.337
Ч-69

Читаємо на канікулах: Хрестоматія для 1 класу/ Упоряд.

Ч-96 М. О. Володарська. — Харків: Видавництво «Ранок», 2020.— 208 с.
ISBN 978-617-09-3329-4
Хрестоматія містить твори провідних класиків української та світової
літератури, народні казки, загадки, прислів’я тощо. Книга сприятиме вдо-
сконаленню навичок читання, розвитку уваги, пам’яті та уяви, вихован-
ню доброго літературного смаку та любові до рідного слова.
Видання призначено для учнів 1 класу.
УДК 291.337

Навчальне видання О199004У Підписано до друку 30.04.2020.

Формат 70×90/16. Папір офсетний.
Упорядник ВОЛОДАРСЬКА Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Марина Олександрівна Ум. друк. арк. 15,16.

ЧИТАЄМО НА КАНІКУЛАХ: ТОВ Видавництво «Ранок»,

Хрестоматія для 1 класу
Провідний редактор Г. Ю. Рогінська
Коректор Н. В. Красна
Макет, верстка В. В. Лукашова
Художник О. В. Зеркалій
Регіональні представництва
видавництва «Ранок»:
вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5215 від 22.09.2016.
Для листів: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
E-mail: office@ranok.com.ua
Тел. (057) 719-48-65,
тел./факс (057) 719-58-67.
З питань реалізації: (057) 727-70-80.
E-mail: commerce@ranok.com.ua
Київ – тел. (044) 229-84-01,
e-mail: office.kyiv@ranok.com.ua,
Львів – тел. (067) 269-00-61,
e-mail: office.lviv@ranok.com.ua.

www.ranok.com.ua

Разом дбаємо
про екологію та здоров’я
ISBN 978-617-09-3329-4
© Володарська М. О., упоряд., 2018
© Зеркалій О. В., іл., 2018
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2020
 3

ПРИВІТ, ДРУЗІ!
Перед вами — розгорнута книга.
А це означає, що ви стоїте на почат-
ку найцікавішої мандрівки — у світ
дитячої літератури.
Пройшовши стежинками віршів,
загадок та пісеньок, дорогами казок
і оповідань, ви познайомитесь із твор-
чістю талановитих письменників, по-
товаришуєте з різними літературними
героями. Багато з них неодмінно ста-
нуть вашими улюбленими авторами
та персонажами.
Чим саме дивовижна ця мандрів-
ка? Тим, що ви вперше вирушаєте
в неї самі. А книга стане вашим про-
відником і добрим другом.
Успіхів вам, діти!
 ПОРАДИ ЧИТАЧЕВІ
Перед тим як розкрити книгу, при-
беріть іграшки, вимкніть телевізор
та комп’ютер, щоб вони не відволі-
кали вас від читання.
Улаштуйтеся зручніше у кріслі або
за столом. Ніколи не читайте лежачи.
Місце, де ви читаєте, має бути добре
освітлене.
Спочатку ознайомтеся зі змістом,
оберіть твір.
Читайте вголос, не поспішаючи, щоб
добре розуміти, про що читаєте.
Розкажіть про події та героїв, із
якими познайомились на сторінках
книги, друзям.
Зробіть книжці подарунок — гарну,
яскраву закладку.
Я Ч ИТА Ю
ЗА Л ЮБК И
 І. Блажкевич
6 ПИСЬМЕННА ЗІНА
Я вже знаю, як писати
«Дід, бабуня, мама, тато».
А до  книжки як візьмуся,
То ще  більше слів навчуся.

Грицько Бойко

ДЕ БУКВАРИК?
—  Де твій букварик?
— В  портфелі новому.
— Ну а  портфель де?
— У  столику дома.
— Взяв би зі  столу.
— Так стіл же замкнувся…
— То  відімкнув би.
— Ключа я  позбувся…
— Де ж це  той ключ?
— У  портфелі новому.
— Ну, а  портфель де?
— У  столику дома.
 І. Січовик

ВЕСЕЛА АБЕТКА 7

Між деревами в  саду

На ходулях я  іду‚
А сестра кричить:
— Дива!
Це ж не  ти‚ а  буква А!

Вчив баранчик алфавіт‚

З нього тік рікою піт.
Добре вимучив себе‚
Та завчив лиш букву
Б-е-е-е…
—  Хто танцює гарно, дітки?
— Я! — Яшко озвався швидко.
— А  найкраще хто співає?
— Я! — він руки піднімає.
— А  найбільший хто хвалько?
Діти крикнули: «Яшко!»
 Н. Кир’ян
8 МИКОЛКА-ПЕРШОКЛАСНИК
Перший раз малий Микола
Став збиратися до  школи.
Олівця поклав у  сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
 9

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,
Лук, і  стріли, і  рушницю,
Ще й  пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола, і  парту,
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило —
Вже й  надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у  сумку?»
 Грицько Бойко
10 УЧИТЕЛЬКА
Запросила я  сестричку
до стола,
Клаптик білого паперу
їй дала.
Посадила я  сестричку
на стілець,
Показала, як тримати
олівець.
А сама, немов учителька,
стою
І навчаю першокласницю
мою.

ЯКА СТЕЖКА НАЙКРАЩА?

Із журналу «Барвінок»
Засперечалися дітки, яка стежка най-
краща.
—  До  крамнички, бо там  є цукерки.
 —  Ні, до  школи, бо там  є дітки.
—  Ні-і-і, до  річки, бо саме там  мож- 11
на скупатися.
—  Ні, в садок, бо там є груші, яблука.
—  Ні-і-і, в  поле, бо там  просторо…
Аж тут приспіла мама. Дітки й пита-
ють, яка стежка найкраща.
—  Додому, дітки. До  рідної хати.

В. Верховень

ТАК ЧИ НІ?
Зранку борються в мені
Два бажання: так і ні.
Уставати з ліжка
Чи полежать трішки?
Перше каже: так!
Виростеш козак.
Друге каже: ні!
Ти ростеш — у сні.
Що ж мені робити:
Як їх помирити?
 В. Кириленко
12 ХУДОЖНИКИ
На столі було не  пусто:
Морква, ріпа, і  капуста,
І картопля, й  буряки,
І салат, і  огірки.
Захотілося зайчатам
Все оте намалювати.
 13

Ну а  поки малювали,
Потихеньку все жували:
І картоплю, й  буряки,
І салат, і  огірки,
Моркву, ріпу і  капусту.
На столі дубовім пусто…
Схаменулися зайчата:
— Що  ж тепер намалювати?
 В. Сухомлинський
14
А ХТО Ж ВАМ КАЗКУ
РОЗПОВІДАЄ, БАБУСЮ?
Петрик і Миколка звикли, що бабуся
Марія дає їм вечеряти, стелить постіль
і вкладає спати. Як покладе онуків у по-
стіль, сідає на  стілець і  розповідає їм
казку.
Бабусина казка заколисує маленьких
онуків. Вони засинають.
А вранці прокидаються і  бачать: ба-
буся Марія вже порається на кухні. Готує
їм сніданок.
Одного разу Ми­колка питає:
—  Бабусю, а  коли ви спите?
—  Як вас покладу…
—  А  встаєте коли?
—  Як вам ще  ли­шається три години
спати.
—  А тоді хто ж вам казку розповідає,
бабусю?
 Бабуся Марія усміхнулася й  нічого
не  відповіла. А  Миколка думав: «А все- 15
таки, хто ж розповідає бабусі казку?»

В. Верховень

ДОБРОГО
РАНКУ!
Наша бабуся така неслухняна —
Завжди вона прокидається рано!
І починає гриміть коло печі,
Сни не дає додивитись малечі.
Поки вмиваємо соннії личка,
Вже на столі — золота паляничка.
Ставить бабуся до неї сметанку
І усміхається: «Доброго ранку!..»
16

В. Марсюк

ВЕСЕЛА ДІВЧИНКА
Чому я  весела?
Бо мама хвалила.
Я в  хаті прибрала
І посуд помила.
Чому я  весела?
Хвалив мене тато,
Що вмію лічити,
Що вмію читати.
 В. Шаройко

ПОМІЧНИЦІ 17

— Мамо, — діти говорили,—

Ми сьогодні посуд мили!
— Молодці! — радіє мати,—
Що взялись допомагати.
І  ти мила теж, Оленко?
— Ні,— відказує маленька.—
Мили тільки Зіна й  Алла.
Я розбитий підбирала.

За Б. Вовком

ЛІНИВА ОЛЕНКА
Прийшла вранці Оленка у  школу.
—  Чого це ти не причесана? — питає
вчителька.
— Бабуня не  встигла причесати,—
каже Оленка.
—  А  черевички чого брудні?
—  Дідусь не  почистив.
 — А  ґудзика ж чого біля комірця
18 немає?
—  То вже я винна,— сказала Олен-
ка.— Забула нагадати мамі, щоб при-
шила його.

Г. Шаєрова

ГАРНИЙ СИН
От би відкрить зоопарк у квартирі!
Мамі тоді помагатимуть звірі.
Вчена плямиста жирафа
Витре пилюку на шафах.
А кенгуру, ледь зажевріє ранок,
Прийде з базару, зготує сніданок.
Всіх нагодує, посуд помиє,
Ґудзик мені до сорочки пришиє.
Не треба до пральні білизну здавати —
Мамі білизну єнот буде прати.
Знаю: охочі єноти до отакої роботи.
Вивчу папугу я — слово тверде, —
 Щоб замість мами цілісінький день
Мені зауваги робила, 19
Бо в мами немає вже сили.
Мамі зі мною роботи багато…
Ех! Кенгуру я не буду чекати,
Не буду просити жирафу —
Сам витру пилюку на шафах.
Бо від сьогодні в нашій квартирі
Я помагатиму мамі — не звірі.

НАЙЧАРІВНІШЕ СЛОВО
Із журналу «Барвінок»
Сказали тобі: «Прошу!» чи «Будь лас-
ка!» — і ти зрадів, усміхнувся. Відповів:
«Дякую!» — і тобі усміхнулися. Тож ста-
ваймо поліглотами. Вивчаймо, як люди
дякують у  світі.
Англійці й  американці: «Сенк’ю».
Французи: «Мерсі».
Німці: «Данке».
 А  тепер ближчі наші сусіди.
20 Поляки: «Дзінькую».
Словаки: «Дьякую».
Білоруси: «Дзякую».
Латиші: «Палдієс».
Литовці: «Ачю. Декуй».
Молдавани: «Мулцумеск».
Естонці: «Тянан».
В усіх країнах світу щиро зустріча-
ють лише чемних та ввічливих!

В. Бірюков

ДОБРІ СЛОВА
«Доброго ранку!» —
Мовлю за звичаєм.
Доброго ранку
Кожному зичу я.
«Доброго дня вам!» —
Людям бажаю.
«Вечором добрим»
Стрічних вітаю.
 І посміхаються
В відповідь люди — 21
Добрі слова ж бо
Для кожного любі.

М. Коцюбинський

ДЕСЯТЬ РОБІТНИКІВ
Зайшов я колись до однієї жінки в ха
ту — Одаркою звали жінку. Дивлюся,
а  у  неї в  хаті так чисто, гарно так: діти
умиті, чисто одягнені, обід зварений.
—  Як ви встигаєте все поробити? —
питаю я  в Одарки.
А вона каже:
—  Як же мені не  встигнути! У  мене
служать аж десять добрих робітників.
Вони мене слухають: що скажу — одразу
зроблять, один одному помагають!..
—  Які ж то  у вас робітники?
—  А  ось вони! — засміялась Одарка
і  поклала на  стіл своїх десять пальців.
 Г. Усач
22 ЩО НАЙСМАЧНІШЕ?
Півень, цапок, песик і котик грілися
собі проти сонечка. Робити було нічого,
то й засперечалися звірята, що у світі най-
смачніше.
—  Найсмачніша пшеничка,— сказав
півень.
—  Ні,  капуста,— сказав цапок.
—  Ні, кістка,— сказав песик.
—  Найсмачніше молочко,— облизав-
ся котик.
А на  груші сидів шпачок. Він усе
це  чув та як заре­гочеться:
—  Ну й  нерозбірливі які всі. Най-
смачніша у світі спіла грушка! — сказав
і  залився осіннім шпачиним свистом.
А дід Мар’ян у таких випадках каже:
—  На колір і смак товариш не всяк.
 Н. Завальська

РУКАВИЧКА 23
Казка
Якось дід у  лісі загубив рукавичку.
Знайшла її мишка, зраділа: «Розплету
рукавичку й вив’яжу для мого мишеняти
теплі шкарпетки».
Почула це жабка і попросила: «А моїм
маленьким жабенятам вив’яжи теплі шар-
фики!»
Прибіг зайчик: «Дуже мерзнуть вуш-
ка у  моїх зайченяток. Вив’яжи їм теплі
шапочки!»
Аж тут лисичка: «А моїм лисенятам
на  рукавички вистачить?»
Та  ось прийшов ведмідь і  забрав ру-
кавичку собі.
Тільки навіщо вона йому? Мабуть,
на  ніс начепить.
 В. Забава
24
ДБАЙЛИВА БІЛОЧКА
У дуплі у  білочки
Є запас в  тарілочці:
Ягоди, горішки,
Грибочки та шишки.
Ковдра є  тепленька!
Коли спить руденька,
Їй тепленько в  спину
У морозну днину.

ПРО БІЛОЧКУ
З журналу «Барвінок»
У траві між розлогим дубом і  струн­
кою ялинкою сидить маленька білочка.
Дуб щось шепоче своїм листям, а білоч­ка
чує, що він запрошує її до себе. І  ялинка
погойдує гілками, наче теж кличе білочку.
 «Де ж мені оселитися,— думає звірят-
ко. Чи в  дуплі на  дубі, чи  у гнізді між 25
гілками ялинки? Та ні, я собі збудую дві
хатки — у  дуплі спатиму, а  у гнізді зро-
блю комору».
Ох і  настрибалася моторна білочка
з  дерева на  дерево! А  хвіст їй допомагав
стрибнути на  потрібну гілку і  не впасти.
А вправно лазити по  деревах допо-
магали гострі кігтики. І  за кілька днів
у  дуплі на  дубі було м’якеньке кубель-
це, вистелене мохом і  сухою травичкою.
А у гнізді на ялинці були гриби, шишки,
горіхи, жолуді та ягоди горобини.

Т. Коломієць

Я ХОДИВ СЬОГОДНІ В ЛІС

Я ходив сьогодні в  ліс,
Я грибів для  вас приніс.
Повний кошик із  верхом,
Ще й  накритий лопухом.
 Є у  ньому сироїжка,
26 І опеньок-тонконіжка,
І лисичка-невеличка,
І товстий боровичок,
І засмаглий маслючок…
А оце ось хто такий?
Мухоморище старий!..
Ти чого заліз сюди?
Геть із  кошика іди!

І. Січовик

КОШЕНЯТА І ВАТА
Киця Муркиця побачила на  вулиці
Півника, який продавав вату.
«Я давно шукаю вату!» — зраділа
киця Муркиця і  купила у  Півника кіль-
ка клубків білосніжної вати.
Повернулася додому, а кошенята нав­
випередки запитують:
—  Мамо! Що  ти нам купила?
—  Вату,— відповіла киця Муркиця.
 —  А  навіщо вона нам здалася?
— Зараз, дітки, я  піду до  крамниці 27
за  овочами і  фруктами, а  ви тим часом
поміняйте в  подушках і  перинах стару
вату на  нову.
Повернулася киця Муркиця з крамни-
ці і  запитує діток:
—  Ви все так зробили, як я просила?
—  Ні, мамо,— і діти схилили голови.
—  А  де ж поділася вата?
—  Ми її… з’їли…
—  Навіщо? — здивувалася мама.
—  Бо вона дуже солодка.

Грицько Бойко

ДЕ ІВАНКО?
—  Де Іванко? — запитав
Наш учитель Тому.
— Та  він ногу поламав
І побіг додому!
 Т. Коломієць
28 ОЛІВЦІ
Є дверцята у  пеналі
Дивовижні, небувалі:
Як відчиняться вони,
То з  самої глибини
Вибігають молодці —
Кольорові олівці.
Починають пустувати,
На папері малювати:
Синій — жабку,
Жовтий — курку,
А зелений — кицьку Мурку,
А червоний — слоненя,
А коричневий — коня…

* * *
Довгі палички кругленькі —
Сині, жовті, червоненькі,
На папері походили,
Кольори свої лишили.
Звуться палички оці —
Кольорові … (олівці).
 Л. Куліш-Зіньків

РОБОТ 29

Є у Миколки робот —
Одні тобі дива,—
Усе на світі зробить
Розумна голова.
Він зовсім не ледачий,
Слухняний він такий:
Розв’язує задачі,
Розказує казки.
Лиш їсти він не хоче,
Та я його люблю.
І цілий день охоче
За нього це роблю.

В. Осєєва

ҐУДЗИК
У Тані на вулиці відірвався ґудзик.
І Таня довгенько пришивала його до свого
фартушка.
 —  А  скажіть мені, бабусю,— запи-
30 тала вона,— чи  всі хлопчики й  дівчатка
вміють пришивати свої ґудзики?
— Ось цього, я, правду кажучи,
не знаю, Танечко. Відривати ґудзики вмі-
ють і хлопчики, і дівчатка, а пришивати
доводиться найбільше бабусям.
—  Он  воно що! — невдоволено ска-
зала Таня.— А  ви змушуєте мене при-
шивати ґудзики, наче ви не  бабуся.

Л. Куліш-Зіньків

СМАЧНА ЛІЧБА
Рахування
Дітки вчили,
Барбарисики
Лічили:
— Раз, два, три,
Чотири, п’ять —
Дуже смачно рахувать!
 В. Сухомлинський

ПЕТРИК, СОБАКА 31
Й КОШЕНЯ
М аленький хлопчик Петрик ішов
стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч
чорний кудлатий собака.
Петрик злякався, хотів тікати. Та рап­
том до його ніг притулилось маленьке ко-
шеня. Воно втекло від собаки й  просило
Петрика: захисти мене, хлопчику, від цьо-
го страшного звіра.
Стоїть Петрик, дивиться на  кошеня,
а воно підняло голову до нього і жа­лібно
нявчить.
Петрикові стало соромно перед коше-
ням. Він узяв його на  руки, розгнівався
на  собаку й  пішов йому назустріч.
Собака зупинився, злякано поди­вився
на  Петрика й  сховався в  кущах.
 А. Григорук
32 КОМУ ЩО?
Прийшла мама з базару. Сумку стала
розбирати. Дістала кавуна.
— Це мені! — сказав Івасик.
Яблука вийняла.
—  А  це мені! — зраділа Галинка.
Сливи виклала.
— Мені! — підскочила Ніна.
Мама із  сумки віник дістала.
Мовчать усі.
—  Виходить, це  мені? — сумно ска-
зала мама.

П Р ИС Л І В’Я

Материне сердце,
як літнє сонце.
 ВІКОНЦЕ
В ПРИРОДУ
 ЧАРІВНА ОСІНЬ
34
М. Чепурна

ХОДИТЬ ОСІНЬ ГАЄМ

Ходить осінь гаєм
Та звірят питає:
— Що  ви поробляєте,
Як про  зиму дбаєте?
Загойдалась гілка,
Обізвалась білка:
— Я  збираю шишки,
І гриби, й  горішки.

О. Сенатович

ЛИСТОПАД
Качур ходить по садах,
По дорогах, по ставах.
Ронить качур сизе пір’я
На дахи і на подвір’я.
Ходить, тужить і голосить —
 За собою кличе осінь.
Осінь каже: «Почекай 35
Відлітати в теплий край».
Ронить пір’я — рад не рад —
Качуровий листопад.

М. Сладков

ОСІННЯ ЯЛИНКА
Навесні ялинки не було, влітку не
було, а восени раптом з’явилася. Розсу-
нула листя, травинки, висунулася із землі
і здивовано озирнулася.
З дерев падало листя.
Багато-багато років минуло відтоді,
але щоосені, в день ялинчиного народжен-
ня, дерева згадують про неї і дарують їй
подарунки. Осика дарує красиві китай-
ські ліхтарики, клен скидає помаранчеві
зірки, а верба засипає ялинку тонкими
золотими рибками.
 І стоїть ялинка розгублена, щаслива;
36 розкинула лапки, а на долоньках пода-
рунки. І вже нікуди їх дівати, а їй все
дарують і дарують.
І у всіх перед очима стає ялинка з ко-
лючої та хвойної м’якою і листяною. Уся
в  золоті, багрянці та бронзі. Уся ошатна
і різнобарвна. Не те що взимку і влітку —
одного кольору.
 Л. Шиян

ЛЕЧУ НА ПАВУТИНЦІ 37

Сидить павучок на билинці, пуска

павутинку-сріблинку. Нащо?
— Мух ловити! — сказав песик Жук.
— Гойдатися! — сказав Тимко.
— Летіти! — сказала Килинка.
Дмухнув вітерець. Знялася сріблинка,
на ній — павучок.
— Пропав! — сказав Жук.
— Летить! — сказав Тимко.
— Осінь…— сказала Килинка.
 З И МО НЬК А-
38
СНІГУРОНЬКА

Л. Забашта

ЗИМОНЬКА
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум’яниш личенька
Ти о  цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.

Л. Куліш-Зіньків

УРАНЦІ БІЛЯ ХАТИ

Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
 Приходило сюди.
Стояло біля хати, 39
Ступило на  поріг —
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

СНІГОВИЙ ЗВІРИНЕЦЬ
Із журналу «Барвінок»
Учора ми спускалися з  гори. Хто
на лижах, хто на санчатах. Аж чуємо —
відлига. Ми накачали снігу й  зліпили
бабу снігову. А  тоді наліпили бабенят.
І діда-сніговика. Ото було весело! Сьогод-
ні прийшли на гору, а сніг такий, хоч зай-
ця ліпи. То  й зліпили.
—  А тепер білочку,— просить Світлан-
ка. Ось вам і  білочка. Як жива. Сидить
на  гілці, гризе горішка.
— Ще  якби лисичку зліпити,— мо-
вить Оксанка. Пометикували — є лисич-
ка. Хвіст пухнастий, а  сама хитрюща.
 А тоді як розохотились, то зліпили вовчи-
40 ка, ведмедика, вепра, слона… Цілий сні-
говий звіринець. А хобот у слона довгий.
Приставили ми драбину. Тепер вилазиш
на спину, сідаєш на голову і по хоботу —
як із гори. Аж вітер у вухах свистить. Ну
й  краса-а-а!..
Грицько Бойко

З НЕБА ПАДАЮТЬ
СНІЖИНКИ
З неба падають сніжинки
На дерева, на  будинки,
На майдани, на  садки,
На ялинки, на  дубки.
Біле-біле все навколо,
Ясне й  чисте, як ніколи.
Мов пухнаста ковдра, ліг
Скрізь на  землю білий сніг.
41
 ВЕ С Н А-К РАС Н А
42

К. Перелісна

ВЕСНА
—  Що  з весною настає?
— Сніг у  полі розтає.
— А  чому то  так буває?
— Сонце його пригріває.
— Що  ж синіє на  землі?
— Ніжні проліски малі.
— А  що пнеться з-під листа?
— То  травичка вироста.
— А  над полем що  бринить?
— Любий жайворон дзвенить.

Л. Глібов

ВЕСНЯНКА
«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» —
Кричать дівчатка й хлопчики.
 «Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь!» — 43
Клопочуться горобчики.
Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких
На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

В. Сухомлинський

РАЙДУГА В БУРУЛЬЦІ
Удень почав танути сніжок, капали
краплі з дахів. А вночі знову підмерзло.
Вийшов із хати маленький Юрко й по-
бачив велику крижану бурульку. Вона
звисала з даху. Зійшло сонце, і буруль-
ка заблищала різнобарвними чарівними
вогниками — синім, рожевим, зеленим,
червоним, блакитним, жовтим.
 Юрко стоїть, затамувавши подих від
44 здивування. Така красива бурулька, мов
райдуга.
На даху біля бурульки сіли горобці
та й цвірінькають. Вони теж милуються
бурулькою.
 45

К. Перелісна

ВЕРБА
Тане сніг, течуть струмки,
Ожива травичка,
І до  сонця гілочки
Простягла вербичка.
І м’якенькі, як пушок,
Ніжні, як шовкові,
Ясно дивляться з  гілок
Котики вербові.
 ЛІТО-ЛІТЕЧКО
46

І. Січовик

ЛІТО
В небі ластівка летить,
В лісі листя шелестить.
Воду п’є лелека.
Сонце палить.
Спека.
Дозріває жито.
Вже настало літо.

В. Сухомлинський

ДВА МЕТЕЛИКИ
Над зеленим лугом літали два мете-
лики. Один — білий, другий — червоний.
Зустрілися, сіли на зеленому листочку
та й хваляться.
 Білий метелик каже:
— Мої крильця найкрасивіші, бо 47
я  схо­жий на білу хмаринку.
А червоний метелик каже:
— Ні, мої крильця найкрасивіші, бо
я схожий на сонце.
Та зайшло сонце, смеркло. І обидва
метелики посіріли.

А. Костецький

ДЕ ЛІТО ЖИВЕ
У павука хатинка —
Тоненька павутинка.
У коника веселого —
Між травами оселя.
У ластівки швидкої —
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,—
Живе в очах у мами.
 В. Чухліб
48 КВІТИ ВЛІТКУ
Літо іноді називають червоним. Це
тому, що влітку найяскравіші квіти,
і цвітуть вони найдовше.
Цвітуть трави — грицики, спориш,
калачики. На квітниках і в городах можна
побачити такі квіти, як лілея, дзвіночки,
горошок, мак, квасоля…
 У цей час найбільше барвистих ме-
теликів: вони теж дуже схожі на квіти, 49
особливо коли сідають на зелене листя.

В. Діденко

ТЕПЛИЙ ДОЩ
Ніби з кришталю намисто,
На квітки, гриби, на хвощ
З хмари сіється краплисто
Теплий, чистий літній дощ.

Леся Українка

СВІТЛЯЧКИ
Ви маленькі,
Ви легенькі,
В ручках вогники ясненькі,
Ви як ласочки тихенькі,—
Ви підіть у чагарник,
Не почує лісовик.
А як стріне —
Вогник світе, — був і зник!
 ПРО ТВАРИН
50

М. Рильський

ВІЄ ВІТЕР З-ЗА ВОРІТ

Віє вітер з-за воріт,
У воротях — сірий кіт.
Вітер сірому котові.
Чеше вусики шовкові.
Ясне сонце виплива,
Коту спинку пригріва.
Кіт муркоче, кіт муркоче,
Ніби щось сказати хоче.

За Л. Толстим

КУПАННЯ ВЕДМЕЖАТ
На берег лісової річки вийшла вели-
ка ведмедиця. За нею йшло двоє веселих
ведмежат.
 Ведмедиця схопила од­не ведмежа зу-
бами за шию і почала купати його в річ­ці. 51
Ведмежа виривалось і пищало. Ведмедиця
добре викупала його.
Друге ведмежа злякалося і  побігло
в  ліс. Мати наздогнала його і  побила ла-
пою. Потім кинула ведмежа у воду і стала
купати його.
Ведмежата були задоволені. День був
жаркий. Во­да добре їх  освіжила.

В. Сухомлинський

ЯК ЗДИВУВАВСЯ МУРКО
Був собі у бабусі старий-престарий кіт
Мурко.
Лежить Мурко проти сонця, грієть-
ся. Заплющив очі, спить, поклав голову
на лапки. Тільки хвостиком махає, мух
відганяє.
На подвір’ї ходило курча. Воно від-
билося від квочки й жалібно пищало.
Побачивши кота, замовкло. Підійшло
 тихенько до нього, притулилося й очі за-
52 плющило. Тепло біля котового кожушка.
Мурко відчув, що до нього хтось
притулився. Розплющив очі — курча.
І здивувався: та й сміливе ж яке!
Дивиться Мурко на курча, дивується
й не знає, що йому робити. Чи налякати
курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?

П. Воронько

ЇЖАЧОК-ХИТРЯЧОК
Їжачок-хитрячок
із голок і  шпичок
пошив собі піджачок.
І у  тому піджачку
він гуляє по  садку,
натикає на  голки
груші, яблука, сливки,
і до  себе на  обід
він скликає цілий рід.
 За Л. Толстим

НА СТОРОЖІ 53

У садку по стежці стрибали молодень-

кі гороб’ята. А старий горобець умостився
високо на гілочці дере­ва й зірко дивиться
навкруги.
Летить яструб. Він лютий ворог дріб-
ної пташки. Старий горобець запримі-
тив злодія і стежить за ним. Яструб усе
ближче. Зацвірінькав голосно й тривож-
но горобець, і  всі гороб’ята поховалися
в  кущі.
Все притихло. Тільки старий горо-
бець сидить на  гілочці і  очей з  яструба
не  спускає.
Запримітив яструб старого горобця
і  стрілою пішов униз. А  горобець камін-
цем упав у кущі. Озирається яструб. Зло
взяло його. Вогнем горять його жовті очі.
Стрепенувся він і  полетів далі.
 Л. Куліш-Зіньків
54 ДЯТЛОВА ТУРБОТА
Знов птахи летять у  вирій,
І великі, і  малі.
Тільки дятел довго й  щиро
Щось вистукував в  корі.
— Маю, друзі, я  роботу,
Через те ось так спішу —
Від суботи до  суботи
Оголошення пишу.
А сорока-помічниця
Рознесе усім сама,
Щоб усяка знала птиця,
Що до  нас іде зима.

За К. Ушинським

ОРЕЛ І КІШКА
За селом весело гралася кішка зі сво-
їми кошенятами. Сонечко пригрівало,
і  маленька сім’я була дуже щаслива.
 Раптом не знати звідки — величезний
степовий орел: як блискавка шугнув він 55
з висоти і схопив одне кошеня. Та не встиг
ще  орел злетіти, як мати вже вчепилася
в нього. Закипіла битва не на життя, а на
смерть.
Могутні крила, міцний дзьоб, сильні
лапи з довгими кривими кігтями давали
орлові велику перевагу. Але кішка не зля-
калась, міцно вче­пилась в  орла кігтями
й  перекусила йому праве крило.
Тепер уже перемога стала хилитися
на  сторону кіш­ки. Але орел усе ще  був
дуже сильний, а  кішка вже втомилася.
Однак вона зібрала свої останні сили, зро­
била спритний стрибок і  повалила орла
на  землю.
Ворог був переможений. І, забувши
свої власні рани, мати взялась облизува-
ти своє малесеньке по­ранене кошенятко.
 А. Камінчук
56 У РУДОЇ БІЛОЧКИ
У рудої білочки
Дуже гарні діточки.
Одне, як мізинчик,
Сіло на  ослінчик.
Друге, як грибочок,
Сіло на  горбочок.
А третє, як мишка,
Ухопило книжку.
Сторінки гортає,
Казочку читає.

Грицько Бойко

СКОРОМОВКА
Зацінькала синиця,
Цікава витівниця:
«Це горобці в  альтанці
Танцюють вранці танці».
 О. Буцень

ГОРОБЧИК 57

Маринка вбігла в кімнату весела, за-

дихана і просто з порога закричала:
— Дивіться! Горобчик!
Люда, що сиділа за столом і малюва-
ла, відштовхнула стілець і мерщій побігла
до сестри.
— Де?
— Ось,— показала Маринка сіреньку
пташку, розтуляючи долоні.
— Напевне, з дерева впала й заби-
лась,— сказала мама.
— А вона видужає?
— Не знаю, треба допомогти їй.
— Видужає! Видужає! — закричали
дівчатка.— Ми будемо добре доглядати
пташку.
Того ж дня мама дістала у сусідів ста-
ру клітку і посадила в неї горобчика. Ма-
ринка і Люда поставили йому блюдечко
з водою, накришили хліба, насипали круп.
 Першого дня горобчик сидів у куточку
58 зажурений. Він підібгав під себе лапки
й нічого не їв. Але наступного дня вже по-
чав потроху їсти. А ще через кілька днів
весело стрибав по жердинках.
Надворі була весна. Дерева стояли зе-
лені. Тепло світило сонце.
Якось підійшла Люда до клітки, що
висіла на вікні, дивиться: знову зажурив-
ся горобчик, забився в куток. Напевне,
схотілось і йому політати в синьому небі.
Жаль стало Люді горобчика. Відчинила
вона дверцята клітки і… випустила його
на волю.
Саме тут прибігла до кімнати Марин-
ка. Побачила порожню клітку, питає:
— А де горобчик?
— Випустила,— відповідає Люда.
— Ух ти,— накинулася на неї Марин-
ка,— а ще хвалилася, що пташок любиш.
Не хочеш ти їх доглядати — от і випус-
тила горобчика.
 — А от і ні! — засперечалася з нею
Люда.— Я більше за тебе їх люблю. 59
Так чи не так?

О. Плавенчук

ЦУЦИК
Вийшов цуцик з бур’янів —
весь у реп’яхах.
Заболочений, мокрющий —
просто жах!
І сказала йому Оля: — Обтрусись!
Ось у дзеркальце на себе подивись!
Ти ж у мене гарний песик —
не будяк.
Ти не лізь до колючок, до забіяк.
Ось умию тебе зараз, причешу
Та ще й бантик голубенький
зав’яжу.
 І. Блажкевич
60 ЛАСТІВОЧКА
Прилетіла ластівочка
Під віконечко до нас.
Заясніли в дітей очка:
Добрий день! Щасливий час!
Ти була в краю чужому,
Ждали ми тебе додому.
Натомились в тебе крила,
Бо далеку путь зробила,
Понад ріки, понад гори,
Понад степ і понад море
Поспішала ти до нас…
Добрий день! Щасливий час!

Є. Шим

ЛИСИЦЯ І СОРОКА
— Апчхи-и!..
— Бувай здорова, Лисонько!
— Будеш тут здорова… Сніг навкру-
ги мокрий, струмки розлилися, з дерев
капає. Не тільки лапи — хвіст наскрізь
сирий. Хоч викручуй та повісь на кущ! 61

За В. Чапліною

ЇЖАК
Їжачиха — дуже дбайлива мати. Для
своїх діточок вона гніздо з трави, сухого
листя влаштовує.
Поки їжаченята маленькі, мати їжа-
чиха їх своїм молоком годує. Коли їжаче-
нята підростуть, їжачиха разом із ними
вирушає на полювання: ловить жуків,
черв’яків, жаб. А їжаченята, дивлячись
на неї, теж ловити здобич почнуть.

ЗАЄЦЬ
Зайчисі-матері із зайченятами кло-
поту небагато. Народжуються зайченя-
та десь під кущем. Проворні такі, пух-
насті, з розплющеними оченятами.
 Нагодує їх зайчиха своїм молоком та
62 й побіжить геть.
Буває, що й зовсім не повертається
до своїх зайченят. Але це не біда — ма-
люки без неї не пропадуть. У зайців так
ведеться: хоч яка зайчиха повз зайче-
нят пробіжить, свої чи чужі, однаково
молоком нагодує. А пройде п’ять-шість
днів, зайченята травичку їсти почнуть,—
тут їм зайчиха й зовсім не потрібна.

К. Перелісна

РАВЛИК
Онде равлик повзе,
Свою хатку везе.
Хатка в равлика чудна —
На спині вона.
Коли равлик спочиває,
Ріжки й ніжку в ній ховає.
 М. Сладков

ЗАГАДКОВИЙ ЗВІР 63

Кішка ловить мишей, чайка їсть рибу,

мухоловка — мух. Скажи, що ти їси,
і  я  скажу, хто ти.
І чую я голосок:
— Угадай, хто я? Я їм жуків і мурах!
Я подумав і твердо сказав:
— Дятел!
— От і зовсім не вгадав! Ще я їм ос
і джмелів!
— Ага! Ти птах осоїд!
— Ні не осоїд! Ще я їм гусениць
і личинок.
— Гусениць і личинок люблять усі
дрозди.
— А я не дрізд! Ще я гризу скинуті
лосями роги.
— Тоді ти, напевно, лісова миша.
— І зовсім не миша. Буває, я сама їм
навіть мишей!
— Мишей? Тоді ти, звичайно, кішка.
 — І зовсім ти не вгадав. Іноді я їм
64 ящірок. А зрідка рибу.
— Може, ти чапля?
— Ні, не чапля. Я ловлю пташенят
і тягаю з пташиних гнізд яйця.
— Схоже, що ти куниця.
— Не кажи мені про куницю. Це мій
давній ворог. А їм я ще пуп’янки, горіхи,
насіння ялин, ягоди та гриби.
Я розсердився і крикнув:
— Швидше за все, ти — свиня! Ти
лопаєш все підряд. Ти здичавіла свиня,
яка здуру забралася на ялинку!
— Здаєшся? — запитав голосок.
Гілки хитнулися, розсунулися, і по-
бачив я... білку!
— Запам’ятай! — сказала вона. —
Кішки їдять не тільки мишей, чайки лов-
лять не тільки рибу, мухоловки ковтають,
не лише мух. А білки гризуть не тільки
горішки.
 ВЕСЕЛІ
ХВИЛИНКИ
 П. Воронько
66 НЕ ТАКИЙ АПЕЛЬСИН
У рябого кошеняти
Завелися грошенята.
Скік мале у  магазин
І купило апельсин.
Розкусило — там  водиця…
— Апельсин цей не  годиться!
І побігло в  магазин.
— Дайте з  салом апельсин!

І. Січовик

ЯЗИЧОК
Мене за  довгий язичок
Батьки поставили в  куток.
Поклявсь я  таткові і  мамі
Язик тримати за  зубами.
В куток я, мабуть, знову стану:
Заліз язик мій… у  сметану.
 В. Голявкін

БАЗІКИ 67

Сеня і його сусід по парті не поміти-

ли, як увійшов учитель. Сеня намалював
на долоні себе і показав сусідові.
— Це я,— сказав він. — Схоже?
— Анітрішечки,— відповів Юрко,—
у  тебе не такі вуха.
— А які ж у мене вуха?
— Як у віслюка.
— А в тебе ніс — як у бегемота.
— А в тебе голова — наче шишка.
— А в тебе голова — як відро.
— А в тебе в роті зуба немає...
— А ти рудий.
— А ти оселедець.
— А ти вуалехвіст.
— А що це таке?
— Вуалехвіст — і все.
— А ти перевердьор...
— Це що таке значить?
— Значить, що ти перевердьор.
 — А ти дирбиртир.
68 — А ти виртирвир.
— А ти ррррррр...
— А ти ззззззз...
— А ти... и! — Сказав Юрко і побачив
поруч учителя.
— Хотів би я знати,— запитав учи-
тель,— хто ж ви насправді такі?
 69

Грицько Бойко

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ
ГОДИННИК
—  Щось годинник,— каже тато,—
Раптом зупинився.
Треба в  чистку віддавати,
Мабуть, запилився…
— Звідки взятись тому пилу?—
Мовила Галинка.—
Я ж годинник з  милом мила:
Там нема й  пилинки!
 І. Січовик
70 КОТЯЧІ ДРАЖНИЛКИ
Кіт до миші
Миші, миші-циркачі,
Спіть спокійно уночі.
Цілу ніч не  сплять коти,
Будуть сон ваш берегти!
Миша до кота
У кота одна турбота —
Як покласти щось у  рота.
В нас порада є  проста:
З’їсти власного хвоста!

О. Буцень

І ТАК БУВАЄ…
Іринка прийшла зі  школи додому
й  розповідає:
—  Мамо, вчителька нам сказала, аби
ми допомагали вдома.
 І одразу взялася до  роботи: помила
посуд, замела підлогу, сходила до  крам- 71
ниці по  хліб і  молоко.
А наступного дня мама допомоги чо-
мусь не дочекалась, тож довелось нагадати:
—  Допоможи мені, доню.
—  А сьогодні нам учителька нічого
не  казала…

О. Гончар

БУКЕТ
Цуцик — наш загальний улюблен-
чик на ймення Букет. Бурої якоїсь масті,
рудий, наче трохи підсмалений, з хвос-
тиком, бадьоро закрученим догори, він
крутиться біля ніг, лащиться, всміхається
своєю собачою усмішкою.
Але триває це недовго, поки маєш при
собі окрайчик хліба, а як окрайчика не
стало, облизався Букет, вибачився перед
 тобою поглядом, і знов хвостик бубли-
72 ком  — і подався до села.
Важко на Букета навіть ображатися
за це. Адже в нього свої обов’язки. Ось
він побіг і побіг уперед. Весело прокладає
нам путь, злякає на бігу ранню перепілку
з-під росяного жита, поженеться за нею,
дзявкнувши кілька разів, а тоді й до нас
озирнеться. «Бачите, який я хоробрий,
як мене бояться».
 Грицько Бойко

МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА 73

У Милочки-крутилочки
Є дзиґа заводна:
Як заведеш —
Покрутиться
І спиниться вона.
А Милочка-
Крутилочка,
Мов дзиґа, так і  так —
Все крутиться
Та крутиться,
Не спиниться ніяк!
 В. Голявкін
74
ЯК Я ДОПОМАГАВ
МАМІ МИТИ
ПІДЛОГУ
Я давно збирався підлогу вимити.
Тільки мама не дозволяла мені. «Не ви-
йде,— каже,— у тебе...» — Подивимося,
як не вийде!
Трах! — перекинув відро і розлив усю
воду. Але я вирішив, так навіть краще.
Так набагато зручніше мити підлогу. Вся
вода на підлозі; ганчіркою три  — і  вся
справа. Води замало, щоправда. Адже
кімната в нас велика. Доведеться ще від-
ро води на підлогу вилити. Вилив ще від-
ро, ось тепер краса! Тру ганчіркою, тру —
нічого не виходить. Куди ж воду дівати,
щоб підлога була сухою? Без насоса тут
нічого не придумати. Велосипедний насос
потрібно взяти. Перекачати воду назад
у  відро.
 Але коли поспішаєш, усе погано ви-
ходить. Води на підлозі не поменшало, 75
та й у відрі порожньо. Напевно, насос зі-
псувався.
Доведеться тепер з насосом повози-
тися. Тут мама до кімнати входить.
— Що таке,— кричить,— чому вода?
— Не турбуйся, мамо, все буде в по-
рядку. Треба ж тільки насос полагодити.
— Який насос?
— Щоб воду качати...
Мама взяла ганчірку, змочила у воді,
потім вичавила ганчірку в відро, потім
знову змочила, знову у відро вичавила.
І так кілька разів поспіль. І води на під-
лозі не стало.
Все виявилося так просто. А мама
мені каже:
— Нічого. Ти мені все ж допоміг.
76

Грицько Бойко

ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ
Мама черепаха
В серпні перший раз
Проводжала сина
В школу, в  перший клас.
А чому це  в серпні?
Ясно нам чому:
Щоб не  запізнитись
На урок йому!
 П. Воронько

КОШЕНЯ 77

Засмутилось кошеня:
Треба в  школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у  нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
«Це хвороба непроста,
Треба різати хвоста».
Кошеня кричить:
«Ніколи!
Краще я  піду до  школи!»
 РОБІН-БОБІН-НЕНАЖЕРА
78
З англійської, пер. І. Малковича
Робін-Бобін-Ненажера
З’їв гороху півцентнера,
З’їв коня і  сім телят,
І дванадцять поросят,
З’їв ведмедя під ліском
І крамницю з  молочком,
Схрумав кузню, коваля
І самого короля,
Лондон з’їв і  Ліверпуль,
Випив річку — буль-буль-буль!
Згамав триста кораблів —
Ще й  кричить, що  недоїв!

МИШКА
Із шотландської
Жила собі на світі Мус —
Манюня мишка Мусі,
І жив на світі Круглий Сир,
І котик Пусі-Вусі.
 Сказала мишка: «Пане Сир,
Зайдіть до мишки Мусі. 79
Я б і сама до вас зайшла,
Якби не Пусі-Вусі».

ЖАБЕНЯТКО
Із чеської
Скаче, плаче жабенятко:
Змерзли в нього ноженятка.
Де б йому в ріці
Та знайти штанці —
Тепленькі, зелененькі,
В цяточку?

ГОРЩИКИ
Із чеської
Через яр-долину, по горі
В гарбах везли горщики гончарі.
Раптом їхні коні сполошилися.
Горщики — торох! — і побилися.
 СПИ, ХАЗЯЙКО
80
Із латиської
Спи, хазяйко, без турботи —
Всю вже впорано роботу:
Кури
Буряки прорвали,
Гуси
Сорочки попрали,
Кабанець
Город скопав,

Пес
Дрівцяток нарубав,
Когуток
Обід зварив,
Аж хвосточка обсмалив.
А коток усіх корів
На оборі подоїв,
З глечиків вершки зібрав,
Масло збив —
Та й десь пропав.
 ТРИ ГУСАКИ
81
Із німецької
Три гусаки лапаті
В стіжок залізли спати:
Стомилися за день.
Аж дядько із лозиною
Іде на луг стежиною,
Наспівує пісень.
Спинився, прислухається:
«Це хто в стіжку ховається?»
А гуси — ні телень…

МАЛИНА ТА РИБИ
З англійської
Лісок-лісовик запитав мене:
«Сину,
Скільки у морі
буває малини?»
Сказав я: «У морі стільки
малини,
Скільки у лісі риб на ялині».
 КУПІТЕ КРІП
82
Із французької
Купіте кріп, зелений кріп,
Салату і морквицю!
Купіте нашу донечку,
Пустунку й витівницю!
Нащо нам купувати кріп,
Салату і морквицю!
Ми купим тільки донечку,
Пустунку й витівницю.

КАЧАТА
Із французької
Коли качата лугом
Ідуть одне за другим,
То перше всіх веде,
А заднє — о-он аж де!
Коли качата лугом
Ідуть одне за другим,
То перше — о-он аж де! —
Попереду іде.
 І. Сенченко

ВИМОК, ВИКИС, ВИЛІЗ, 83

ВИСОХ…
Ішли через річку Білочка й  Борсук.
Там колода лежала. Білочка легко й шви-
денько плиг-стриб по  колоді  — і  вже
на  тому боці. А  Борсук ішов важко, не-
зграбно. Посковз­нувся на  колоді та бух
у  воду!
Вимок, викис, виліз, висох…
Ступив на  колоду та й бух у  воду!
Білочка каже:
—  Треба легесень­ко йти. Бачиш як?
—  Та  бачу! — відказав Борсук. Сту-
пив на  колоду та й  знову — бух у  воду!

М. Пономаренко

КОЗА І ВІВЦЯ
З устрічає вівця козу з  дітками та
й  каже:
—  О, які гарні в  тебе ягнята.
 —  Це  козенята,— поправляє коза.
84 —  А  хіба не  в усіх однаково діти на-
зиваються? — питає вівця.
— Авжеж ні. У  тебе ягнята, в  мене
козенята, в гу­сочки — гусенята, в кішеч-
ки — кошенята, в  Жучки — цуценята,
в  перепілки — перепеленята…
—  А  в корови — коровенята?
—  Ні-і, телята.
—  А  в кобили — кобиленята?
—  Ні-і, лошата.
—  От  не збагну — як вони добира-
ють, де хто. А  для мене всі — ягнята.
О. Головко

ПРИМОВК И-
СКОРОМОВКИ
* * *
Я паперу клаптик взяв,
Злого пса намалював
Та й  приклеїв на  подвір’ї,
Щоб курчат сторожував.
 * * *
Ходить Петрик над  ставком — 85
Хоче дружби з  гусаком.
Марно він старається —
Цей гусак кусається.

* * *
Мишеня у  нірку чорну
Притягло трубу підзорну.
Ми тепер собі з  нори
Всі побачимо двори.
І угледимо здаля —
Де той клятий кіт гуля?

За В. Драгунським

ЗАЧАРОВАНА ЛІТЕРА
Ми гуляли у дворі: Оленка, Мишко
і я. Раптом у двір в’їхала вантажівка. А на
ній — ялинка. Ми побігли за машиною.
 Ось вона зупинилася, і шофер поклав
86 ялинку на землю.
А ми залишилися біля неї.
Ялинка лежала велика і так смачно
пахла морозом, що ми стояли як дурні
і посміхалися. Потім Оленка взялася за
одну гілочку і сказала:
— Дивіться, а на ялинці великі сиски
висять.
«Сиски»! Це вона неправильно ска-
зала! Ми з Мишком так і покотилися.
Мишко тримався руками за живіт
і кричав:
— Ой, умру від сміху! Сиски!
А я, звичайно, піддавав жару:
— П’ять років дівчиську, а вона каже
«сиски»!
У Оленки нижня губа скривилася так,
що полізла за вухо.
— Я правильно сказала! Це у мене
зуб вивалився і свистить. Я хочу сказати
«сиски», а у мене висвистує «сиски»...
 Мишко сказав:
— Ач дивина! У неї зуб вивалився! 87
У мене цілих три вивалилося ще й два
хитаються, а я все одно кажу правильно!
Ось слухай: хихки! Що? Правда, здоро-
во  — хих-ки! Я навіть співати можу:
Ох, хихечко зелена,
Боюся, що вколюся.
Але Оленка як закричить:
— Неправильно! Ти говориш хихки,
а треба сиски!
А Мишко:
— Треба казати не сиски, а хихки!
Дивлячись на них, я так реготав, що
навіть зголоднів. Я йшов додому і весь
час думав: чого вони так сперечалися, раз
обоє не праві? Адже це дуже просте слово.
Я зупинився і виразно сказав:
— Ніякі не сиски і не хихки, а корот-
ко і ясно: фифки! Ось і все!
 Л. Куліш-Зіньків
88 ПОСВАРИВСЯ КІТ З КРОТОМ
Посварився кіт з  кротом,
Замахав рудим хвостом:
— Через тебе, кроте, марно
Втратив я  сніданок гарний.
Тож від ранку до  півдня
Бігав я  за мишеням.
Нащо, кроте, вирив нірку,
Щоб воно сховалось в  дірку?

П. Воронько

ДРУЗЯКИ
Кіт з  Рябком були друзяки.
Котик нишком у  собаки
Брав щоразу м’ясо, сало,
Бо котові завжди мало.
А Рябко зітхав у  тузі:
«Хай бере, на  те ми друзі».
Діти, ви скажіть мені
Кіт був друг Рябкові?..
 Т. Волгіна

СЛАВКОВІ ВАРЕНИКИ 89

Мама ліпила вареники з  вишнями.

Діти теж стали ліпити.
Оксана сім вареників зліпила і в окріп
вкину­ла. Петрик — п’ять, а  Славко —
три.
Зварилися вареники. Мама їх  смета-
ною полила, цукром посипала.
—  Їжте, мої любі, на  здоров’я.
Сіли діти за стіл, вареники уминають.
Раптом Славко як зарепетує:
—  У-у-у… Мені вареник порожній по-
пався! Дивляться всі — і справді вареник
без  вишень.
—  Ой! І в мене порожній! — сказала
Оксанка.
—  І  в мене! — додав Петрик. Що  за
дивина!
—  Я в кожний вареник вишні клав,—
сказав Петрик.
—  І  я,— озвалася Оксанка.
 Тільки Славко мовчить: почервонів,
90 нахню­пився. І  тут всі зрозуміли, чому
три вареники були без  начинки.

Н. Стефурак

ДОМОВИК
Я — звичайний домовик,
Я сидіти вдома звик.
Я люблю торти і креми,
Булки, виквацяні джемом.
Їм цукерки і халву,
І за пічкою живу.
А коли немає пічки —
У портфелику в Марічки!
Дощ не падає, не дме там,
Тістечка там є із медом,
Стиглі яблука, грушки,
І — з малюнками книжки.
Чисто там і місця досить.
Ще й мене Марічка носить!
 О. Сенатович

МИ РОЗБИЛИ СКЛЯНКУ 91
З ЧАЄМ
— Ти розбив!
— Ні, ти розбила!
— Ти штовхнув!
— А ти впустила!
— Ти тюхтій.
— А ти незграба.
— Баобаб!
— Ти баобаба!
Вже школярка, наче хмарка,—
Очі повні сліз.
Школярка дмухає на пальчик свій.
— Обпекла?
— А ти радій!
Та школярик посмутнів:
— Я, ти вибач, не хотів,
я штовхнув.
— А я впустила.
— Я розбив.
— Це я розбила.
 С. Васильченко
92 НЕСЛУХНЯНИЙ ГЛЕЧИК
Раз мама топила в печі, а я пустував:
зачепив дерев’яним гачком мальований
глечик за вушко та й тягаю по підлозі.
Мама насварилася:
— Грай, глечику, підеш без вушка!
Я почув теє, сам собі дивуюся, чого
це мама не на мене гримають, а на глечи-
ка, та й радий тому. «Аби не на мене»,—
думаю й далі граюся. Коли це глечик —
хрясь! — з полу додолу й розлетівся
в  черепки.
«Угадала мама — розбився-таки вра-
жий глечик»,— думаю собі.
Побачила теє мати та мовчки за віни-
ка. А я бачу це та й думаю: «Ну, ну,— що
буде далі? Невже ж оце мама будуть бити
неслухняного глечика, що розбився?»
А про себе й байдуже. Мама підійшла
ближче, та не глечика, а мене по руках,
по руках!
 — А не я тобі казала — не грайся
глечиком, бо розіб’єш? 93
— Мамо! Ви ж не мені, то ви глечи-
кові казали! — репетую.
— Глечик глухий, а ти — із вуха-
ми, сякий-такий сину. Не тебе ж глечик,
а ти його по полу волочив!
Та й знову, та й знову.
«От тобі й маєш,— думаю,— на кого
сварилися, а кому дісталося».

О. Виженко

СМІХОВИНА
Жартуни-реготуни —
Хлопчаки смішливі
На три тижні і три дні
Смішки учинили.
Сміхотворці — хоч куди! —
Жарти жартували,
Від кумедної ігри
За боки хапались.
 Перехожі, як один,
94 Заходились сміхом,
Їм ставала до душі
Розбадьора втіха.
Розійшлася сміхотня
Усіма світами,
Щоби радість пробувала
Завжди між дітками.

М. Бірюков

УПЕРТИЙ КОТОК
Вибіг коток погуляти. Побачив, як
пурхає з  дерева на  дерево горобець, та
й  каже:
—  І  я так зумію.
—  Ні, не  зумієш,— каже півник.—
Літають тільки птахи, та й  то не  всі…
— А  я зумію,— стояв на  своєму
коток.
—  Спробуй,— каже півник.
 Виліз коток на  дерево. Стрибнув —
та геп на землю. Добре, що на кущ упав, 95
не  дуже забився.
— Ну ось і  маєш,— каже півник.—
Я  ж тебе попереджав…
—  То  я не  дуже відштовхнувся! —
заперечив упертий коток.
На ставу ґелґотали гуси. Малі гу-
сенята пострибали у  воду й  попливли.
— І  я так зумію,— знову сказав
коток.
—  Плавають тільки качки та гуси,—
одказав йому півник.
—  Ова-ва, яка мудрість! Стрибнув собі
у  воду — і  пливи. По  цих словах коток
розігнався і  плюсь на  глибінь.
Та враз став тонути й  зарепетував:
—  Рятуйте! Ря-ту-у-йте!
Підплив до  котка старий гусак. Ухо-
пив за  шкірку та й  викинув на  берег.
—  Ну от! — каже півник.— Знову ні-
чого не  вийшло.
 — Бо я не так лапами загрібав. Треба
96 всіма чотирма, а  я тільки передніми,—
сказав непевно коток і  відійшов геть.

Л. Компанієць

ЛЕЖИТЬ ВАСЬКО
НА ПРИПІЧКУ
Лежить Васько на припічку,
Трима кота за ниточку:
— Тпру! Стій, сивий коню!
Ось тебе я засупоню,
Запряжу у бабин віз,
Та й поїдемо по хмиз! —
А коточок як занявка:
— Я — Вуркотик,
не коняка!
 ЦІКАВІ
ОПОВІДКИ
 За Б. Грінченком
98
КІШКА РЯТУЄ
ПАПУГУ
В одному будинку жили кішка й  па-
пуга — великі приятелі.
Одного разу ввечері тітка Мар’яна
пішла чогось на горішній поверх. У кухні
залишились тільки папуга і  кішка.
Коли це  прибігає нагору до  тітки
Мар’яни кішка дуже стурбована. Вона
почала голосно нявчати. Та господиня
дивувалась і  не розуміла, чого ж кішці
треба. Тоді кішка підстрибнула, міц-
но вчепилась жінці за  фартух і  почала
тягти її за  собою.
Здивована жінка пішла на  кухню.
Що ж вона там побачила? У макітрі з тіс-
том, що стояла на ослінчику, загруз па-
пуга, страшенно кричить і б’є крилами.
Він намагався вилізти з тіста, але за-
грузав ще  дужче.
 Отож кішка і  тягла господиню ряту-
вати свого приятеля. 99

А. Бортняк

ПОДРУЖИЛИСЯ
Котик Васько — пустун і  витівник.
То в черевик залізе, то в піч шугоне і ви-
йде звідти не  сірий, а  чорний. А  якось
вранці надумав ганятися за  синичкою,
яку Миколка врятував від морозу. Певне,
йому хотілося погратися з нею. Такий пе-
реполох здійняв, що Миколка не  витри-
мав і  зачинив малого розбишаку до  кро-
ликової клітки, яка стояла у  сінях.
Згадав хлопчик про  кошеня тільки
ввечері. Хутчій відчинив клітку і  здиву-
вався: Васько лежить поряд із  кроликом
і  бавиться його довгими вухами. А  той
від задоволення аж очі примружив.
З тих пір Васько цілими днями про-
сиджував біля клітки, чекаю­чи, поки
 кролик вийде з  ним погратися. А  коли
100 Миколка випускав вухастого, то  стіль-
ки було радощів для  обох! Вони ганяли
по сінях наввипередки, гралися, переки-
далися.
Дуже подружилися.
 Т. Коломієць

ЧОЛОВІЧКИ 101

Поглянь, які із жолудів

Виходять чоловічки —
В них круглі шапочки
руді
І загорілі щічки…
На підвіконня злізуть
вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинки-ніжки
І пострибають в ліжко.
Дівча їх всіх порозставля
І запита: «Ви звідкіля?» —
«А нас дістав на дубі
Хлопчисько білочубий.
Нам ручки, ніжки приробив
І на віконце підсадив.
Такий химерний чоловік —
Нас залишив, а сам утік!»
 О. Буцень
102 ОЖЕЛЕДЬ
С початку було тепло, а  потім під-
мерзло. Дороги стали блискучими і слизь-
кими. Бабу­ся сказала:
—  Почалася ожеледь.
Я все-таки вийшов на  вулицю. Див-
люсь, по  дорозі біжить хлопчик. Він біг,
і  біг, і  — бух! — простягнувся на  льоду.
Вітер зірвав з  нього шапку, і  вона
покоти­лася по  дорозі. Я  стояв біля воріт
і  голосно сміявся.
Хлопчик встав, сердито подивився
на  мене і  кинувся наздоганяти шапку.
Я побіг за  ним, бо мені цікаво було
дізнати­ся — чи дожене він її. Та раптом
підслизнувся і  впав на  лід.
Я дуже забив спину. І, знаєте, мені
чомусь зовсім не  було смішно.
Нітрішечки.
 В. Приходько

ЖАДІБНА СИНИЧКА 103

Коли випав перший сніг, діти в  на-

шому дворі змайстрували годівничку.
Тільки-но розвиднілося — прилетіла
до  неї жвава синичка. Схопила в  дзьоб
гарбузове насіння — й  пурх на  високу
тополю.
Всілася, притисла насіннячко до гіл-
ки лапками й  ну його дзьобати. Та  так
спритно це  в неї вийшло! А  тут і  три го-
робці нагодилися.
Вгледіла синиця непроханих гос-
тей, заметушилася, пір’я настовбурчила.
Присіла біля насіння, дзьобом сердито
клацає.
Горобці, напевно, не хотіли сваритися
із синицею.
Подзьобали біля годівниці на  зем-
лі крихти та й  полетіли собі далі. А  си-
ничка наїлася вдосталь, надулася, ніби
кулька, й  нікого більше до  годівнич-
104

ки не  підпускає. Не  часто стрінеш таку

жадюгу.
Всі знають, що синички взимку літа-
ють зграйками. Так легше здобути їжу,
зігрітися. А  ця чомусь літала сама.
Може, якраз через цю жадібність пта-
хи не  схотіли з  нею дружити?
 Грицько Бойко

ВОРОНА-КАРКАРОНА 105

— Де, вороно-каркароно,
ти була?
Що, вороно-каркароно,
принесла?
— Покружляла,
покружляла я вгорі.
Горобців порозганяла
у дворі.
Стріла півня-розбишаку,
пісняра —
І чкурнула, дременула
із двора.
 За В. Сухомлинським
106 ЧОМУ І ЯК ТРАПИЛОСЬ ТАК?
Перед тим як щось робити — спо­
чатку подумай. А в Надійки виходило все
навпаки. Спочатку вона робила, а  потім
думала.
Якось Надійка надягла нову кофти-
ну. Швидко застібнула і  побачила: один
ґудзик зайвий.
Дівчинка роздягнулась, узяла ножиці
та й відрізала ґудзика. Потім вона знову
надягла кофточку. Акуратно її застібнула
і  дивиться — ґудзика не  вистачає.
Чому і  як трапилось так?

За С. Цушком

НА ПОДВІР’Ї
Якось гуляла квочка з  курчатками
у  дворі. Раптом налетіла чорна хмара
й  дощ полив як із  відра. Квочка мерщій
на  землю присіла, пір’ячко розчепірила
й заквоктала: «Квок-квок-квок…» Це озна-
чало: «До мене, мої маленькі! Ховайтеся 107
негайно». І  всі курчатка залізли до  неї
під крила, зарилися в тепле пір’ячко. Хто
весь заховався, у  кого тільки ніжки ви-
дно, у кого голівка стирчить, а в кого саме
тільки око виглядає… А неподалік у будці
сидів песик…

За В. Сухомлинським

ЛЯЛЬКА ПІД ДОЩЕМ

Зіна вклалася спати. А  надворі по-
чалася гроза. Загримів грім, блиснула
блискавка. Зіна згадала, що на лавці, під
дощем, лежить її ляль­ка Зоя. Вона забула
Зою на лавці. Як же це трапилось? Як же
вона не згадала про ляльку, коли лягала
спати?
Від цих думок Зіна заплака­ла, по-
тім встала з ліжка, тихо відчинила двері
й вибігла на подвір’я. Дощ миттю змочив
 її сорочечку. Зіна підбігла до лавки, взяла
108 Зою, пригорнула її до  грудей.
Мама, побачивши дочку з  лялькою,
взяла рушник, витерла її, пере­одягла
в  сухеньку сорочечку і  сказала:
—  Візьми рушник, витри і Зою… Як
же це  ти забула її?
— Обіцяю, ніколи більше не  буде
цього, матусю…
 109

А. Костецький

НАЙКРАЩА ІГРАШКА
— Не вгадать тобі нізащо,
Котра з іграшок — найкраща!
— Знаю! Трактор заводний!
— Зовсім ні.
— Електрична залізниця!
— Помилився.
— Ну, тоді, це — пароплав!
— Не вгадав!
— Зрозуміло: це — літак!
— Знов не так.
Добре відповідь я дам:
Та, яку зробив ти САМ!
 За В. Осєєвою
110 ЩО ЛЕГШЕ?
Пішло троє хлопчиків у  ліс. А  в лісі
гриби, ягоди, пташки співають. Загра-
лися хлопчики. Не  помітили, як і  день
скінчився. Ідуть додому.
—  Ох і  перепаде ж нам удома!
Стали вони й  гадають, що  легше:
правду сказати чи  вигадати небилицю?
— Я  скажу,— говорить перший,—
що нібито на мене в лісі напав вовк, тато
злякається і  не сваритиме мене.
— Я  скажу,— говорить другий,—
що  зустрів дідуся. Зрадіє мама і  не сва-
ритиме мене.
—  А я правду скажу,— говорить тре-
тій.— Правду завжди легко казати, бо
вигадувати нічого не  треба.
Розійшлися всі по  домівках. Тіль-
ки встиг перший хлопчик сказати татові
про  вовка — аж бачить, лісник іде…
 — Нема,— каже,— у  цій місцевості
вовків. Розсердився тато за першу прови- 111
ну, а  за неправду — вдвічі.
Другий хлопчик про  діда розповів.
А дід тут як тут — у гості йде. Довідалася
мати правду. За першу провину розсерди-
лася, а  за неправду — вдвічі… А  третій
хлопчик як прийшов, то  у  всьому щиро
зізнався. Побурчала на  нього мама та
й  простила.

Грицько Бойко

Я І ТИ
— Хто до столу хоче сісти?
— Я!
— Хто варення хоче їсти?
— Я!
— А хто посуд мити буде?
— Ну, вже ти відказуй, Людо,
А то: я та й я!
112

В. Сухомлинський

НАРОДИВСЯ БРАТИК
В Оленчиної матусі народився хлоп-
чик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик.
Прокинулася вночі Оленка, бачить —
схилилась мама над колискою та й співає
колискові.
Заворушилась заздрість в  Оленчиній
душі. Тепер, думає, мама вже не любити-
ме мене так, як раніше. Бо треба ж і Пет­
рика любити. 113
—  Мамо,— каже Оленка вранці,— ой,
як люблю я  вас…
— А  чого ти мені це  говориш? —
непокоїться мати.
— Бо хочу, щоб ви мене любили
не  менше, ніж Петрика…
Мама полегшено зітхнула й  каже:
— Піди, Оленко, Сонця запитай, як
воно ділить своє тепло між людьми?
Вийшла Оленка та й  питає. А  Сонце
каже:
—  Для кожної людини — все моє те-
пло. Від першої до  останньої іскринки.

В. Дарда

ЮЛЯ-ЧИСТЮЛЯ
Замітає мама хату —
Хто біжить допомагати,
Хто совочок їй несе,
Прибере в  кімнаті все?
 Звісно, Юля, наша Юля —
114 Маленька чистюля.
Капелюха чистить тато —
Хто біжить на  поміч радо
З криком: «Татку, я  сама!»
Щітку в  нього відніма?
Звісно, Юля, наша Юля —
Маленька чистюля.
Миє, тре бабуся посуд —
Хто їй мисочки підносить,
Ложки, чашки і  ножа?
Хто їй часом заважа?
Звісно, Юля, наша Юля —
Маленька чистюля…
О. Буцень

ХТО ДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ?

Були якось Петько з Миколою в лісі.
Суниць вони назбирали мало, зате двох
їжаків зловили. Трапились вони на  до-
розі — ну як їх  не взяти?
 Понесли хлопці їжаків додому, кож-
ний до  себе. 115
Минуло ще кілька днів. Знову зу­стрі­
лися хлопчики і засперечались, хто з них
більше любить свого їжака.
Петько хвалиться, що годує їжака мо-
локом, ганчір’я намостив у  коморі, мало
не  голки йому чистить.
— А  ти що  зробив для  свого їжа-
ка? — питає Миколу.
—  Нічого,— відповів хлопчик.
— От  бачиш,— ска­ з ав Петько,—
не  любиш ти свого їжака.
— Ні, люблю,— заперечив Микола,—
я  його до  лісу відніс, випустив на  волю.

П Р ИС Л І В’Я
Де є добрі люди —
там біди не буде.
 За В. Сухомлинським
116 ЯЛИНКА ДЛЯ ГОРОБЧИКІВ
За три дні Новий рік, а хворий Вітько
в постелі. Поставила мама перед ліжком
ялинку, почепила на неї чимало прикрас,
цукерки, яблука. Увечері засвітилися
на ялинці лампочки. Настав останній пе-
ред Новим роком ранок.
Подивився Вітько у  вікно і  побачив
трьох маленьких горобчиків. Скачуть,
їсти шукають. Жаль стало йому пташок.
—  Мамо,— каже Вітько,— влаштуємо
і  горобчикам ялинку.
—  Як? — здивувалася мама.
— Гляньте як,— відповів Вітько
і  застро­мив гілочку ялинки в  коробку
з-під цукерок. Насипав зерен і  крихт.
Винесла мама ту  ялинку й  постави-
ла на  подвір’ї. Побачили це  горобчики.
Підлетіли до  зерна, бенкетують, весело
цвірінькають.
Ну й радісний був Новий рік у Вітька!
 О. Єфімов

ПРАЦЬОВИТА НІЧ 117

Олегові не  спиться.

—  Тату, а  ти коли лягатимеш?
—  Ще  пару годинок посиджу.
— А  мама?
— І  мама.
—  Тату, а як ви ляжете спати, це усі-
всі дорослі поснуть також?
—  Ні, звичайно.
—  Так ніч же!.. Ти ж сам казав: від-
починок потрібний усім.
—  Казав. І зараз скажу. Але є ба­гато
такої роботи, яка не  кінчаєть­ся ніколи.
Чимало людей працюють і  вночі.
—  Уночі? — дивується син.
—  Так, уночі. Спеціальні зміни.
Подивись-но, надворі ніч, а  як є  по­
треба — натиснув вимикач, і  в кім­наті
засвітилося.
А  комусь треба чаю підігріти. Від-
крив кран — на­ брав води, увімкнув
 газ — скип’я­тив чай. Виходить, хтось дбає
118 про  це.
Уранці підемо до магазину, а туди вже
привезли й  свіже молоко, й  пухкий сві-
женький хліб. А  комусь, наприклад, по-
трібно діс­татися в  інший куточок міста.
Він по  телефону може викликати таксі.
І  лікарі чергують теж…
— А  я думаю — ніч так ніч… Усі
сплять.
—  Ні, синку. Виходить, і  ніч робо-
тяща. Бо це  ж усім людям пот­рібно. Ну,
а  ти спи. Уже час. Завтра рано в  школу.

М. Трублаїні

ПУСТУНИ РЯТУЮТЬ
БОЦМАНА
Із книги «Пустуни на пароплаві»
Опівдні сонце стало просто над  го-
ловою. Спека надзвичайна. На  одкрито-
му місці палуби — жодної людини. Всі
ховались у затінках. Боцман вийшов, щоб
полити розпечену палубу морською водою. 119
В руках у нього мідна труба насоса, з якої
ллється вода.
Боцман вийшов без  бриля. Волосся
у  нього корот­ко обстрижене. Сонце на-
пекло голову, боцман зомлів і  впав.
Ніхто, крім мавпочок, цього не бачив.
Вони миттю підскочили до боцмана і, схо-
пивши трубку насоса, почали бавитись.
Пустуючи, бризнули на боцмана водою і,
розохотившись, облили його з  ніг до  го-
лови.
Від води боцман опритомнів.

П Р ИС Л І В’Я

Поділена радість удвічі більша,

а поділене горе вдвічі менше.
 Л. Голота
120
ХТО В ХАТЦІ ЖИВЕ
Побачила вчора
Й злякалася трішки:
На спині хатина,
Під стріхою ріжки.
Ті ріжки ворушаться,
Наче антени,
І вказують шлях
Із хатини до мене!
Хто ж мешкає в ній —
Риба, птиця чи звір?!
Ой, краще швиденько
Заскочу у двір,
Сховаюсь отут,
За кущами малини,
Дивитися буду
На дивну хатину:
Чи їздить, чи ходить,
Колеса чи ніжки?
 Та в хатці злякались —
Сховалися ріжки… 121
Я довго сиділа
В малині зеленій,
Дивилась на хатку,
А хатка — на мене.

М. Щербак

ДЕ ДВА СВАРЯТЬСЯ,
ТРЕТІЙ КОРИСТАЄ
Якось квочка зозуляста, трохи сіра
й  попеляста, та ще  семеро кур­чат порпа-
лися на  смітнику. Раптом квочка закри-
чала, то  курчат вона скликала:
—  Кво-кво-кво! Куд-ку-дак! Ось вам,
маєте — черв’як.
Тут два півники маленькі, Червонень-
кий і  Біленький, закричали раптом так:
—  Мій черв’як!
—  Ні, мій черв’як!
 І Червоний, хоч маленький, та зухва-
122 лий і  спритненький, жваво стрибнув
із  горбка, щоб вхопити черв’яка. Ухопив
і  побіг, біг так швидко, скільки міг…
Та Біленький півник вмить кинувся
його ловить. Він плигнув із  смітника:
—  Гей, віддай-но черв’яка!
Наробили крику й руху, бігли, скільки
сили й духу, аж в очах їм закружляло, аж
подвір’я було мало, аж задихались вони…
Враз — о жах! Білий півник ухопив дру-
гий кінчик черв’яка…
Дивна це  була картина і  смішна,
смішна така: тягнуть півники що­сили,
наче гуму, черв’яка. Білий сіпає до  себе,
а  Червоний — навпаки. Так змагались,
аж злітали із  під ніг сухі листки…
—  Мій черв’як! — сказав Біленький,
раптом дзьобика розкрив.
— Мій! — хотів сказати Червоний
і  те саме теж зробив.
І два півники сварливі упустили
черв’яка. Тут індик собі ходив, по  горо-
ді він бродив. Шию нашвидку нагнув,
дзьобом черв’яка вхопив і смачненько про- 123
ковтнув…
Так завжди воно буває: де два сва-
ряться і б’ються, третій спритно користає.

За Є. Бандуренко

ХЛІБ ЧИ ХАЛВА?
Д ід Харитон попросив Михайли-
ка при­нести з  магазину хліба. Хлопчик
швидень­ко повернувся додому та й каже:
— Дідусю, я  вам купив хліба, а  со-
бі — халви. Я  дуже люблю халву, а  без
хліба можна обійтися.
День їв Михайлик халву, два дні їв
Михайлик халву, а на третій не витримав
і  мовить старому:
—  Дідусю Харитоне, хочете, я віддам
вам свою халву, а  ви мені — хоч шмато-
чок хліба!..
 — Але ж ти, внучку, казав, що  без
124 хліба можна обійтися?
— Можна,— зітхнув Михайлик,—
але не  довше двох днів.

В. Сухомлинський

ПИХАТА ЖАБА
Сподобалося жабі, як співає жура-
вель. Сидить вона в  болоті, слухає жу-
равлиний спів і думає: «Навчуся і я собі
співати по-журавлиному. Буду не  така,
як усі жаби. Хай дивується увесь жаб’я­
чий рід».
Довго вчилася жаба співати по-
журавлиному і все ж таки навчилася. Роз-
мовляють із нею по-жаб’ячому, а вона мов
не розуміє — відповідає по-журавлиному.
Розгнівалися жаби й дорікають своїй по-
дружці:
— Ти ж така жаба, як і  ми, чого ж
ти не  хочеш розмовляти по-жаб’ячому?
 Жаба задерла голову й  каже:
—  А  може, у  мене виростуть крила, 125
і  я полечу, як журавель!..

В. Ладижець

РОЗУМНИЙ БАРАНЕЦЬ
Як пожовтіло все довкола,
Ріка притихла край села,
Вівця ранесенько до школи
Свого синочка привела.
І перед вчителем аж скаче,
Хай баранця у клас прийме:
— Воно ж таке вже розумняче,
Що навіть знає «Бе» і «Ме»!

П Р ИС Л І В’Я
Не хвали сам себе —
нехай тебе люди похвалять.
 В. Сухомлинський
126
МИЛЬНА
БУЛЬБАШКА
Хлопчик сидів біля відчиненого вікна
й  пускав мильні бульбаш­ки. Вони були
легкі, красиві. Сонечко грало на бульбаш-
ках всіма кольорами веселки: жовтим,
синім, зеленим, оранжевим, фіолето­вим…
Легенький вітерець підхоплював бульбаш-
ки, й вони летіли над квітником, над ку-
щами бузку. Бульбашкам хотілося підня-
тися вище за  дерева, та ледве торкалися
листя  — вони лопались.
А одна велика Мильна Бульбашка,
підхоплена вітром, полетіла у синє небо.
Побачила Мильну Бульбашку Ластівка,
полинула до  неї, летить поруч і  диву-
ється:
— Яке на  вас гарне плаття! Яка ви
красива! Ви чарівна пташка!
 —  Так, я  чарівна пташка,— згорда
відповіла Бульбашка.— По­глянь, одежа 127
на  мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до  одежі —
Мильна Бульбашка лоп­нула.
—  Де ж це  вона поділась, та чарівна
пташка? — здивувалася Ластівка. Тільки
бризки полетіли.

І. Січовик

ДОБРЕ БУТИ
ДОБРИМ
У киці Муркиці семеро кошенят. І всі
вони такі білі та пухнасті, що навіть мама
не  може відрізнити одне від одного.
Одного разу хтось з  кошенят вчинив
шкоду — подряпав штори з такою силою,
що  нижня частина перетворилася на  су-
цільні мотузки. Зібрала Муркиця дітей
і  запитує суворо:
 — Зізнайтеся, хто з  вас пошкодив
128 штору?
Але діти дивилися на маму такими не-
винними очима, ніби нічого не  розуміли.
Після цього кожне кошенятко почало ви-
правдовуватися:
— Не  я…
—  І не  я…
Довелося мамі замінити зіпсовану
штору на  нову.
Через два дні киця Муркиця знову
зібрала кошенят у  кімнаті:
—  Сьогодні я помітила, як хтось з вас
полив у саду троянду. Чи не скажете, хто
це  вчинив?
Семеро кошенят, не  змовляючись,
дружно вигукнули:
— Я!..
—  От бачите, дітки, як приємно бути
одним з  тих, хто зробив добро, і  як со-
ромно відповідати за погані вчинки.
129
 А. Костецький
130 СМІЛИВЕ КОШЕНЯ
В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.
І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я хрущ. А вас як звати?
Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «Няв»,
Втекло чимдуж до мами.

І. Соколов-Микитов
ЇЖАК
Восени у  їжаків мало харчу. Похо-
валися у землю черв’яки, зникли прудкі
ящірки, скрутилися в клубки змії та чор-
ні вужі. Важко знаходити жуків і  жаб. 131
Ясної осінньої днини ладнає собі дбай­
ливий трудар-їжак тепле зимів’я.
Вдень і  вночі тягає він у  нору під
старим пеньком запашне сухе листя та
м’якесенький лісовий мох — стеле зимову
постіль.
Скоро сховається їжак у  своє кубло
на  всю довгу зиму. Уже не  бігатиме він
лісом, не  ловитиме черв’яків і  жуків.
Настане зима, вкриє його нору глибо-
кий сніговий за­мет. Під глибоким заме-
том, як під товстою пухнастою ков­дрою,
тепло їжакові.
Ніхто не  знайде його лігва, ніхто
не  розбудить.
До  весняного сонечка всю зиму про-
спить їжак, і  снитимуться йо­му лісові
їжачі сни.
 В. Забава
132 ЇЖАЧОК-ЛІСОВИЧОК
Їжачок-лісовичок
Вислав ліжко з  гілочок,
Росою умився,
Листячком укрився.
Скрутився калачиком,
Щоб його не  бачили.
Йому сняться теплі сни —
Буде спати до  весни.
 133

М. Пришвін

БІЛОЧЧИНА ПАМ’ЯТЬ
Сьогодні, розглядаючи на  снігу слі-
ди звіряток і  птахів, ось що  я по  тих
слідах вичитав: білка добулася крізь
сніг до  мо­ху, взяла звідти сховані там 
з осені два горіхи і  тут-таки з’їла їх  —
я  шкаралупу знайшов. Потім відбігла
з десяток метрів, знову пірнула, знову за-
лишила на  снігу шкаралупу, а  за кілька
метрів руда пробилася в третю схованку.
Що за  диво? Не  можна ж припустити,
 щоб вона чула запах горіха крізь товстий
134 шар снігу й криги. Отже, пам’ятала з осе-
ні про  свої горіхи й  знала відстань між
ними.
Та й  ще дивовижніше — вона ж
не мог­ла, як ми, відмірювати сантиметри,
а прос­то на око з точністю визначала схо-
ванку. Ну як же не позаздрити білоччиній
пам’яті й  кмітливості!

В. Сухомлинський

ЯК ДІЗНАЮТЬСЯ
МУРАВЛИКИ, ЩО БУДЕ ДОЩ
У лісі мурашник. Навколо нього ки-
пить життя. Муравлики усе ку­дись бі-
жать, звідкись повертаються.
Та ось муравлики занепокоїлися. За-
чиняють дверцята маленькими грудочка-
ми землі й  листочками.
 —  Муравлики, що сталося? — питає
Метелик.— Чого ж це ви дверцята зачи- 135
няєте?
—  Наближається негода, от ми й го-
туємось. Зачиняємо дверцята, щоб не  за-
лило водою наших кімнаток.
—  А  звідки ви знаєте, що  негода на-
сувається? — цікавиться Метелик.
— Далеко-далеко пливе по  небу хо-
лодна чорна хмара. Від неї повіває студе-
ним вітром. От ми й чуємо той холодний
дух.

М. Стельмах

БУРУНДУКОВА СІМ’Я
В густоліссі коло гатки
Бурундук будує хатку.
Цілий день його сокира
Веселить птахів і звіра,
 Цілий день, цілий день
136 Тільки чути — «дзень!»
та «дзень!»
А малі бурундучата
Із борів несуть до тата
І грибочки, і горіхи…
А стара бурундучиха
Ці грибочки цілі дні
На широкім сушить пні.
Не убогу й не багату
Бурундук поставив хату,
Засадив навкруг садочок,
А тепер синів і дочок
В теплій хаті — не в норі —
Посадив за букварі.
ЧАРІ ВН Е
СЛОВО
 ЛІЧИЛКИ
138
* * *
Раз, два, три, чотири,
Козі дзвоника вчепили,
Коза бігає, кричить,
Просить дзвоник відчепить.

* * *
Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
— Ходи жито молотити!

* * *
Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Зараз я іду шукать!
 * * *
Раз, два — дерева, 139
Три, чотири — вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниця:
Хто знайде, тому й жмуриться.

* * *
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі
Книш, паляниця,
Кому припаде,
Тому і жмуриться.

* * *
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Треба стать-погадать,
Що тим коням їсти дать.
 * * *
140 Качка з річки йшла,
Гурт качок вела:
Це — качатко сиве,
Це — як жовта слива,
Це — брудненький квачик,
Це — м’якенький м’ячик,
Це — як вовни жменька,
Це — кривеньке,
Це — сніжок побіг...
Скільки ж їх усіх?
 * * *
На городі бараболя, 141
Кабаки,
Буряки,
Редька, морква, огірки,
Пастернак,
Повний мак.
А ми кошика візьмем
Та повненький наберем.
Хто піде,
Той візьме.
 СКОРОМОВКИ
142

* * *
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.

* * *
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

* * *
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.

* * *
Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
 * * *
Ішов Прокіп, кипів окріп, 143
Прийшов Прокіп —
Кипить окріп,
Як при Прокопі,
Так і при Прокопівні,
І при Прокопенятах.

* * *
Кіт котові каже: «Коте,
До комори кадуб вкотили.
В кадуб вкинеш капустину,
Кілька китичок калини».

* * *
Летів горобець
Через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху,
Без червотоку,
Без червоточини,
Без почервоточини.
144

* * *
Напекли млинців,
Назвали кравців.
А кравець за млинець
Та й побіг у танець!

* * *
Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок
Та й сховався в куточок.
 * * *
Сидів горобець на сосні,— 145
Заснув — і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.
Сидів би він ще на сосні.

* * *
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток.

* * *
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.
* * *
Через грядку гріб тхір ямку.
* * *
На покоси впали роси.
Не бряжчать об жито коси.

* * *
Ти, малий, скажи малому,
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
 ДРА Ж Н ИЛ К И
146
* * *
Гриць миші злякався,
В кропиву сховався,
Бороною вкрився,
Щоб не пожалився.

* * *
Іван-болван
На капусті сидів,
Усі жаби поїв,
Черепочком накрив,
Щоб мороз не побив.

* * *
А Іван-барабан
Запріг коні в шарабан
Та й поїхав до млина,
З’їв сирого кабана
І шістсот поросят,
Тільки ніжки висять.
 * * *
Ой Микито, Микито, 147
Вигнав воли на жито,
А сам пішов до хати
Вареники вплітати.

* * *
Микола робив кола,
А Микита сани.
Микола їздив кіньми,
А Микита псами.

* * *
Грицько пикатий,
Сіном напхатий,
Цвяшком прибитий,
Щоб не був сердитий.

* * *
Юрко-бурко розлив молоко.
Його мати ложкою,
А він дрига ножкою.
 МИРИЛКИ
148
* * *
Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.
Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!

* * *
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.
Дам тобі назустріч руку.
Проженемо сварку-муку.
Настрій радісний, веселий
Хай панує у оселі.

* * *
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
— Миріться швиденько!
 * * *
Ти — не ворог, я — не ворог. 149
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.

* * *
Ти не плач, не плач,
не плач
І скоріш мені пробач,
І на мене ти не сердься,
Бо у тебе добре серце.
Будемо завжди дружити
І ніколи не сваритись!

* * *
Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.
 ЖАРТІВЛИВІ
150
ВІ РШ И К И ТА П ІС Е НЬК И

БУВ СОБІ ЖУРАВЕЛЬ

Був собі журавель
Та журавочка,
Наносили сінця
Повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова,—
Починаймо її знову:
Був собі журавель
Та журавочка...

МИ З ТОБОЮ ЙШЛИ?
— Ми з тобою йшли?
— Йшли.
— Кожух знайшли?
— Знайшли.
— Я тобі кожух дав?
 — Дав.
— Ти кожух взяв? 151
— Взяв.
— А де ж він?
— Та що?
— Та кожух!
— Та який?
— А ми з тобою йшли?
— Йшли.
— Кожух знайшли?..

ДВА ПІВНИКИ
Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза насипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.
 Танцюй, танцюй, козуленько,
152 Ніженьками туп-туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.
А вовчок-сірячок
З лісу виглядає
Та на біле козенятко
Скоса поглядає.

БІМ-БОМ
Бім-бом, дзелень-бім,
Загорівся кицин дім!
Біжить курочка з відром,
Біжить півничок з цебром.
Бім-бом, дзелень-бім,
Щоб гасити кицин дім.
Бім-бом, дзелень-бом,
Біжить котик з помелом.
Погасили помелом,
Стоїть цілий кицин дім,
Лиш коточок зажуривсь,
Бо хвосточок присмаливсь. 153

* * *
Танцювала риба з раком,
А петрушка з пастернаком,
А цибуля з часником,
А дівчина з козаком!
Цибуля дивується,
Як хороше танцюється.

* * *
Дощ іде, дощ іде,
Аж із стріхи капає,
Комар з мухою танцює,
Аж підскакує.

* * *
Леле, бабо, леле, діду,
Леле, коваленку,
Заграй мені у скрипочку
Стиха, помаленьку.
 ЗАГАДКИ
154

На чистому полі попутані коні,

І вузлики знати,
Та не можна розв’язати.

(Зорі)

Золотий пішов,
А срібний прийшов.

(Сонце і Місяць)

Їхав по горі волох,

Розсипав по горі горох.
Стало світати,
Нема що збирати.

(Місяць та зорі)

У небі, як птах, літає,

А з неба водою стікає.

(Хмара)

Хто співає, свище й плаче,

А ніхто його не бачить?

(Вітер)
Дуб-дуб, довговік,
На ньому дванадцять гілок, 155
На кожній гілці —
По четверо гнізд.
У кожному гнізді —
По семеро яєць,
І кожному яйцю ім’я є.

(Рік)

Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка,
Крил не має,
Гарно літає.

(Сніг)

Що це за птиця,
Що сонця боїться?

(Сніжинка)

Зроду рук своїх не має —

Візерунки вишиває.

(Мороз)
 На морозі міцна та гостра,
156 А на сонці плаче.

(Бурулька)

І в огні не горить,
І в воді не тоне.

(Крига)

Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка,
А як з річки воду брала,
То коромисло зламала.

(Веселка)

Коли нема мене — чекають,

Коли прийду — усі тікають.

(Дощ)

Зоря-зірниця, красна дівиця,

Небом гуляла, плакала-ридала.
Місяць побачив — не підняв.
Сонце встало і забрало.

(Роса)
Літом одягається,
А взимку одежі цурається. 157

(Дерево)

Є капелюх, але нема голови.

Є нога, але нема черевика.

(Гриб)

У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.

(Калина)

Сидить дівчина в коморі,

А коса її надворі.

(Морква)

Під землею птиця кубло звила

Та яєць нанесла.

(Картопля)

Сам червоний,
А чуб зелений.

(Буряк)
 Сидить баба на грядках,
158 Вся закутана в хустках.

(Капуста)

Стоїть дубок, зверху картузок,

А в картузку багато діток.

(Соняшник)

Ліз Мартин через тин,

Сам переліз,
А голову на тині лишив.

(Гарбуз)

Пухнаста, маленька,
Руденька, жвавенька.
Гриби їсть та горішки,
Прудкі у неї ніжки.

(Білка)

Сірий, зубастий,
По полю блукає,
Ягнят шукає.

(Вовк)
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах, 159
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте — хто такий?

(Заєць)

Ця красуня непроста,
Вона хитра та руда,
Має хутро золотаве,
І розумна, і лукава.

(Лисиця)

Клишоногий та великий,
Дуже сильний
Звір цей дикий.
Через ліс іде вперед,
Дуже-дуже любить мед.

(Ведмідь)

Маленька, сіренька,
А хвостик — як шило.

(Миша)
 Летів птах через дах,
160 Сів на воротях
В червоних чоботях.

(Лелека)

Біле, як сніг,
Надуте, як міх.
Лопатами ходить
І рогом їсть.

(Гусак)

Зимою спить, улітку бринить.

Понад води, понад сади літає,
Солодку росу збирає.

(Бджола)

У куточку поселився
І мерщій обгородився,
Сплів драбини про запас:
— Прошу, мухи, в гості вас.

(Павук)
КАЗКОВИЙ
ВОДОГРАЙ
 НАРОДНІ КАЗКИ
162

ЛИСИЦЯ І РАК
Білоруська казка
Лисиця каже ракові:
—  Давай побіжимо наввипередки!
—  Що  ж, лисице, давай.
Почали переганятися. Лисиця побіг­
ла, а  рак учепився лисиці за  хвіст.
Лисиця до  місця добігла, обернулася
подивитися, крутнула хвостом, рак від-
чепився і  каже:
—  А  я вже давно отут тебе чекаю.
Так розумний рак перехитрив лисицю.

ХИТРИЙ ПІВЕНЬ
Українська казка
Півень, тріпочучи крильми, злетів
на  пліт і  почав голосно кукурікати.
З сусідньо­го лісочка підкралася лисичка.
 — День добрий! — гукнула вона.—
Почу­ла, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий 163
у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти
так співати, як співав твій батько.
—  А  як же співав мій батько?
—  Він на  одній нозі ходив по  плоту
і, за­плющивши одне око, так гарно куку-
рікав, що  й ну…
—  І  я так зможу! — сказав півень,
випрямив­ся, заплющив одне око і  почав
кукурікати.
— А  чи зможеш ти стояти на  одній
нозі і, заплющивши очі, співати?
—  Зможу! — крикнув півень.
Та тільки заплющив він очі, як лиси-
ця підскочила і  схопила його.
Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже
з’їсти, а  півень і  каже:
—  Твоя мати не  так робила!
—  А  як же вона робила? — спитала
ли­сиця.
— Схопивши півня, вона, перш ніж
розі­рвати його, мала звичку співати.
164
 — Я  вся вдалася в  матір! — промо-
вила лисиця. 165
Заплющивши очі, вона почала щось
шепо­тіти.
Півень тільки цього й чекав: змахнув
крильми, злетів і  сів на  дерево.
—  Ось тобі й маєш, півень мене пере-
хитрив,— облизавшись, промовила лиси-
ця, зітхнула і  голодна подалася в  ліс.

ЗАГАДКА
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)
 СОНЦЕ, ВІТЕР І МОРОЗ
166
Норвезька казка
Зустрілись якось Сонце, Вітер і  Мо-
роз і  стали сперечатися, хто з  них силь-
ніший. Назустріч їм ішла маленька дів­
чинка. Вони запитали в  неї:
— Скажи, дівчинко, хто з  нас силь-
ніший?
Дівчинка подумала і  відповіла:
— Вітер.
Розсердився Мороз і сказав дів­чинці:
—  Заморожу я  тебе за  це!
Але Вітер заспокоїв її:
— Не  бійся, дівчинко, я  в цей час
не  віятиму.
—  А  я спалю тебе,— сказало Сонце.
—  Не  бійся, дівчинко,— сказав Ві-
тер,— я  буду при тобі і  віятиму.
І правда: без  вітру мороз не  заморо-
зить, а коли вітер дме, сонце не спалить.
 БІЛОЧКИ І ЛИСИЦЯ
167
Бурятська казка
Дві білочки знайшли горіх і  заспере-
чалися між собою:
— Він мій,— сказала одна,— бо
я  його побачила.
—  Ні, мій,— крикнула друга,— бо
я  його підняла.
Почула цю суперечку лисичка.
—  Не сваріться,— сказала вона,— за-
раз я  вас помирю.
Стала між білочками, розгризла горіх
і  сказала:
—  Ця половинка буде тому, хто поба-
чив горіх, оця — тому, хто підняв, а зер-
ня  — мені за  те, що  я вас помирила.
Швидко кинула собі до  рота зерно,
віддала білочкам половинки-шкаралупи
і  втекла.
 ЯК ЗВІРІ БОРЩ ВАРИЛИ
168
Українська казка
Зібрались одного разу звірі, задумали
спільно борщ зварити. Каже заєць:
—  Треба в борщ кинути капусти. Ки-
нули в  казан капусти. А  ведмідь каже:
—  Треба в  борщ кинути меду.
 Кинули в казан меду. А дикий кабан
каже: 169
—  Треба вкинути в  борщ жолудів.
Кинули в  казан і  жолудів. А  коза
й  собі:
—  Треба кинути в  борщ сінця.
Кинули звірі в  борщ сінця. Зварили
борщ, стали їсти, а борщ — не борщ. Так
і  не пообідали.
 ПУЗИР, СОЛОМИНА І ЛАПОТЬ
170
Російська казка
Були собі Пузир, Соломина і Лапоть.
Пішли во­ни в  ліс дрова рубати. Дійшли
до  річки і  не знають, як перейти через
неї. Лапоть каже Пузиреві:
—  Пузире, давай на тобі перепливемо!
—  Ні, Лапоть! Нехай краще Соломи-
на ляже з  берега на  берег, ми по  ній пе-
рейдемо.
Соломина лягла з  берега на  берег.
Лапоть пішов по  Соломині, вона і  пере-
ломилася. Лапоть упав у  воду. А Пузир
реготав, реготав та й  луснув.

ПАННА ҐАВА
Українська казка
Одного разу лис упіймав гусочку.
Сів під дубом та й обідає. І лишень від-
вернувся на  мить, а  ґава, що  вже дав-
но підстерігала його, хап ту  гусочку та
на  дуба. 171
Зажурився лис. Глянув на  дерево
й  каже:
— Ґаво, панночко, віддай мені гусочку!
Ґава дуже здивувалась, бо ще  ніхто
не говорив так до неї. Відкрила дзьоба та
й  каже:
— Га?
Гусочка впала, і  лис закінчив свій
обід.

ЗНАЙ МІРУ
Польська казка
Селянин і  котляр проходили повз
город.
— Дивися,— каже котляр,— он  які
великі головки капусти.
—  Знайшов, чому дивуватися,— ози-
вається селянин.— Я  одного разу вирос-
тив таку велику капустину, як копиця.
 —  Все то  може бути,— відповів кот-
172 ляр.— Але от я зробив одного разу такий
великий котел, як хата.
Засміявся селянин:
—  Який ти хвалько! Говориш неправ-
ду і навіть не почервонієш! І в брехні знай
міру! Ну скажи, навіщо тобі потрібен був
той котел?
— Та я ж  у нім хотів зварити твою
капустину.
 173

НЕ СИЛОЮ, А РОЗУМОМ
Білоруська казка
Один чоловік пішов у  ліс по  дрова.
Нарубав дров, сів на пень відпочити. При-
ходить ведмідь:
—  Гей, чоловіче, давай-но будемо си-
лою мі­рятися!
 Подивився чоловік на ведмедя: дужий
174 волохань — куди там  із ним боротися!
Стисне в  лаписьках — і  дух вийде!
—  Е, що мені з тобою боротися! Давай-
но спершу подивимось, чи  є в  тебе сила.
—  А  як дивитися будемо?
Узяв чоловік сокиру, розчахнув пень
зверху, вбив у розколину клин та й каже:
—  Якщо роздереш цей пень лапою,
значить, маєш силу. Тоді я з тобою боро-
тимусь.
Ну, ведмідь, не  довго думаючи, тиць
лапу в  розколину. А  чоловік тим часом
трах обухом по  клину. Тут пень і  затис
ведмедячу лапу, немов обценьками.
Реве ведмідь, пританцьовує на  трьох
лапах, та ні розчепити пень, ні вирвати
з  нього лапи не  може.
—  Ну що, будеш боротися зі  мною?
—  Ні, не  буду!
— Отож-бо,— сказав чоловік.  — Не
лише силою мірятись можна, ведмедю,
а  й ро­зумом.
 Забив він клин знову в  пень, вед-
мідь вирвав лапу та навтьоки в хащі без 175
оглядки.
Відтоді він і  боїться зустрічатися
з  людьми.

ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ

Українська казка
Жили собi двоє мишенят — Круть та
Верть і півник Голосисте Горлечко. Мише-
нята було тільки й знають, що танцюють
та співають. А півник удосвіта встане, всіх
піснею збудить та й до роботи береться.
Ото якось підмітав у дворі та й знайшов
пшеничний колосок.
— Круть, Верть,— став гукати пів-
ник,— а гляньте-но, що я знайшов!
Прибігли мишенята та й кажуть:
— Коли б це його обмолотити...
— А хто молотитиме? — питається
півник.
 — Не я! — одказує одне мишеня.
176 — Не я! — каже й друге мишеня.
— Я обмолочу,— каже до них півник.
І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок
та й знов гукає:
 — Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть
гляньте, скільки зерна я намолотив! 177
Прибігли мишенята.
— Треба,— кажуть,— зерно до млина
однести та борошна намолотити.
— А хто понесе? — питає півник.
— Не я! — гукає Круть.
— Не я! — гукає Верть.
— Ну, то я однесу,— каже півник.
Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть —
у довгої лози граються.
Прийшов півник додому, знову кличе
мишенят!
— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошна
приніс.
Прибігли мишенята, пораділи:
— Ой, півничку! Вже тепер тісто треба
замісити та пиріжечків спекти.
— Хто ж міситиме? — питає півник.
А мишенята й знов своє:
— Не я! — пищить Круть.
— Не я! — пищить Верть.
 Подумав, подумав півник та й каже:
178 — Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова
та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло,
посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень
співають, танцюють.
Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав
їх півник, виклав на столі.
А мишенята вже й тут.
— Ох, і голодний я! — каже Круть.
— А я який голодний! — каже Верть.
Та й посідали до столу.
А півник і каже:
— Стривайте-но, стривайте! Ви мені
перше скажіть, хто знайшов колосок.
— Ти, — кажуть мишенята.
— А хто його обмолотив?
— Ти,— тихіше кажуть мишенята.
— А тісто хто місив? Піч витопив?
Пиріжків напік?
— Ти,— вже й зовсім нищечком ка-
жуть мишенята.
 — А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічо- 179
го. Стали вони тут вилазити з-за столу,
а півник їх не тримає. Хто ж отаких лі-
нюхів пиріжками пригощатиме?

ЯК ОДИН ПАН
ПОДОВЖУВАВ ДЕНЬ
Литовська казка
Один пан гуляв собі та й дивився, як
працюють робітники. Робітники працю-
ють багато, а  панові все здається, що  за-
мало, що  й день зако­роткий.
Раз пан і  каже:
— День короткий, мало працюєте.
Чи не знає котрийсь із вас, як можна бу-
ло б подовжити день?
Один робітник і  каже:
— Я  знаю, пане. Я  можу зробити
таку машину, яка може подовжити день.
 Тільки ту  машину треба самому панові
180 крутити.
Сподобалося це  панові.
— Добре,— каже,— крутитиму, аби
тільки день був довший.
Зробив робітник машину й  каже:
—  Тепер крутіть, пане. Як цілий день
машину крутитимете, то  день подовшає
вдвічі.
І взявся пан крутити. Крутить, кру-
тить, крутить, гаряче вже панові стало.
Важко крутити, але крутить машину і по-
довжує день. Так крутив, поки стемніло.
Повернувся робітник із  роботи та
й  каже:
—  Бачите, пане, день довший. Чи не
казав я?
—  Справді, день довгий,— каже пан,—
але чи не міг би хтось інший цю машину
крутити?
—  Міг би. Звісно, й інший міг би, але
день тоді не  буде довший.
 —  То  нехай собі день буде, як і  був,
а  я більше цієї машини не  крутитиму,— 181
сказав пан.

ЯК СОЛОВЕЙКО ЧОЛОВІКА
РОЗУМУ НАВЧИВ
Українська казка
Один чоловік піймав соловейка й хотів
його з’їсти. Але пташок каже до нього:
— Не наїсися ти мною, чоловіче! Пус-
ти мене, і я тебе вивчу трьох речей, котрі
тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився й обіцяв пусти-
ти, якщо добре скаже. І каже соловейко
першу річ:
— Ніколи того не їж, чого не слід.
Друга річ:
— Ніколи за тим не жалкуй, що вер-
нутися не може.
Третя:
— Речам неподобним не давай віри.
 Чоловік, почувши таке, пустив соло-
182 вейка. А той хотів дізнатися, чи навчив-
ся чоловік його ради. Полетів і каже до
нього:
— О, зле зробив, що мене пустив! Якби
ти знав, який я скарб у собі маю, ніко-
ли не пустив би мене! Бо в мені є дорога
й  велика перлина; щойно б ти її дістав,
зараз багачем би став.
Чувши те, чоловік дуже зажурився,
підскочив угору до соловейка і просив,
щоб вернувся до нього. Каже соловей:
— Тепер я пізнав, що ти дурний
чоловік. Усе, чого тебе вчив, ти перестав
слухати. І жалуєш того, що не вертається.
І неподібній речі ти повірив! Дивись, який
я малий! Де ж у мені може така велика
перлина поміститися?!
Та й полетів собі.
 КВАПЛИВА ЖАБА
183
Іспанська казка
Якось жабі заманулося видертися дра-
биною нагору. Лізла вона, лізла аж сім
років.
Коли лишився останній східець, жаба
підскочила і гепнулася додолу. Обтруси-
лася ропуха і каже:
— Хай йому грець, а все через поспіх!
Тому коли хтось тягне з якоюсь ро-
ботою дуже довго, а зрештою виходить
погано, про нього люди кажуть:
— Як ота дурна жаба після сімох ро-
ків поспіху.

ЯК СОРОКОНІЖКУ
ДО ЛІКАРЯ ПОСИЛАЛИ
Японська казка
Давно-давно це було. Якось надвечір
тривала у цикад велика забава. Раптом
одна з них жалібно заверещала:
 — Ой, боляче! Ой, не можу! Ой, голо-
184 ву ломить!
Зчинився переполох. Вирішили цика-
ди мерщій послати по лікаря. І заспере-
чалися між собою.
—  Пошлемо оту, ні, краще оцю…
А найстаріша і наймудріша цикада
порадила:
— Треба нам сороконіжку послати,
у  неї ніг багато-багато, вона найшвидше
добіжить.
Попрохали цикади сороконіжку збіга-
ти по лікаря, а самі стрекочуть біля хво-
рої: «Потерпи трішки, потерпи!»
Стогне хвора, а лікаря нема та й нема.
«Де ж наша сороконіжка? Чого вона й досі
лікаря не привела?» — тривожаться ци-
кади. Пішли вони глянути, чи не повер-
нулася сороконіжка до себе додому. Ба-
чать: сидить сороконіжка, обливаючись
потом, на порозі своєї хатинки, а перед
нею — купа солом’яних сандаль. Питають
її цикади:
 — Чого ж лікар так довго не йде?
А сороконіжка їм: 185
— Хіба не бачите, я поспішаю щоси-
ли. Оце вже двадцять першу ногу взуваю.
Взую сандалі на всі ноги й відразу ж по-
біжу по лікаря.
Аж тепер здогадалися цикади, що со-
роконіжка ще тільки взувається в дорогу.
Добре, що хвора тим часом і без лікаря
одужала.
Недарма кажуть: «Першим добіжить
не той, хто найшвидше бігає, а той, хто
найскоріше у дорогу збереться».

ПОКАРАНИЙ РАВЛИК
Африканська казка
У давні часи царем звірів був слон.
От одного разу скликав він усіх своїх
підданих. А равлик, якого там не було
з  самого початку, прийшов із великим
запізненням.
 Розлютився цар звірів.
186 — Як ти смів спізнитися? — питає.—
Де ти був?
— Та тут, царю, таке діло,— мнеться
равлик,— вийшов я з дому завчасно. Але
дорога довга, а в мене лише одна нога.
От я і спізнився. До того ж я злякався
холоду й дощу. Тож і вернувся додому,
взяв на плечі свою хатину і поніс із со-
бою. Та гілки, якими вона вкрита, весь
час падали мені на очі, я погано бачив
дорогу і йшов дуже повільно.
Слон уважно вислухав равликову
розповідь про всі ті поневіряння, а тоді
весело розреготався. А нареготавшись,
сказав:
— Гарна твоя мова, равлику. Відсьо-
годні ти матимеш очі на рухливих ріж-
ках. І зможеш більше не боятися, що їх
повиколюють гілки. А як покарання за
сьогоднішнє спізнення завжди носитимеш
свою хатку на спині.
 І з того дня равлик має очі на рухли-
вих ріжках і живе в хатці, яку завжди 187
носить на спині.

ЛИСИЧКА ТА ГОРОБЕЦЬ
Словацька казка
Лисичка — то хитра штука. Іде вона
раз біля куща, аж бачить — сидить Го-
робець на гілці. Вона стала під кущем та
й  каже:
— Друже милий, коли вітер дме тобі
з лівого боку, то під яке крило ти голову
ховаєш?
Він їй одказує:
— Коли вітер дме мені з лівого боку,
я ховаю голову під праве крило.
Лисичка прикинулася, що не розуміє.
— Щось я малувато з того второпала.
Ану ж покажи мені, як ти це робиш.
Горобець сховав голівку під крило,
а лисиця хап його — та й з’їла.
 БЕЗГЛУЗДІ
188
ПОРАДИ
Італійська казка

Якось один селянин разом із сином

вирушив до міста. Чоловік сів на віслюка,
а хлопчик покрокував поруч. Мандрівни-
ки не встигли дістатися сусідньої вулиці,
як почули осудливі вигуки:
— Який жорстокий батько!
— Хіба не соромно? Сам верхи їде,
а дитина пішки йде!
Селянин знітився, почервонів і вину-
вато звернувся до малюка:
— Синку, не хочу, щоб мене засуджу-
вали. Залазь на хвостатого!
Менше ніж за годину мандрівники
зустріли кількох перехожих.
— Оце так! Дорослий хлопець, наче
пан, розсівся на віслюкові, а батько ноги
збиває! — обурилась жінка.
— Ех, ледацюго! — підтримали її.
 Чоловік почухав потилицю:
— Синку, рушаймо пішки. Може, тоді 189
ніхто до нас не чіплятиметься…
Так і вчинили. Невдовзі подорожні
дісталися поля. Сіячі, які саме обідали,
привітали їх дружним реготом:
— Мабуть, вам забракло розуму! Це ж
треба: мати віслюка, а ходити пішки!
— Що ж робити, дитино? — в розпачі
вигукнув батько.— Знову нас засудили.
А  що як удвох сісти на хвостатого?
Селянин та його син залізли на віслю-
ка. Незабаром вони виїхали на торговий
шлях. Перехожі повсякчас звертали на
них увагу.
— Які безжальні господарі! Невже не
шкода тварини? — обурювались люди.
Засмучений чоловік зітхнув:
— Якщо люди так переймаються че-
рез віслюка, доведеться його нести.
Селянин узяв дві палиці, просунув
під черевом віслюка й почав зв’язувати
 мотузкою. Тим часом довкола зібрався
190 натовп із допитливих перехожих:
— Що майструєте?
— Ноші для тварини.
— Ха-ха-ха,— почулося звідусіль.—
Що за вигадки?! Розумні люди самі на
віслюках їздять!
Невдовзі натовп розійшовся. А батько,
пригорнувши сина, гірко всміхнувся:
— Ех, дитино, нас сьогодні добре про-
вчили. Даремно намагалися догодити
всім, тому і стали посміховиськом.

П Р ИС Л І В’Я

Говори мало, слухай багато,

а думай — ще більше.
З розумом жити — радіти,
а без розуму — мучитись.
 Л І Т Е РАТ У РН І
191
КАЗКИ

Брати Грімм

ДІД ТА ОНУК
Був собі дід, такий старий, що  вже
й  недобачав, і  недочував, і  ледь на  но-
гах стояв. А  руки в  нього так трусили-
ся, що він насилу тримав ложку, як сідав
до столу їсти. Бувало, що й на стіл трохи
юшки розхлю­пає, і по бороді потече. Дуже
це муляло очі синові та невістці, і нарешті
вони почали садовити діда не  до столу,
а  в закутку біля печі, і  їжу йому давали
в гли­няній мисочці, та ще й ніколи повну
не насипали. Дід сумно дивився з закут-
ка на  стіл, біля якого вони їли, і  в очах
у  нього стояли сльози.
Одного разу дід не  втримав мисоч­ки
тремтячими руками, вона впала додолу
 й  розбилася. Невістка вилая­ла його, але
192 він нічого не сказав, ли­ше тяжко зітхнув.
Тоді син з невіст­кою поїхали на ярмарок
і  купили за  безцінь дерев’яну мисочку.
Відтепер старий їв з  неї.
Якось сидять вони всі в  хаті, а  чоти-
рирічний онук складає долі якісь дощечки
докупи.
—  Що це ти робиш? — спитав батько.
—  Коритце,— відповів хлопчик.— Ви
з мамою будете їсти з нього, як я виросту.
Чоловік із жінкою глянули одне на од-
ного, заплакали й відразу ж забрали діда
до  столу.
Відтоді старий їв разом з усіма, і син
з невісткою нічого не казали йому, навіть
коли він трохи й  розхлюпу­вав юшку.
 Брати Грімм

ГОРЩИК КАШІ 193

Жила собі дівчинка. Пішла вона в ліс

по ягоди і зустріла там стареньку бабусю.
—  Добрий день, дівчинко! — сказала
бабуся.— Дай мені ягід, будь ласка.
—  На, бабусю,— сказала дівчинка.
Поїла бабуся ягід та й  каже:
— Ти мені ягід дала, а  я тобі теж
щось подарую. Ось тобі горщик.
 Варто тобі тіль­ки сказати: «Раз, два,
194 три, горщику, вари!» — і він по­чне варити
смачну, солодку кашу. А  скажеш: «Раз,
два, три, більше не  вари!» — і  він пере-
стане варити.
—  Спасибі, бабусю,— сказала дівчин-
ка, взяла горщик і пішла додому, до мами.
Зраділа мати цьому горщику. Та й як
не  радіти! Без  праці й  клопоту завжди
на  обід смачна солодка каша готова.
Одного разу пішла дівчинка на вули-
цю гратися з  подружками, а  мати по-
ставила горщик на  стіл і  каже:
—  Раз, два, три, горщику, вари!
Він і почав варити. Багато каші нава-
рив. Мати пообідала. А горщик все варить
та ва­рить кашу. Як його зупинити? Мати
забула чарівні слова.
Добре, що дівчинка недалеко від дому
була. Побачила вона, що на вулиці каша,
і  швидко побігла додому.
 Відчинила двері й  крикнула:
—  Раз, два, три, більше не  вари! 195
І  гор­щик перестав варити кашу.

Г. К. Андерсен

ПРИНЦЕСА НА ГОРОШИНІ
Жив собі один принц, і  заманулось
йому одружитися з принцесою, тільки зі
справжньою.
Молодий принц об’їздив увесь світ,
щоб знайти собі наречену, але так і  не
знайшов.
Принцес було багато, та він ніяк не міг
дізнатися, справжні вони чи  ні. Усім їм
чогось та бракувало.
І ось принц повернувся додому за-
смучений — дуже ж бо йому хотілося
знайти справжню принцесу.
Якось увечері непогодило: гримів
грім, спалахувала блискавка, а  дощ лив
як із  відра.
196

Раптом хтось постукав у  міські во-

рота, і  старий король пішов відчиняти.
За  ворітьми стояла принцеса.
Ой лишенько, на  кого ж вона була
схожа! Струмені дощової води стікали їй
по  волоссю та сукні на  черевички й  ви-
тікали з-під низеньких підборів. І  вона
ще  запевняла, що  вона справжнісінька
принцеса!
«Ну, це  ми перевіримо»,— подума-
ла стара королева, але нічого не  сказала
й  пішла в  покої.
Там  вона скинула з  ліжка ковдру
і  простирадла й  на голі дошки поклала
горошину, потім покрила цю горошину
дванадцятьма матрацами, а  зверху на- 197
кидала ще  дванадцять перин із  гагачого
пуху.
 У ліжко поклали принцесу, й там вона
198 пролежала всю ніч.
Уранці принцесу запитали, як їй від-
почивалося.
—  Ох, дуже погано! — сказала прин-
цеса.— Я  майже всю ніч не  заплющила
очей. І що це попало мені в ліжко? Я ле-
жала на чомусь твердому, і тепер моє тіло
усе в  синцях, це  ж просто жахливо!
Тут усі зрозуміли, що перед ними —
справжня принцеса, адже вона лежала
на дванадцяти матрацах і дванадцяти пе-
ринах, а  все одно відчула горошину. Та-
кою чутливою могла бути тільки справж­
ня принцеса.
І принц одружився з  нею. Він-бо
не  сумнівався, що  знайшов справжню
принцесу. А  горошина потрапила до  му-
зею, де й лежить досі, якщо тільки її ніхто
не  вкрав.
 Г. К. Андерсен

ОЛОВ’ЯНИЙ СОЛДАТИК 199

Жили колись на світі двадцять п’ять

олов’яних солдатиків. Вони були синами
однієї матері — старої олов’яної ложки.
Ось тільки один солдатик був не такий, як
усі,— без ноги. Його виливали останнім,
і олова забракло. Саме з оцим солдатиком
і трапилася незвичайна історія.
Коробку із солдатиками привезли
в  старовинний дім, що стояв у глибині
саду, і поставили на стіл. На ньому було
багато різних іграшок.
Але найкрасивішим був картонний
замок. Крізь його віконця можна було по-
бачити навіть кімнатки. По дзеркальному
озеру, що перед замком, плавали воскові
лебеді.
Господинею замку була прегарна тан-
цівниця у спідничці з тонкого батисту
і з великою брошкою на грудях. Красуня
стояла на одній ніжці, піднісши вгору
 обидві руки. Олов’яний солдатик був та-
200 кий зачарований танцівницею, що цілі
дні не зводив із неї очей.
Пізно ввечері, коли в будинку зага-
сили свічки й усе стихло, іграшки вла-
штували бал. Усі веселились, і тільки
олов’яний солдатик і танцівниця не ру-
халися з місця.

От годинник вибив дванадцяту. І тут

зненацька відчинилася табакерка, яка
стояла на каміні. З неї вискочив малий
злий троль.
201
 — Агов, олов’яний вояче! — гукнув
202 троль.— Це моя красуня! Не задивляйся
на неї!
Але солдатик удав, ніби не чує його.
— Он ти як! — розгнівався троль.—
Добре, ти мене ще згадаєш!
Уранці діти поставили солдатика на
підвіконня. Аж раптом вікно відчини-
лось, і солдатик полетів униз. Мить —
і  він уже лежав на землі. Звичайно ж,
цю капость утнув троль!
У цей час вулицею пробігали двоє
хлопчаків.
— Дивись, олов’яний солдатик! —
сказав один.— Нехай рушає в плавання!
Хлопчаки зробили човник із газети,
посадили в нього солдатика й пустили
у  воду.
Коли човник заплив під місток, із
води раптом виринула велика риба й про-
ковтнула бідолашного солдатика.
Він довго не міг зрозуміти, що ста-
лося. І раптом немов блискавка сяйну-
ла в  темряві. Потім стало зовсім видно,
і хтось закричав: 203
— Оце так! Олов’яний солдатик!
А річ була ось у чому: рибу спіймали,
відвезли на ринок, а потім вона потрапи-
ла на кухню.
Куховарка розпорола їй черево ве-
ликим блискучим ножем і побачила
олов’яного солдатика. Вона взяла його
двома пальцями й віднесла до кімнати.
Усі позбігалися дивитися на малень-
кого мандрівника.
Солдатика знову поставили на стіл
біля іграшкової гармати. Він озирнув-
ся і  зрадів: на порозі замку, як рані-
ше, стояла танцівниця. Вона ніжно ди-
вилася на сміливого вояка. Зненацька
на столі з’явився троль. Він підкрав-
ся до солдатика й штовхнув його в ка-
мін. Безжальне полум’я вмить охопило
олов’яного солдатика. Він плавився, але
тримався прямо, як належить справж-
ньому воякові.
 Тієї самої хвилини вікно кімнати від-
204 чинилося. Вітер підхопив танцівницю,
і  вона, наче метелик, пурхнула в камін
просто до свого любого. Полум’я огорнуло
її, вона спалахнула — і вмить згоріла. Тут
і олов’яний солдатик зовсім розплавився.
Ранком служниця знайшла в каміні
грудочку олова, схожу на серце, і почор-
нілу брошку.
 ЗМІСТ
205
Привіт, друзі! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Поради читачеві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Я ЧИТАЮ ЗАЛЮБКИ
І. Блажкевич. Письменна Зіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Грицько Бойко. Де букварик? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
І. Січовик. Весела абетка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Н. Кир’ян. Миколка-першокласник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Грицько Бойко. Учителька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
Яка стежка найкраща? (із журналу «Барвінок») . . . . . . . 10
В. Верховень. Так чи ні? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
В. Кириленко. Художники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
В. Сухомлинський. А хто ж вам казку розповідає, бабусю? . . 14
В. Верховень. Доброго ранку! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
В. Марсюк. Весела дівчинка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
В. Шаройко. Помічниці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
За Б. Вовком. Лінива Оленка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Г. Шаєрова. Гарний син . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
Найчарівніше слово (із журналу «Барвінок») . . . . . . . . . 19
В. Бірюков. Добрі слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
М. Коцюбинський. Десять робітників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Г. Усач. Що найсмачніше? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Н. Завальська. Рукавичка (Казка) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
В. Забава. Дбайлива білочка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
Про білочку (із журналу «Барвінок») . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
Т. Коломієць. Я ходив сьогодні в ліс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
І. Січовик. Кошенята і вата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
Грицько Бойко. Де Іванко? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Т. Коломієць. Олівці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Л. Куліш-Зіньків. Робот . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
В. Осєєва. Ґудзик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Л. Куліш-Зіньків. Смачна лічба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
 В. Сухомлинський. Петрик, собака й кошеня . . . . . . . . . . . . 31
А. Григорук. Кому що? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
206
ВІКОНЦЕ В ПРИРОДУ
Чарівна осінь
М. Чепурна. Ходить осінь гаєм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
О. Сенатович. Листопад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
М. Сладков. Осіння ялинка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Л. Шиян. Лечу на павутинці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Зимонька-снігуронька
Л. Забашта. Зимонька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Л. Куліш-Зіньків. Уранці біля хати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Сніговий звіринець (із журналу «Барвінок») . . . . . . . . . . 39
Грицько Бойко. З неба падають сніжинки . . . . . . . . . . . . . . . 40
Весна-красна
К. Перелісна. Весна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Л. Глібов. Веснянка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
В. Сухомлинський. Райдуга в бурульці . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
К. Перелісна. Верба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Літо-літечко
І. Січовик. Літо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
В. Сухомлинський. Два метелики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
А. Костецький. Де літо живе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
В. Чухліб. Квіти влітку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
В. Діденко. Теплий дощ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Леся Українка. Світлячки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Про тварин
М. Рильський. Віє вітер з-за воріт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
За Л. Толстим. Купання ведмежат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
В. Сухомлинський. Як здивувався Мурко . . . . . . . . . . . . . . . 51
П. Воронько. Їжачок-хитрячок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
За Л. Толстим. На сторожі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Л. Куліш-Зіньків. Дятлова турбота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
За К. Ушинським. Орел і кішка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
А. Камінчук. У рудої білочки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Грицько Бойко. Скоромовка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
О. Буцень. Горобчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 207
О. Плавенчук. Цуцик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
І. Блажкевич. Ластівочка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Є. Шим. Лисиця і сорока . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
За В. Чапліною. Їжак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Заєць . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
К. Перелісна. Равлик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
М. Сладков. Загадковий звір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63

ВЕСЕЛІ ХВИЛИНКИ
П. Воронько. Не такий апельсин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
І. Січовик. Язичок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
В. Голявкін. Базіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
Грицько Бойко. Чому зупинився годинник . . . . . . . . . . . . . . 69
І. Січовик. Котячі дражнилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
О. Буцень. І так буває… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
О. Гончар. Букет . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Грицько Бойко. Милочка-крутилочка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
В. Голявкін. Як я допомагав мамі мити підлогу . . . . . . . . . . 74
Грицько Бойко. Щоб не запізнитись . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
П. Воронько. Кошеня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
Робін-Бобін-Ненажера (з англійської) . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Мишка (із шотландської) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Жабенятко (із чеської) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Горщики (із чеської) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Спи, хазяйко (із латиської) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Три гусаки (із німецької) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
Малина та риби (з англійської) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
Купіте кріп (із французької) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Качата (із французької) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
І. Сенченко. Вимок, викис, виліз, висох… . . . . . . . . . . . . . . . 83
М. Пономаренко. Коза і вівця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
О. Головко. Примовки-скоромовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
 За В. Драгунським. Зачарована літера . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
Л. Куліш-Зіньків. Посварився кіт з кротом . . . . . . . . . . . . . . 88
208 П. Воронько. Друзяки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
Т. Волгіна. Славкові вареники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Н. Стефурак. Домовик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
О. Сенатович. Ми розбили склянку з чаєм . . . . . . . . . . . . . . 91
С. Васильченко. Неслухняний глечик . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
О. Виженко. Сміховина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
М. Бірюков. Упертий коток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Л. Компанієць. Лежить Васько на припічку . . . . . . . . . . . . . 96

ЦІКАВІ ОПОВІДКИ
За Б. Грінченком. Кішка рятує папугу . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
А. Бортняк. Подружилися . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Т. Коломієць. Чоловічки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
О. Буцень. Ожеледь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
В. Приходько. Жадібна синичка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
Грицько Бойко. Ворона-каркарона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
За В. Сухомлинським. Чому і як трапилось так? . . . . . . . . . 106
За С. Цушком. На подвір’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
За В. Сухомлинським. Лялька під дощем . . . . . . . . . . . . . . . 107
А. Костецький. Найкраща іграшка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
За В. Осєєвою. Що легше? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Грицько Бойко. Я і ти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
В. Сухомлинський. Народився братик . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
В. Дарда. Юля-чистюля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
О. Буцень. Хто дужче любить? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
За В. Сухомлинським. Ялинка для горобчиків . . . . . . . . . . . 116
О. Єфімов. Працьовита ніч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
М. Трублаїні. Пустуни рятують боцмана . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Л. Голота. Хто в хатці живе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
М. Щербак. Де два сваряться, третій користає . . . . . . . . . . . 121
За Є. Бандуренко. Хліб чи халва? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
В. Сухомлинський. Пихата жаба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
В. Ладижець. Розумний баранець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
В. Сухомлинський. Мильна бульбашка . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
І. Січовик. Добре бути добрим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
А. Костецький. Сміливе кошеня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
І. Соколов-Микитов. Їжак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
В. Забава. Їжачок-лісовичок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
М. Пришвін. Білоччина пам’ять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133
В. Сухомлинський. Як дізнаються муравлики,
що буде дощ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
М. Стельмах. Бурундукова сім’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

ЧАРІВНЕ СЛОВО
Лічилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
Скоромовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
Дражнилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
Мирилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
Жартівливі в і рш ики та п іс е н ьки . . . . . . . . . . . . . . 150
Загадки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

КАЗКОВИЙ ВОДОГРАЙ
Народні казки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
Літературні казки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191
 1

ÌåáæçãâÙçûø
ÌåáæçãâÙçûø âûæçÝçó
вірші й оповідання відомих дитячих
письменників
казки різних народів світу
літературні казки

ÏÝçÙĂâã îÙ ßÙîûßèÜÙê 

ÌåáæçãâÙçûø ìãäãâãàá
навчитися читати швидко й виразно
краще усвідомлювати прочитане
розвинути увагу, пам’ять, творчу уяву
урізноманітніти дозвілля

Для використання
протягом усього року