Professional Documents
Culture Documents
Демчук Кароліна.
Демчук Кароліна.
Хід заняття
Ритуал привітання
Вихователь. - Добрий день, малята. Готові до пригод?
Психогімнастика «Краплинки» Вихователь показує кульку «Краплинку»
- До нас завітала в гості Краплинка. Як ви думаєте, звідки вона прилетіла? (з
хмаринки)
Краплинка. - Привіт, малята!
Діти. - Привіт, Краплинко!
Вихователь. - А тепер уявіть, що ви також краплинки і літаєте в небі на хмаринці.
Хмара нас струсила на землю. Ми капаємо: кап-кап-кап, стрибаємо з листочка на
квіточку, з квіточки на землю: кап-кап-кап.
Діти виконують рухи відповідно до тексту.
Вихователь. - Ой, скільки багато краплинок - ціле озерце. А тепер ви не
краплинки, а маленькі діточки. Давайте сядемо зручненько, бо до нас ще одна
гостя прийшла.
До дітей в гості приходить лялька Катя після обіду (брудна)
Вихователь. - Діти, вам подобається лялька-бруднуля? (Не подобається). Чому?
(Бо вона брудна і неохайна)
Вихователь. - Вона збирається спати, але трапилася біда - зникла з її ліжечка
чиста біленька постіль. Як ви думаєте, чому постіль зникла? (Бо не хоче, щоб на
неї лягала брудна лялька)
- А я знаю секрет, що потрібно зробити, щоб постіль повернулася в ліжечко. Як
ви думаєте, що потрібно зробити ляльці? (Потрібно її покупати)
- Яких дітей любить подушечка та простирадло? (чистеньких)
- Так, адже подушечка, простирадло люблять лише чистеньких дітей.
- У чому купають діток? (Діток купають у ванночці)
- А що наливають у ванночку? (водичку)
- У нас є дві ванночки. Якого вони кольору? (голубого і червоного)
- Яка вода у червоній ванночці? (холодна)
- Яка вода у голубій ванночці? (тепла)
2
Вихователь пропонує дітям попробувати воду на дотик пальчиком. Вихователь. -
Діти, як ви думаєте, в якій водичці потрібно купати ляльку Катю? (Ляльку Катю
потрібно купати у теплій водичці)
- У якій ванночці тепла вода? (в голубій) Правильно, вода для купання потрібна
тепла, чиста.
- А що потрібно для купання? Як ви думаєте? (мило, губка, шампунь) Діти з
вихователькою купають ляльку, супроводжуючи рухи словами: Миєм очки, миєм
щічки,
Миєм носик невеличкий.
Хлюп, хлюп, водичко –
Буде в лялі чисте личко.
Умиватися - це діло.
Допоможе в цьому - мило.
Подавайте сюди мило,
Щоб я ручки помилила
Вихователь. - Чим я намилюю ручки? (милом)
- Яке мило? (Мило біле, пахуче) Намилюємо ручки, робимо пінні рукавички.
Намилюємо спинку і животик, а ще ніжки.
Вихователь намилює, а діти спостерігають.
- А чим будемо мити голівку? (Голівку будемо мити шампунем) Бачите, як
піниться шампунь.
- Яка тепер стала вода у ванночці? (Вода мильна, брудна) А тепер потрібно змити
мило і шампунь. Чим будемо змивати мило і шампунь з ляльки Каті? (водою)
Вихователь змиває ляльку теплою водою з глечика.
Хлюп, хлюп водиченько,
Хлюп, хлюп на личенько.
І на ручки і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп!
Вихователь. - Ось і змили з ляльки мило. Яка тепер стала вода? (Вода брудна) А
яка лялька стала? (чиста, мокра)
3
- Що потрібно зробити, щоб лялька стала сухою? (Ляльку потрібно витерти
рушником)
- Що я роблю? (витираю)
- Який рушник? (Рушник мокрий)
Вихователь спонукає дітей до відповідей фразами та повними реченнями.
Перепитує по 2-3 дітей.
Поки лялька висихає, діти граються.
Сценарій
Починається свято.
Ведуча:
В ліс зима чудове свято принесла.
Зелена ялинка до звіряток прийшла.
Її нарядили, іграшки повісили,
З цією ялинкою нам дуже весело.
4
Давайте, звірята, розглянемо іграшки:
На гілках вони – до самої верхівки.
Хоровод заведемо, біля ялинки підемо.
Хоровод: Діти беруться за руки і водять хоровод під ялинкою, в цей час грає
пісня «Біля нашої ялинки» (музика і слова М. А. Савельєвої).
Ведуча:
Ялинка наша і пухнаста, і струнка,
Тільки вогниками не горить вона.
Щоб наша ялинка почала світити,
Потрібно її дуже сильно попросити.
А допоможе нам у цьому Снігурка,
Дідуся Мороза моторна донька.
Її ми, звірята, дружно покличемо,
Лампочки іскристі на ялинці запалимо!
Снігуронька:
У мене під Новий Рік
Багато святкових турбот,
Потрібно нарядити ялинку
Всіх звіряток запросити.
Ой, дивлюся, мої друзі вже прикрасили ялинку! На неї повісили різні іграшки:
Ведмедик – кульки, Білочка – ліхтарики, а лисиця – хлопавки. Молодці, звірятка.
Залишилося тільки засвітити її вогнями! Попросимо її всі разом!
5
Снігуронька і діти разом:
Ялинка – красуня, пограй з нами,
Ошатна ялинка, засвітись вогнями!
Скажемо дружно: раз, два, три,
Наша ялиночка, гори!
У музичному залі дитячого садка ялинку краще ставити по центру, щоб навколо
неї можна було водити хоровод.
Мишко:
Вийшло, вийшло, наша ялинка засвітилася!
Навколо ялинки підемо, ми їй пісеньку заспіваємо!
Діти водять хоровод навколо ялинки. Звучить пісня «Ялинка в лісочку». Діти
виконують рухи з пісні.
Снігуронька:
Хто тут був?
Біля ялинки танцював і рукавчику втратив?
Зайчик:
6
Снігуронька:
Зайчику-зайчику, попригайчику,
Рукавичку на -тримай, більше не втрачай!
Давайте, звірятка, ми підемо в танець,
Про нашого зайчика ми пісню заспіваємо.
Снігуронька:
Ой, яка ж зима в лісі морозна. Поки ви, зайчики, так хвацько витанцьовували,
ваші друзі, звірята, всі позамерзали. Треба нам зігрітися, поки чекаємо Діда
Мороза!
Зайка:
Так давайте навчу вас
Бігати і гратися.
Давайте-но ми разом
будемо веселитися!
Діти всі разом танцюють під пісню «На галявині танцювали зайчики».
Снігуронька знову підходить до ялинки, а там – ще одна рукавичка.
Снігуронька:
О, а це чия рукавичка?
Хто ж тут ще ходив,
Загубив Рукавичку?
Виходить Ведмедик:
7
Коли я ялинку наряджав,
Рукавицю свою втратив.
Снігуронька:
Мишко, рукавичку на - тримай,
Більше не втрачай!
Ой, рукавичку як надів,
Відразу Ведмедик захропів.
Адже сьогодні Новий рік
Він перший раз зустрічати йде.
Хіба можна, Мишко спати?
Сьогодні всі повинні грати!
Снігуронька:
Подивіться, друзі, ось ще одна рукавичка лежить під ялинкою. Чия вона? Хто ж із
звірят ще ялинку наряджав, біля ялинки танцював, рукавичку загубив?
Білочка:
А я шишечки знайшла,
Їх на ялинку принесла.
У гості свято до нас йде,
Скоро зустрінемо Новий рік!
Я біля ялинки танцювала і рукавичку загубила!
Снігуронька:
Чи цю ти, білочка,
8
Рукавичку загубила?
Рукавичку на - тримай,
Більше не втрачай.
Білочка:
Я – білка – стрибуха,
Весела пустунка,
Нашу ялинку прикрашала,
Іній хвостиком змітала.
А тепер хочу грати,
Пісні співати і танцювати!
Снігуронька:
І ще одна рукавичка! Хто ж ялинку наряджав, рукавичку загубив?
Лисичка:
Я — Лисичка в руденькій шубці,
Хвіст пухнастий, золотий,
Нашу ялинку прикрашала
В дощик чудовий, блакитний.
Я під ялинкою танцювала і рукавичку загубила.
Снігуронька:
Чи цю, лисичко,
Рукавичку загубила?
Рукавичку на - тримай,
9
Більше не втрачай.
Снігуронька:
Молодці, звірята! Як же добре у вас виходить співати і танцювати!
Ви вже готові Дідуся зустрічати?
Дід Мороз:
Здрастуйте, звірята! Ви потрудилися на славу. Ялинка у вас он яка, пухнаста,
чепурна! А іграшок на ній скільки!
10
Діти, Дід Мороз і Снігуронька водять хоровод під пісню «Біля ялинки гуляли
малюки – олівці».
Далі Дід Мороз проводить з дітьми конкурси, загадує їм загадки. Діти
розповідають йому віршики.
Снігуронька:
Звірі ялинку наряджали,
І під ялинкою грали.
Зустрів так лісовий народ
Світле свято – Новий рік.
Добрий Дідусь Мороз,
Ну а як подарунки?
Їх звірята заслужили,
Адже тебе повеселили!
Дід Мороз:
Про звірят я не забув,
Їм подарунки приготував
У червоний свій великий мішок.
Подивися, який він глибокий!
Діти допомагають Діду Морозу принести мішок з подарунками, він їх роздає. Дід
Мороз прощається з дітьми.
Наприклад:
Нехай ця ялинка
У святковий час
Кожній голочкою
Радує нас,
Радує нас.
Ялинка любить
Веселих дітей.
Ми запрошуємо
На свято гостей.
Нехай ця ялинка
У святковий час
Кожній голочкою
Радує нас,
Радує нас.
Ялинка гілкою
Зеленій махне,
І, наче казка,
Прийде Новий рік!
Нехай ця ялинка
У святковий час
12
Кожній голочкою
Радує нас, радует нас.
Ти свої ліхтарики
Всі запали, запали всі
Яскраво нам на святі
Посвіти, посвіти!
А Снігуронька на ялинку
Принесла смішинки.
І танцюють з нею польку
Білі сніжинки.
Добре друзям кружляти
З піснею на горбочку,
А потім йти вчитися
Тільки на п'ятірки.
Танцюють білки, скачуть зайці,
Дуже радий лісовий народ
Зустріти піснею, зустріти танцем
Новий рік!
16
Ялинка голочки стала розправляти —
Дуже хоче ялинка з нами танцювати!
Автор:
Схотілося лисичці медом поласувати. То все вона саме м’ясце їсть, а
солоденького то й ні. Пішла вона на пасіку та так любесенько перед вуликом сіла
та лапу туди й засунула, щоб медку достати. А бджоли як вилетять з вулика, як
кинуться на лисичку! Як вона вдаре тоді з пасіки! Тікає, тільки носом крутить та
на бджіл кричить:
Лисиця:
Ой, божечку мій! Який же той мед солодкий, а які ж то бджоли гіркі!
Автор:
Прибігла додому. (дивиться у дзеркало) Уся морда розпухла. Думала – думала, а
меду ж таки хочеться. Вирішила піти вона до ведмедя і попроситися жити у нього.
Прийшла до ведмедя.
17
Лисиця:
Ведмедику – братику! Що я тобі казатиму.
Автор:
Ведмідь бурчить. А лисичка.
Лисиця:
Давай у двох жити: я тобі за господиню буду.
Ведмідь:
Добре.
Автор:
Почали вони жити у двох, ведмідь піде на здобутки, принесе м’ясо – є і йому й
лисичці. Та тій усе меду хочеться. Та й просить лисичка ведмедя принести їй
меду. Пішов ведмідь на пасіку та приніс аж два глечика меду:
Ведмідь:
Оце один виїмо, а другий на зиму заховаємо.
Автор:
З’їли вони мед з одного глечика, а другий заховали на горище.
Ведмідь терпить, а лисичці хочеться меду скуштувати. Думала вона, як же медом
з другого глечика поласувати. От вона сидить та стук – стук хвостом об стіну.
Ведмідь:
Хто то стукає?
Лисиця:
18
Та то стукають, мене в куми просять.
Ведмідь:
Ну, то і йди, а я засну.
Автор:
Пішла вона на горище. Наїлася з глечика меду та й повернулася додому.
Ведмідь:
Як же твого хрещеника звуть:
Лисиця:
Та початок
Ведмідь:
Яке чудне ім’я!
Лисиця:
От, яке піп дав! Чого там чудне.
Ведмідь:
Ну, гаразд.
Автор:
Другого дня знову лисичка хвостом об стіну.
Ведмідь:
Що то стукає?
Лисиця:
19
Та то мене в куми кличуть.
Ведмідь:
Ну, то й піди, а я засну.
Автор:
Пішла вона знов до того глечика поїла меду. Вертається додому а ведмідь знову
запитує.
Ведмідь:
Як же твого похресника звуть?
Лисиця:
Та серединка!
Ведмідь:
Які ж в твоїх похресників імена чудні!
Лисиця:
Що ти вигадуєш старий? Де ж таки чудне, коли є Свята Середа.
Автор:
Третього дня знову лисичка об стіну хвостом.
Ведмідь:
Що то воно стукає та й стукає!
Лисиця:
Та то мене в куми кличуть.
20
Ведмідь:
Оце як тебе, стара, часто в куми кличуть!
Лисиця:
Бо мене люди люблять!
Ведмідь:
Ну то йди!
Автор:
Пішла лисичка, увесь мед виїла, ще й глечик перекинула та й вилизала. Прийшла
додому, а ведмідь питає:
Ведмідь:
Ну як же твого похресника звуть?
Лисиця:
Та як же там? Перекинь та вилижи!
Ведмідь:
Оце ще! Такого імені ще й на світі не було.
Лисиця:
Та що ти там вигадуєш? Хіба ти піп, що знаєш?
Автор:
Ведмідь погодився з лисицею. А через деякий час вирішив ведмідь медом
поласувати. Поліз на горище і побачив пустий глечик.
21
Ведмідь:
Лисичко – сестричко! Це ти виїла?
Лисиця:
Ні, не я !
Ведмідь:
Ні, ти!
Лисиця:
А щоб я вчорашнього дня не діждала, коли я їла!
Ведмідь:
А брешеш, лисичко, ти не хрещеників хрестила, то ж ти мед їла. Тепер же я тебе
з’їм.
Автор:
Та до неї, а вона від нього та в ліс – так і втекла.
22