Метод казкотерапії: 3 приклади вправ методу казкотерапії для дітей

середнього та старшого дошкільного віку.

 1. Перш ніж розпочати проведення повноцінних занять з казок, необхідно
потренувати дітей у вмінні правильно сидіти, розслаблятися, відчувати,
виконувати інструкції.
Розслаблення за контрастом з напругою. При навчанні дітей
розслабленню за контрастом з напругою ми привертаємо увагу дітей до певних
груп м'язів (рук, ніг, тулуба, шиї, обличчя)', Контрастними парами можуть бути
слова:
 Твердий - м'який,
 Сильний - слабкий,
 Холод-тепло,
 Бурулька-водичка, ,
 Рух - сон,
 Страх - довіра,
 Злий-добрий.
Використовуються один із таких видів вправи:
Дітям пропонується максимально напружити, зробити твердими пальці
рук («кігтики тигра») та потримати їх у такому положенні. Ведучий обходить
дітей, перевіряє, чи достатньо твердими стали пальці та кисті рук. Потім дітям
пропонується розслабити пальці, звісити кисті рук, зробити їх м'якими та
слабкими (замість «кіготків» - «м'які лапки»). Ведучий перевіряє, чи
розслабленими стали пальчики.
Під час навчання дітей розслабленню ведучий обов'язково перевіряє
ступінь напруги та розслаблення дітей дотиком. Дітей закріпачених, нервових
ведучий частіше ніж інших ніжно і ласкаво погладжує, допомагаючи їм
розслабитися.
Розслаблення із фіксацією уваги на диханні. Майже всі динамічні вправи,
ігри та танці рекомендується закінчувати розслабленням із фіксацією уваги на
диханні. Ритмічне уповільнення дихання заспокоює збуджений розум і
допомагає дитині повніше розслабитись (Вдих-видих).
 Проведення занять. Заняття з казок достатньо проводити один раз на 2
тижні. Тривалість їх може бути різною: 25 хвилин та більше. Слід враховувати
вік дітей та його психічні можливості. У дитячому садку заняття казкотерапією
проводяться спільно вчителем – логопедом, педагогом – психологом і
музичним керівником. Розподіл навантаження відображено у текстах занять.
Вихователь групи проводить попередню роботу разом із учителем – логопедом:
знайомить дітей із текстом казки, заучує фіз. хвилинки тощо.

Приклади вправ методу казко терапії для дітей середнього дошкільного

віку

1. «Сонячні промінчики»
Діти встають у коло, простягають руки вперед і з'єднують їх у центрі
кола.
Тривалість заняття 25-30 хвилин.
Варіанти занятя: що розвивають.
Варіант заняття: з використанням казки
Казку для дітей від: 4-5 років зробимо коротшим за реальний варіант,
виходячи з особливостей уваги в даному віці.
Фігурки дідуся, бабусі, онуки, їжачка, картинки капусти, моркви, ріпки,
картки відповідних квітів.
Жили-були дідусь, бабуся та онука Оленка. І був у них город. Росли на
городі капуста, морквина, і ріпка жовтенька. (Педагог показує дітям картинки
овочів, і розкладає їх у потрібному порядку, промовляє з дітьми, що капуста
зелена, і кладе під картинкою картку з зеленим кольором, далі так само з
морквою і ріпкою). Захотілося якось дідусеві ріпки поїсти. Вийшов він на
город. Іде-йде, а на городі тихо, тільки бджілки дзижчать, та комарики дзвенять
(діти озвучують разом із педагогом бджіл та комарів).
Пройшов дід грядку з капустою, пройшов грядку з морквою. А ось і ріпка
росте. Тільки нахилився, щоб ріпку витягти, а з грядки хтось як зашипить на
нього:
 — Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх! (Діти повторюють)
Злякався дід і тікати. Біжить повз грядку з морквою, повз грядку з
капустою (звертати увагу на орієнтування в просторі: зліва направо і назад)…
Аж п'яти виблискують. Вдома бабуся запитує його:
Ну що, діду, приніс ріпку?
— Ох, бабко, там такий страшний звір сидить, що я ледве ноги забрав!
— Та годі, діду! Я сама піду, мабуть, ріпку принесу...
І пішла бабка на город, а на городі тихо, тільки бджілки дзижчать та
комарики дзвенять. Ішла бабка повз грядку з капустою, повз грядку з морквою.
А ось і ріпка. Нахилилася баба, щоб ріпку витягти, і тут хтось, як
зашипить на неї:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Злякалася баба та бігти. Бігла-бігла вона повз моркву, бігла повз капусти.
Ледве до дому добігла. Села на лаву, важко дихає, перепочити не може.
— Ой, діду, твоя правда! Хтось там під кущем сидить, страшний такий, і
пихкає. Ледве ноги забрала!
Подивилася на діда з бабкою внучка Оленка, пошкодувала їх і каже:
- Я принесу ріпку!
Пішла Оленка до городу. А на городі тихо, тільки бджілки дзижчать та
комарики дзвенять.
Ішла повз грядку з капустою, повз грядку з морквою. А ось і ріпка.
І тільки нахилилася вона, щоб ріпку витягти, а з грядки як зашипить
хтось:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Засміялася тут Оленка і як крикне дзвінким голоском:
— Це я, Оленко! Бабці з дідком за ріпкою прийшла.
А на грядці хтось знову як запихає:
Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
 Нахилилася Оленка над грядкою, щоб розгледіти, хто там такий
страшний сидить, і раптом побачила: лежить на грядці якийсь колючий
клубочок, очима-бусинками поблискує і пихкає:
— Пшш-ппи-и-хх!
Засміялася дівчинка:
— Ах ти, їжачку, їжачку колючий! Це ти дідусь із бабусею налякав? Це
ти їх додому прогнав?
А їжачок витяг догори гостру мордочку і знову:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Потягла Оленка ріпку разів, потягла другий і третій і витягла ріпку. Та
таку велику, круглу та жовтеньку. Взяла Оленка ріпку, їжачка в фартух поклала
— і додому. Бігла повз моркву, бігла повз капусти. І миттю додому прибігла. А
назустріч їй дід із бабкою вийшли. І питають:
— А де ж ріпка?
— А ось вам і ріпка!
Зраділи тут дід з бабкою:
— Ну, й онука в нас! Ну і Оленка! Молодець дівчинка! А як же цей звір
— Пих страшний? Чи не злякалася ти його?
Розкрила тут Оленка фартух:
- А ось вам і Пих!
Засміялися дідки:
Ну і молодець Оленка! Ну і сміливе дівчисько!
Завдання:
 показати дітям картинки (або намалювати) емоції (горе-радість), і
діти повинні вибрати потрібну картинку, що підходить під кінець казки;
 провести бесіду на тему «Що росте на городі?» З показом картинок
та кольорових карток. Попросити згадати дітей, які овочі росли на городі у діда
у казці;
  зробити з пластиліну їжачків (скатати кульку, голки - можна
використовувати зубочистки). Або на готових малюнках зробити із пластиліну
голочки.
Запропонувати погодувати їжачків. Наприклад, яблуками. Робимо із
пластиліну яблучка і кріпимо їжачків на спинки.
На прикладі такої казки та завдань ми розвиваємо мовлення, сприйняття
кольору, уваги, пам'яті, розширюємо знання про навколишнє (знання овочів,
фруктів), вчимо розрізняти емоції, вчимо сміливості, розвиваємо дрібну
моторику.
Рухлива игри
1. Де живуть їжачки? У лісі. А ще в лісі мешкають змії. Давайте
пограємо у змію. Змія ловитиме свій хвостик. Діти стають у лінію, тримаються
за плечі. Перша дитина голова, останній хвіст змії. Голова повинна дотягнутися
до хвоста і торкнутися нього. Тіло змії нерозривне. Як тільки голова схопить
хвіст, вона стає хвостом і діти міняються місцями.
2. «Теремок». Діти стоять у колі – це теремок. Декілька дітей надягають
маски героїв казки: мишки, жаби, зайця, вовка, лисички та ведмедя. Діти
піднімають руки, зчеплені один з одним, і кажуть слова: «Ось стоїть теремок,
Він не низький, не високий. Як увійде до нього звірятко, Так захлопнеться
замок». Під час промовляння слів діти у масках звірів вбігають у коло та
вибігають із нього. На слова вихователя «ХЛОП» діти опускають зчеплені
руки. Хто попадеться, перестає бути «звірятком» і встає в теремок з іншими
дітьми. Гра проводиться, поки не залишиться найвправніший.
3. «Зайці та лисиця». Діти в масках зайчиків стоять у колі. Дитина в масці
лисиці ходить за колом і каже: «Ох, розтанув будиночок мій, Як мені йти
додому. Треба до зайчика тікати, Його будиночок відібрати». Підходить до
будиночка одного із «зайчиків», стукає: «Тук-тук-тук… Сірий зайчик, вибігай І
зі мною пограй». «Зайчик» і «лисиця» біжать наввипередки за колом: хто
перший займе будиночок. Хто програв – той стає «лисою».
 2. Казка про Тигреня – історія, яка допоможе сором'язливим дітям
знайти друзів.
В одному будинку жив-було маленьке, але дуже веселе тигреня. Він
любив грати і стрибати, бігати подвір'ям разом зі своїми друзями-звірятками. А
друзів у нього було багато: і лисичка, і дзига, і зайченя сіреньке, і ведмедик-
топтижка, та ще й їжачок колючий. Усіх любив тигреня, всім з радістю
розповідав смішні історії, катав на своєму триколісному велосипеді та
пригощав солодкою ватою. І все б добре, але тільки тигреня іноді могло
загратися і вдарити друга або подружку, вкусити або боляче вщипнути. Йому
здавалося, що це весело та кумедно, а друзі чомусь ображалися. Тоді,
побачивши їх сумні обличчя, тигреня ще сильніше починало їх кусати і дряпати
– щоб вони розвеселилися і знову почали з ним дружити. Але, звичайно, друзі
тільки сильніше ображалися на Тигреня і тікали від нього геть.
А одного разу Тигреня, як завжди, вийшло на майданчик пограти, і
побачило, що ніхто зі звірят до нього не підходить, навіть не вітається.
Навпаки, всі поспішили якнайшвидше втекти з майданчика. І Тигреня
залишилося одне.
Не хочу бути один! – загарчав Тигреня. - Не хочу!
На небі саме з'явився молодий Місяць. Вона глянула на Тигреня,
пожалкувала його і сказала:
То йди до мене! У мене тут є компанія для тебе – два мої синочки.
Тигреня кивнуло, Місяць простяг до нього руки і забрав його високо-
високо. Там, на Місяці, Тигреня відразу стало холодно і дуже темно. Він
злякався і заплакав.
Бо я один. Я нікому не потрібен, і ніхто не хоче зі мною грати, - зітхнув
Тигреня. І тут же стрепенувся. - А ти хто такий?
А я Морфей, син Місяця. І зі мною Орфей, мій молодший брат.
Тигреня озирнулося і побачило два силуети.
 Так, ми тут найголовніші. Можемо спостерігати за вами і сміятися, як
дивно ви живете, — посміхнувся Морфей. – Найголовніше – це ніч. Час, коли
всі сплять, і ми правимо Всесвіту. Ми, сини великого Місяця!
А друзі, на мою думку, тільки заважають нашій великій місії, - додав
Орфей.
- Я ось вмію грати на арфі, і від моєї музики ви все засинаєте. І тоді я
передаю владу над вами своєму братові Морфею.
Ви що, друзі – це чудово! - Тигреня аж підстрибнуло. – Без них – ніяк!
Ха-ха-ха, - засміявся Морфей. - І де ж зараз твої друзі?
Тигреня задумалося. Тим часом брати пішли оглядати свої володіння.
Тигреня, я знаю, як тобі допомогти! – пропищав тоненький голосок
праворуч.
Тигреня повернулося і побачило мишку.
Ти не дивися, що я така маленька. Мені під силу міняти свій вигляд, -
усміхнулася мишка. - Я дам тобі чарівну паличку, і ти з її допомогою зможеш
повернути своїх друзів!
Здорово! – пожвавішав Тигреня. - Мені треба просто стукнути їх
паличкою, і вони знову гратимуть зі мною?
Все не так просто, маленьке Тигреня. Ти не зможеш змінити друзів. Але в
твоїх силах повернути їхню довіру. А паличкою ти маєш щоразу торкнутися
своїх ручок, коли захочеш подряпнути або вдарити друга.
Добре, я спробую, - посміхнувся Тигреня і взяв подарунок. – Дякую тобі,
Мишко!
За хвилину Тигреня знову опинилося на майданчику у своєму дворі. У
руці в нього світилася маленька паличка.
«Чудеса!» - подумав Тигреня і пішов спати. Уві сні він побачив Морфея
та Орфея, таких самотніх і холодних… І йому так стало їх шкода!
Вранці Тигреня першим вискочило на майданчик. Поступово почали
приходити звірята. До кожного Тигреня підходило і просило вибачення за
минулі образи, обіцяючи більше ніколи не дряпатися і не кусатися. Звірята
спочатку дивилися на нього недовірливо, а потім знову прийняли його у свої
ігри.
З тих пір Тигреня завжди весело грає з друзями. А коли раптом йому
хочеться когось ущипнути чи вдарити, він одразу дістає чарівну паличку, і та
нагадує йому про чарівний політ на Місяць.
3. «Казка про сумну тарілку» - історія про проблеми з їжею у
дошкільнят.
Жила-була дівчинка Катя. Хороша дівчинка була Катя: добра, ввічлива,
дбайлива. Тільки ось не любила Катя їсти. І чого їй тільки мама не готувала: і
супчики, і кашку, і котлетки з макаронами – а в Каті на одну відповідь: «не
хочу, не буду».
Якось бабуся подарувала дівчинці нову тарілку. Гарну, рожеву. Каже:
«От, Катенько, нова тарілочка для тебе, не звичайна вона. Любить, коли дітки
добре їдять». Катя бабусі подякувала за подарунок, але краще їсти так і не
стала.
Одного разу поклала мама Каті на нову тарілочку картопляне пюре з
курячою котлеткою, і сама вийшла з кухні у справах. Катя сидить перед
тарілочкою, не їсть, а тільки розвозить по ній вилкою картопляне пюре. Раптом
чує дівчинка, хтось плаче. Озирнулася Катя на всі боки, а зрозуміти нічого не
може. Навіть злякалася трохи, а потім наважилася і питає:
Хто це плаче?
- Це, я тарілочка. Я плачу.
- А чому ти плачеш? - Запитує дівчинка.
- Я засмучуюсь, що ти погано їси, і ніколи моєї посмішки не бачиш, -
відповідає тарілочка.
- А ти вмієш посміхатися? - Здивувалася Катя.
- Звісно, вмію. Ось з'їси всю їжу до самого дня і сама побачиш, - відповіла
тарілочка.
 Дівчинка зараз же взялася за вилку і з'їла всю котлетку та картопляне
пюре. І як тільки дно тарілочки стало порожнім, Катя побачила, що та справді
усміхається, і більше не плаче.
З того часу Катя завжди з'їдала те, що готувала її мама, а тарілочка їй за
це завжди вдячно посміхалася.

Приклади вправ методу казко терапії для дітей старшого дошкільного віку

1. Формувати впевнену думку про себе (позитивна самооцінка), вміння

оперувати займенником «Я»

Цільова аудиторія: старшого дошкільного віку (а також середнього

дошкільного віку)(4-5; 5-6, 6-7 років).
Кількість дітей: 6-8 осіб.
Оснащення: демонстраційний матеріал (сюжетні картинки для бесіди),
книжки, розмальовки, картинки (які можна використовувати для вирізання
героїв), ватман (або шпалери), ножиці «з тупим наконечником» (дитячі), клей-
олівці, воскова крейда, фарби, олівці, маркери, посилка (коробочка для
сюрпризного моменту).
Час проведення: 40 хв.
Музичне оснащення: диск із записаною музикою (список можливих
композицій наведено наприкінці).
Очікувані результати: Дошкільнята освоюють навичку групової
взаємодії. Підвищується емоційне тло настрою дитини, самооцінка. З'являється
почуття впевненості у своїх силах. Діти навчаються довіри. Розвивається
пізнавальна сфера, і навіть емоційно-вольова.
Діти опановують комунікативні навички. Навчаються міжособистісного
спілкування. Відбувається успішна адаптація та соціалізація. Знімається м'язова
напруга та затиснення.
Розвиваються творчі здібності. Виробляється навичка творчого
самовираження, самопрезентації. Діти збагачують словниковий запас новими
висловлюваннями.
 Мова стає яскравою живою правильною.
Ключові питання: Хто придумує і пише нам казки? Хто такий
письменник? Чим він займається?», «Ви любите слухати казки?», «А
вигадувати?», «Який ваш улюблений казковий герой?», «Чому?», «Хотіли б ви
стати на один день письменником і придумати свою казку?»
Хід заняття:

1 етап. На першому етапі діти заходять до зали, стають у коло, беруться

за руки, і посміхаючись один одному, вітаються і сідають у коло на килим.
Привітання. Емоційна гра «Пульс».
Мета: навчити дітей слухати своє серце; прищеплювати довіру, чуйність;
виховувати чуйність, доброту; гра сприяє позитивної групової динаміки,
згуртуванню групи.
Ведучий розповідає про серце, показує, як потрібно і можна почути своє
серце (покласти праву долоню на ліву частину грудної клітки). А потім у тиші
показує, як можна відчути свій пульс (біля скроні, на руці). Діти вправляються
у собі, перевіряють пульс одне одного .
Вправа «Подаруй тепло свого серця». Після розмови психолог каже
«Хлопці, а тепер давайте покладемо руку на наше серце і подумки вкладемо в
неї все своє тепло, доброту, усмішку, любов і дружбу, і подаруємо один
одному». Кожна дитина прикладає до свого серця ручку. Закривають очі,
уявляють тепло свого серця і відкривши очі за допомогою повітря, посилають
одне одному тепло свого серця.
Мета: виховання привітності, доброти, чуйності.
Розмова з репродуктивними питаннями (з використанням сюжетних
картинок).
Мета: вивчити поняття «письменник», «сюжет», «фантазія», «уяву»,
«вигадувати», розвивати групову динаміку, навички спілкування, виховувати
доброчесність, взаєморозуміння, активізація уяви, фантазії, творчих здібностей,
пізнавальних процесів.
 Після Привітання починається розмова з репродуктивними питаннями:
Хто придумує і пише нам казки? Хто такий письменник? Чим він займається?»,
«Ви любите слухати казки?», «А вигадувати?», «Який ваш улюблений казковий
герой?», «Чому?», «Хотіли б ви перетворитися на один день письменником і
придумати свою казку?»
Під музику «В гостях у казки» психолог запрошує дітей вирушити у гості
до Принцеси Казки. Діти заплющують очі і під спокійну музику вирушаємо у
казку. На рахунок один-два-три розплющуємо очі.
Психолог: «Хлопці, ми з вами перетворилися на письменників. Я
одержала телеграму від Принцеси Казки. Вона вигадала для нас з вами
завдання.
Якщо вдасться впоратися з ним, тоді на нас чекає казкове диво, але це
поки що сюрприз».
2 етап. Вправа. Колективна робота методом «Колаж».
Мета: вправа сприяє підвищенню рівня згуртованості групи, підвищує
емоційний фон настрою. Дозволяє формувати у дошкільника активний мовний
запас, розвивати вербальне (твір казки) та невербальну уяву (ілюстрація до
казки). Відбувається стимулювання творчого самовираження, здатність до
«самопрезентації».
Формується впевнена думка про себе (позитивна самооцінка), вміння
оперувати займенником «Я». Розвиваємо дрібну моторику ручок, вирізуючи
картинки.
Психолог пропонує вибрати серед картинок, книжок, ілюстрацій
розкладених на підлозі, 1-2 героїв з казки, що сподобалася. Пояснює хлопцям,
що казка буде одна-спільна, а не у кожного своя, але з різними героями.
Вибираємо героїв, потім вирізаємо картинку. Працюємо під музику «Спів
птахів», «Звуки природи», що сприяє активізації продуктивної діяльності.
Психолог: «Хлопці, давайте подивимося які герої в нас хочуть взяти
участь у казці?»
 Вигадуємо назву. Складаємо. Вправа «Нові назви до старих казок» або
«Серіали, продовження знайомих казок» з модифікацією сюжету. Психолог
допомагає визначитися хлопцям з назвою казки, якщо вони не можуть.
Але, як правило, ті діти у яких фантазія та уява розвинені дуже добре, вже
вигукують раніше за всіх. Після того, як у нас є назва. За колом, можна за
бажанням, той, хто хоче розпочати першим, починає розповідь казки.
Дитина говорить кілька слів про свого героя, а потім приклеює його на
колаж. І так кожен по колу продовжує казку своїм доповненням, пов'язуючи
свій сюжет із вибраним героєм. Хочу наголосити, що роботи виходили досить
цікаві та незвичайні.
Причому, не можна сказати, що середня група проявила свої творчі
здібності слабші за старшу групу. Все залежить від індивідуального розвитку
кожної окремо взятої дитини.
Хвилина психогімнастики

1.Пальчикова гра «Метелик».

Ціль: знімаємо напругу.
Щоб руки змогли перетворитися на метелика, їх потрібно схрестити в
зап'ястях і притиснути долоні тильними сторонами один до одного,
випрямивши пальці. Метелик склав крила. А тепер метелик злітає з квітки!
Долоні залишаються випрямленими і напруженими, пальці не згинаються
- адже метелик не може зігнути крила, вони завжди прямі.
2.Пальчикова гра «Пиріжки».
Ціль: розвиваємо дрібну моторику рук, знімаємо м'язову напругу.
- Просіюємо борошно (долоньками);
- Розіб'ємо яйця (про ребро долоні);
- солимо правою ручкою;
3. «Царівна жаба»
Мета: розвивати у дітей навик налагоджувати дружні взаємини в
дитячий колектив.
 Проведення вправи : Діти дружно промовляють слова, тримаючись за
руки. Дівчата зацікавилися новими прикрасами комірів - квітами (розглядають,
нюхають). Сідають на килимок, казку слухають із цікавістю. Ілля іноді
перебиває: «Так, так, я знаю, мама мені читала». Під час аналізу казки дають
повні відповіді. Друг друга не перебивають. Погоджуються з думкою іншого
дитини. Виражають своє особисте ставлення до героя: «Звірі допомогли Івану,
на добреньке зробили добреньке. Я б йому теж допоміг, він добрий», - Арсен.
2. Казка «Олівці» - у розвиток толерантності, почуття рівності,
приналежності до загальної групи

Жили у невеликій коробці шестеро олівців. Всі дружили між собою і

працювали пліч-о-пліч. Найбільше працював Чорний олівець. Трохи менше –
олівці інших кольорів: Червоний, Синій, Зелений, Жовтий. Серед них був
олівець білого кольору, саме з ним і сталася подія.
Його використовували менше, ніж інші, а частіше взагалі не витягували з
коробки. Білий олівець щоразу засмучувався. Думав:
Я нікому не потрібний... Мене ніхто не любить, поганий у мене характер,
ніхто не звертає на мене уваги. Мої друзі працюють щодня, а я чекаю. Я
непотрібний олівець - і плакав так, що коробка стала мокрою.
Але одного разу до офісу, де жили олівці, привезли чорний папір. Досі
писали та малювали на білому, тож брали кольорові олівці. З того часу Білий
олівець став дуже потрібним – тільки їм було зручно писати на чорному папері.
В офісі спочатку почався переполох, бо не могли знайти Білий олівець. А коли
знайшли, то вже користувалися лише ним.
Радий був олівець білого кольору. Він намагався рівно вести лінію, йшов
швидко та м'яко. Завжди був готовий працювати і вдень, і вночі. Друзі раділи за
нього. Підтримували завжди, а зараз особливо, бачили, що він щасливий, і їм
було приємно. Розкривався талант та здібності Білого.
Минали дні, і працював лише Білий олівець. Інші олівці відпочили, і їм
уже стало нудно. А Білий почав дуже втомлюватися, та так, що навіть вечорами
йому не вистачало сил поговорити з друзями у коробці. І саме в цей момент
раптом усі олівці зрозуміли одне одного. Білий зрозумів, що втрачати надію не
треба, бо рано чи пізно випаде можливість довести свої здібності та талант. А
його друзі зрозуміли, як було сумно Білому олівцю, коли той сидів і нічого не
робив.
З того часу Чорний, Білий, Жовтий, Червоний, Синій та Зелений олівці
ще більше здружилися та підтримували один одного у важкі години. Не
забували сказати приємне слово, нагадати про добрі якості один одного. І самі
думали, як би їм попрацювати чи відпочити. Кожен із них знав, що він
незамінний і дуже потрібний своїм друзям і собі самому.
3. «Подорож до Королеви Емоцій»

Тривалість заняття: 25-30 хв.

Мета: закріплення знань дітей про емоційні стани (радість, гнів).
Завдання:
- сприяти усвідомленню, розумінню емоцій;
- допомогти зміцнити впевненість у собі;
- Підвищити стійкість емоційних станів;
- Допомогти дитині справлятися з негативними емоціями (гнів).
Етапи заняття:
1. Ритуал входження до казки (вітання)
2. Основна частина заняття сукупність психотехнічних вправ та прийомів,
спрямованих на вирішення завдань даного заняття (ігротерапія, групова
дискусія, пальчикова гімнастика)
3. Ритуал виходу із казки (прощання)
Обладнання: лист у конверті, картинки гномів з різними емоціями,
магнітофон, аудіозапис музики, мильні бульбашки, труба, наповнена
поролоном.
Хід заняття:

1. Вітання.
Під музику діти входять до кабінету та стають у коло.
 Педагог-психолог: Здрастуйте, хлопці. Я рада вас бачити! Як ваш настрій?
(Відповіді дітей)
Сьогодні до нашого дитячого садка надійшов лист. На конверті написано
від Королеви Емоцій для дітей дитсадка №124. Давайте ми з вами відкриємо
конверт та прочитаємо, що там написано. (Відкриваємо конверт).
Хлопці нас запрошують до казкової країни емоцій. А ви знаєте емоції?
(Відповіді дітей). Молодці!
А розрізнити нам допоможуть казкові герої, які живуть у цій країні. Вони
розкажуть про різні емоції. Нам з вами чекає незвичайна подорож, ми
вирушаємо до Казкової країни емоцій.
Педагог-психолог:
У країну настроїв прямуємо ми,
Де сміятися, сумувати, дивуватися.
З героями цієї чарівної країни
На кожному занятті зустрічатимемося,
Нас чекають пригоди, казки, гра,
Завдання різні нового друга.
Ну що ви готові? Тоді нам час!
Привітання один одному скажемо по колу.
(Діти передають по колу вітання).
Ось ми й у чарівній країні.
2 . Основна частина
Педагог-психолог: Відгадайте дітлахи, і дівчата, і хлопчики, емоцію яку
нині вам покажу?
Звучить радісна музика. Педагог-психолог показує картинку гнома із
емоцією радості.
Відповіді дітей.
Педагог-психолог: Ми подивилися на картинку і одразу здогадалися, що
вона радісна. Як нам це вдалося? (Відповіді дітей).
 По обличчю зовсім не важко впізнати радісну людину: вона посміхається
або сміється, куточки губ піднесені вгору, очі примружені.
А що відчуває радісна людина? (Відповіді дітей).
У радісної людини з'являється впевненість у власних силах. Він відчуває
незвичайну легкість, йому хочеться танцювати, стрибати, кричати, щоб
виплеснути радість, що його переповнює.
Спробуймо зобразити жести радісної людини.
(Діти виконують завдання).
Покажіть, яка хода у радісної людини. (Діти виконують завдання).
Вправа «Я тішуся, коли…». Кожен по колу доповнює фразу: «Я тішуся,
коли…»
Молодці! А ви відчули, що коли ми з вами говорили про радість і
зображували радісних людей, нам теж ставало весело, радісно?
Радість у гості до нас прийшла
І гру нам принесла,
Покличмо швидше в коло
І друзів, і подруг!
Гра «Так» та «Ні»
Діти встають у коло та беруться за руки, педагог – у центрі. Він пояснює
завдання: якщо вони згодні із твердженнями, то піднімають руки вгору та
кричать «Так», якщо не згодні, опускають руки вниз і кричать «Ні».
Педагог-психолог: Чи є у небі птахи? Чи є шерсть у левиці? Чи є крила
біля теляти? Чи є дзьоб у порося? Чи є крапля біля води? Чи є двері у нори? Чи
є хвіст у півня? Чи є рима у вірша? Чи є око у скрипки? Чи є тут помилки?
Педагог-психолог: Молодці, ви були уважні, проходьте на місце.
Педагог-психолог: А зараз ми вирушаємо далі. Подивіться на гнома.
Емоцію мені назвіть… Звучить гнівна музика. Педагог-психолог показує
картинку гнома з емоцією гніву.
Відповіді дітей.
Розмова про злих людей, про способи звільнення від гніву
 Педагог-психолог: Хлопці, скажіть, як можна впізнати розгнівану
людину? (Відповіді дітей).
Брови у злої людини опущені і зведені разом, очі розплющені, губи
стиснуті, зуби стиснуті. Пензли рук стиснуті в кулаки, він може сильно
розмахувати руками і тупотіти ногами, голосно кричати.
Намагайтеся зло сказати фразу: «Сьогодні йшов дощ». (Діти виконують
завдання).
Педагог-психолог: Як ви думаєте, можна чи не можна гніватися, злитися
на інших людей? На друзів? (Відповіді дітей)
Зараз ми навчимося сердитись, нікого при цьому не ображати.
Якщо гнів перебувати всередині нас, його можна випустити за допомогою
мильних бульбашок. Давайте спробуєм! (Діти видувають мильні бульбашки).
Ще гнів можна пропустити через стопи наших ніг. Давайте встанемо і
сильно потопаємо, Наші стопи спочатку стануть теплими, потім гарячими, тому
що через них виходить гнів. Давайте потопаємо. (Діти виконують завдання).
А серді слова можна вимовити в трубу. Спробуйте це зробити. (Діти
виконують завдання). Ви відчули, як стало легко та весело! Ми з вами
сердилися, але жодної шкоди нікому не завдали.
Хвилинка гімнастики:

Етюд «Король Боровик не в дусі»

Психолог читає вірш, а діти діють згідно з текстом.

Ішов король Борові
Через ліс навпростець.
Він погрожував кулаком
І стукав підбором.
Був король Боровик не в дусі:
Короля покусали мухи.
Пальчикова гімнастика
 Дві долоні притисну, і морем попливу. (Притиснути один до одного
обидві долоні, при цьому не поєднуючи великі пальці)
Дві долоні, друзі, - це човен мій. (Робити хвилеподібні рухи руками –
«човник пливе»)
Вітрила підніму, (У з'єднаних разом рук у формі "човника" підняти вгору
великі пальці) синім морем попливу (Продовжити хвилеподібні рухи руками –
«човником»). А по бурхливих хвилях пливуть рибки тут і там (Повністю
з'єднати один з одним дві долоні для імітації рибок і знову хвилеподібні рухи –
«рибки пливуть»).
3. Ритуал прощання
Добігла кінця наша пригода. Королева Емоцій дає вам повчання: бути
добрими, без примх і дарує вам сюрпризи (Дітям лунають подарунки). Пора
нам повертатися залишилось попрощатися ви сьогодні молодці! До побачення.