Інсценізація української народної казки

«Зайчикова хатка» на новий лад.

(За мотивами української народної казки «Зайчик та
Лисичка»)

Мета: навчати дітей розуміти моральний зміст казки,

об’єктивно оцінювати свої та чужі вчинки, вчити
мистецтву перевтілювання. Розкрити роль казки у
розвитку особистості (спочатку дитини, а потім
дорослої людини). Розвивати творчі здібності дітей,
пам'ять, коригувати зв’язне мовлення, естетичний
смак. Виховувати любов до усної народної
творчості, доброзичливого ставлення один до
одного, чуйність, співпереживання, вміння
пробачати, дружити.

Дійові особи: Казкарка, Зайчик, дві Лисички - сестрички,

Ведмідь, Їжачки, Жабка, Сорока, Вовки.

Вистава проходить в актовому залі, сцена якого

оформлена за зразком казкового осіннього лісу. Посередині –
«старий дуб і пеньок» для зайчика, з одного боку – хатинка,
квітник і город зайця, з другого боку – кущі і дерева для звірів.
Стіни прикрашені осінніми листочками, низ сцени – листочками,
грибочками…

І. Організаційний момент
1. Робота з глядачами
- Добрий день! Шановні батьки, учні, педагоги! Раді вас
вітати! Дякуємо, що завітали до нас на інсценізацію казки:
«Зайчикова хатка».
 - Казка – це золоте намисто, що впало на «морське дно» -
кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такого
намиста, ми повинні зберігати у своїй пам’яті перлини народної
мудрості і зберігати в пам’яті безліч загадок.
Зустріч з казкою – це свято.
Не було б її у нас,
Ми б не знали так багато
Про новий і давній час.

 Сьогодні ми з вами подивимось виставу «Зайчикова хатка»

на новий лад. Де акторами будуть учні 2-Б класу. Але перед цим ми з
вами відгадаємо загадки, а відгадки цих загадок – це будуть герої
нашої казки.
 Отже, слухаєм уважно!

֍ Довговухий боягуз. Хто це? (ЗАЄЦЬ)

 Правильно! Молодці! Покажіть мені, які у зайця довгі

вуха… а який куций, маленький хвіст.
 А тепер слухаєм наступну загадку.

֍ Руда, хитра, довгохвоста,

Вовку – братику – сестриця.
І зовуть її? (ЛИСИЦЯ)

 Правильно! Молодці! А покажіть, як лисичка ходить…

(показують) Як у вас гарно виходить.

Добре! Слухаємо далі!

֍ Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом, мед шукає!
Хто це? (ВЕДМІДЬ)

 Супер! Молодці! Покажіть, як ходить ведмідь.

  А тепер зосередились і слухаємо наступну загадку.

֍ Повзун повзе, на собі голки везе. (ЇЖАК)

 Молодці! Відгадали! Покажіть, як сопе і ворушить

носиком їжак.
 Слухаємо наступну загадку.

֍ У болоті водиться
Зеленого кольору. Хто це? (ЖАБКА)

 Правильно! Давайте з вами поквакаємо, як жабки.

֍ Біла латка, чорна латка, по дереву скаче.

Хто це? (СОРОКА)

 Правильно! Молодці! Покажіть, як сорока літає, махає

крилами.
 Молодці, як у вас гарно виходить.

 Слухаємо уважно останню загадку.

֍ Сірий, ікластий, хоче вівцю вкрасти. (ВОВК)

 Правильно! Молодці! Покажіть, яка паща у вовка. Так,

ось така! (діти показують) А тепер давайте з вами повиємо, як вовк.
 Браво! Молодці. Ви відгадали всіх героїв нашої казки.
Отже, вмощуйтесь зручненько і дивіться уважно і тихенько!

Не знаю, вірите чи ні,

А в Чернівцях у спеціальній школі № 3
Є в 2-Б класі – актори.
На цьому я зупиняюся, бо казка «Зайчикова хатка»
починається.
ІІ. Інсценізація української народної казки «Зайчикова
хатка» на новий лад.
(Біля квітника стоїть Казковий будинок. Виходить Казкарка, підходить
до будиночка, біля якого порається Зайчик: замітає, поливає квіти).

Казкарка.

Якось в лісі біля хатки

Вранці поралось Зайчатко.

Зайчик.

Дворик підмету чистенько,

Грядку прополю швиденько.

Щедро квіточки поллю

Та обід собі зварю.

(З-за кущів виглядають Лисички)

Казкарка.

А в цей час якраз з крамнички

Повертаються Лисички.
(Лисички підходять до будиночка)

Лисички.

Ой, який чистенький двір!

Квіточок багато скрізь!

(Нюхають квіти).

Знаєм: тут живе Зайчатко.

Про таку ми мрієм хатку!

(Лисички підходять до Зайчика)

Казкарка.
І Лисички по стежині

Вже підкрались до хатини.

(Лисички показують гостинці).

Лисички.

Зайчику, дивись - гостинці,

Роздають всім у крамниці.

Там є все: медок, морквинка

І свіженька капустинка.
Зайчик.

Поспішу я до крамнички:

Там придбаю я гостинці.

(Зайчик зникає за кущами. Лисички – в хатинці).

Казкарка.

І Вухань побіг в крамничку,

А лисички – шасть в світличку,

І дверцята зачинили.
(З’являється Зайчик, озирається навкруги, підходить до хатинки).

Зайчик повернувсь з крамнички.

Зайчик.

Ой, та тут сліди Лисичок?

І, мабуть, вони в хатинці,

Вже дрімають на перинці…

Ось. Постукаю в дверцята: (стукає)

Це моя, Лисички, хатка!

Тож пустіть мене в світличку,

Дуже хитрі ви, Лисички!

(Лисички з хатинки)

Лисички.

Ми, Лисички, як підскочим,

Полетить від тебе клоччя!

На шматки роздерем.

Ще й на порох розітрем!
(Зайчик сідає на пеньку під деревом).

Казкарка.

Сів Вухатий на пеньочку

Під старим-старим дубочком.

Зайчик. (плаче).

Що ж мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

(З-за кущів виходить на галявину Ведмідь).

Казкарка.

Плакав він, а під обід

Лісом йшов Ведмідь (до Зайчика).

Ведмідь.

Чом заплакане Зайчатко?

Хто забрався в твою хатку?

Зайчик.

Це мене руді Лисички

Йти умовили в крамничку.

Підманули, схитрували

І мою оселю вкрали.

Що мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

Ведмідь.

Не журись, не плач, Зайчатко.

Проженем Лисичок з хатки.

Гей. Злодійки, прокидайтесь.

Геть з хатинки забирайтесь!

(Ведмідь стукає у двері).

Лисички.

Ми, Лисички, як підскочим,

Полетить від тебе клоччя!

На шматки роздерем.

Ще й на порох розітрем!

Казкарка.

І Ведмідь-набрід злякався.

Під кущами заховався…

Зайчик. (плаче).
Що ж мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

(Їжачки виходять на галявину)

Казкарка.

Плакав Зайчик наш браток

Тут з’явився Їжачок

(Їжачки підходять до Зайчика).

Їжачки.

Чом заплакане, Зайчатко?

Хто забрався в твою хатку?

Зайчик.

Це мене руді Лисички

Йти умовили в крамничку.

Підманули, схитрували

І мою оселю вкрали.

Що мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

Їжачки.

Не журись, не плач, Зайчатко.

Проженем Лисичок з хатки.

Гей. Злодійки, прокидайтесь.

Геть з хатинки забирайтесь!

(Їжачки стукають у двері).

Лисички.

Ми, Лисички, як підскочим,

Полетить від тебе клоччя!

На шматки роздерем.

Ще й на порох розітрем!
Казкарка.

Їжачки наші теж злякались,

Під кущами заховались…

Зайчик. (плаче).

Що ж мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

(З-за кущів виходить на галявину Жабка).

Казкарка.

Плакав зайчик, плакав, плакав.

Аж почув, що Жабка квака.

(Жабка підходить до Зайчика).

Жабка.

«Ква-ква-ква».

Чом заплакане, Зайчатко?

Хто забрався в твою хатку?

Зайчик.

Це мене руді Лисички

Йти умовили в крамничку.

Підманули, схитрували

І мою оселю вкрали.

Що мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

Жабка.

Не журись, не плач, Зайчатко.

Проженем Лисичок з хатки.

Гей. Злодійки, прокидайтесь.

Геть з хатинки забирайтесь!

(Жабка стукає у двері).

Лисичка.

Ми, Лисички, як підскочим,

Полетить від тебе клоччя!

На шматки роздерем.

Ще й на порох розітрем!

Казкарка.

Наша Жабка так злякалась. За кущами заховалась

Зайчик. (плаче).

Що ж мені тепер робити?

Де я буду взимку жити?

Казкарка.

Знову Зайчику морока.

Прилетіла тут Сорока.

А за нею ще два Вовка

(З’являються Сорока і Вовки).

Сорока.

Чула в Зайчика біда…

Чом заплакане, Зайчатко?

Хто забрався в твою хатку?

Зайчик.

Це мене руді Лисички

Йти умовили в крамничку.

Підманули, схитрували

І мою оселю вкрали.

Сорока.

Дуже жаль мені Зайчати.

Гей, Лисички, вийди з хати!

Лисички.

Не було би нам мороки –

Прислухатись до Сороки.

Ми, як скочем, як підскочем,

Полетить від тебе клоччя!

На шматочки роздерем.

Ще й на порох розітрем!
(Сорока з Вовками підходять ближче до хатинки, роблять вигляд, що не
бояться Лисичок)

Казкарка.

Не злякалася Сорока –

Стрекотуха білобока.
Сорока.

Облітаю я усюди,

Чула – гомоніли люди:

«Загорівсь в Лисичок дім,

І вогонь пала у нім!»

(Лисички підхоплюються).

Лисички.

Ой, невже пожежа в хаті?

В нас хороми там багаті!

Як добро наше згорить,

Що ж нам же тоді робить?!

(Лисички метушаться, збираються).

Поспішатимем додому.
Казкарка.

Та й зібралися потому.

Вибігли мерщій з хатини

І побігли по стежині…
(Лисички вибігають, а решта звірів зупиняють їх).

Всі звірята.

Ага! Ось і обхитрили ми,

Хитрістю ми вас взяли!
Лисички.

Ой, пробачте нас ви всі.

Більше так не будем ми.

Казкарка.

Ну що ж, звірятка, пробачимо лисичок?

Діти.

Да!
Казкарка.

Тоді в знак примирення заспіваємо разом пісню про дружбу.

ІІІ. Підсумок. Пісня «Справжня дружба».

Ти щасливий, якщо в тебе друзі є,

Кожен день життя яскравішим стає.
Справжні друзі поруч в радості й журбі-бі-бі.
Дарувати радість хочеться й тобі.

Справжня дружба меж не знає,

Дружба все перемагає.
Якщо друзів є багато,
Кожен день для тебе свято.

Тож спіши до нас, часу не гай.

Сміливіше руку ближньому подай,
Сонцю й небу, всім навколо посміхнись,
Радістю своєю з світом поділись.