Professional Documents
Culture Documents
Н. Шейко-Медведєва. Лисиця, що впала з неба
Н. Шейко-Медведєва. Лисиця, що впала з неба
Неля Шейко-Медведєва
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Вовк
Лисиця
Ворона
Сірко
Заєць
Гусочка
Віл
Овечка
Чумак
Пастушок
Дівчина
ДІЯ ПЕРША
Картина 1
Ніч. Засніжений ліс. Місяць уповні. Чути тупіт, вигуки, постріли, вовче
виття. З’являється, кульгаючи, Вовк у пошматованому дівочому кожусі й
барвистій хустці.
Німа сцена.
ВОВК (дуже розгублений). Дякую... Всім дякую! Будьте певні: вмру, а слова
не зламаю! (Надіває шапку).
ВОРОНА. Слава! Слава старості!
ВСІ. Слава!!!
Заєць бубнить, Овечка дзвонить. Пастушок виймає з-за пазухи сопілку, грає.
Картина 2
ВОРОНА. Брешеш!
Вовк несамохіть підставляє лапи. З неба прямо йому в лапи падає якийсь
рудий клубок і збиває його з ніг. Вовк котиться ліворуч. А клубок –
праворуч.
ЛИСИЦЯ. Не те слово! Заніс мене за сім гір, сім лісів... (Пробує встати й,
зойкнувши, падає). Як же я до свого дому дістануся?
ВОВК. Не журися! Я накажу бобрам, щоб вони тобі візок змайстрували, в
людей бичка випрошу, і поїдеш собі потихеньку.
ЛИСИЦЯ. Дякую тобі, вовчику! Тільки ж чи вони тебе послухаються?
ВОВК. Послухаються!
ВОРОНА. Він у нас... прибитий. Три роки тому заліз у кошару... (Щось
нашіптує Лисиці).
ЛИСИЦЯ. Який жах!
ВОРОНА. І я так кажу!
ЛИСИЦЯ. І він ні разу?..
ВОРОНА. Ні!
ЛИСИЦЯ. Невже і зайців не...
ВОРОНА. Кажу тобі – прибитий...
ЛИСИЦЯ. А ти, я бачу, розумна пташка... Все бачиш, все знаєш...
ВОРОНА. Все, Лисонько! Все чисто і бачу, і знаю!
ЛИСИЦЯ (відламує їй ще шматок сиру). На, їж!
ВОРОНА (ховає сир у торбину). Не їдь нікуди! Хата у Вовка простора, село
багате... І зайців у лісі до лиха...
ЛИСИЦЯ. Мені здається, голубко, що й ми з тобою заприятелюємо.
ВОРОНА. І мені так здається.
З хати виходить Вовк з мискою каші. Лисиця кладе в кошик рештки сиру,
Ворона відлітає.
7
Вовк мовчить.
Що з тобою?
ЛИСИЦЯ. Простудилася, мабуть, у небі... Якщо твоя ласка, братику, віднеси
мене на піч.
ВОВК (підхоплює її). Залюбки! (Несе її в хату). Там кожух. Укривайся й спи.
А я піду в ліс і пошукаю тобі цілющої травки.
Картина З
Лисиця шугає в кущі, а через якусь мить вигулькує звідти вже без сиру й
хустки й падає на моріжок. На стежці з’являється Вовк у самій сорочці.
Починає сутеніти.
ВОВК. А зможеш?
ЛИСИЦЯ. Спробую. Підведи мене й прихили до пенька.
Вовк підводить її, зручно вмощує біля пенька. Тим часом в лісі зовсім темніє.
Лисиця позіхає.
А ти чому не співаєш?
ЛИСИЦЯ. Хіба це пісня? Давай краще заспіваємо нашої мисливської.
(Підхоплюється й, кружляючи довкола Вовка, хрипко співає).
ЧУМАК. Невже знову за старе взявся? Треба людей попередити, щоб уночі
без рушниці цією дорогою не ходили... (Комусь за сценою). Рушаймо! Вовки
вже розбіглися...
Картина 4
Гуска мовчить.
Гуска не озивається.
ВОРОНА. Во-о-овк!
СІРКО (принюхується). А смердить лисом. І листя, й дрова. І ця дурепа...
ВОРОНА. Во-о-овк!
СІРКО. Де?!
12
СІРКО (підступає до неї). Гускою пахне! З ніг до голови! (До Лисиці). Ану,
злодійко, ходімо в село!
ЛИСИЦЯ (кидається до Вовка). Оборони мене, Вовчику!
ВОВК. Не кривдь її! Вона не здужає й відерця з водою підняти, не те що
отакенну гуску!
СІРКО (до Гусочки). Так хто ж тебе украв, дурепо?
ГУСОЧКА (ледь чутно). Во-о-овк!
ВОВК. Ну, чому ти брешеш? Чому?!
ЗАЄЦЬ (виходить з-за дерева). Не бреше вона! Ні! Недарма кажуть:
«Скільки вовка не годуй...»
ВОВК. А ти чого? Чим я тебе скривдив?
ЗАЄЦЬ (до Сірка, тужно). Зайченя моє, найменшеньке, хрещеницю свою,
вчора викрав... (Замахується на Вовка). А я ж так тобі вірив!
ВОВК. Це не я!
ЗАЄЦЬ. Віддай шапку! Віднині ти нам не староста!
СІРКО. Давно б так!
ЗАЄЦЬ, СІРКО, ГУСОЧКА, ВОРОНА. Шапку! Шапку!
СІРКО (кидається до Вовка). Віддай!
ЛИСИЦЯ (до Вовка стиха). Дай же йому! І іншим теж! Всім дай!
ВОВК (щосили штовхає Сірка). На!
(Лупцює Сірка). Ось тобі шапка! (Штовхає Зайця). А тобі кепка... (Копає
гуску). А тобі – капелюшок!
СІРКО. А Вовкові — ганьба!
Затемнення. В глибокій пітьмі на два голоси лунає жахна пісня, в яку вряди-
годи вклинюється вороняче каркання.
ДІЯ ДРУГА
Картина 1
ВОРОНА. Драстуй!
ЛИСИЦЯ. Умгу... (Зловісно). Ану, розказуй, голубко, як вам ярмаркувалося?
ВОРОНА. Гарно! А я у баби книш украла. А в цигана – наперсток.
ЛИСИЦЯ. А Вовк забігав на ярмарок?
16
Картина 2
ВОРОНА. Во-о-овк!
ДІВЧИНА. Де?
ВОРОНА (злітає на дерево). Вхопив клунок і в ліс шугнув! Он він! Он!
ДІВЧИНА (плаче). Ой, горе! В тому клунку – увесь наш скарб! (До Ворони).
Що ж мені робити, Вороно?
ВОРОНА. Втікай! І чимдуж! Бо він і тебе вкраде!
ДІВЧИНА. Чому? За що?
ВОРОНА. З горя! Заприсягся, що мститиме всім людям за те, що в нього
шапку відняли!
Картина 3
Вовк виходить.
Ворона відлітає.
Картина 4
Добридень, соколе!
ПАСТУШОК. Добридень, Лисичко!
ЛИСИЦЯ. Чи не покажеш мені дорогу до сусіднього села?
ПАСТУШОК (показує). Он тією стежкою біжи.
ОВЕЧКА (до Лисиці). Яка ти гарна!
ПАСТУШОК. Я й не знав, що в нашому лісі живе така лиска!
ЛИСИЦЯ. Бо я, серденько, не з вашого лісу, а з небесного.
ПАСТУШОК. Овва! Хіба на небі є ліс?
ЛИСИЦЯ. Є! Тільки дерева там не зелені, а сині, рожеві, бузкові.
ПАСТУШОК. А чого ти на землю спустилася?
ЛИСИЦЯ (показує пиріжок). Щоб подарувати хлопчикові Омельку з
сусіднього села цей пиріжок.
ПАСТУШОК (показує свій пиріжок). І в мене такий є.
ЛИСИЦЯ. Ні, не такий. Твій з маком, а мій – з небесним розумом.
ПАСТУШОК. Небесним?
ЛИСИЦЯ. Хто цей пиріжок з’їсть, той стане мудрим-премудрим і зможе
щодня гуляти небесним лісом.
ПАСТУШОК. До того Омелька ще йти і йти... Краще дай його мені.
ЛИСИЦЯ. Не дам, бо хлопчик Омелько обіцяв мені за нього овечку.
(Вклоняється). Прощавай, соколе!
ПАСТУШОК. Постривай! (До Овечки). Гей, Сніжко! Хочеш небом гуляти, на
хмарах спати, блакитну травку скубти?
ОВЕЧКА (тулиться до Лисиці). Хочу!
20
Картина 5
З’являється Ворона.
Хто це?
ВОВК. Чумаки додому повертаються.
ЛИСИЦЯ. Ой, як хочеться рибки! (Підбігає до Вовка). Ану принеси мені
риби! (Штовхає його). Ну!
Картина 6
Дорогою поволі бреде Віл. В кущах зачаївся Вовк. Зачувши Вовка, Віл
зупиняється й якось дивно реве.
Віл реве.
22
В цей час Лисиця вишмигує з кущів і падає на дорогу. Віл, дивлячись на неї,
здивовано реве.
Що, що?
Лисиця тим часом кидає з воза рибу, а Ворона підхоплює її і носить в кущі.
Що?
ВІЛ. Лисиця...
ЧУМАК (озирається). Нема!
ВОРОНА (розчаровано). Во-о-овк украв.
ЧУМАК. Ну, годі! Мав рацію Сірко...
ВІЛ. І я мав рацію!
ЧУМАК. І ти, радість моя! (Сам до себе). Пора виправити помилку!
Картина 7
23
(Співає).
Картина 8
Вовк сідає.
Пауза.
ВОРОНА. Втікай!
Всі сміються.
Картина 9
ОВЕЧКА. Не хочу!
ЛИСИЦЯ. Чому, кралечко?
ОВЕЧКА. Я тебе розлюбила!
ЛИСИЦЯ. О, горе! Своїми жорстокими словами ти зовсім розбила моє серце!
За це я тут же...
Пауза.
В цей час з лісу вибігають Вовк, Сірко, Дівчина, Пастушок, Гусочка. Лисиця
кидається до хати, але на порозі з’являється Овечка з кочергою.
Завіса