1

«Той, що греблі рве» Бент Йыкъыджы

З гір на долину Вадийлерге дагълардан
біжу, стрибаю, рину! энем, чапам, атылам.
Місточки збиваю, Копюрлерни сындырам,
всі гребельки зриваю, инсанлар арамлагъан
всі гатки, всі запруди, тыйнакъларда бентлерни
що загатили люди, – йыкъам. Йыкъмакъ бир ардждыр, –
бо весняна вода, яш баарьнин сувлары
як воля молода! азатлыкъдай яп-яштыр.
Тую Русалку,
що покохав я змалку.

Русалка Сув Периси

Се ти, мій чарівниченьку?! Бу сенсинъми, сегилим? Укулан-
Заде
«Той, що греблі рве»
(грізно) Бент Йыкъыджы
Що ти робила? (къоркъунчлы)
Су Пари! Сен не япа эдинъ анда?
Русалка річна
Сув Периси
Я марила всю ніченьку
Бутюн гедже тюшендим
про тебе, мій паниченьку!
тек сени, козьбебегим,
Ронила сльози дрібнії,
Козьяшларым акъты ерге
збирала в кінви срібнії,
оларны сом мешребеге
без любої розмовоньки.
джыйдым. Узун-узун бир анъге санъа
На цілу довгу мить тобі я буду вірна,
садыкъ къалырым,
хвилину буду я ласкава і покірна,
бир дакъкъагъа сенинънен незакетли
а зраду потоплю! олурым.

Пролог
 2
Мама
Чого ти тут зупинився? Тут не можна
зайти по рибу. Мулко вельми, грузько.
Лукаш
Та я хотів собі сопілку втяти.
Мама
Та вже тих сопілок до лиха маєш!
Лукаш
Калинова, вербова та липова, - ото й усі.
Мама
Та вже бався, бався,
на те бог свято дав. А завтра прийдем,
то будем хижку ставити.
Лукаш
Та як же будемо сидіти тута?
Таж люди кажуть – тут непевне місце…
Мама
То як для кого. Я, знаю,
як з чим і коло чого обійтися:
де хрест покласти, де осику вбити ,
де просто тричі плюнути, та й годі.
Посієм коло хижки мак-відюк,
терлич посадимо коло порога,
та й не приступиться ніяка сила…
Пішли?
Лукаш
Я дожену…
Д1
Мама
Не токъталдынъ. Мында балыкъ
тутулмаз, гольнинъ, анджакъ, бу ерлери
пек балчыкъ.
Лукаш
Ёкъ, мен къавал ясамакъчюн, бу ерден
къамыш кесип алмакъ ичюн токътадым.
Мама
о къадар чокъ къавалынъ бар, етмейми?
Лукаш
Не къадар шу? Чокъ дегиль – калина,
талдан,
илямурдан ясагъан учь къавалым бар.
Мама
Айды, эглен, эглендже,
Аллахтандыр. Ярын бу ерге келип,
эв къурмагъа башлармыз.
Лукаш
Я, бу ерде бизлер насыл
яшайджакъмыз?
Адамлар дей: бу ерлер телюкесиз
дегильдир...
Мама
Кимге насыл келир бу. Мен, джиеним,
билирим нелер алып не янындан насыл
юрьмекни: къаерге хач къоймакъ керек,
къайда ысракъ асмалы, къаерде учь
кере тюф-тюф этип тюкюрмели
Эпсин билем. Сачармыз эвнинъ бар
этрафына къашкъаш. Сабун чечеклерин
сачармыз эв алдына. бир тюрлю эджиз-
меджиз якъын кельмез къаралтыгъа.
Айды, петтикъ.
Лукаш
Шимди, бир далъикъа
 3

Русалка Сув Периси

Дідусю! Лісовий! Біда! Рятуйте! Деде! Деде! Къонджалаз! Беля кельди,
Хлопець на дудки ріже очерет! къуртарынъ! Анда бир йигит Къавал
ясамакъ ичюн кесе къамышларны!

Дуб Дуб
Овва! Не де сарансынъ!
Коби всії біди! Яка скупа. Олар мында эв къурмагъа ниет эттилер,
Ось тута мають хижку будувати, – Атта мен оларгъа буны ясакъ этмейим,
Я й то не бороню, аби не брали Тек, ем-ешиль тереклерни кесмеселер
сирого дерева.
олгъайды.
Русалка
Сув Периси
Ой леле! Хижку?
Вай, нишлейим! Эв дейсинъми?
То се тут люди будуть?
Я їх топлю, щоб вимити водою Яни мында адамлар келеджеклерми. Шу
той дух ненавидний. лянетий рухны ювып атмакъ ичюн
мен оларны сувгъа богъам! Къана-а,
бакъайым,
Дуб
Стій! – не квапся. Дуб
Ці люди заклявся на життя, Токъта! Буадам лар мынави эмен
що дуба вони повік не дадуть рубати. терекни сакълагъанлар ве кесмете
І я на бороду заклявся, бермедлер. Эндиден сонъ омюр-билля
що вони повік безпечні будуть в сьому шу орманда телюкесиз яшайджакъ, мен
лісі. де ант-емин эттим.

Русалка Сув Периси

Овва! Я потоплю! Айтмаса, шу! Суагъа багъарым!

Дуб
Не важиться! Бо завалю Дуб
все озеро гнилим торішнім листом! Дедегим-адет.
Русалка
Сув Периси
Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!
Вай, анайым! Отьчигим патлады да!
Ха-ха-ха!
 4

Мавка Мавка
Ох, як я довго спала! Анджакъ да чокъ юкълагъаным!

Дуб Дуб
Довго, довго! Чолъ, пек чолъ…

Мавка Мавка
А хто мене збудив? Я, мени ким уяндырды?

Дуб Дуб
Либонь, весна. Бельки, баарь.
Мавка
Мавка
Ні… стій… Ба! Чуєш?.. То весна співає?
Ёкъ... Токъта... Ах! Эштесинъми? Буны
баарь ыйрлаймы?
Дуб
Не задивляйся ти на хлопців людських. Дуб
Се лісовим дівчатам небезпечно… инсаннынъ баласына козь атма. орман
Обминай їх, доню: къызларына хавфсыз дегильдир...
раз тільки ступиш – і пропала воля! Четле, къызым, оларны,
я да – гъайып олур сербестлигининъ.
Мавка
(сміється)
Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Мавка
Се так колись і вітер пропаде! (куле)
Насыл ола да сербестлик гъайып олсун?
Лукаш Бойле олса рузгяр биле джоюлып кетер!
Хто ж ти така?
Лукаш
Мавка Санъа не олды, акъыз?
Я – Мавка лісова.
Мавка
Лукаш Мен Мавка – орман периси.
А чом же в тебе очі не зелені?
(Придивляється). Лукаш
Та ні, тепер зелені, а були, Я, не ичюн айт манъа, козьлеринъ
як небо, сині… О! Тепер вже сиві, ешиль дегиль? (дикъкъатнен бакъа)
як тая хмарка… ні, здається, чорні, Ёкъ, ёкъ, шимди ешиль...Лякин
чи, може, карі… Ти таки дивна! демин...мас-мавы...мавы кокдай мавы
эди...О! Энди кульренк олдылар,
анавы булут киби... ёкъ, ёкъ, гъальба,
Мавка къаралар, бельки къонъур...Не аджайип
(усміхаючись) муджизе!
Чи гарна ж я тобі?
Мавка
(кулюмсиреп)
 5

Лукаш Сен мени бегенесинъми?

(соромлячись)
Хіба я знаю?.. Лукаш
Мавка (утансырап)
(сміючись) Ким бильсин оны?
А хто ж те знає? Мавка
Он бачиш, там питає дика рожа: (куле)
«Чи я хороша?» Я ким буны биле?
А ясень їй киває в верховітті: Нечюн бойле шейни сормакъ мумкюн
«Найкраща в світі!» олмасын? А-ана, бакъ, коресинъми,
анда гульхатемчиклер:“Гузельмизми?”
Лукаш – деп сорайлар акъкъайындан.
А я й не знав, що в них така розмова.
Я думав – дерево німе, та й годі.
Лукаш
Мен бильмездим олар бойле лаф
эткенини. Мен беллердим тереклер
Мавка
сагъыр эм де тильсизлер.
Німого в лісі в нас нема нічого.
Мавка
Лукаш Тильсиз ич бир шей ёкътыр бизим
А ти давно живеш на світі? орманда

Лукаш
Мавка Я, сен чокътан яшайсынъмы ярыкъ
Мені здається, що жила я завжди… дюньяда?

Лукаш Мавка
А хто ж твій рід? Мен беллесем, мен эбедий яшайым...

Мавка Лукаш
Є Лісовик, я зву його: «дідусю». Къайсы къавымдансынъ сен?

Лукаш
Хто ж тобі тут мати,
Мавка
Мені здається часом, що верба,
ота стара, сухенька, то – матуся.
Вона мене на зиму прийняла
і порохном м’якеньким устелила
для мене ложе.
Лукаш
А що ж ти там робила цілу зиму?
Мавка
Къонджалаз бар, мен онъа “деде” дейим,
о да манъа “балам”, я да “къызым”, дей.
Лукаш
Я, ким мында сенинъ ананъ.
Мавка
Кимерде мен анавы, къартайгъан, яры
къуру оксюзталны анайым, деп
беллейим. Сувукъ къышта о мени
аязлардан къоруды, Къувушында
ятагъыма шавшагъынен йымшакъ тёшек
 6
Мавка
Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба – білі, непрозорі –
і клалися в намети… Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні…
Лукаш
(заслухавшись)
Як ти говориш…
Мавка
Заграй мені, а я поколишуся.
Заходить сонце… Бач, уже встає
на озері туман…
Лукаш
Ні , ще рано!
Мавка
Ти б не хотів, щоб день уже скінчився?
Чому?
А ти зо мною хочеш бути?
Лукаш
Ми завтра й будуватися почнемо.
тёшеди.
Лукаш
анда сен къыш бою нелер ишлединъ?
Мавка
Ич бир шей. Юкъладым. Я, къышта ким
чалыша? Орман юкълай, къамышлар эм
де голь юкълай. Оксюзтал да: “Юкъла,
юкъла...” деп йырлай эди ве, юкъумда
корьдим тек бем-беяз тюшлер:
къыймебаа ташлар парыл-парыл
парылдай, бинъ-бир тюрлю от-чечеклер
тёшелелер, йылтырайлар йылым-
йылым... назик, сакин буллюр киби беяз
танълар коктен энелер чадырлардай
къурулалар. Дерсинъ этрафта
нурлар инджи бонджакълар иле
ойнайлар...Юкълар эдим. Сербест, бол-
сал нефес алырдым. Меним беяз
тюшлеримде гульгулли ойлар
енгиль-енгиль торларыны токъур
эдилер, яздакине бенъземеген алтын
тюс, мавы ренкли сакин, ульвий хаяллар
токъулыр эди...
Лукаш
(динъленип къала).
Не де гузель сёйленесинъ...
Мавка
Чалса манъа, мен азачыкъ салланайым.
Кунеш бата... Коресинъми, голь устюне
туман перде киби чекиле...
Лукаш
Ёкъ, даа эрте.
Мавка
Истемейсинъми куннинъ сен тез
биткенини? Не ичюн? Меним иле
къалмагъа истейсинъми?
 7

Лукаш
Ярын мында эв къурмагъа
башлайджакъмыз.
Мавка
Ви – як птахи:
клопочетесь, будуєте кубельця,
щоб потім кинути.
Мавка
Лукаш Сиз къушларгъа ошайсынъыз:
Ні, ми будуємо навіки. Сес-шамата къопарасыз, эвлер къурасыз,
Мама казали, що тут мені дадуть Сонъра исе ташлап кетесиз.
грунтець і хату, бо восени
хотять мене женить. Лукаш
Ёкъ, биз къургъан эвлер. Асырларджа
тура. Мен билльмейим..мама эмджемлер
Мавка шай дедилер, мында манъа эв ве топракъ
З ким?
береджеклер. кузьде исе эвлендирмек
ниетинделер.
Лукаш
Я не знаю. Мамо не казали,
Мавка
А може, ще й не напитали дівки.
Кимге?

Мавка Лукаш
В нас так нема, як у людей, – навіки! Мен бильмейим. даа айтмады,
Бельки, даа ляйыкъ бир къыз
буламагъандыр.
Лукаш
(приступаючи ближче) Мавка
А ти б хотіла?.. Бизде эр шей бакъий, сиздекидай
дегильдир.
Раптом чутно голосне гукання мами.
Мама Лукаш
Гов, Лукашу, гов! (бираз якъынлаша).
Я, сен истер эдинъми?...
Лукаш
Я йду!

Мавка
А вернешся?

Лукаш
Не знаю.
 8

З гущавини лісу вилітає Перелесник – гарний

хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно
розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними
бровами, з блискучими очима. Він хоче обняти
Мавку, вона ухиляється.
Мавка
Не руш мене!

Перелесник
А то чому?
Мавка Мавка
Іди поглянь, чи в полі рунь зазеленіла. Тийме манъа?

Перелесник Перелесник
Мені навіщо тая рунь? Я, не ичюн?
Мавка
Мавка Тарла, къырлар
А там же твоя Русалка Польова, Ешермеген экенми, бар да, бакъып кель!
що в житі.
Вона для тебе досі вже вінок Перелесник
зелено-ярий почала сплітати. Меним немге кереги бар ешилликнинъ?

Перелесник Мавка
Я вже її забув. Я, анда сени беклей яренъ – гузель
Тарла Периси. Эдье этмек ичюн санъа
Мавка шимдиден ачыкъ-ешиль чембер орип
Забудь мене. башлады.

Перелесник Перелесник
Ну, не глузуй! Ходи, полетимо! Мен унуттым оны чокътан.
Я понесу тебе в зелені гори, –
ти ж так хотіла бачити смереки. Мавка
Мени унут.
Мавка Перелесник
Тепер не хочу.
Айды, ккульме! Кель, яхшысы,
учайыкъ! Сени ешиль дагъгъа алып
Перелесник
кетейим, – арз эттигинъ арчаларны
Так? А то чому?
косьтерейим.
Мавка
Бо відхотілося. Мавка
Энди истемейим.
Перелесник
Якісь химери! Перелесник
Чом відхотілося? Я-а? Айтса, нечюн?
 9

Мавка Мавка
Нема охоти. Истегим сёнди, кетти.

Перелесник Перелесник
Будь моя кохана! Бакъсанъ онъа!
Звечора і зрана Не олды да, истемейсинъ?
самоцвітні шати Мавка
буду приношати Истегим ёкъ.
і віночок плести,
і в таночок вести, Перелесник
і на крилах нести Кель, меним ол, севгилим!
на моря багряні, де багате сонце Акъшам-саба, эр даим
золото ховає в таємну глибінь. Кетиририм антерлер,
Зенгин, дюльбер киймлер
Мавка
Ве орерим чемберлер
(нетерпляче)
Экевлешип ойнармыз,
Годі!
Къанатланыр, учармыз,
Перелесник кунешнинъ бол нурындан асылолгъан
Як ти обірвала річ мою сердито! дюрдане, алтынларны багърында
(Смутно і разом лукаво). гизлеген денъизлерге.
Ти хіба забула про торішнє літо?
Мавка
(даяналмайып)
Мавка Етер!
(байдуже)
Ох, торішнє літо так давно минуло! Перелесник
Що тоді співало, те в зимі заснуло. Сен не ичюн сёзюмни больдинъ бойле
Я вже й не згадаю! сертленип!
Ёкъсам, сен унуттынъмы кечкен
Перелесник йылнынъ языны?
(таємниче нагадуючи)
А в дубовім гаю?.. Мавка
Ах, кечен йылнынъ язы чокътан кечип
Мавка кетти! О вакъыт йырлагъанлар къышта
Що ж там? Я шукала ягідок, грибків… юкълап къалдылар. Хатырлап да
оламайым!.
Перелесник
А не приглядалась до моїх слідків? Перелесник
(явашчыкътан хатырлатып)
Мавка Я, анавы эменликте?..
В гаю я зривала кучерики з хмелю…
Мавка
Перелесник Къайда? Анда емиш, мантар арай эдим...
Щоб мені послати пишную постелю? Перелесник
 10

Мавка Меним анда къалдыргъан излеримни

Ні, щоб перевити се волосся чорне! корьмединъми?
Мавка
Эменликте шербетотнынъ зилифлерин
Перелесник джыяр эдим.
Сподівалась: може – миленький Перелесник
пригорне? Манъа йымшакъ бир тёшек тёшемек
истединъми?
Мавка Мавка
Ні, мене береза ніжно колихала. Ёкъ, мына шу сим-сия сачларымны
орьмек истедим.
Перелесник
Перелесник
А проте… здається… ти когось кохала?
Бельким, гузель севдиджигим корер, деп
тюшюндинъми?
Мавка
Мавка
Ха-ха-ха! Не знаю!
Попитай у гаю. Ёкъ, мени шу акъкъайын назлы-назлы
Я піду квітчати дрібним рястом коси… тепрендирди.
(Подається до лісу).
Перелесник
Перелесник Токъта, токъта... десене... сен кимнидир
Ой, гляди! Ще змиють їх холодні роси! севе эдинъ?

Мавка
Мавка Ха-ха-ха! Бильмейим! Эменликтен сор
Вітерець повіє, да бакъ. Эменликтен сор да бакъ. Мен
сонечко пригріє, барайым, чечеклернен орейим
то й роса спаде! сачларымны.
(Зникає в лісі).
Перелесник
Перелесник Вай, мукъайт ол! Сувукъ чыкълар
Постривай хвилину! ювмасынлар оларны!
Я без тебе гину!
Де ти? Де ти? Де? Мавка
Серин ельчиклер эсер, кунеш нурларын
Біжить і собі в ліс. Поміж деревами якусь сепер, сувукъ чыкъ къурур кетер!
хвилину маячить його червона одіж і, мов луна,
озиваеться: «Де ти? Де?..»
По лісі грає червоний захід сонця, далі
погасає. Над озером стає білий туман. Дядько
Лев і Лукаш виходять на галяву. Перелесник
Токъта, бираз токътаса!
Сенсиз олем, бир бакъса!
Къайдасынъ сен? Къайдасынъ? Къайда?
 11

Мама
(сердито воркоче)
І де ти длявся?

Лукаш
Та кажу ж – був тута,
вирізував сопілку.

Мама
(усміхнувся і подобрів) Мама
Ей, не вчись брехати, Къайдаларда юресинъ?
бо ще ти молодий! Язика шкода!
От ліпше хмизу пошукай по лісі
та розпали вогонь, – хоч обсушуся,
Лукаш
Лукаш іде в ліс; чутно згодом, як він Айттым да, мында эдим,
хряскає сухим гіллям.
Къавал ясайым.
Мама
Мама
(ужахнувшись)
Эй, ялан айтмагъа огренме,
Се що за мара?
сен даа яшсынъ, будыр тильнинъ
Лукаш зарары! Энъ яхшысы, ормандан чалы-
Якби ви, мамо, чырпы бар, кетир, бир атеш якъ,
якої байки нагадали.

Мама
А ти б якої хтів?
Про Оха-Чудотвора? Про Трьомсина? Мама
(къоркъуп сескене).
Бу да насыл аджине?
Лукаш
Такі я чув! Ви вмієте інакших, Лукаш
що їх ніхто не вміє. Айтсанъыз,я,
эмдже, насыл масал ойлап таптынъыз?
 12

Мама
(надумавшись) Мама
Ну, то слухай: насылыны эшитмеге истейсинъ?
я про Царівну-Хвилю розкажу. Муджизелер япкъан Ох, я Трёмсина
Якби нам хата тепла акъкъындамы?
та люди добрі,
казали б ми казку, Лукаш
баяли байку Бойлелерин эшиттим! Кимсе
до самого світу… эшитмегенлерин сиз билесиз,
За темними борами, айтсанъыз.
та за глибокими морями,
та за високими горами, Мама
то єсть там дивний-предивний край, Айса, динъле,
де панує Урай. Чариче-Далгъа акъкъында бир масал
Що в тому краю сонце не сідає,
айтайым. Олса эди бизде сыджакъ эв,
місяць не погасає,
Мерхаметли адамлар, Айтсаларды танъ
а ясні зорі по полю ходять,
аткъандже Риваетлер,
таночки водять.
масалларны
Отож у найкращої зорі та знайшовся син
Білий Палянин. Гурь орманлар артында,
На личку білий, денъизлер аркъасында
на вроду милий, дагъларнынъ ирагъында
золотий волос по вітру має, муджизели ульке бар,
а срібна зброя в рученьках сяє… анда Урай укюмдар
О улькеде кунеш батмай,
Лукаш кокте сёнмей Ай.
Ви ж про Царівну мали. йылдызчыкълар тарлаларда
Та й хто ж на тій колясі був? хоран тепип ойнайлар.
Царівна? Энъ дюльбер бир йылдызнынъ
Вже й заснули! Беяз Палянин деген
Огълу тапылгъан. Онынъ
Який час дивиться задумливо на вогонь, потім Бети бем-беяз экен,
устає, відходить далі від огнища і походжає по озю де гузель экен.
галяві, тихо-тихесенько, ледве чутно
пограваючи у сопілку. ельде ельпирей экен
В лісі поночіє, але темрява не густа, а сом сачлары. Парылдай
прозора, як буває перед сходом місяця. Навколо кумюш окъу къоллунда...
вогнища блиски світла і звої тіні неначе водять
химерний танок; близькі до вогню квіти то Лукаш
поблискують барвами, то гаснуть у пітьмі.
Покрай лісу таємниче біліють стовбури осик та Сиз Чариче акъкъында
беріз. Весняний вітер нетерпляче зітхає, айтаджакътынъыз! Я ким бар эди
оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій арабада? Чаричеми?
березі. Туман на озері білими хвилями прибиває Инде йоклый
до чорних хащів; очерет перешіптується з
осокою, сховавшись у млі.
 13

З гущавини вибігає Мавка, біжить прудко, мов

утікаючи: волосся їй розвіялось, одежа
розмаялась. На галяві вона спиняється,
оглядаючись, притуляє руки до серця, далі
кидається до берези і ще раз зупиняється.

Лукаш
Як ти тремтиш! Я чую, як береза
стинається і листом шелестить.

Мавка
Ой лихо! Я боюся притулятись,
а так не встою.

Лукаш
Ти зомліла?

Мавка
Цить! Хай говорить серце… Лукаш
Бакъса, насыл къалтырайсынъ!
Лукаш Акъкъайын биле инълей, япракълары
Я не любився шувулдай.
ні з ким ще зроду. Я того й не знав,
що любощі такі солодкі! Мавка
.Мавко! Таянмагъа къоркъам, лякин Таянмасам,
ти з мене душу виймеш! йыкъылырым.

Мавка Лукаш
Вийму, вийму! Ёрулдынъмы?
Ні, я хочу
для тебе так заквітчатися пишно, Мавка
як лісова царівна! Тссс... Барсын, юрек сёйлесин...

Лукаш Лукаш
Я сам тебе заквітчаю. Омюримде кимсени мен севмедим,
асылында бильмей эдим севгининъ
Мавка Бу къадар да татлы бир шей олгъаныны.
Не красні Мавка!
квітки вночі…тепер поснули барви… Джанымны сувурып аладжанъ да!
Лукаш Мавка
Тут світляки в траві, я назбираю; Сувураджам, аладжам!
Ёкъ, сенинъ ичюн
мен орман чаричасидай
 14

чечеклерге бурюнмеге истейим!

Русалка
Дивіться, он отой, що там блукає, Лукаш
Йому не треба жити. Чечеклерге озюм сени бурерим!
Утопи!
Мавка
Мама Дюльбер дегиль геджелери чечеклер...
Лукашу, де ти? ренклери энди сёнюк...

Лукаш Лукаш
Я тута. Мында отлар ичинде бардыр
фенербоджеклери,
Мама
А ти тут чого?
Зліз на вербу, ще й з дівкою! Русалка річна
Анавыны коресизми, шашмалагъан
Лукаш
кимсени. О – яшамамалы! Сувгъа
Вона мене порятувала, мамо.
чёктюр!
Мама
Мама
Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш,
Къайдасынъ сен эй, Лукаш?
та серце добре в тебе. Пробачай,
що я нагримала зопалу.
Лукаш
Мавка Мен мындам.
(Коли б ти, нічко, швидше минала!
Вибач, коханая! Ще ж я не знала Мама
днини такої, щоб була щасна Я, анда сен нишлейсинъ?
так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна! Талгъа чыкъкъан, озю де бир ёсманен!
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, таж я щаслива! Лукаш
Не рони, вербо, сліз над водою, Эмдже, иште,……
буде ж, матусенько, милий зо мною!..
Батьку мій рідний, темненький гаю, Мама
як же я ніченьку сюю прогаю? Къальб деген шей олмаса да сенде,
Нічка коротка – довга розлука…) къазым, мерхаметли юрегинъ бар.
Що ж мені суджено – щастя чи мука? Багъышла мени, мен устюнъе
къычырдым

Мавка
Бир вакъыт, геджем, бойле чар-чабик
кечмез эдинъ? Афу эйле, севдиджигим!
Мен ич де бильмез эдим. тыпкъы
сендай, геджечигим, сен киби ачыкъ-
айдын алемде ич бир заман бахтлы
 15

кунюм олмагъанды. Сени нечюн,

акъкъайыным, сарды бунджа кедер,
гъам? Аптечигим, бакъса манъа, мен
бахытлар къучагъындам!
Сувгъа тёкме козьяшынъны,
оксюзлчыгъым, севген ярым менимнен
оладжакъ, анайчыгъым!..Меним, къара,
эсмери, орманым-бабачыгъым,
бу геджени насыл этип, элимден
къачырайым. Геджелер пек къыскъадыр
– айрылыкълар узакътыр,...
Башым язысы недир – бельки дерт,
бельки базттыр?

Дія 2
Пізнє літо. На темнім матовім листі в гаю де-не-
де видніє осіння прозолоть. Озеро змаліло,
берегова габа поширшала, очерети сухо
шелестять скупим листом.
На галяві вже збудовано хату, засаджено
городець. На одній нивці пшениця, на другій –
жито. На озері плавають гуси. На березі
сушиться хустя, на кущах стримлять горщики,
гладишки. Трава на галяві чисто викошена, під
дубом зложений стіжок. По лісі калатають
клокічки – десь пасеться товар. Недалечко
чутно сопілку, що грає якусь моторну,
танцюристу мелодію.

Мати Лукашева Мама

(виходить з хати й гукає) Лукаш, эй! Лукаш, къайдасынъ?
Лукашу, гов! А де ти?
 16

Лукаш Лукаш
(виходить з лісу з сопілкою і мережаним Мен мындам, ана!
кийком у руках)
Тут я, мамо. Мама
Мати Етер айды, бутюн кунь чала-чала
А чи не годі вже того грання? безмединъми? Эп чаласынъ, иш исе тура
Все грай та грай, а ти, робото, стій! тургъан еринде!

Лукаш Лукаш
Яка ж робота? О да насыл иш?
Мати Мама
Як – яка робота?
Насыл иш дегенинъ не я? Сенден
А хто ж обору мав загородити?
гъайры ким къошарны къоралайджакъ?

Лукаш
Та добре вже, загороджу, нехай-но. Лукаш
Яхшы, яхшы, къораларым шу.

Мати Мама
Коли ж воно оте «нехай-но» буде? Анавы сенинъ “шу”ларнынъ не заман
Тобі б усе ганяти по шурхах керчек олур? серсем быралкъынъ иле
з приблудою, з накидачем отим! анда-мында линъкильден къувалаша
юресинъ!
Лукаш
Та хто ганяє? Бидло ж я пасу, Лукаш
а Мавка помагає. Къаны, кимлер къувалаша? Айванларны
бакъам мен. Мавка манъа ярдым эте.
Мати
Одчепися Мама
з такою поміччю! Вазгечсене
сен бойле ярдым-пардымдан.
Лукаш
Самі ж казали, Лукаш
що як вона глядить корів, то більше Озюнъ манъа айтынъ да, сыгъырларны о
дають набілу.
бакъса, олар чокъ сют бере деп.
Мати
Мама
Вже ж – відьомське кодло!
Эписи – бир аджине сюрюсинден
дегильми!
Лукаш
Немає відома, чим вам годити!
А ще он як умаїла квітками Лукаш
попідвіконню – любо подивитись! Акълым етмей, сизге эр шей яман келе,
Пенджерелер астына сачкъан
 17

Мати чечеклерине бакъсанъ – козьлер

Куди ти? къамаша!
Мама
Лукаш Токъта, къайда кетесинъ?
Таж обору городити!
(Іде за хату, згодом чутно цюкання Лукаш
сокирою). Къошар къораламагъа!
Мавка виходить з напів юрти пишно
заквітчана, з розпущеними косами.
Мати
(непривітно)
Чого тобі? Мама
Санъа не керек?
Мавка
Де, мамо?, Лукаш?
Мавка
Мати Енъге, Лукаш къайда?
Чого ти все за ним? Не випадає Мама
за парубком так дівці уганяти. Не, сен онынъ пешинден юресинъ, ич
къалмайсынъ? Къызгъа сыра ич тюшмей
Мавка йигит артындан чапмакъ.
Мені ніхто такого не казав.
Мавка
Манъа кимсе бойле шей даа айтмагъан
Мати эди.
Ну, то хоч раз послухай – не завадить.
(Прикро дивиться на Мавку).
Мама
Чого ти все розпатлана така?
Ич олмадым бир кере динъле – бундан
Нема, щоб зачесатись чепурненько, –
зарар олмаз. Сачларынъны не бойле
усе як відьма ходить. Нечепурно.
І що се за манаття на тобі? джилли-милли япкъансынъ? Гузель этип
Воно ж і невигідне при роботі. тарасанъ олмаз эдими санъа,
Я маю дещо там з дочки-небіжки, аджинедай юресинъ. Таракъ недир
піди вберися – там на жердці висить.бильмейсинъ. Устюнъдеки мынавы чул-
А се, як хоч, у скриню поклади. чубур недир, а-къыз? Иш эткенде
онъайтсыз бойле урба-мурбалар.
Анда, менде къз-джиенден къалгъан
Мавка одыр-будыр бар, олар анда чюйдедир,
Та добре, можу й переодягтися. бар чабик алып кийин. Озь урбанъны
(Іде в хату. Звідти виходить дядько къатла да, ташла сандыкъ астына.
Лев.) Мавка
Мати Яхшы, сиз айткъандайын япайым.
Хоч би подякувала!
Мама
Мама Энъ олмадым, согъ ол демей!
 18

Що ти, сестро, Нечюн сен эр кереси атыласынъ,

так уїдаєш раз у раз на дівку? кемиресинъ акъсымлайсынъ бу къызны?
Чи то вона тобі чим завинила? Къардашчыгъым, не къабаат ишледи о
А ти, братуню, вже б не відзивався, алдынъда? Сен исе, тувгъанчыгъым,
коли не зачіпають! Ти б іще санъа кимсе тиймесе Индемейип отурса.
зібрав сюди усіх відьом із лісу. Барып, барем, ормандан
Та що ж, принаджуй Джемиаджинелерни мында давет
ту погань лісову, то ще діждешся колись эткейдинъ! Ормандаки арамларны,
добра! маразларны охшай бер, Бир кунь
Та що ти знаєш? От небіжчик дід кореджегинъ илля корерсинъ! Сен не
казали: треба тільки слово знати, билесинъ, шу? Мына рахметли дедем
то й в лісовичку може уступити
айтыр эди: тек айтмагъа бильмелисинъ,
душа така самісінька, як і наша.
айта бильсенъ Къонджалаз биле
Ну, а куди ж тоді відьомська пара
чекилир, онынъ къальби тыпкъы бизим
подінеться?
къальбимиздай. Я сонъра шу аджине
От ліпше заберуся до роботи,
як маю тут жувати клоччя! къую нереге джоюладжакъ? Сенинъ иле
мында агъыз патлаткъандже,
Мама іде за хату, сердито струснувши Энъ яхшысы барып бираз чалышайым
головою.
Мавка виходить з хати перебрана: на їй
сорочка з десятки, скупо пошита і латана на
плечах, вузька спідничина з набиванки і
полинялий фартух з димки, волосся гладко
зачесане у дві коси і заложене навколо голови.

Мавка
Вже й перебралась. Мавка
Що тільки вмію, рада помогти. Урбаларымны денъиштирдим. Элимден
кельген шейни япмагъа мен язырым.
Мати
Ото-то й ба, що неконечне вмієш: Мама
політниця з тебе абияка, Ана санъа бир шей даа, не билесинъ шу:
тащити сіна – голова боліла… энтир-тентир, зар-зорнен аякъ аласынъ,
Як так і жати маєш… пичен ташы десенъ – сенинъ башынъ
агъыра... Бельки ашлыкъ чалмагъа
Мавка биледирсинъ, ёсмачыкъ...
(з острахом)
Як-то? Жати? Мавка
Ви хочете, щоб я сьогодні жала?
Не дейсинъиз? Чалмакъ? Бугунь ашлыкъ
чылгъанымны истейсизми?
Мати
Чому ж би ні? Хіба сьогодні свято?
(Бере за дверима в сінях серпа і подає Мама
Мавці). Я, не ичюн чалмайджанъ? Ёкъса, бугунь
Ось на серпа – попробуй. Як управлюсь, байраммы?
то перейму тебе. Мына – оракъ, чал да бакъ. Ишлеримни
 19

(Виходить за хату, узявши з сіней битирсем,

підситок із зерном. Незабаром чутно, як келирим мен ярдымгъа.
вона кличе: «Ціпонькі! Ціпонькі! Тю-тю-
тю! Цір-р-р…»)

Лукаш виходить із сокирою і підступає

до молодого грабка, щоб його рубати.

Мавка
Не руш, коханий,
воно ж сире, ти ж бачиш. Мавка
Токъта, севгилим,
Лукаш Корьмейсинъми, о даа ем-ешиль!
Ай, дай спокій!
Не маю часу!
Ну, то дай сухого… Лукаш
Эй, башымны кутьмесе!
Шимди меним вакътым ёкъ!
Мавка Айса, бер къурусыны...
(швиденько виволікає з лісу чималу суху Мавка
деревину) Мен даа чокъ тапарым; санъа даа
Я ще знайду; тобі багато треба? керекми?

Лукаш Лукаш
А що ж? Оцим одним загороджу? Я не? Тек бунынъ иле тартаджаммы
къораны?
Мавка
Чогось уже і ти став непривітний…
Мавка
Лукаш Сен де энди нечюндир незакетсиз
Та бачиш… мати все гризуть за тебе!.. олгъансынъ...
Лукаш
Мавка Коресинъ де... сен ичюн анай мени
Чого їй треба? І яке їй діло? кемире!
Мавка
Лукаш Онъа даа не керек? Нечюн бизге
Та як же? Я ж їм син… саташа?
Лукаш
Мавка “Саташа” дегенинъ недир? Мен онынъ
Ну, син, – то що? огълуйым да...
Мавка
Лукаш ОГълу олсанъ – не олгъан?
Бач… їм така невістка не до мислі…
Вони не люблять лісового роду… Лукаш
Тобі недобра з їх свекруха буде! Билесинъми, акълына бойле келин ич
ятмай. Анам орман къавмини ич де

Мавка
У лісі в нас нема свекрух ніяких.
Навіщо ті свекрухи, невістки – не Мавка
розумію! Бизде анда, орманда, къайнана деген
шей ёкъ. Акълым етмей – келин ве
къайнаналар, не керек!
Лукаш
Їм невістки треба,
бо треба помочі – вони старі.
Чужу все до роботи заставляти
не випадає… Наймички – не дочки…
Та правда, ти сього не зрозумієш…
Щоб наші людські клопоти збагнути,
то треба справді вирости не в лісі.
Мавка
Ти розкажи мені, я зрозумію,
бо я ж тебе люблю… Я ж пойняла
усі пісні сопілоньки твоєї.
Лукаш
Пісні! То ще наука невелика!
Мавка
Не зневажай душі своєї цвіту,
бо з нього виросло кохання наше!
Той цвіт від папороті чарівніший –
він скарби творить, а не відкриває.
У мене мов зродилось друге серце,
як я його пізнала. В ту хвилину
огнисте диво сталось…
Ти смієшся?
Лукаш
Та справді, якось наче смішно стало…
Убрана по-буденному, а править
таке, немов на свято орацію!
(Сміється).
Мавка
(шарпає на собі одежу)
Спалю се все!
20
севмей, бегенмей…Санъ ондан бир
гузель къайнана ола бильмез!
Лукаш
Анамгъа келин керек, анам энди
къартайды – анам ярдымгъа мухтадж.
Билесинъ де, ят кишини чалыштырып
оламазсынъ, эм де тюшмей сырасы.
Наймичкалар – догъмуш дегиль...
Керчек, сен бу шейлерни ич де анълап
олмазсынъ... Бизим, яни инсаний,
къасветлерни бильмекчюн орманда
догъмалы, осип буюмемели...
Мавка
Бирер-бирер айт манъа, эписини
анъларым, сени джандан севем де...
Сенинъ о къавалынънынъ тюркюлерин
анъладым да.
Лукаш
Йырлар! Бильги, илим дегиль!
Мавка
Акъсымлама къальбинънинъ
чечеклерини, севгимиз осип чыкъты
оларнынъ арасындан. О, энъ гузель,
дёгмеотнынъ назик бир чечегидир,
хазинелер ярата о, лякин ачмай кимсеге.
Мен оны корьгенимде менде экинджи
юрек пейда олды. О дакъкъасы ялын,
атеши бир муджизе юзь берди...
Кулесинъми, не?
Лукаш
Керчектен де, не ичюндир кульмек
истедим... Куньделик урба кийген,
сёзлери исе гуя. Байрам сабаны сюре.
 21

Мавка
Лукаш Эписини якъарым!
Щоб мати гірше гризли?
Лукаш
Мавка Анам сени даа бетер кемиргенин
Та що ж, як я тобі у цій одежі истейсинъми?
неначе одмінилась!
Мавка
Лукаш
Десене, бу либаста мен сенинъ
Так я й знав!
козьлеринъе башкъа олып корюнем!
Тепер уже почнеться дорікання…

Мавка
Ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки – смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись.
Лукаш
Я щось не розберу, що ти говориш.
Мавка
Заграй мені, коханий, у сопілку,
нехай вона все лихо зачарує!
Лукаш
Ей, не пора мені тепера грати!
Лукаш
Дуйгъанымдай олып чыкъа! Мына энди,
беклей бер, башлар опьке-итираз...
Мавка
Ёкъ, севгилим, мен санъа ич де опьке
этмейим,тек бираз эфкярланам, сен
кенди аятынъа бир шорбаджы
дегильсинъ, шорбаджы олалмайсынъ.
Лукаш
Не айтасынъ шу, а-къыз, сени
анълаялмайым.
Мавка
Бир нагъмечик чал манъа, чалса, азиз
севгилим! Алып кетсин дертлерни
къавалынънынъ нагъмеси!

Лукаш
Мавка А-къыз, шимди вакъыт дегиль къавал
То пригорни мене, щоб я забула
чалмагъа!
осю розмову.
Мавка
Лукаш Айса, джаным, багърынъа бас мени,
(оглядається) унутайым бу лафларны.
Цить! Почують мати!
Вони вже й так тебе все називають Лукаш
накидачем… Тссс! Анам эшите биле!
Бойле де, анам сени чокъ бегенип
Мавка оламай, Сени бир сюрбет сая....
(спалахнула)
Так! Хто не зріс між вами,
не зрозуміє вас! Ну, що се значить Мавка
«накинулась»? Що я тебе кохаю? Эбет! Аранъызда догъмагъан
Що перша се сказала? Чи ж то ганьба, сизни анъламай демек! Бакъса, “сюрбет”

що маю серце не скупе, що скарбів
воно своїх не криє, тільки гойно
коханого обдарувала ними,
не дожидаючи вперед застави?
Лукаш
Була надія, що віддячусь потім.
Мавка
І знов чудне, незрозуміле слово –
«віддячуся»… Ти дав мені дари,
які хотів, такі були й мої –
неміряні, нелічені…
Лукаш
То й добре,
коли ніхто не завинив нікому.
Ти се сама сказала – пам’ятай.
Мавка
Чому я маю сеє пам’ятати?
Мати
Се так ти жнеш? А ти се так городиш?
Лукаш поспішно поволік дерево за хату.
Коли ти, дівонько, не хочеш жати,
то я ж тебе не силую. Вже якось
сама управлюся, а там на вісень,
дасть біг, знайду собі невістку в поміч.
Там є одна вдовиця – моторненька, –
сама припитувалась через люди,
то я сказала, що аби Лукаш
був не від того… Ну, давай вже,
любко, мені серпочка – другого ж немає.
Мавка
Я жатиму. Ідіть до конопель.
22
эмишим... нечюн? Сени севгеним эм
биринджи олып севем дегенимчюнми?
Къаршылыгъан беклемей джумерт
севгиси иле кенди севгилисини
пиязлагъан, ве эм д тырнакъ къадар бир
шейчик гизлемеген бол къальбим
олгъаны ичюн бунджа дерт-белялар
ягъамы энди меним устюме?
Лукаш
Тешеккюрим сонъ айтырым, деп
тюшюнген эдим мен.
Мавка
Тешеккюр айтырым деген сёзюнъни
анъламайым... джанынъ истеген шейни
манъа багъышладынъ сен, мен де санъа
багъышладым ольчюси ёкъ, сайысы ёкъ
шейлерни...
Лукаш
Айса, яхшы экен де, кимсе кисени сучлы
саймагъаны пек гузель. Лякин манъа
хатырла деп озюнъ сёйлемединъми?
Мавка
Буны манъа хатырлатмакъ бунджа
беджитми?
Мама
Сен бойле орасынъмы? Сен де шай
къоралайсынъмы? А-къыз, эгер ормагъа
истемесенъ, зорум ёкъ, зору билир,
керексе мен озюм де орарым,
ана-мына дегендже кузь де етишип
келир, къысмет олса, ярдымджы – бир
келинчик алырым. Анда бир тул
апайчыкъ бар экен – гузель экен, –
адамлардан сораштырып бильдим мен.
Лукаш эсин топласа, дедим мен озь-
озюме... айды, къозум, бер оракъны,
башкъа оракъ ёкъ бизде.
 23

Мати йде через галяву до озера і

криється за очеретом.
Мавка замахує серпом і нахиляється до
жита. З жита раптом виринає Русалка Польова;
Мавка
зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ Мен орарым. Сиз барынъыз
золотого волосся, що вкриває всю її невеличку кендирлерни бакъынъыз.
постать; на голові синій вінок з волошок, у
волоссі заплутались рожеві квітки з куколю,
ромен, березка.

Русалка Польова
(з благанням кидається до Мавки)
Сестрице, пошануй!
Краси моєї не руйнуй!
Русалка Польова
Мавка
Аптечигим, аджы мени?
Я мушу.
Гузеллигим къыйма меним!
Русалка Польова
Уже ж мене пошарпано,
всі квітоньки загарбано,
Мавка
всі квітонькі-зірниченьки!
геть вирвано з пшениченьки! Меджбурым.
Мак мій жаром червонів,
а тепер він почорнів, Русалка Польова
наче крівця пролилася, Устюм-башым перишан,
в борозенці запеклася… чечеклерим тапталгъан,
башакълар арасындан
бири къалмай суврылгъан!
Мавка Ал къашкъашым къызарды
Сестрице, мушу я! энди солды, къарарды
а в мене щастя як тепер зов’яне, баразнагъа къызыл къан
то вже не встане! тёкюлип къатып къалгъан...

Русалка Польова
(ламає руки і хитається від горя, як од Мавка
вітру колос) Аптечигим, меджбурым!
Ой горенько! Косо моя! меним исе хор бахтым солгъандай олса
Косо моя золотая! эгер. бир даа о ачылмаз.

Мавка Русалка Польова

Твоїй красі вік довгий не судився, Вай, энди не япарым!
на те вона зроста, щоб полягати. Меним алтын сачларым!

Русалка Польова
Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє Мавка
з краю до краю. Дюльберлик узакъ сюрьмез, онынъ
 24

Дай нам зажити веселого раю, омрю къыскъадыр, бир даа осип
поки ще літечко сяє, чыкъмакъ ичюн кетер аяттан.
поки ще житечко не полягло, –
ще ж неминуче до нас не прийшло! Русалка Польова
Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, Бакъса, меним аптечигим, далгъъа чапа
рідная! Уджудан уджугъа. Шу кечинджи
Потім поникне краса моя бідная, дженнетке изин бер сен тоймагъа.
ляже додолу сама… яз даа нур сепкенде ашлыкълар эп
Сестро! не будь як зима, оськенде къачынылмаз шей бизлерге
що не вблагати її, не вмолити! кельмеди! Бир дакъкъачыкъ! Бир сание!
Бир ань, тувгъаным! Сонъра меним
Мавка гузеллигим озю де сёнер кетер
Рада б я волю вволити, ятар топракъкъа... Аптечигим! Ошама
тільки ж сама я не маю вже волі. ялварув не бильмеген беяз къышкъа!

Русалка Польова Мавка

(шепче, схилившись Мавці до плеча)
Чи ж не трапляється часом на полі
гострим серпочком поранити руку?
Сестронько! зглянься на муку!
Крапельки крові було б для рятунку
доволі.
Що ж? Хіба крові не варта краса?
Мавка
(черкає себе серпом по руці, кров бризкає гъамыма! Бир тамчы къан етеджек
на золоті коси Русалки Польової)
Ось тобі, сестро, яса!
Риджанъа мен къулакъ салмакъ
истейим, лякин мен де эмир къулу,
мени анъласа...
Русалка Польова
Тарлада кескин оракъ иле элинъни
апансыздан яраламакъ мумкюнми?
Аптечигим! Бакъ меним чеккен дерд-у-
меним къуртулышыма, Дюльберликке
етмейми бир тамчы ал къан?

Русалка Польова клониться низько перед

Мавкою, дякуючи, і никне в житі. Мавка
Молодиця йде замашистою ходою, аж Мына, санъа аптечигим, ал нишан...
стара ледве поспіває за нею.

Мати
(до молодиці люб’язно)
Ходіть, Килинко, осьде край берези
ще свіже зіллячко. Ось деревій, –
ви ж гладишки попарити хотіли?–
Він добрий, любонько, до молока.
Мама
Акъкъайыннынъ янындан юрюнъ,
Килина
джаным Кылынко, Анда отлар тап-тазе.
Та в мене молока вже ніде й діти!
Коб ярмарок хутчій – куплю начиння. Мында дживан перчеми, Табанларым
агъыра, деген эдинъиз, къозум.

Корова в мене турського заводу, –
ще мій небіжчик десь придбав,
молочна,
і господи яка! Оце вже якось
я в полі обробилася, то треба
роботі хатній дати лад. Ой тітко,
вдовиці – хоч надвоє розірвися!
(Прибіднюється, підобгавши губи).
Мати
Ей, рибонько, то ви вже обробились?
Ну, що то сказано, як хто робітний,
та здужає… А в нас – маленька нивка,
то й то бог спору не дає…
Килина
(дивиться на ниву, де стоїть Мавка)
А хто ж то
женцем у вас?
Мати
Та там одна сирітка…
(Нишком)
Таке воно, простибіг, ні до чого…
Килина
(надходить з матір’ю до Мавки)
Добридень, дівонько! Чи добре жнеться?
Мати
(сплескує руками)
Ой лишенько! Іще не починала!
Ой мій упадоньку! Що ж ти робила?
Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!
Мавка
25
Сютсизликтен чекишсенъ, тиер файда
– онъа да.
Килина
Менде сют не ишлесин, балаларым
буюк де!Ярмалыкътан алам мен одур-
будыр оларгъа. Менде Турдан алынгъан
яхшы, сютлю сыгъыр бар. оны манъа
джиеним багъышлады бир заман,
сютю, десенъ, вай, анам, о къадар къою,
майлы! меним исе тарлада ишим
богъурдагъымдан, эв ишлерин ёлуна
къойып олсам, ах, тизем. тулгъа
къыйын, къатейим, исте чатла,
парчалан!
Мама
Ах, меним, гузельчигим, ёрулдынъмы
тарлада? Тек, чалышкъан ёрулыр, дей
тургъанлар адамлар. бизим исе
тарламыз, тарла дегиль – тарлачыкъ,
шай олса да баш этип оламаймыз...
Килина
Я, сизде
ким оракъчы?
Мама
Омы? А-а... о бир оксюз къыз...
Аллах гунях саймасын, элинден бир иш
кельмей...
Килина
Хайырлы куньлер, ёсмачыкъ! Иш
къолай кельсин?
 26

Я руку врізала… Мама

Вай, баксанъыз сиз бунъа! Даа иш
Мати башламагъан! Вай, къатейим мен буны,
Було при чому! ишке пармакъ урмагъан! Бойле тембель
бир къызны омюримде корьмедим
Килина
А дай сюди серпа – нехай-но я. Мавка
Мен элимни кестим.
Мавка ховає серпа за себе і вороже
дивиться на Килину.
Мама
Мати Санъа бу азлыкъ эте!
Давай серпа, як кажуть! Таж не твій!
(Вириває серпа Мавці з рук і дає Килині, Килина
тая кидається на жито і жне, як Бер оракъны – мен озюм.
вогнем палить, аж солома свище під
серпом.)

Мати Мама
(втішно) Санъа дейлер: бер оракъны! О сенинъ
Ото мені робота! дегиль

Килина
(не одриваючись од роботи)
Якби хто
перевесла крутив, то я б удух Мама
сю нивку вижала. Мына санъа иш!

Мати
(гукає) Килина
А йди, Лукашу! Кимдир шу ашлыкъларны барем,
багъласа эди. Бир аньде шу тарланынъ
Лукаш ишини битирир эдим.
(виходить. До Килини)
Магайбі.
Мама
Килина Эй, Лукаш, кель мында!
(жнучи)
Дякувати.
Лукаш
Мати Аллах къолай кетирсин!
От, Лукашу,
поможеш тут в'язати молодичці.
Бо та «помічниця» вже скалічіла. Килина
Ну, жніте ж, дітоньки, а я піду Сагъ ол!
 27

зварю вам киселиці на полудень.

(Іде в хату).
Мавка одійшла до берези, прихилилась до неї і
крізь довге віття дивиться на женців. Килина
який час так само завзято жне, потім
розгинається, випростується, дивиться на
похиленого над снопами Лукаша, всміхається,
трьома широкими кроками прискакує до нього і
пацає з виляском долонею по плечах.
Мама
Сен, Лукаш,
келинчикке ярдым эт багъламагъа.
Бу “ярдымджы” исе энди яраланды.
Айды, баллар, чалышынъ, мен исе
барып эвге уйлелик сизге кисель чар-
чабик пиширейим.

Килина
Ну ж, парубче, хутчій! Не лізь, як
слимак!
Ото ще верисько!
(Залягається сміхом).

Лукаш
(і собі випростується)
Яка ти бистра! Килина
Ось ліпше не займай, бо поборю! Айды, йигит, чабик ол! Сувалчандай
созулма!
Килина Джаюв киби джайылма!
(кидає серпа, береться в боки)
Ану ж, ану! Ще хто кого – побачим! Лукаш
Амма да сен чабиксинъ!
Лукаш кидається до неї, вона переймає його Эм де манъа саташма, озь пайынъны
руки; вони «міряють силу», упершись долонями алырсынъ.
в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім
Килина трохи подалась назад, напружено
сміючись і граючи очима, Лукаш,
Килина
розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її Кель, бакъайым, кель, ким кимни йыкъа
поцілувати, але в той час, як його уста вже билир!
торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він
падає.

Килина
 28

(стоїть над ним сміючись)

А що? Хто поборов? Не я тебе?

Лукаш
(устає, важко дихаючи)
Підбити – то не мація! Килина
Сонъ?! Айтчы, ким кимни йыкъты?
Килина Менми?
Чи ж пак?
Лукаш
У хаті стукнули двері. Килина знов Чалтаякъ – буюк шейми!
кинулася жати, а Лукаш в'язати. Хутко загін
затемнів стернею і вкрився снопами; скільки
горсток жита на розложених перевеслах лежать,
як подолані і ще не пов’язані бранці. Килина
Я сен не деп беллейсинъ?

Мати
(з сінешнього порога)
Ходіте, женчики! Вже є полудень.

Килина
Та я своє скінчила, он Лукаш
ніяк не вправиться.
Мама
Лукаш Оракъчылар, келинъиз! Уйлелик энди
Мені не довго. азыр!

Мати Килина
Ну, то кінчай; а ви ходіть, Килинко! Мен ишимни битирдим, Лукаш исе аля
даа битиралмай.

Лукаш Лукаш
(трохи змішався, побачивши її, але зараз Шимдичик битиририм.
оправився)
Ага, то ти? Ось дов’яжи снопів, Мама
а я піду.
Сен ишинъни тез битир. Сиз, Кылынка,
келинъиз!
Мавка
В’язати я не можу.
Лукаш
А-а, мына сен къайда? Ашлыкъларны
дестеле, мен исе энди кетем.
 29

Лукаш
Ну, то чого ж прийшла тут наглядати,
коли не хочеш помогти? Мавка
(В’яже сам). Дестелеп оламайым,

Мавка
Лукашу, Лукаш
нехай ся жінка більше не приходить, – Ярдым этмейджек олсанъ, не ишинъ бар
я не люблю її – вона лукава, бурада,
як видра. козетмеге кельдинъми?
Лукаш
Ти її ніяк не знаєш. Мавка
Лукаш, билесинъми не, анавы къадын
Мавка
мында бир даа кельмесин – мен оны
Ні, знаю! Чула сміх її і голос.
бегенмейим – о, яланджы, бензей о
сычавулгъа.
Лукаш
Сього ще мало. Лукаш
Сен оны ич бильмейсинъ.
Мавка
Ні, сього доволі. Мавка
Ся жінка хижа, наче рись. Ёкъ, ёкъ, билем. Эшиттим, кульгенини,
сесини.
Лукаш
Іще що! Лукаш
Бу даа, азлыкъ эте.
Мавка Мавка
Нехай вона до нас у ліс не ходить. Бунынъ озю етерлик. Дагъ мышыгъы
киби явуз, вахший бу къадын.
Лукаш
(випростався) Лукаш
А ти хіба вже лісова цариця, Даа не!
що так рядиш, хто має в ліс ходити,
хто ні? Мавка
Айт онъа бу ормангъа аякъ басмасын.
Мавка
(сумно, з погрозою) Лукаш
У лісі є такі провалля, Сен мынавы орманда къыраличе
заховані під хрустом та галуззям, – дегильсинъ, мында кимлер келеджек, я
не бачить їх ні звір, ані людина, да кельмейджек санъа багълымы?
аж поки не впаде…

Мавка
Лукаш

Іще говорить
про хижість, про лукавство, – вже б ки, олар чалы-чырпылар астында
мовчала!
Я бачу, ще не знав натури твеї.
Мавка
Я, може, і сама її не знала…
Лукаш
Так, отже, слухай: якщо я тут маю
тебе питати, хто до мене сміє
ходити, а хто ні, то ліпше сам я
знов з лісу заберуся на село.
Вже якось там не пропаду між людьми.
Бо я не став отут сидіти в тебе,
як лис у пастці.
Мавка
Я пасток на тебе
не наставляла. Ти прийшов по волі.
Лукаш
По волі ж і піду, як тільки схочу,
ніхто нічим мене тут не прив’яже!
Мавка
Чи я тебе коли в’язати хтіла?
Лукаш
Ну, то до чого ж ціла ся балачка?
Мавка поволі вибирає напівзів’ялі квітки з мында багъламаз!
пожатого жита і складає їх у пучечок.
З хати виходять мати, Килина і Лукаш.
Мати
(до Килини)
Чого ви спішитесь? Та ще посидьте!
Килина
Ей, ні вже, дядинусю, я піду.
30
Бу орманда ойле бир учурымлар бардыр
сакълыдыр, оларны не айванлар, не
адамлар корелер,
учурымгъа тюшкендже...
Лукаш
Бакъ, сен онъа не айта, вахшийлик, дей,
ялан, дей. Сускъайдынъ, барем!
Бакъам-корем, мен сени ич де бильмей
экеним.
Мавка
Бельки, мен озь-озюмни бильмейип
юредирим...
Лукаш
Иште, динъле: бу ерде суаллерни мен
берем! кимлер манъа келелер, кимлер
келип кетелер – тек мен озюм аль этем.
Истер исем эгер мен койге чыкъар
кетерим шу олмайджакъ ормандан.
Адамлар арасында бельки де гъайып
олмам, Барем, отурмаз эдим шайтип
сенинъ къатынъда къапкъандаки
тилькидай.
Мавка
Санъа къапкъан къоймадым.
истегинънен озюнъ кельдинъ сен!
Лукаш
Истегимнен кетерим, эгер де мен
истесем, ич бир кимсе бир шейнен мени
Мавка
Мен сени, айт не заман, багъламагъа
истедим?
Лукаш
Къайда барып тирельди, бакъса, сен бу
 31

Дивіть, уже нерано, – я боюся. лакъырды?

Мати
Лукашу, ти б провів би. Мама
Къайда бунджа ашыкъасыз?
Лукаш Отургъайдынъыз!
Чом же, можу.
Килина
Килина Ёкъ, тизечигим, кеч олды, кетмек керек,
(поглядає на нього) барайым. Кечке къалдым, ёлларда
Та, май, робота є… пайынозюм къоркъарым.
Мати Мама
Яка робота Лукаш, барем, озгъаргъайдынъ.
увечері? Іди, синашу, йди
та надведи Килинку до дороги. Лукаш
Самій увечері в сій пущі сумно.
Озгъарсам озгъарайым.
Та ще така хороша молодичка, –
коло б хто не напав!
Килина
Бельки, онынъ иши бардым?...
Килина
Ой дядинусю,
се ж ви мене тепер зовсім злякали!
Мама
Лукашу, йдім, поки не звечоріло,
а то й удвох боятимемось! Экинди маалиндео да насыл иш? Бар,
огълум, сен бара бер, Кылынаны
ёлгъадже барып озгъар да кель.
Акъшам устю орманда юрьмек хавфсыз
Лукаш дегильдир,Озю де, бакъ, яп-яшчыкъ. Даа
Я б то? онъа биревлер
Боявся в лісі? Ого-го! Помалу! саташып, къоркъузмасын!
Килина
Мати Ах, меним тизечигим,
Та він у мене хлопець-молодець, сиз мени бу лафларнен керчектен
ви вже, Килинко, честі не уймайте! къоркъуздынъыз,
Айды, Лукаш, акъшам ола, бизлер
тездже кетейик,
Килина экимиз де къоркъмайыкъ!
Ні, то я жартома…
Ну, будьте вже здоровенькі, тітусю! Лукаш
(Хоче поцілувати стару в руку, тая не Менми?
дає, обтирає собі рота фартухом і Охо-хо! Ич де къоркъма ормандан!
тричі «з церемонією» цілується з
Килиною.) Мама
Живі бувайте, нас не забувайте!
 32

Машалласы бар меним, деликъанлы

Мати огълумнынъ, Сиз, Кылынка, огълумны,
Веселі будьте, та до нас прибудьте! эй-хат, даа бильмейсинъиз!
(Йде в хату і засовує двері за собою).
Килина
Ёкъ, мен шакъа эттим...
Сагъ-селямет къалынъыз, тизечигим!
Сагъ-селямет къалынъыз, бизлерни
Мавка підводиться і тихою, наче втомленою, унутманъыз!
походою іде до озера, сідає на похилену вербу,
склоняє голову на руки і тихо плаче. Починає
накрапати дрібний дощик, густою сіткою
заволікає галяву, хату й гай.
Мама
Шенъ-шерамет юрюнъиз, бизге даа
буюрынъыз!

Русалка
(підпливає до берега і заглядає до Мавки,
здивована і цікава)
Ти плачеш, Мавко?

Дуб виходить з гущавини. Він у довгій киреї

барви старого золота з темно-червоною габою
внизу, навколо шапки обвита гілка достиглого
хмелю.

Русалка Річна
Дуб
Агълайсынъмы шу, Мавка?
Доню, доню,
як тяжко ти караєшся за зраду!..

Мавка
(підводить голову)
Кого я зрадила?

Дуб
Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
 33

До кого ти подібна? До служебки, Дуб

зарібниці, що працею гіркою Къызым, къызым, хаинликчюн сен бу
окрайчик щастя хтіла заробити къадар чекишесинъ!...
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись. Мавка
Згадай. Кимге хаинлик яптым?

Мавка
Так що ж мені робить, коли всі зорі Дуб
погасли і в вінку, і в серці в мене? Озь-озюнъе.
Ташлап юдже дагъларны
эндинъ кучюк ёлларгъа, Кимге ошап
Дуб къалдынъ сен? адий хызметкяр олдунъ,
Не всі вінки погинули для тебе. агъыр эмегинъ иле бир тилим бахт
А тільки ти
истединъ, оны да беджералмадынъ.
жебрацькі шмати скинути не хочеш,
Тилленджилик япмагъа энди намус
бо ти забула, що ніяка туга
этесинъ. Хатырла
краси перемагати не повинна.
Мавка
Энди мен не япайым, бутюн йылдызлар
Мавка сёндюлер чемберимде, сёндю
(поривчасто встає) къальбимде!
То дай мені святкові шати, діду!
Дуб
Я буду знов, як лісова царівна,
і щастя упаде мені до ніг, Сен ичюн чемберлернинъ эпси гъайып
благаючи моєї ласки! олмады.
Унутасынъ: бир вакъыт
Дуб ич бир тюрлю гъам-кедер дюльберликни
Доню, енъалмаз
давно готові шати для царівни,
але.

Розкриває свою кирею і дістає досі

заховані під нею пишну, злотом гаптовану Мавка
багряницю і срібний серпанок, надіває Айса, деде, бер манъа байрамане
багряницю поверх убрання на Мавку; Мавка йде
либаслар, Орман чаричесидай
до калини, швидко ламає на ній червоні китиці
ягід, звиває собі віночок, розпускає собі коси, кийинейим бир даа. аякъларым уджуна
квітчається вінком і склоняється перед келип къонар месутлыкъ,
Лісовиком, – він накидає їй срібний серпанок на пияхыма тельмирир!
голову.
Дуб
Дуб Къызым, чариче ичюн
Тепер я вже за тебе не боюся. лякин
(Поважно кивнувши їй головою, меткою
походою йде в гущавину і зникає).
 34

З лісу вибігає Перелесник.

Мавка
Знов ти?
(Наміряється втікати).
Дуб
Перелесник
Энди сенинъ ичюн меним гонълюм
(зневажливо)
тынч.
Не бійся, не до тебе.
Хтів я одвідати Русалоньку, що в житі,
та бачу, вже вона заснула. Шкода…
А ти змарніла щось.

Мавка
(гордо) Мавка
Тобі здається! Кене сенми?

Перелесник
Здається кажеш? Дай я придивлюся.
(Підходить до неї, Мавка відступає).
Та ти чого жахається? Я знаю,
що ти заручена, – не зачеплю.
Мавка
Геть! Не глузуй!
Перелесник
Къоркъма, санъа кельмедим.
Ашлыкътаки Перини корьмек истеген
эдим,
лякин о юкълап къалгъан. Языкълар
олсун... сенинъ
Алтынъ ёкътыр, гъалиба.

Перелесник Мавка
Та ти не сердься, – що ж, Санъа шай дуюладыр!
коли я помилився… Слухай, Мавко,
давай лиш побратаємось.

Мавка Перелесник
З тобою? Ёкъ, манъа шай дуюлмай. Къаны,
кельчи, бакъайым. Не бу къадар
Перелесник къоркъасынъ? Мен билем –
А чом же ні? нишанлысынъ, къоркъма, кель, санъа
Таж ми з тобою тиймем.
колись були товариші, а потім Мавка
чи грались, чи кохались – трудно Деф ол! Акъаретлеме!
зважить, –
тепер настав братерства час. Дай руку. Перелесник
Дозволь покласти братній поцілунок Эгер янълышкъан оласам,
 35

на личенько твоє бліде. Опькеленме, кель, Мавка,

О, квіти кель, барышайыкъ.
на личеньку одразу зацвіли! –
цнотливії, незапашні, осінні… Мавка
(Не випускаючи її руки, оглядається по Сенненми?
галяві).
Поглянь, як там літає павутиння, Перелесник
кружляє і вирує у повітрі… Я, не ичюн барышмайыкъ? Биз энди
Отак і ми… кузьге кирдик бакъ энди, кунеш биле
сувукъ нур сача. бизде къан да сувуды.
Прудко вирує танець. Срібний серпанок
на Мавці звився угору, мов блискуча гадючка,
Биз бир заман экимиз аркъдаш эдик
чорні коси розмаялися і змішалися з вогнистими ойнар, кулер, кезинирдик энди исе
кучерями Перелесника. бирабер олмагъа вакъыт кельди, бер
къолунъны. Кель, опейим янагъындан
Мавка бирадердже опюшнен. Ах, чечеклер,
Годі!.. Ой, годі!.. бетинъде бирден аятылар! не де назик,
не де гузель – кузь чечеклери...
Бакъ, анда орюмчеклер не де гузель
учалар,
авада авелене, авелене учалар...
Перелесник Биз де тыпкъы...
В щирій загоді
не зупиняйся, кохана, й на мить!
Щастя – то зрада,
будь тому рада, –
тим воно й гарне, що вічно летить!

Танець робиться шаленим.

Мавка
Звиймося!
Етер!...Етер айды!
Злиймося!
Вихром завиймося!
Жиймо!
зажиймо
вогнистого раю!
Перелесник
Мавка
Годі!.. Пусти мене… Млію… вмираю. Самимий бу оюнда
севгилим, тек токътама бир аньге биле!
Бахт – кечиджи ань,
сен бунъа къуван,
бахт гузель шей? бахт-учмакънен
бакъийдир!
Айланайыкъ!
Сарылайыкъ!
36

Туфан киби айланайыкъ!

ве яшайыкъ,
яшайыкъ
атеш киби дженнетте!

Мавка
Етер!.. йибер... Ёрулдым... олем... этме.