Тимченко Є. К.

РОДОВИЙ ВІДМІНОК ПРИ ДІЄСЛОВАХ

Правило 1

При дієсловах їсти, пити, вживати, взяти, дати, купити, продати,

пробувати, коштувати і інших близького до них значіння, а також при
ковтнути, лизнути, сьорбнути, зачерпнути і інш. подібних замість
причинового відмінка стоїть у родовім речівник, що дає уяву речі, що неї
береться частка, коли цю річ можна ділити, як, напр., імення речовинні або
взяті у збірному значінні, напр.:

Адам і Єва заказаного овочу їли.

Чоловік усе п’є тої води.
Сього способу рідко вживають.
Буду я в тебе хліба-соли вживати.
Ой візьму я снігу в руку.
Березової каші дати.
Куплю волам паші.
Продай щетини, волосини, кожушини.
Пробує багатирської сили.
Покоштуй же борщу.
Вивіряє ума.
Ковтнімо собі шумівки.
Лизнув шилом патоки.
Сьорбнув юшки.
Зачерпнула водиці.
Звару [зварю] тобі борщику.

Правило 2

Дієслова:
1) з приростком в(у)-, від(од)-, з(с)-, над-, що значать відділ або меншання;
2) з приростком до-, під-, при-, про-, що значать додачу;
3) з приростком на-, що значить досить;
4) з приростком по-, що значить невелику чинність, сполучаються з родовим
відмінком у речівника:

1) Вколупили серденька ви мені.

Укороть [укороти], Боже, денька.
 Хай Бог ночи уменшить.
Одрізала та русої коси.
Злодію відпустить сили, та прибуде ума.
Зменшує їм роботи і того колишнього невсипущого клопоту.
Скороть життя мого.
Надбив горщика.
Надрубати хвостика.
Віку собі надторочи́ в [«надсмикнув»].

2) Додать йому охоти.

Досипати води в кирницю.
Піддав чміль меду.
Дівчина води підливає.
Бий та пари підслухуй.
Прибільшити прав.
До слави слави придавали.
Придбати посагу.
Прикуплять двора та ще хати ставлять.
Бог протяг [ = «продовжив»] йому віку.

3) Ой набили бджоли меду, ще вулій не повний.

Нав’язала на мішок каменюк.
Нагріла окропу.
Наказав на вербі груш.
Насадив саду, все винограду.
Нанюхатися прісної кости.
Начитався книжок.
Буйного вітру начувся.

4) Як втік, як десяти побив.

Повечеряли борщу.
Позич мені крилець.
Поїли баранця, поросятини.
Дала йому поснідати яйця́.
Пошукай відер.

Правило 5

При дієсловах, що висловлюють чого є або нема, чого багато або мало, чого
більше або менше, ті предмети, що про них висловлено так, стоять у
родовім відмінку, а дієслова в 3-й особі однини. Так напр.:
 1) Є у тебе, сину, срібла золотого.
Єсть там плачу, нарікання.
Нехай нас так буде, як на небі хмари.
Тут тільки зрана буває сонця.
Поборовся, як би малось сили.
Тепер усякого люду ходить.

2) Ще їй лиш єдного бракує.

В кого часом сіна свойого перейметься.

3) З літами й розуму прибуває.

Причини, Боже, ночі на мої чорні очі.

4) Відбуло води.
Здоров’ячка поменшало.

5) Води набігло.
Назбігалось людей.
З гори піску налетіло.
Тут поназбиралось народу, рибалок.

Правило 6

Завжди сполучаються з родовим відмінком у речівника такі дієслова:

1) глядіти, пильнувати, слухати, чути;
2) братись, взятись, держатись, триматись, вчепитись;
3) берегти, боронити, стерегти, терпіти;
4) жаліти, потребувати, шкодувати;
5) уміти, знати, відати;
6) забути, пам’ятати;
7) ждати, чекати, виглядати, сподіватись;
8) радитись, наслідувати;
9) питати, просити, правити;
10) дозволити, дарувати;
11) радити, бажати, хотіти;
12) шукати, запобігати, дбати, добувати, дістати, найти, заслужити,
кресати, заробляти, старатись;
13) грати, танцювати, співати;
14) вчити, навчити, переконати, -сь і до них подібні значінням:
 1) Гляди, дядьку, порядку.
Будеш хати пильнувати.
Слухай мене молодої, порадочки мої.
Чи чули, люди, цеї новини.

2) Взялася багача сильная трівога.

Як снасть псується, то чоловік ума береться.
Держись берега, риба буде.
На Бога складайся, розуму ж тримайся.
Я на твоє безголов’я берега вчепився.

3) Бережи своєї душі.

Борони вольностей.
Гріш копи стереже.
Я так терпів голоду.

4) Баба всього світа жалує.

Срібла-злота потрібує.
Шкодує масла.

5) Вмію співаночок.
Катерина горя знала.
Годі, відай, куме, чести.

6) Забудь тата, забудь мами.

Нехай буду пам’ятати віка молодого.

Цих дієслів уживають також з прийменником на і 4-м відмінком: пам’ятати,

забувати на кого.

7) Ой буду ж я буду пригодоньки ждати.

Лінивий все ночі чекає.
Виглядає як каня дощу.
Слави-пам’яти сподівались.

Цих дієслів, як і попередніх, уживають з прийменником на і 4-м відмінком:

ждати, чекати, виглядати, сподіватись на кого або на що.

8) Людей радься, а свій розум май.

Наслідувати науки Христової.
 9) Другого казака правди питала.
Козаченько води просить.
Вона ж теї циганочки вірненько просила.
В дядини плати править [«вимагає»].

10) Дозволь же мені пари моєї.

Даруй, Боже, гріха.

11) Хіба ж він тобі добра радить.

Болітимеш, смерти бажатимеш.
Хотіла баба видри.

12) Мати дочки шукала.

Запобігає панської ласки.
Як іти в рай, так і дров дбай.
Чобіт добуває.
Такої ласки дістану і в Параски.
На свої руки найду всюди муки.
Заслужила ти дару, славного короваю.
Креши вогню.
Будеш ти, моя дочко, хліба-солі заробляти.
Старайся меду і вина.

13) Санжарівки на скрипці грає.

Всі однії пісні співають.
Танцювали метелиці.

14) Пригоди учать згоди.

Де ти чарів навчилася?
Приїхав геть до сонця того переконатися.

15) Дуже горілки впився.

Правило 7

Дієслова з приростком до-, що показує край, межу чинности, сполучається з

родовим відмінком у речівника.
Вони бувають:
а) перехідні,
б) неперехідні і
в) рефлексійні, напр.:
 а) Доволікає жита.
Доїдати хліба.
Молода дівчина нічки досипляє.

б) Я вже тоді доїду кінця.

Доріс хлопець своїх літ.
Отто доступив ласки Божої.

в) Глухого й німого справи допитаєшся.

Дороблявся хліба, а зійшов на діда.

Правило 8

Дієслова, що мають значіння: цуратись, уникати, стерегтись, ховатись,

відмовляти, увільняти і т. д. без приростків і з приростками від(од)-, у(в)-,
ви-, з-, за-, напр.:

Тільки одної слави бережися.

Шляхтич за гонор уха рішився.
Граду-тучі увійшов [ = «уникнув»].
Виречуся всього.
Відбіг, як злодій краденої річі [«речі»].
Збуду смутку і клопоту.
Занехай злих думок.

Правило 9

Дієслова, що мають значіння боятись, соромитись і інших душевних

відчуттів:

Боятись гріха.
Ти злякався кочерги.
Кайся гріхів, чоловіче.
Своєї кривди мститися.

Правило 10

Коли дієслово, що виражає рух, має при собі інфінітив, а при інфінітиві
речівник, то той речівник завжди стоїть у родовім відмінку:
 Іди сіна косити.
Приїхала до свого двора квіток пришивати.
Ходи до хати дитинойки [«дитиноньки»] колихати.
Пішла Ганна корови доїти.

Правило 11

Коли дієслово в особовій формі сполучається з родовим відмінком і має при

собі інфінітив, то речівник, що належить до того інфінітива, стоїть в
родовім відмінку, напр.:

Відрікся дров рубати.

Вчись черевичків шити.
Діждав рясту топтати.
Мужик ісхотів риби вловити.

Правило 12

Коли при словах треба, жаль, шкода, сором, встид стоїть інфінітив, то
речівник при нім у родовім відмінку:

Треба їй помий дати.

Жаль мені кидати тебе молодої.
Ой шкода мені літ утрачати і козацької вроди.
Такого мені й казати сором.
Встид було очей показати.

Правило 13

Коли при прислівниках трудно, тяжко, добре, лучче, де, звідки, нащо стоїть
інфінітив, то речівник при нім у родовім відмінку:

Замку трудно узяти.

Тяжко знести тої розлуки.
Добре жувати свіжого сіна.
Лучче… житньої соломахи бузиновим молоком запивати.
Ой брате мій, брате, де неньки узяти.
Відки [«звідки»] взяти нам вістоньки, чи ти жива.

Правило 14
Коли дієслово в особовій формі має перед собою заперечення не, то
речівник замість причинового відмінка стоїть у родовім, і так само після
прислівників голо, пусто, чисто, годі і часток ні, ані:

Панської роботи не переробиш.

Мачуха ненавиділа дідової дочки.
Дотовпу нема у пеклі.
Купив би і село, та грошей голо [«обмаль»].
Покинь лук, коли пусто [«немає»] рук.
Прийде Пречиста – буде по дереві листу чисто.
Дна не видко.
Сліду не значно.
Не стято тополі.
Уже тої сварки годі [«немає»].
Буде з старця яйця, а з багатого болячки.
Ні слуху, ні прислуху.
Ані печи, ані лави.

Правило 15

При інфінітиві, що залежить від дієслова в особовій формі з запереченням

не або без заперечення, але з заперечним значінням, речівник стоїть в
родовому відмінку:

Не здужаю, брате, коси носити.

Не казала мені мати теї води брати.
Нема кому вийти невістки взнавати. (але – вийшла зовиця невістку взнавати).
Нігде мені гнізда звити.
Не чути нікого!

Покинь відер набивати.

Перестань води пити.
Годі, годі, чумаченьки, в Криму соли брати.
Буде вже рясту топтати.

Правило 16

При прислівниках кількости, місця, а також при присудкових байдуже,

видно, потрібно, страшно, треба (тра), шкода речівник стоїть у родовім
відмінку:
 Багато люда, багато чуда.
Густо пшениці на новинí [«недавно зораній землі»].
Соли трохи вкинь.
Буде завбільшки доброї сосни.
Росла калина близько озера.
Медвідь і вепр стали недалеко огню.
Байдуже паски, аби порося.
Твого личенька видненько.
Чого вам потрібно.
Налякав міх, що й торби страшно.
В господарстві тра [«треба»] всього.
Шкода мені склянки, що розбилась.