Казка.

укр - дитячі книги з малюнками

українською мовою онлайн

Пушок і Дружок. Старі друзі

П.Глазовий, Ф.Маківчук

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою

Ілюстрації – Г.Карлов

Розділ перший

Про те, як Лисиця ловила птицю,

Як розумний Пушок упіймав Лисицю.
Як потім Пушок обманув Осла
І про інші його діла.
Жив собі та був собі зайчик на ім’я Побігайчик. Усіх він боявся, від
усіх ховався, а потім подумав: "А давай я зроблю рушницю добрячу
і всім, хто лякав мене, віддячу".

Прийшла до Побігайчика заплакана Квочка. Плаче:

– Украли мого синочка. Візьми свою, зайчику, рушницю та йди

охороняти велику й маленьку птицю.
Прийшла й Качка до Побігайчика і теж плаче:

– Вкрали у мене синочка, братику зайче. Візьми свою, Побігайчику,

рушницю та йди охороняти беззахисну птицю.

І погодився сміливець вухатий пташиним охоронцем стати. Взяв він

на плече свою грізну зброю і пострибав на птичню, що була за
горою.

Під горою, біля ставка, Побігайчик побачив Пушка й Дружка.

Дружок грав-вигравав на дзвінкій балалайці, а Пушок закричав,
побачивши зайця:

– Йди сюди, потанцюй хоч трішки бо в мене болять уже ніжки!

Вухатий сказав:

– Та які вже там танці – он пташат розкрадають якісь поганці.

Завелися злодії у нашій окрузі – нумо боротися з ними, друзі!

– Згодні боротись! До всього ми звичні!

І ось наші друзі вже служать на птичні. Пушок на подвір'ї наводить
порядок, забавляє малих каченяток. Його слухають всі, наче рідного
брата.

А Дружок з вуханем люблять в шашки пограти. Ну, куди отака

сторожа годиться? Скористалася зразу цим хитра Лисиця.

Коли сторожі задрімали, каченят двійко піймала,

запхнула обох у торбину велику, узула носками назад черевики

(щоб слід відшукать не вдалося нікому) та й чкурнула хитрюща
додому.
Як побачила Качка-мати, що пропали її каченята, заголосила,
закрякала, гіркими сльозами заплакала. Посхоплювалися сторожі,
закричали:

– Який жах! Треба бігти мерщій по слідах!

У Пушка нашого було хороше збільшувальне скло. Він довго

роздумував, вагався, до слідів придивлявся і збагнув, що сліди
ведуть не туди...

Щоб страшним для злодія стати (бо хто ж злякається малого

каченяти?), він надів окуляри, прив'язав борідку і за Лисицею
подався швидко.
Поминувши ярок і широку долину, наткнувся Пушок на страшну
картину. Спала на травці Лисиця зубата, а під дубом стояли зв'язані
каченята.

Хоробрий Пушок, не гаючи часу розв'язав каченяток одразу, а

шматком міцного шпагату добре спутав злодійку зубату.

Щоб Лисиця не гавкала, не скликала на поміч лисок, шапку свою

натягнув їй на писок.

Закривши Лисиці пащу шапкою, хоробрий Пушок як тупне лапкою:

– Ти украла качаток двійко? Признавайся, погана злодійко!

Схопилась Лисиця, очима кліпає, гавкнуть не може – сопе лиш та

хлипає.
– Марш на птичню, злодійко клята, тебе жде там заслужена плата!

Шкандибає руда, раз у раз озирається, хто веде її – не догадається.

А Пушок як приклав до очей своє скло, лиходійку аж затрясло. Вона

побачила таке страхіття, якого не бачив ніхто на світі!
Більше злодійка не оглядалася – на смерть вона перелякалася.

На птичні Пушок зняв окуляри й борідку.

Посадили Лисицю в залізну клітку. Каченята Пушка як героя вітали,

високо вгору його підкидали...
Ген, понад річкою-бережком пішли собі далі Пушок з Дружком. І
побачили наші мандрівники, як зайці на базар везли буряки. Хоч
бричка була невеличка і вага була зовсім мала, та зайці запрягли не
Коня, а Осла.

Сів той Осел серед дороги, склав докупи всі свої ноги. Зайці його
спочатку просили, потім лупцювали а він реве, огризається та ще
капосний і кусається.
І промовив розумний Пушок:

– Не поможе вам тут батіжок!

Знайшов він тичину, довгу, як дишло, прив’язав буряка – і

погляньте, що вийшло.

Ослисько погнався за тим буряком, – не наздогнати його й рисаком!

Як приїхали зайці на базар, як розпродали весь свій товар, то в

старого ведмедя Бурмила майже все морозиво скупили.
Пушок до морозива зразу й допався,

їв його, їв аж захлинався.

Так наївся морозива смачного,

що померзли крильця і лапки у нього.

Довго Дружок з Пушком носився, доки хворий хоч трохи зігрівся.

Від простуди ж і вмерти можна! Хай це знає дитина кожна.

Ох, якби ця біда приключилась, наша книжка на цьому б
скінчилась. Не могли б ви далі, малята про Пушкові пригоди
читати...

Коли одужав необачний Пушок, збігав Дружок у зелений гайок, до

магазина лісового – купив телевізора ще й лінзу до нього.

Раз друзі побачили цікаву передачу – про футбольну зустріч собачу.

Була передача гарна як сон, тому вони зразу ж побігли на стадіон.

На контролі стояв там старезний псюга. Він Дружка зустрів, мов

давнього друга, а разом з ним і Пушка пропустив... без квитка.

Щоб узяти в змаганнях участь активну, в чорногуза Пушок випросив

форму спортивну.

Одягся малий, за якусь хвилинку зробив, як годиться, фізичну

розминку,

потім став на край бігової доріжки і потюпав до фінішу пішки.

Двісті метрів пройшов за годину!

Цим прославив Пушок всю породу качину.

Потім він у басейні плавав і ще більше себе прославив.

Перемігши жабку ще й двох мишенят, одержав він приз –
фотоапарат.

Пушок і Дружок цьому дуже зраділи:

– Ось тепер у нас піде діло!

Спочатку Пушок знімав Дружка,

потім Дружок – Пушка,

а далі Качку зняли за хвилинку,

потім – чепуруху Свинку,

далі зайця полохливого

та ще й Півня крикливого.
А коли вже плівки не стало, фотографи ночви у когось дістали.

Дружок десь позичив книжку-самовчителя під назвою "Порадник

фотолюбителя".

Пушок під ночви забрався, плівку проявляв, дуже старався. Добре

йшли там діла в каченятка – знімків зробив він аж півдесятка.
А були ті знімки вдалі чи невдалі – це ви самі побачите далі:

Розділ другий

Про те, як Пушок із Шулікою бився,

Як чистити зуби Кундель навчився,
Як рибу півні-риболови ловили.
Як наші герої юшку варили.
Вранці вийшов Пушок погуляти, аж гульк – ідуть табунцем каченята.

– Ви куди це йдете?

– До школи.

– А лапками догори вмієте стояти?

– Не пробували ніколи...

– Ну, годі, – сказав Пушок, – на мене дивіться і собі учіться!

Захоплено дивилися каченята на витівки Пушка-акробата.

Нагодився на це Дружок.
– А йди-но сюди, Пушок! Ти сьогодні ще не вмивався, а мерщій
гуляти подався!

Але марно Дружок гука: акробат наш побачив жука. Він не зводить
очей із нього і не чує нічого.

І вийшла тут пригода така: не може Дружок упізнати Пушка, бо всі

ж каченята однакові, мов ті близнята.

А сам Пушок не хоче признатися, бо не любить уранці вмиватися.

Ой, може бути біда велика!.. Прожогом летить до качат Шуліка!

Пазурі розчепірив, хижо вирячив очі, поїсти качат розбійник хоче.
Урозтіч кинулися каченята, лиш одне і не дума тікати. Ухопило мітлу
безстрашно, на Шуліку пішло врукопашну.

Як наткнувся хижак на мітлу колючу, то прожогом шугнув аж за

синю тучу.

Тепер легко Дружок догадався, хто з Шулікою так воювався.

– Хоч ти зовсім іще дитина, а відвага у тебе орлина!

Як завжди, раннім ранком Дружок щіточку взяв і зубний порошок,
зуби почистив собі самому й дзьобика вимив Пушкові малому. Мимо
пробігав Кундель бродячий, він щіточку зубну побачив і так сміявся
та реготався, що аж за боки лапами брався:

– Вперше бачу, щоб пхали в рота щетину свинячу.

А надвечір той нерозумний псюга вив і скавулив на всю округу – так

розболілися в нього зуби, що попухли щелепи й губи.

Довелося Дружкові до нього викликати Лікаря зубного. Лікар вирвав

два зуби з пащі, і бродячому стало краще...
Дав Пушок зубну щітку бродячому ще й сказав йому, ледачому:

– Хто не чистить зубів і рота не миє, той частенько від болю зубного
виє!
Попоївши смачної пшоняної каші, пішли до річки герої наші. Там на
кручі, насупивши брови, сиділи поважні півні-риболови. Сиділи вони
уже сьому годину, а впіймали одну невеличку рибину.

Один із півнів, не доспавши нічку, задрімав на кручі і – шубовсть у

річку!
Наче камінь, пішов аж на дно неборака! Знав би він, де зимують
раки, якби розторопні Дружок з Пушком не підхопили його сачком.

За це їм півні віддали єдину, з таким трудом упійману рибину.

Проте діло в рибалок ще не зовсім пропаще: вони знають, де

ловиться риба найкраще. Вони на базарі – звичайно, за гроші –
"впіймали" дві рибини хороші.
Потім півні хвалилися та вихвалялися, як ті рибини на гачок їм
попалися, як вони билися та виривалися, але з гачка не зірвалися.

Кілька днів навкруги було тільки й мови які з півнів завзяті

риболови!

Дружок біля річки швидко з двох цеглинок зробив собі плитку, в

каструлю набрав водички, кинув рибу туди невеличку. А Пушок на
пеньку примостився, спочивав, бо таки стомився.
Той "пеньок" підростав, підростав, доки ось яким став. Він скинув із
шапки своєї Пушка, так що той полетів сторчака.

Довго друзі з грибом сварились. Не помітили, навіть, як юшка

зварилась, як вона перетворилась на пару й полетіла під синю
хмару.

Словом, був та загув обід, – отже сваритись даремно не слід.

 Розділ третій

Про те, як Пушок почорнів і від чого,

Про те, як купали Бурмилка малого,
Про те, як кролі з'їли хатку чудесну,
Як потім вони потрудилися чесно.

Засмалилась каструля – дивитися бридко. Роздобув десь Пушок дві

щітки – за годину ні сажі, ні бруду на каструлі не буде!
Тепер знову Дружок не впізнав Пушка. Став і думає: "Що воно за
марюка така?"

"От завдав мені клопоту здуру!" І Дружок потягнув обмивать

замазуру.

А щоб ви, читачі наші милі, все що трапиться далі, як слід зрозуміли,
щоб вам ясно було що до чого, ми розкажем тепер про Бурмилка
малого. Ой, набралася горя та лиха з тим Бурмилком стара
Ведмедиха! Що не скажеш йому – не слуха, наче ватою заткнуті
вуха.

Сходила стара до криниці, налила ночви водиці, щоб голівку малому

помити.

– Я не буду! – Бурмилко бурчить сердито.

Йшли до ставу наші герої і наткнулись на ночви з водою. І сказали:

– Не підем до ставу. Тут помитися можна на славу.

Узяв Пушок пахучого мила, заходився намилювать крила.

Забавлявся він цілу годину, вимив добре голівку і спину.

Як помилися гарно Бурмилко з Пушком, Дружок витер обох їх

м'яким рушником.

Потім Бурмилка підстриг по моді. І всі були раді такій пригоді.

Стара Ведмедиха синком милувалася, задоволено посміхалася.

Вона дозволила Дружку і Пушку зварити вечерю в своєму гайку. Ще

й дала їм відро бараболі, в’язку грибів і жменю квасолі.
Зварили вечерю Дружок і Пушок, три тарілки поставили на пеньок,
біля кожної поклали вилку.

– Сідай з нами їсти, – сказали Бурмилку.

А невихований Бурмилко лапами згріб усі три тарілки, з'їв усю

бараболю, всі грибки і квасолю.
Не сказавши й спасибі, пішов лобуряка. Отака за добро була дяка!

Вирив ямку Пушок у погожу днину. У ту ямку Дружок поклав

насінину.

Насінину щодня поливав Пушок – так почав рости бурячок. Наші

друзі удвох біля нього трудилися, щоб не з’їв довгоносик –
дивилися.

Не пропали даремно чесні труди – виростав буряк наче з води.

Виганявся все вище і вище, і став отакенний бурячище!

Дочекалися друзі великого свята, з буряка у них вийшла хороша

хата.

Раз вони хатку заперли, сховали ключа під колоду,

відра взяли і пішли по воду.

А шкідливі кролі добрались до їхньої хатки. Дах і стелю з'їли

спочатку.

Потім стіни поїли, згризли підлогу...

не осталось від хатки майже нічого.

Повернувся додому Дружок з водою і заплакав:

– Біда за бідою. Як ми будемо жити без хати? Бити вас треба,

приблуди вухаті!

– Ой, не треба нас бити, не треба. Ми нову побудуємо хату, високу,

до самого неба!
І взялися кролі за роботу.

Всі працюють до сьомого поту.

На будові тій диво сталось: з дошки якось відерце зірвалось і

накрило Пушка малого, придавило нещасному ноги.
Потихеньку, помалу-малу відерце подибало, почвалало...

А Дружкові хіба це смішки?

Хто це бачив, щоб відра ходили пішки?

Ось дійшло те відро з ногами до вузької глибокої ями.

Перекинулось там і застряло, а під ним щось заплакало, запищало.

Витяг з ями Дружок відерце.

– Дай скоріше крильце, моє серце! Не лови більше гав на будові, бо
ще вб'ють ці кролі безголові.

А тим часом кролі працювали завзято, за два тижні поставили хату.

Коли вже підходило діло до краю, один довговухий нагрів

будівельникам чаю.
Довго чай трударі по роботі пили. І ми на тім чаюванні були. Там
весело грав телевізор-приймач. Ми друзям своїм побажали удач і
сказали від вас, наші любі малята:

– Хай щаслива й багата буде ця хата!

_______________

Дякуємо, що скачали книгу на сайті Казка.укр – дитячі книги з

малюнками Українською мовою онлайн.

Бібліотека Казка.укр регулярно поповнюється. Завітайте та читайте!