47.

Сполучники сурядності й підрядності

Сполучники сурядності поєднують рівноправні, синтаксично незалежні одна від одної
мовні одиниці — слова, частини складного речення, речення чи групи речень у
тексті.
До них належать:
а) єднальні: і, й, та (=і), ні ... ні. Вони означають поєднання або приєднання:
За Володимира і за його сина Ярослава держава Київська була найсильніша й
найелавніша (М. Грушевський).
Летіла зозуля з поля на долину, та й сіла кувати на мою калину (Народна творчість);
б) протиставні: а, але, та (=але), проте, зате, однак, які виражають зіставлення або
протиставлення:
Життя не має ціни, але воля дорожча за життя (Народна творчість).
Труднощі мучать, зате розуму учать (Народна творчість);
в) розділові: або, чи, або ... або, чи ... чи, то... то, чи то... чи то, які вказують на
несумісність явищ або їхню черговість:
Нема просто слова. Воно або прокляття, або поздоровлення, або краса, або біль, або
бруд, або квітка, або брехня, або лжа, або правда, або світ, або пітьма (Р. Гамзатов).
Сполучники підрядності з'єднують залежну частину складного речення з головною.
До сполучників підрядності належать:
1) означальні: що, щоб, неначе, ніби, як:
Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови (Б.
Харчук);
2) з'ясувальні: що, як, щоб, ніби, мов:
Я довго стояв на вершині дніпрової кручі і слухав, як сивий невпинно котив свою
воду (Л. Первомайський);
3) ступеня і способу дії: щоб, що, як, чим, тим, мов, наче, неначе, ніби, ніж:
Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві (Ю.
Яновський);
4) часу: як тільки, як, коли, поки, щойно, ледве:
Щось несказанно чарівне і зворушливе криється в природі, коли під місяцем
бовваніють чи іскряться розмивчастим відливом чубаті полукіпки (М. Стельмах);
5) причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що:
Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сосюра);
6) умовні: якщо, якби, коли б:
Якби ви знали, паничі, де люди плачуть, живучи, то ви б елегій не творили... (Т.
Шевченко);
7) мети: щоб, для того щоб: Якби мені дістати струн живих, потужну б пісню я на
струнах грала (Леся Українка);
8) допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай: Хоч і зазирало сонце крізь
листя старих буків всередину лісу, проте віяло тут прохолодою (О. Маковей).
Серед сполучників є багато синонімічних, які в реченні можуть заміняти один одного
(у межах кожної групи). Деякі сполучники підрядності (напр., що, як, щоб) можуть
виражати різні відношення між частинами складного речення.
 Службові частини мови
Сполучник

Сполучники сурядності і підрядності

За характером синтаксичних зв’язків між членами речення розрізняють

сполучники сурядності і сполучники підрядності.

Сполучники сурядності виявляють зв’язки синтаксично рівноправних

членів речення і з’єднують однорідні члени, частини складносурядного
речення.

За значенням сполучники сурядності поділяються на:

— єднальні (і, й, та (в значенні і), також);

— протиставні (а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак);

— розділові (або... або, то... то, чи... чи).

Одиничний сполучник і, який об’єднує однорідні члени і не вимагає

перед собою коми, слід відрізняти від сполучника і, що об’єднує частини
складносурядного речення та вимагає коми. Порівняйте:

Він потрапляє в інший світ, в якому дійсність і казка, буття і марення

переплелись в єдиний клубок (І. Цюпа). — Сполучники і поєднують два
ряди однорідних членів, перед ними коми немає.

Відкрилися захмарені гори, і блакитне повітря струмувало перед

зеленими вершинами, текло в долини разом з промінням сонця (І. Цюпа).
— Сполучник і об’єднує частини складносурядного речення, кома перед
ним ставиться.

Виняток складають ті випадки, коли в складному реченні зі

сполучниками і (й), та (в значенні і) є спільне повнозначне слово або
спільне головне чи підрядне речення, і кома перед сполучником не
ставиться:

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський).

Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залежності

підрядного речення від головного та встановлення смислових зв’язків між
ними.

Сполучники підрядності поділяються на кілька груп:

— причинні (тому що, тим що, бо, через те що, у зв’язку з тим що);

— мети (щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб);

— наслідку (так що);

 — умовні (якщо, як, коли б);

— допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай);

— порівняльні (мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби,

нібито, як, що);

— часові (щойно, як тільки, ледве, скоро, в міру того як, після того як, з
того часу як, поки).

Деякі сполучники — багатозначні, наприклад: коли, щоб.

Окремі сполучники можуть уживатися і при сурядному, і при підрядному

зв’язку:

Хоч мороз і припікає, але дітворі весело. — Підрядний зв’язок.

А добра всякого — хоч скотини, хоч поля — чимало (Г. Квітка-

Основ’яненко). — Сурядний зв’язок.

У ролі сполучників підрядності в складнопідрядних реченнях часто

виступають сполучні слова. Це сполучники, що перейшли із займенників
(який, чий, котрі, стільки); із займенників із прийменниками (від чого, від
того, за що, за те, через те, через це, через що); із займенників із частками
(хто не, хто б не, що не, що б не, який не, який би не, скільки не, скільки б
не); із прислівників (де, куди, звідки, як);з прислівників із частками (де не,
де б не, куди не, куди б не, звідки не, якби не).

Сполучні слова, на відміну від сполучників, відповідають на питання,

виступають у ролі основних та другорядних членів речення і разом з тим
виконують функцію сполучників.