Михайло Коцюбинський.

«Дорогою ціною». Час і вічність

у повісті, символічні образи.
 Пригадайте, з яких
слів розпочиналася
повість «Дорогою
ціною»?
 («Діялось це в
тридцятих роках
минулого століття»).
Як вони вплинули на
вас?
 (Зрозуміли, що
розповідь буде йти про
події минулих років,
причини яких потрібно
було шукати в історії
нашої держави).
 Справді, письменник
звернувся до минулих
часів, зміг перенести і
читача в них. А
якими ж словами він
розпочав епілог
повісті?
(«Чимало води
утекло в Дунаї з того
часу») Які відчуття
вони викликали?
(Відчуття плинності
життя, його
перетворюючої
сили).
 Бачимо, що авторові
вдалося створити
своєрідний часовий
простір, наснажений
бурхливими подіями
(часто випадковими), які
мали вирішальне значення
в житті героїв. Остап та
Соломія виявили себе
справжніми поборниками
насильства та неволі.
 Водночас вони постали
перед нами як часточка
неохопного світу, що живе
за своїми законами зміни
часу, людей. Однак подвиг
героїв залишився жити у
вічності. А що ж таке
Вічність
 Плин часу, що не має початку й кінця.
Про дуже довгий час, віки. Пам'ять про
когось у віках).
Особливості колористики в творі, образ
туману.
 Який колір
найчастіше
зустрічаємо в цьому
епізоді? ( п’ятої
частини повісті
«Річка, як „чорна і
тиха безодня”»)
 (Чорний)
 Як ви гадаєте, чому?
 (Бо чорний колір
співзвучний сумному
настрою героїні, яку
розлучили з коханим)
– У цьому описі ми
зустрічаємося з образом
туману. І можемо сприймати
його як цілком конкретну
картину. Однак ми
досліджуватимемо символічні
образи твору.
 Туман – один із них. Які
асоціації викликає у вас туман
як природне явище?
(Непрозорий, неясний,
тьмяний, перешкоди,
нечіткий, невиразний).

 Можна говорити про те, що

туман символізує
безперспективність,
невідомість, складність шляху,
який обрали герої повісті. Як
світло де-не-де блимало крізь
млу туману, так їхня надія
пробивалася через морок
сумних думок)
– Пригадайте, який
колір домінував при
змалюванні картин
пожежі у плавнях (ІІІ
частина)
Червоний:
«Обернувшись назад і
глянувши на небо, вона
побачила червоні, як
грань, хмари...»)
Символічний зміст їх

(Червоні барви
символізують страх,
породжений пожежею).
– Зверніть увагу на
колористичний
малюнок, що постає
після розпачливих
перегуків Остапа і
Соломії наприкінці
твору. Білі боки
спорожнілого човна
вода фарбує у
червоний колір.
Як, на вашу думку,
співвідносяться ці
кольори?
Вони контрастують
між собою.
Дійсно, білий – колір світлий, він символізує чистоту
загиблої Соломії, яка і пливла на цьому човні.
Червоний же – колір неспокою. Однак варто зауважити, що
неспокій – складова частина людського життя.
Тому можемо говорити про те, що така колористична
картина символізує нескінченність, плинність часу,
навіює нам відчуття вічності
Ми переконалися, що у малюнках природи слово
М. Коцюбинського світиться, грає різними
барвами, дзвенить багатьма струнами. Тому таким
важливим поряд із колористикою постає звукопис
– Як передається вічний шум безбережного моря
комишу? Які асоціації він викликає?
(Звуконаслідувальними алітераціями (повторення
звуків «ш», «с») та асонансами (повторення звуку
«у») через сприйняття Соломії. У шелесті комишу
Соломія десь глибоко в душі відчувала вирок для
себе).
 – А який звук допомагає відчути розбурхану
стихію пожежі?
(Звук «р», повторений багато разів).
Так, у творі ми зустрічаємо насичену
кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо,
що вона має символічне значення. Таке ж
навантаження несе і образ вітру.
«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він
летить іздалеку, понад тихими селами, і
забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села,
і клекіт міста, шемрання темного лісу,
дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він
несе в собі гомін землі, від тихого бриніння
мушки до гуркоту грому, від скритого
зітхання серця до крику смертельної
розпуки»
– Яким ви уявили собі
вітер?
Вітер – всемогутня
сила, справжній
володар, непідвладний
часові. Він здатен бути
скрізь, ставати свідком
людського щастя та
горя, перемоги та
поразки. Вітер може
підняти бурю на морі,
примусити людину
змінити свої плани.
– Символічний образ вітру ніби продовжує образ
космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь
загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець
– Остапа і Соломії.
Такий романтичний, піднесений образ природи
підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він
своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти,
різні часи в одне ціле.
Так у творі вимальовується і образ часу та вічності.
 У народній творчості вітер – символ волі.

Тож як ви думаєте, з якою метою письменник в епілозі

змальовує цю могутню стихію?
Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов
до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в
царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від
скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки.
Розподіліть образи повісті на реалістичні, реалістично-алегоричні,
алегорично-символічні (поділ умовний)

Комиш, пожежа, вітер, ріка, плавні, човен, дорога, рушниця,

небо.
 Чому і чим персонажі повісті (Остап і Соломія)
далекі від змісту символічного образу
господарського вола, змальованого у вступі?
Остап і Соломія не бажали миритися із неволею,
несправедливістю, пригнобленням: «Пісня волі...
чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала
її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей
людьми». Своєю втечею, боротьбою із складними
обставинами вони повстали проти несправедливості.
І довели, що надто далекі від того господарського
вола, «якого паша і спочинок могли робити
щасливим» і якого письменник робить алегоричним
уособленням приборканого народного духу. Так, вже
у вступі яскраво лунає ідея твору: утвердження
волелюбності українського народу, його
непримиренності до соціального гноблення
 Пропоную розкрити символічний
підтекст назви твору
Головні герої заплатили
найвищу ціну за волю, за
бажання щасливо жити –
ціну життя. Однак своїм
коханням вони довели, що
щирість та самовідданість
здатні подарувати людині
хоча б невеликі, але такі
бажані краплини щастя, дати
сили для боротьби. Їхнє
почуття увійшло у вічність,
стало основою моральної
стійкості особистості.
Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи
за творчістю І. Карпенка-Карого та
Михайла Коцюбинського.