Творчість

Павла Тичини
Збірка «Сонячні кларнети»
Збірка «Сонячні кларнети», до якої
Тичина включив 44 найкращих своїх
творів, поєднаних між собою змістом і
стилем, стала епохальною книжкою
поезій, про яку заговорила вся
літературна Європа.
 Назва збірки — це поетичне вираження
авторського розуміння гармонії всесвіту в якій він
дав своєрідну українську версію символізму, створив
власний поетичний стиль, який отримав власну
назву— «кларнетизм».
Кларнет — духовий інструмент. Назва його
походить від латинського слова clavus, що означає
ясний. Так названо інструмент за його звук —
чистий, ясний, бадьорий. Сонячні кларнети —
музика сонця, а сонце — джерело всього живого,
символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у
заголовок книжки цей незвичайний образ-символ
якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю
молодого Тичини.
 Тематичні групи збірки
І група Пейзажна і любовна лірика (музичні,
граційні, живописні вірші). .
Поезії вражають красою образів і
глибинним розумінням законів
природи – це «світла нота» збірки.
ІІ Вірші про народне горе, принесене
група Першою світовою війною (у них
відчувається справжній трагізм). Поет
майстерно передає найтонші настрої і
почуття – це «скорботні ноти» збірки.
ІІІ Україна і революція (поет з позицій
група власного розуміння добра і зла,
справедливості і народної моралі
осмислює, що несе революція
рідному народові) – це також
«скорботні ноти» збірки.
«Гаї шумлять», «А я у гай
ходила», «Хор лісових
дзвіночків», «Подивилась ясно»,
«О люба Інно...», «Арфами,
арфами...», «Ви знаєте, як липа
шелестить»
«Хтось гладив ниви...», «Іще
пташки...»
«Одчиняйте двері...», «По
блакитному степу», «Скорбна
мати» та інші
 Поетична сила «Сонячних кларнетів» вразить
усіх тодішніх знавців художнього слова. Сонячні
кларнети – образ збірки – покликані опоетизувати
цю гармонію і наголосити на здатності мистецтва її
осягати й утверджувати.
Музика космосу, музика зірок, музика небесних
сфер – ці поняття назавжди пов’яжуться із
«Сонячними кларнетами» П.Тичини.
Багато дослідників відзначають музичність
"Сонячних кларнетів“ як найхарактернішу
особливість цієї збірки.
Для найменування такої «сонячнокларнетної»
літератури М.Хвильовий винайшов слово «вітаїзм»
(лат. життя).
 Вітаїзм – філософське вчення про
життя як прояв внутрішньої «життєвої
сили», що підкоряє собі всі процеси в
живих організмах. Це тлумачилося М.
Хвильовим як нова філософія життя.
Естетика вітаїзму стверджувала
життєвість української нації,
незнищенність її духу, віру в те, що
українське мистецтво прилучиться до
найвищих естетичних цінностей.
 «Арфами, арфами»
 Ця поезія – це гімн весні, порі року, коли все у
природі відновлюється, пробуджується життя і
набирається нової сили. Емоційний настрій
поезії забезпечується світлою і ніжною
гармонією барв та звуків у природі, описуваній
автором, насиченістю поезії музичними
пісенними образами, алегоричними художніми
деталями, специфічною ритмікою
 Твір написаний у 1914 р. під впливом вірша
М.Вороного «Блакитна панна».
 Твір “Арфами, арфами…” - це одна з
класичних поезій, в якій слово і музика набули
органічного зв’язку .
Кожна строфа складається з двох частин,
перша оновлюється, друга – повторюється,
але з різними варіантами.
1 строфа – це зорова панорами весняної
природи, це гаї, мов арфи.
2 – погляд у небесний простір, що
сповнений ніжнотонними хмаринками.
3 – читач на землі, серед весняних
струмків, оповитий співом жайворонків. Це
досить широкий пейзажний простір.
 «Арфами, арфами…»(1914)
Тема: зображення краси природи, прихід
весни.
Головна думка : уславлення у творі краси
природи, гімн весні, молодості, вірі в щастя.
Жанр : пейзажна лірика
Римування: перехресне.
Віршований розмір : дактиль з хореем.
Композиція: поезія складається з 4 строф: І
строфа – Прихід весни. ІІ строфа – Віщування
грози. ІІІ строфа – Милування весною. ІV
строфа - Розкривається душевний стан
героя.
Твір сповнений вітаїзму
 «О панно Інно…»
Якось Павло Тичина прочитав у товаристві свій вірш
«Арфами, арфами...» Усім він сподобався, тільки одна
дівчина, на ймення Поля, сказала: А я знаю подібний у
Вороного — «Блакитна панна». Павло також знав цей вірш... і
зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин, вірш
неоригінальний чи навіть запозичений.
Знітився, не знав, що відповісти... Втрутилась Інна —
сестра Полі і сказала, що у Павла зовсім інша музика, зовсім
не той настрій... його весна - це ровесниця, як Поля чи вона.
Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна,
миловидна, запальна...Він розумів, що вона йому дуже-дуже
подобається. А от чи він їй?
Він ще не знає, що буде далі...А далі буде так. Він із
Полею стрічатиметься не раз. Покохає її щемно-безнадійно.
Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не
договорюватиме. Цьому моменту М.Жук присвятив своє
загадкове панно «Біле і чорне».
 Аналіз поезії І строфа
Ліричний герой хоче розібратися в собі, за вікном сніг, пам'ять
повертає його в минуле

звертається подумки до панни сестру я вашу так любив –

Інни дитинно, злотоцінно

з’являється сумнів любив?

спогади про минуле цвіли луги

довірливо зізнається:, що квітне раз - ще й тлінно

любов згасає довго
 ІІ строфа
любов не погасла, вона ще тліє, але я ваші очі пам’ятаю, як
не до сестри, а до панни Інни музику, як спів

та почуття без взаємності, він чужий я вам чужий, я знаю

для неї

це важко усвідомити, бо якийсь ти рідну стрів

голос підказував

згадка про любов до сестри сестра чи ви?

спричинила болючий спогад -
любов до Інни, що спалахнула з
новою силою
 «О панно Інно, панно Інно!»(1915)
Тема: зображення великого кохання до ніжної та
величної Панни, відображення нестерпної
туги за втраченим.
Ідея: уславлення романтичних почуттів молодого
поета, а саме: вічного кохання.
Жанр: інтимна лірика.
Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим
коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.
Віршовий розмір: ямб.
Композиція: вірш складається з двох
восьмирядкових строф. Перша строфа – мажорна,
це згадка про ніжне почуття. Друга – мінорна, сум,
туга за втраченим.
 Станіслав Тельнюк про вірш «О, панно
Інно...» сказав:«Кожне слово — мов клавіш.
Кожне слово — мов інший звук, інший настрій.
Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без
жодного зайвого слова, яке здатне зіпсувати
все враження. Вірш — мов кришталевий палац,
де все просвічує навколо іде не треба ні барви,
ні звука — все це замінює
благородство граней чистого скла...
Для таких поезій потрібен колосальний
заряд почуттів.
Такі поезії не пишуться щодня. Навіть
Павлом Тичиною».
 Переломним для поета став 1917 рік.
Лютнева революція докорінно змінила
образність тональність громадянської поезії
митця.
Молодий Тичина передчував драматичні
події майбутнього кровопролиття, масштаби
народної трагедії. Перші спроби осмислити її
прозвучали у творах, що ввійшли до збірки
«Сонячні кларнети». У них різко змінилася
система тропів, поетика.
Кларнетичний символізм поступився
місцем системі символів, що відповідають
глибині трагедії.
«Пам’яті тридцяти»

На Аскольдовій
могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів
українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій
могилі
«Пам’яті тридцяти» (1918)
Тема: зображення самопожертви заради
Батьківщини.
Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму,
осудження жорстокості, терору, класової
ненависті.
Вид лірики: громадянська

Жанр: вірш-реквієм
Символи вірша: Сонце, вітер, Дніпро —символи
життя, можливого щастя, радощів; кривава
дорога — нещасливе майбутнє; Каїн – зрадник
свого народу.
 «Одчиняйте двері»
 «Найкращий вірш нашої поезії про українське
відродження, про перші наші ясні сподівання
й почуття національного щастя та дальші
соціальні й політичні бурі, анархію, кров…», -
А.Ніковський, перший рецензент збірки.
 Різко контрастують протиставлені у вірші
«Одчиняйте двері» романтичні сподівання на
мирний розвиток подій, що асоціювалися з
найсвітлішим, і початок кровопролиття,
відображений поетом символічно.
 “Одчиняйте двері”
Рік написання – 1918
Жанр –  ліричний вірш
Вид лірики – громадянська лірика.
Тема – зображення за допомогою
художніх образів української
революції.
Ідея – піднесеня ідеалізованого
образу революції
 Кларнетизм
Кларнетизм — термін,
запропонований Ю. Лавріненком та
В.Баркою для позначення стильової
якості синтетичної лірики раннього
Павла Тичини, який походить від
назви його збірки «Сонячні кларнети»
(1918).
 Визначальні риси
кларнетизму:
• «кольоровий слух»
• «слуховий колір»
• аристократичність
духу
• поетичний всесвіт
• філософська ідея все-
єднання