Professional Documents
Culture Documents
пз 6.
пз 6.
· Media in barbaria
· Самотній мед
· Римляни
«Діана»
Ізольда Білорука
Ридає за вікном.
Закохана в блакить,
І списа золотить.
Уже в молодому віці він став автором таких шедеврів ліричної поезії, як
«Осінні зорі», «Місто», «Ластівки на сонці…», «Магнолії лимонний
дух…», «Вже в золоті поля…», «Такий я ніжний…» та ін.
Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза великого українського
поета пронизані неповторними мотивами переживань любові і
ненависті, радості і страждань, душевних злетів і падінь.
«Любіть Україну»
Ідейно-стильові риси
І бачити вічність –
блакить бездонну,
Не благати, не
переконувати
Ні їх, ні нас.
Наступні збірки, зокрема «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна»
(1924), «Перстень Полікрата» (1939), характеризуються філософськими
роздумами митця. Він заглиблюється в історію України, шукає в ній
державотворчі ідеали та відповіді на злободенні питання. Міцності, силі,
мужності попередніх поколінь українців поет протиставляє «рабську
кров», «розслабленість ледачу» їхніх нащадків. Відтак намагається
сформувати тип нового українця, що не має відчуття меншовартості
раба-малороса, розбудити в ньому віками витравлювану національну
свідомість.
Побачивши «суху і сіру» рінь, ліричний герой твору, зімкнувши вії, уявив
минуле місцевості, де він знаходився.
Олег Ольжич завжди писав про те, у що вірив, і жив так, як закликав
жити інших у своїх віршах. Любов до України була для нього не
порожніми фразами. Перед блискучим випускником одного з
найповажніших європейських навчальних закладів стелилася широка
путь. Він успішно розпочав наукову діяльність, його вірші почали
друкуватися, але любов до рідного краю змусила Ольжича повернутися з
безпечного закордоння в Україну й почати боротьбу за її незалежність.
Що казати, далеко не кожна людина відмовиться заради ідеї від успішної
кар’єри. Та навіть обравши шлях боротьби, не кожен виявляється
здатним пройти його до кінця. В Ольжича сили вистачило. Недарма він
писав:
Так солодко в
передчуванні бою,
Не знаючи вагання і
квилінь,
далечінь.
Захочеш – і будеш. В
людині, затям,
Лежить невідгадана
сила.
Зрослась небезпека з
відважним життям,
Як з тілом
смертельника крила.
(«Незнаному воякові»)