М. В. Лисенко.

Опера «Наталка-Полтавка»
Створена за однойменною п’єсою І. Котляревського, яка визначена автором як «малороссийская
опера». Котляревський вказав укр пісні різних жанрів, які створюють музичну драматургію твору.
Традиційно укр театр містив музичні, вокальні вставки, а актори були синтетичними – тобто
акторами-співаками. Серед видатних представників такого типу акторів – корифеї Кропивницький,
Садовський, Саксаганський, Заньковецька. До появи твору Лисенка музичний супровід п’єси
Котляревського не завжди був професійним, залежав від інструментальних можливостей виконавців.
Найбільш відомі автори – А. Барцицький, А. Єдлічка, О. Маркович. Опера Лисенка зберігає головні
ідеї п’єси Котляревського – перевага моральних якостей простих селян над лицемірством і
жадібністю сільської верхівки.
Робота Л. над Н-П велась з 1864 до 1889 р. Коли вийшов з друку клавір, опера була поставлена в
Одеському театрі. Музична драматургія опери розкривається, перш за все, через пісню. Лисенко
спирався на вказані Котляревським пісні, до яких створив професійний оркестровий супровід. Л.
зберіг ладогармонічні особливості народних першоджерел, на відміну від більшості попередніх
обробок, які були спрощеними. Також створив увертюру та симфонічні антракти до кожної дії. В
інструментальних фрагментах є тематичний розвиток, елементи імітаційного поліфонічного письма,
прийоми народного підголоскового багатоголосся.
Основою музичних характеристик героїв є сольні номери (пісні) та дуетні сцени. Два масові
ансамблеві епізоди – терцет та заключний секстет – також відіграють важливу роль в розвитку
сюжету та драматургії. Вокальні номери чергуються з розмовними діалогами.
Згідно з п’єсою Котляревського опера складається з 2-х дій, 1 дія – з 2-х картин. Іноді ці дві картини
розглядаються, як окремі дії, тоді весь твір – із 3-х дій.
Головний персонаж опери — полтавська дівчина Наталка, якій притаманні найкращі риси: розум,
чесність, скромність, працелюбність, благородство та щирість. Для її характеристики Котляревський
та Лисенко звертаються до виразних засобів українських ліричних пісень та народної пісні-романсу.
Першою «арією-портретом» є пісня «Віють вітри» - яскрава музично-психологічна картина, образ
дівчини, вірної своєму коханому. Типовими рисами пісні-романсу є розспівність, широкий діапазон,
використання гармонічного та мелодичного мінору на відміну від діатоніки більш старовинних
фольклорних зразків (авторство пісні приписується напівлегендарній укр поетесі першої половини 17
століття Марусі Чурай; мелодія пісні також використана в Симфонії М. Калачевського як тема вступу
та ГП).
Характеристика Наталки продовжується в сумній пісні «Видно шляхи полтавськії», де дівчина
вказує на соціальну нерівність та недоречність залицянь Возного. Кульмінацією напруженої
внутрішньої боротьби Наталки стає пісня «Чого ж вода каламутна» (або «коломітна»; 1д. 2 карт.),
витримана також в стилі печальних народних пісень-романсів. Пісня звучить після терцета, в якому
Н. змушена дати згоду на заручини з Возним.
Фінальна пісня Наталки «Ой, я дівчина-полтавка» (2 дія) - завершення попереднього розвитку.
Драматично напружена ситуація завершилася щасливою розв’язкою, пісня з яскраво вираженим
танцювальним ритмом передає радість закоханої пари.
Яскравими барвами виписані композитором образи Петра та Миколи. Петро – ліричний персонаж,
засоби музичної виразності близькі музиці, що характеризує Наталку. Його вокальні номери – дві
пісні 2 дії: проникливо лірична кантилена «Сонце низенько» та широко розспівана мелодія «Ой не
шуми, луже, зелений байраче». Микола – його протилежність, володіє сильним характером,
винахідливий, приходить на допомогу Петру та Наталці. Інтонаційна сфера його характеристики –
чумацькі пісні («Та немає в світі гірш нікому» - мелодія широкого діапазону, ладово перемінна, з
елементами вільної ритміки); танцювальні – «Вітер віє горою» (2 дія), «Ворскло річка невеличка»(2).
Протилежні образи – Возний та Виборний – представлені в сатиричному плані. Характеристикою
Возного є дві його пісні. Перша – «Од юних літ не знав я любові» (1 дія, 1 карт) - пародійне
переосмислення менуету, передає манірність та духовну бідність підстаркуватого, але багатого
«жениха». Друга – «Всякому городу нрав і права» (її він співає в дуеті з Виборним, 1 д. 1 карт) –
кредо цих двох персонажів, втілення їх лицемірства. За основу Котляревський взяв відомий кант
Григорія Сковороди, в якому залишив тільки опис соціальних пороків. Для музичної характеристики
Лисенко обирає більш пожвавлений, ритмічно чіткий варіант пісні Сковороди, додавши до нього
танцювальний акомпанемент. Характеристика Виборного заснована на поєднанні двох сторін його
образу. Він представник народу – і характеризується жартівливими піснями в І дії «Дід рудий» та
«Ой, під вишнею, під черешнею» («Ой під вишнею» - розповсюджена в побутовій частині вертепної
вистави). Водночас він представляє «сільську владу» і прислуговує Возному, тоді його
характеристика збігається з музикою Возного.
Один з двох ансамблів – Терцет (1 д.. 2 карт), де Виборний та Терпилиха умовляють Наталку дати
згоду на шлюб з Возним. Перший розділ будується на рішучих фразах Виборного «Гей, Наталко,
покорися», прохальних фразах Терпилихи. Другий розділ – сентиментальний висновок про «згоду в
сімействі», після якого Наталка приймає рішення підкоритися волі матері. Заключний секстет
«Начинаймо ж веселитись» – традиційний фінальний ансамбль, радісне завершення дії.

Увертюра та симфонічні антракти будуються на провідних темах опери, розвиваючи музичну

драматургію. Увертюра складається з 3 розділів. І – розгорнутий вступ на темі терцету, потім пісні
Наталки «Чого ж вода каламутна» - тобто найдраматичніший момент в розвитку образу Наталки. Її
змінює тема Виборного «Дід рудий». Великий середній розділ – сонатна форма. Експозиція на темах
Наталки та Петра (ГП - фінальна пісня Наталки, ПП - пісня Петра «Ой, не шуми, луже»), коротка
розробка та скорочена реприза – на ГП. Урочиста кода – на темі секстету.
Таким чином, створюючи музику до п’єси Котляревського, Лисенко зберігає традиційне для
українського музично-драматичного театру чергування музичних епізодів з розмовними, але насичує
багатогранністю музичних характеристик та професіоналізмом опрацювання народнопісенного
матеріалу.