Київський університет імені Бориса Грінченка

Історія музики. ІІ курс

Семінарське заняття 34

Тема 10.3. Лев Ревуцький, Борис Лятошинський

та українська музична культура середини ХХ ст.
Тема: Творчість Льва Ревуцького

Творчий портрет Льва Ревуцького

Лев Ревуцький (1889-1977) - видатний український композитор і музичний

діяч XX століття, чиє творчість відзначалася глибоким зв'язком з українською
національною культурою та важливим внеском у європейську музичну сцену.
Місце й значення Льва Ревуцького в національній і європейській
музичній культурі:
Українська музична традиція: Ревуцький був одним із тих композиторів, які
активно використовували у своїй творчості українські народні мелодії та
ритми. Його твори, такі як опери "Запорожець за Дунаєм" та "Княгиня", є
прикладом використання українських тем і музичних звуків.
Європейська платформа: Ревуцький брав активну участь у європейському
музичному житті, представляючи українську музичну культуру за кордоном.
Його концерти та композиції були високо оцінені на міжнародному рівні, що
дало можливість українській музиці зайняти своє гідне місце на світовій
сцені.
Традиції та новаторство у контексті творчої діяльності композитора:
Традиції: Ревуцький був прихильником класичної музичної форми, такої як
опери, симфонії, камерна музика. Його творчість відзначалася глибоким
розумінням традиційної музичної структури та гармонії.
Новаторство: Однак у своїй творчості Ревуцький також впроваджував
новаторські елементи, використовуючи нестандартні ритми, гармонії та
звукові ефекти. Він експериментував зі звучанням інструментів, створюючи
оригінальні звукові пейзажі у своїх композиціях.
Тематика, образно-ідейний зміст та виразово-стильові аспекти музики
композитора:
Тематика і образи: У творчості Ревуцького часто зустрічаються теми історії та
національної гордості. Його опери відображають історичні події та легенди,
такі як боротьба за волю України та героїчні образи українських воїнів.
Виразово-стильові аспекти: Музика Ревуцького характеризується
емоційністю, драматизмом та мелодійністю. Він вдало поєднував класичні
музичні форми з національним колоритом, створюючи яскраві та виразні
композиції.
Жанри творчості, провідні жанри, внесок композитора в їхній розвиток:
Опера: Одним з провідних жанрів у творчості Ревуцького була опера. Він
створив кілька видатних опер, які стали частиною класичного оперного
репертуару України та світу.
Симфонія: Ревуцький також написав кілька симфоній, які відзначаються
міцним ритмічним планом та виразною музичною мовою. Його внесок у
розвиток симфонічної музики був значний, зокрема в контексті української
музичної культури.
Узагальнюючи, Лев Ревуцький був не лише видатним представником
української музичної культури, але й важливим фігурою у європейському
музичному контексті. Його творчість відзначалася не лише віртуозністю у
використанні українських народних мотивів та традиційних елементів, а й
глибоким розумінням музичного мистецтва як такого.
Серед провідних жанрів творчості Льва Ревуцького слід відзначити не лише
оперу і симфонію, але й камерну музику та хорові композиції. Він створив
значну кількість музичних творів, що охоплюють широкий спектр жанрових
форматів і відображають різноманіття його творчого потенціалу.
Тематика творів Льва Ревуцького відображала широкий спектр суспільних та
історичних аспектів. Він проникнуто відтворював героїчні образи минулих
часів, віддавав шану національним легендам та історичним подіям. Його
музика несла на собі позитивне навантаження патріотизму, гордості за свою
країну та любові до національної культури.
У виразово-стильових аспектах творчості Ревуцького можна виділити яскраву
мелодичність, драматичність образів, різноманіття художніх засобів та високу
майстерність композитора у створенні музичних образів.

------------------------------------------------------------------------------------------------------
Жанр фортепіанної музики у творчості Льва Ревуцького. Фортепіанні
мініатюри: «Пісня», g-moll (Орus 17, № 1); Прелюдії № 1, Des-dur, № 2, fis-moll
(Орus 4). Образний зміст, виразово-стильові особливості музики, композиція
творів.

Жанр та Стилістичні Особливості:

Образний Зміст: Фортепіанні мініатюри Ревуцького відомі своїм евокаційним та

виразним змістом. Назви його творів часто дають підказки про емоційний або
наративний зміст. Наприклад, "Пісня" вказує на ліричний та мелодійний
характер, тоді як тональність прелюдій (ре-бемоль мажор і фа-дієз мінор) може
вказувати на контрастні настрої (мажестатичний та внутрішній, відповідно).
Виразні Якості:
Ліричні Мелодії: У "Пісні" в соль-мінорі можна очікувати акценту на ліричні
мелодії. Ревуцький часто використовує фольклорні мотиви або мелодійні
фрагменти, які розвиваються протягом твору.
Емоційна Глибина: Прелюдії, особливо в різних тональностях, таких як ре-
бемоль мажор (що може викликати відчуття величі або благородства) і фа-дієз
мінор (часто пов'язана з меланхолією або внутрішнім переживанням), ймовірно,
досліджують широкий спектр емоційних глибин, від піднесеності до
внутрішнього або навіть драматичного.
Стилістичні Особливості та Композиція:
Фольклорні Впливи: Музика Ревуцького часто включає елементи української
народної музики, такі як модальні шкали, ритмічні паттерни та мелодійні
мотиви. Ця фузія фольклорних елементів з класичними техніками надає його
музиці унікальний і культурно насичений характер.
Гармонійна Мова: Його гармонічна мова може поєднувати традиційні тонові
елементи з більш сучасними або хроматичними гармоніями, створюючи
гармонійну палітру, яка одночасно доступна та захоплююча.
Форма та Структура: Як фортепіанні мініатюри, ці твори зазвичай мають
конкретну та упорядковану структуру. Вони можуть відповідати традиційним
формам, таким як тернарні (АБА) або бінарні (АВ) форми, але з варіаціями та
розвитком, що демонструють винахідливий пі

Технічні Вимоги: Незважаючи на те, що це мініатюри, музика Ревуцького для

фортепіано може представляти технічні виклики для виконавців. Серед цих
викликів можуть бути складні підбори пальців, швидкі пасажі, динамічні
контрасти та виразне фразування.
Отже, фортепіанні мініатюри Лева Ревуцького, зокрема "Пісня" в соль-мінорі та
прелюдії № 1 в ре-бемоль мажорі і № 2 в фа-дієз мінорі, втілюють поєднання
українських фольклорних впливів з виразними мелодіями, різноманітним
емоційним вмістом та змішаними традиційними та сучасними композиційними
прийомами. Ці твори демонструють його здатність створювати евокаційну та
захоплюючу музику в компактному форматі.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Жанр симфонічної та вокально-симфонічної музики у творчості Льва

Ревуцького. Поема-кантата «Хустина» – для хору, солістів і симфонічного
оркестру. Образний зміст, виразово-стильові особливості музики,
композиція твору.

Поема-кантата "хустина" Лева Ревуцького належить до жанру симфонічної та

вокально-симфонічної музики.
Жанр:
Поема-кантата "хустина" належить до жанру вокально-симфонічної музики.
Цей жанр поєднує елементи оркестрової композиції з вокальними
виконаннями, часто з використанням хору та солістів. Кантати зазвичай
мають сюжетну або тематичну структуру, і "хустина" Ревуцького не є
винятком, оскільки вона поєднує поетичну сюжетність з музичним виразом.
Образний Зміст:
"Хустина" базується на українській народній легенді про козака на ім'я
Густин. Твір багатий фольклорними та історичними посиланнями,
зображаючи життя, пригоди та боротьбу головного героя. Ревуцький вміло
використовує музику для зображення різних сцен і емоцій, оживляючи
історію через яскраву образність та виразні мелодії.
Виразні та Стилістичні Особливості:
Музика Ревуцького в "Хустині" відзначається виразною силою, ліричною
красою та фольклорними мотивами. Композитор майстерно поєднує
традиційні українські мелодії з сучасними гармоніями та оркестровими
техніками, створюючи унікальний та емоційно насичений звук. Використання
хору та солістів додає глибини та складності твору, дозволяючи досягнути
динамічних контрастів та моментів інтимності серед величних оркестрових
пасажів.
Будова Твору:
Структура "Хустини" відповідає традиційному формату кантати, який
зазвичай включає кілька частин або рухів, що розгортають сюжетний лад. Ці
розділи можуть включати рецитативи, арії, хори та оркестрові вставки, всі
взаємопов'язані для створення цілісної музичної подорожі. Оркестрове
оформлення Ревуцького багате і різноманітне, використовуючи повний спектр
симфонічних звуків для підсилення драматичної сили історії.
------------------------------------------------------------------------------------------------
Лев Ревуцький. Симфонія № 2, E-dur. Трактування жанру, образно-
ідейний зміст, виразово-стильові особливості музики, драматургія
симфонії.
Жанр:
Симфонія № 2 Лева Ревуцького відноситься до жанру симфонії,
великомасштабного оркестрового твору, який зазвичай складається з
декількох частин. Симфонії відомі своєю структурною складністю,
тематичним розвитком і багатством оркестрових звуків. Вибір Ревуцьким
симфонічної форми свідчить про його занурення у традиції західної
класичної музики.
Образний та ідейний зміст:
Образний та ідейний зміст Симфонії № 2 можна тлумачити через призму
радянської музичної естетики, яка була поширена в часи Ревуцького. Як
композитор, що працював у складі Радянського Союзу, Ревуцький міг бути
під впливом соцреалізму - художньої доктрини, що підкреслювала
зображення оптимістичних і героїчних тем, відображаючи радянську
ідеологію. Цей вплив може проявлятися у тематичному матеріалі симфонії,
який може включати елементи народної музики, героїчні мотиви та почуття
національної ідентичності.
Виразні та стилістичні особливості:
Виразні та стилістичні особливості Ревуцької Симфонії № 2
характеризуються поєднанням романтичного ліризму, впливів народної
музики та модерністських тенденцій. Симфонія може включати багатогранні
оркестрові звуки, зворушливі мелодії, ритмічну жвавість та гармонійні
дослідження, які є типовими для композицій початку 20-го століття.
Використання Ревуцьким оркестрових кольорів і текстур, а також обробка
тематичного матеріалу, сприяють виразній глибині та стилістичному
розмаїттю твору.
Драматургія симфонії:
Драматургія Симфонії № 2 розгортається через її декілька частин, кожна з
яких сприяє загальній наративній та емоційній динаміці твору. Симфонії
часто мають традиційну структуру з рухами, такими як відкритий Алегро,
сповільнений Анданте або Адажіо, жвавий Скерцо або Менует та
завершальний Алегро або Фінал. Драматургія Симфонії Ревуцького може
включати подорож через контрастні настрої, від драматичної напруги до
ліричної саморефлексії, кульмінуючи в задоволенні розв'язанні або піку у
фінальному руху.
Загалом, Симфонія № 2 Лева Ревуцького представляє значний внесок у
симфонічний репертуар, поєднуючи елементи радянської ідеології, народних
традицій та композиційних прийомів XX століття. Її виразна глибина,
стилістичне різноманіття та наративна драматургія роблять її захоплюючим
твором, заслугованим на дослідження та оцінку в контексті історії класичної
музики.