МIНIСТEРСТВO КУЛЬТУРИ ТA IНФOРМAЦIЙНOЇ ПOЛIТИКИ УКРAЇНИ

НAЦIOНAЛЬНA МУЗИЧНA AКAДEМIЯ УКРAЇНИ iмeнi П. I. ЧAЙКOВСЬКOГO

Кафедра камерного співу

РEФEРAТ

нa тeму:
КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА ТВОРЧІСТЬ
ФЕРЕНЦА ЛІСТА

Викoнaла:
абітурієнтка до магістратури
Гордєєва Соломія
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА ТВОРЧІСТЬ 7
ФЕРЕНЦА ЛІСТА
1.1. Загальна характеристика камерно-вокальної творчості 7
Ференца Ліста 10
1.2. Місце жанру пісні в творчості Ференца Ліста

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП

Дослідження специфіки виконання вокальних творів ХІХ століття – кропітка

наукова робота, здійсненням якої поглинуті як вчені, так і виконавці різних
музичних та сценічних напрямків.
Результати, отримані через різновекторне вивчення того або іншого
жанру, допомагають більш ґрунтовно осмислити культурні процеси у
горизонтальному та вертикальному часовому зрізі. Зокрема виконавські
питання, що стосуються вокальних жанрів, в їх теоретичних, але більше у
практичному аспектах, не перестають цікавити виконавців-вокалістів.
Герой пропонованої роботи – камерно-вокальна лірика, яку
представлено через пісні Ференца Ліста. Зазначимо, що хоча творчість
Ф. Ліста користується науковим попитом у музикознавців, тим не менш,
питання як наукової, так і виконавської інтерпретації вокальних творів
композитора наразі є актуальним. Пісні Ф. Ліста, зокрема «Не свари, мене,
мій друже» та «Жіночі сльози», які часто потрапляють до виконавського
репертуару вокалістів зі всього світу, на жаль, не мають подібного попиту
серед українських виконавців. Саме тому подібне наукове звернення, хоч і на
рівні магістерської роботи, має не лише наукову, а й практичну актуальність,
адже дозволяє виконавцям краще зрозуміти виконавські та стилістичні
аспекти цих пісень із їх подальшим включенням до виконавського
репертуару.
Вивчення камерно-вокального жанру першої половини XIX століття
у його зв’язках з національною пісенною культурою дає можливість нового
погляду на найважливіший для музичного мистецтва етап формування
професійного національного мелосу і народження музичної класики, що
дозволяє виконавцю краще зрозуміти глибинний сенс виконуваного твору.
Підхід, покладений в основу даного дослідження, збагачує сучасні уявлення
про жанри камерної вокальної музики, дозволяє розставити нові смислові
акценти і ясніше розрізнити в процесі її розвитку важливі тенденції,
характерні для європейської культури в цілому.
 Втім, недостатньо освітленими у виконавському музикознавстві
залишаються численні проекції «життя» пісень «Жіночі сльози» та «Не свари
мене, мій друже» Ф. Ліста, які ми обрали головними аналітичними
площинами нашого дослідження.
Серед таких наукових «проекцій» першої черги, вербальна сторона
виконання, адже це питання є гострим і потребує вивчення. Це спричинено
тим, що для українського виконавця часто складним є переключення
з української/російської мови на французьку та німецьку (італійська та
англійська більш менш опановується співаками). Питання вербальної
лексики актуальне і для іноземних співаків під час виконання творів
українською/російською мовами.
По-друге, це естетично-філософський зміст вокального циклу, романсу,
пісні, який розкриває соціокультурні та етичні проблеми за допомогою
засобів музичної виразності.
Перед українським виконавцем стоїть завдання зрозуміти особливості
камерно-вокального жанру європейської пісні ХІХ століття, відчути
багатошаровість та поліпластовість як музичного, так і вербального текстів,
що дозволяє глибше зануритись в образне поле музичного опусу.
І хоч кожне із заявлених питань цілком може стати темою окремої
наукової роботи, жодне з них не отримало резонансу в українському
музикознавстві, що підкреслює актуальність теми роботи та її
інноваційний статус.
Методологічну базу дослідження складає комплекс методів
історичного, теоретичного та практичного музикознавства:
– метод моделювання, використаний під час створення умовної
виконавської моделі пісень;
– метод культурно-історичної реконструкції особливостей
функціонування пісень Ф. Ліста в європейській музиці;
– типологічний – під час вивчення різних виконавських типів;
 – біографічний – для дослідження життєтворчості Ф. Ліста та
відтворення зовнішніх обставин і умов написання обраного вокального
циклу;
– метод компаративного дослідження;
– інтонаційно-драматургічний метод дослідження задля визначення
доцільності обраних виконавських засобів.
Вибір цих творів, окрім факту першого наукового звернення у аспекті
виконавської інтерпретації, аргументований такими чинниками, як:
репрезентативність з точки зору класичних моделей європейської камерно-
вокальної музики, унікальність інтонаційної драматургії і типологічних ознак
та, нарешті, наявність нотного, аудіо і відео-матеріалів.

РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВО-ІНТОНАЦІЙНА СПЕЦИФІКА ПІСЕНЬ

Ф. ЛІСТА: ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ

2.1. Поняття вокальної інтерпретації: головні засади

Термін «інтерпретація» походить від лат. Interpretatio (роз’яснення,

тлумачення) і має загальне значення для всіх видів мистецтва. У літературі –
інтерпретація історичних і життєвих подій; у театральному мистецтві –
інтерпретація літературної основи спектаклю; в образотворчому мистецтві –
інтерпретація візуальних спостережень тощо.
Щодо музичного мистецтва, то «Музична енциклопедія» містить таке
визначення: «Інтерпретація – художнє тлумачення співаком,
інструменталістом, диригентом, камерним ансамблем музичного твору в
процесі його виконання, розкриття ідейно-образного змісту музики
виразними і технічними засобами виконавського мистецтва. Інтерпретація
залежить від естетичних принципів школи або напряму, до яких належить
артист, від його індивідуальних особливостей та ідейно-художнього задуму.
Інтерпретація передбачає індивідуальний підхід до виконуваної
музики, активне до неї ставлення, наявність у виконавця власної творчої
концепції втілення авторського задуму» [25, с. 249].
 В. Москаленко зазначає: «специфіка музичної інтерпретації
визначається, по-перше, властивостями матеріалу, що інтерпретується, по-
друге, завданнями, які ставить перед собою інтерпретатор, і, по-третє,
особливостями інтерпретуючої діяльності» [24, с. 6]. Основні сучасні вимоги
до відтворення образного змісту музики – переконливість, самобутність,
відповідність авторському задуму – жанру, стилю, формі
Під час самостійної роботи над твором вокаліст проходить декілька
важливих етапів. З власної практики можемо виділити основні шість етапів,
які звісно можна доповнювати та розширювати як виконавцю, такі і
викладачу з вокалу. Отже це такі етапи як:
- ознайомлення із історією створення твору, його драматургічним
наповненням;

- розбір і розучування матеріалу обов’язково мовою оригіналу, адже

під час перекладу втрачається закладений на музичному рівні
зв’язок музики і слова;

- робота над технічними складнощами із доведення твору до

максимального ступеня технічної досконалості і художньої
завершеності;

- прослуховування твору у виконанні відомих вокалістів (важливо, що

це відбувається після розбору і роботою над твором і в жодному
випадку не перед вивченням, інакше втрачається гострота
виконавського сприйняття, а відповідно й виконавської
інтерпретації);

- аналіз відповідності форми твору і стилю його виконання;

- правильний вибір техніки ведення звуку, що відповідає традиціям

національної вокальної школи виконуваного твору.

У роботі Н. Говорюхіної бачимо, що ідея процесуальної форми у

вокальній музиці реалізується через взаємодію музики і слова. Особливість
концертно-камерного співу як жанрового різновиду вокальної музики
полягає в формуванні виконавських стилів в ньому, що передбачає не тільки
докладну і цілеспрямовану роботу над тембровою палітрою і технічними
можливостями голосу, але і знання репертуару, створеного для ансамблю
соліста-вокаліста і концертмейстера [8, с. 7].
Зазначимо, що В. Москаленко у своїй праці визначає наступні
«різновиди інтерпретації: слухацьку, редакторську, виконавську,
композиторську, режисерську, технологічну та музикознавчу. До різновидів
музичної інтерпретації також віднесемо виконавське перекладення» [24, с. 8].
Що стосується важливого для вокалістів різновиду виконавської
інтерпретації, а саме вокально-сценічної інтерпретації, то цей вид
інтерпретації включає у себе і кінетичну сторону виконавства: міміка, жести,
можливі па1. Звісно, таке виконання можливе лише за наявності необхідних
атрибутів сценічного виконавства – сцени та глядача.
Зазначимо, що питання виконавства пісень Ф. Ліста є досить
проблемним. Про цю проблему у своїх статтях пишуть такі науковці як: Вень
Сунь [6], О. Дзюба [11], М. Олексюк [30]. Так, з їх робіт стає зрозумілим, що
для якісного виконання вокальної музики Ференца Ліста необхідний
неабиякий виконавський досвід, який дозволяє зорієнтуватися, освоїтися в
колі характерних для його композиторського стилю емоційних станів і
утвердитися в знанні манери письма композитора. Без цього, будь-яке
прочитання багатопланового лістівського репертуару заводить виконавців у
певну оману, що призводить до гіперболізації романтичного вокального
виконання, яке більше співвідноситься з оперною практикою того часу, але
аж ніяк із камерним виконанням.
При цьому разючий стильовий діапазон творчих індивідуальностей,
постатей залучених до процесу становлення та розвитку вокальної творчості
Ф. Ліста (про вплив поетів ми вже писали попереднього розділу).

1
 На нашу думку, якщо говорити про співвідношення фортепіанної та
вокальної складових у фактурі творів Ф. Ліста, то його в багатьох випадках
можна визначити як співвідношення внутрішньої (емоційної сторони) і
зовнішньої (суто вербальної) мови. У результаті взаємообміну, та розвитку
відбувається вербалізація емоцій, почуттів, душевного стану тощо.
Фортепіанна складова, яка в цьому випадку відіграє внутрішню –
позавербальну сторону творчого тандему виконавців, вимагає неабиякої
концентрації та уваги від концертмейстера. В свою чергу, вокаліст, не має
сприймати вербальну сторону виконання як головуючу і забувати при цьому
іманентно-інтонаційні показники твору, на які вказує композитор.
Зазначимо, що виконавцю, який прагне донести до слухача неповторну
красу і виразність лістівської мелодики, насамперед необхідно володіти
відповідною звуковою палітрою і досягти справжніх висот в мистецтві
виконання вокальних творів Ф. Ліста.
Важливо, що робота над транскрипцією вокальних творів Ф. Шуберта
лишила певний слід у творчості Ф. Ліста. Такі якості мелодійного
висловлювання Ф. Шуберта, як задушевність, емоційна відкритість,
гнучкість нюансування знайшли індивідуальне втілення і в музиці Ф. Ліста.
До числа важливих властивостей лістівської мелодики, на які
безперечно звертає увагу кожен вокаліст, належить вільне розгортання
інтонаційно-тематичних структур. Композитор неначе вивільняє мелодію,
яка раніше перебувала в чітко окреслених межах, таким чином фактично
прирівнюючи її до вербальної фрази.
Симптоматично, що у вокальній музиці Ф. Ліста часто-густо
з’являються лаконічні мотиви-афоризми, які то виходять на перший план, то
занурюються в загальний перебіг музики. Часто задіяні Ф. Лістом
«схрещування» акордових і неакордових звуків та його кластерні ланцюжки
породжують ефект своєрідного «тертя», що, своєї черги, породжує
драматургічну значимість. В цьому плані пріоритетним завданням виконавця
є активізація внутрішнього слуху, «ловлення» тонкощів гармонійного
розвитку тощо.
Область виразних засобів, що вимагає від виконавця вдумливого
підходу, – це акцентуація. Акценти у Ф. Ліста не можна трактувати
буквально, вони можуть наділятися різним змістом. Найчастіше лістівський
акцент вказує на головну (тобто інтонаційно важливу) ноту конкретної
фрази.
Отже, вокальна інтерпретація пісень Ференца Ліста вимагає від співака
значних лірико-драматичних здібностей, а від піаніста-концертмейстера –
досконалого володіння усіма ресурсами фортепіанної техніки. Воно вимагає
вміння тонко акцентувати, живе інтонування, ясне відчуття гармонійних
зсувів і повторів, органічного розподілу світла і тіні.
 ВИСНОВКИ

У своїй майбутній магістерській роботі планую дослідити розгляд

вокальної творчості Ф. Ліста під кутом зору вокального виконання що
допоможе мені надати більш ґрунтовне уявлення про засоби виразності
композитора та забезпечити краще виконавське розуміння його пісень. Яке
саме уявлення має бути у вокаліста при виконанні стильових, мовних
(колорит різних мов – французької, російської), гармонічні та інтонаційні
особливості що має враховувати вокаліст у виконавському процесі.

Зауважимо, що проведена робота є першим дотиком автора роботи до

пісенної творчості Ф. Ліста. Поза нашою увагою лишилися важливі
виконавські питання, які пов’язані не лише з авторським «лістівським»
текстом, а й з конкретними виконавськими школами, у тому числі й
українською. Але все це справа майбутнього.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев А. К истории европейской музыкальной интонационности.

Москва : Дека-ВС, 2011. 284 с.
2. Асатурян А. Камерно-вокальный стиль К. Дебюсси: этапы
становления,
веяния времени. URL: https://repo.num.kharkiv.ua/bitstream/123456789/3
52/1/%D0%B0%D1%81%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%8F
%D0%BD.pdf (дата звернення 11.09.2020).
3. Ванслов В. В. Эстетика романтизма Москва : «Искусство», 1966. 404 с.
4. Васина-Гроссман В. А. Романтическая песнь ХІХ века. Москва :
«Музыка», 1966. 406 с.
5. Вашкевич Н. Семантика музыкальной речи. URL:
http://authors.tverlib.ru/sites/default/files/text/vashkevich/vashkevich_seman
tika_muzikalnoy_rechi.pdf (дата звернення 15.09.2019).
6. Вэнь Сунь Песни Ф. Листа на тексты русских поэтов: к проблеме
полиязычия и культурного диалога URL:
http://publishing-vak.ru/file/archive-culture-2017-5/27-sun-wen.pdf (дата
звернення 23.07.2020).
7. Гаал Д. Ш. Ференц Лист Москва : «Правда», 1986. 416 с.
8. Говорюхіна Н. О. Еволюція вокального циклу та закономірності
циклоутворення : (на прикладі творів Р. Шумана, Х. Вольфа, А.
Шенберга): автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства: 17.00.03. Харків, 2009. 21 с.
9. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт
анализа // Проблемы музыкальной культуры. Киев : Муз. Україна,
1989. Вып. 2. С. 52–65.
10.Демченко А. И. Ференц Лист: вехи эволюции. URL:
http://hansburg.narod.ru/lizstdem.htm (дата звернення 18.11.2020).
11.Дзюба О. А. Вокальна творчість Ф. Ліста у репертуарі студентів
вокально-акторських спеціалізацій (педагогічні міркування) URL:
http://isp.poippo.pl.ua/article/view/123773 (дата звернення 02.06.2020).
12.Залесская М. К Ференц Лист. Москва : МОЛОДАЯ ГВАРДИЯ, 2016.
495 с.
13. Замотин И. И. Романтизм 20-х годов ХІХ столетия в русской
литературе.Москва : «Художественная литература», 1989. 242 с.
14. Зенкин К. В. Фортепианная миниатюра и пути музыкального
романтизма. Москва : «Издательство МГК», 1997. 509 с.
15.Кенигсберг А. К. Песни Франца Листа. Санкт-Петербург : СПбГПУ,
2013. 46 с.