У музичній культурі України провідними композиторами першої половини XX ст.

були
наступники Миколи Лисенка — Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Яків Степовий,
Олександр Кошиц, Станіслав Людкевич, які сформували українську композиторську
школу. Приступають до творчої праці Левко Ревуцький, Борис Лятошинський —
«батько українського музичного модернізму», Михайло Вериківський, Борис
Яновський. Відбувалося становлення модерного музикознавства як складової музичної
культури й у творчості Миколи Грінченка, Пилипа Козицького. Велика заслуга Б.
Лятошинського, Л. Ревуцького та С. Людкевича полягала також у створенні
національної композиторської школи. Вони були професорами консерваторій, де
виховували молоде покоління творців музики.
Велике значення для розвитку музики мала поява та розповсюдження звукозапису та
кіно. З'являються перші електроінструменти, що відкривають новий погляд на природу
й можливості звуку (електронна музика). В 1920-х роках футуристи здійснюють спроби
залучення до музичного мистецтва шумових звуків. В 1940-х роках розвиток техніки
звукозапису відкриває новий напрямок – конкретну музику. Повоєнні роки поглибили
експериментаторські тенденції попередніх років – у 1950-ті роки виникають перші
електронні експериментальні студії, на зміну серіалізму приходить алеаторика, у 1960-
ті роки авангардні течії проникають і в радянську музику, яка до цього моменту
розвивалася у руслі соцреалізму
З середини 20-х років XX ст. активно розвиваються нові жанри симфонії (Л. Ревуцький,
Б. Лятошинський), опери, кантати (К. Стеценко, С. Людкевич, Л. Ревуцький), камерно-
інструментальні та фортепіанні твори, які осмислювалися в контексті
загальноєвропейських і національних стильових традицій.
Блискучий знавець національної хорової культури, композитор Микола Леонтович
особливо яскраво проявився у галузі обробки пісенного фольклору. Обробку народної
пісні він підняв на рівень світових музичних зразків. Його знамениту хорову обробку
колядки «Щедрик» співає весь світ. Особливої уваги він надавав співу а капела (спів без
супроводу).
Із здобуттям незалежності в Україні з’явилися нові можливості розвивати творчі
таланти. Українська музика кінця XX — початку XXI ст. представлена у всіх напрямах та
жанрах — від ліричної пісні, пронизаної фольклором до масової комерційної естради,
від джазових імпровізацій до безлічі напрямів та жанрів рок-музики. Наприклад, гурти
«Брати Карамазови», «ВВ», «Океан Ельзи», «Плач Єремії» , та інші. Українські
виконавці та гурти популярні у багатьох країнах світу. Цьому сприяють численні
міжнародні музичні конкурси та фестивалі, які відбуваються і в Україні. Серед
найвідоміших та наймасштабніших заходів, що популяризують музичні напрями,
зокрема джаз, рок- та поп-музику, слід виділити такі, як «Grammy», «MTV Europe Music
Awards», «Євробачення», «Слов’янський базар», «Нова хвиля» та інші. В Україні
величезну кількість глядачів збирають такі конкурси та фестивалі, як «Червона рута»,
«Таврійські ігри», етнічні фестивалі «Країна мрій», «Шешори» та інші.