Міністерство освіти та науки України

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Есе на тему:

«Митці українського музичного бароко:

М. Березовський, Д. Бортянський, А. Ведель (один на вибір)»

Виконала

студентка 1 курсу

групи ІСТ-14

Тимощук Ірина Юріївна

Перевірив

Кобрин Михайло

Львів-2022
 Друга половина 18 ст. в історії українського мистецтва і культури відома
як «золотий вік української музики». У цей період досягло розквіту створення
класичного хору. Водночас відбулися важливі прориви в галузі світських
музичних жанрів – опери, симфонії, концерту, сонати, романтичної пісні.
Кульмінація бурхливого розвитку української культури поступово формувалася
протягом кількох останніх століть шляхом формування основного класичного
фонду українського фольклору у різних його школах, музичного виконавства та
освіти, що призвело до ступеня спеціалізації в різних галузях музичної
культури. Невід’ємною частиною драматичної культури того часу була
вокальна, хорова та інструментальна музика. Особливо цю музику
використовували у шкільних п’єсах та вертепах. Дуже яскраво стиль бароко
проявився у театрі, особливо у професійній музиці, а з кінця 18 століття його
почав витісняти класицизм. [1]

За доби бароко відбувся перехід від одночастинного партесного концерту

до духовного концерту періоду класицизму. Цей перехід відбувався під
впливом західноєвропейської професійної музики. Головною особливістю
такого концерту було те, що він будувався на контрастному зіставленні частин
циклу. За допомогою циклічної форми та складним прийомам поліфонічного
розвитку у цьому напрямку музики проявлялися загальнолюдські моральні
цінності, а також філософські роздуми про сенс життя. [2]

Головними представниками хорової музики доби бароко були: М.

Березовський, Д. Бортянський, А. Ведель. Дмитро Бортянський народився 28
жовтня 1751 року в Глухові. Свою початкову освіту він здобув у Глухівській
співацькій школі, у якій готували співаків для придворної хорової капели в
Петербурзі. Коли був юнаком, то навчався у тій капелі під керівництвом
італійського композитора Бальдассаре Галуппі. Також Бортянський побував на
навчанні в Італії. Однак згодом повернувся до Петербурга, де отримав посаду
придворного капельмейстера. При Бортянському капела у Петербурзі досягла
високого рівня. Цей митець був першим композитором, музичні твори якого
виходили друком у Російській імперії.
 Дмитро Бортянський – це класик хорової музики 18 століття. У своїй
творчості він поєднав досягнення світової композиторської техніки: італійської
школи з вітчизняними музичними традиціями. Дослідники вважають його
реформатором церковного співу. Хорова спадщина митця є дуже багатою: він
створив понад 100 хорових творів, до яких належать і святково-урочисті, і
ліричні, і скорботно-елегійні. Головними рисами, що були характерними для
хорового стилю Бортянського є багатство мелодій, оригінальність прийомів
поліфонічного розвитку, стрункість форми.

Найвідомішими серед духовних творів композитора являються 35

чотириголосних концерти. Ці концерти мають ознаки класичного стилю, а
також вони пов’язані з міськими музичними жанрами, до яких належить кант,
марш, українська пісня-романс. У структурному відношенні концерти
поділяють на три- або чотиричастинні цикли. Зазвичай починалися концерти з
повільних частин, а закінчували їх – швидкі, проте лірично-драматичні за
характером частини.

Також Д. Бортянський написав 6 опер, серед яких – 3 були створені в

Італії, а ще 3 – в Російській імперії. Найвідомішими є опери «Сокіл» та
«Алкід».

Дослідники вважають, що цей композитор започаткував в українській

музиці низку камерно-інструментальних жанрів. Однак збереглася лише
невелика кількість таких творів. До них належать: 3 сонати для клавесину,
концерт для чембало з оркестром, квінтет і Концертна симфонія.
Інструментальні твори Бортянського належать до класичного стилю. Для них
характерні жвавість руху, динамізм, що тісно пов’язаний із грайливою або
кантиленною лірикою. У цих творах немає конфліктності або драматичної
колізії. Інструментні твори зазвичай є одночастинними або тричастинними
циклами, крайні частини яких є швидкими, а середня – повільна.

Цікавим фактом є те, що за багатогранність таланту і класичну

довершеність музики різних жанрів Д. Бортянського називають «українським
Моцартом».
 Отже, на основі цього можна зробити висновок, що Д. Бортянський вніс
вагомий внесок у розвиток музики, особливо хорової, адже нині хорові твори
композитора виконуються у багатьох країнах світу. Навіть у Єпископальному
Соборі святого Іоанна Богослова, що знаходиться у Нью-Йорку, на початку 20
століття йому було встановлено скульптуру.

Джерела

1. https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10910/
2. http://music.ueuo.com/materiali-ta-zavdannya-z-istori%D1%97-mistectv/
ukra%D1%97nska-muzika-epoxi-klasicizmu.html

Література
1. Н. Костюк, А. Муха Бортнянський, Дмитро Степанович // Українська
музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 252-
254
2. Лебедев М. Березовский и Бортнянский как композитор церковного
пения. — СПб, 1882.
3. Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. —
Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.144-148