Музичний авангард композиторів-шестидесятників і модернізація музичної МОВИ

У музичній культурі минулого століття співіснували дві системи: з одного боку, офіційна музика
соцреалізму, що, попри загальну естетику творів на замовлення, мала значні творчі здобутки, з
іншого — офіційно не визнана у власній країні творчість композиторів-шістдесятників, які
сповідували інші естетичні ідеали, реалізуючи їх переважно в інструментальній музиці, зокрема
камерній.
Українських композиторів-авангардистів вивчають у консерваторіях США, а їхні твори звучать на
майданчиках європейських фестивалів. Попри це, українські слухачі майже не знають
шістдесятників.
Терміном «авангард» називають музику, яка за характеристиками значно
випереджає свій час. Саме такими й були твори групи «Київський авангард». Основними
новаторськими елементами київських авангардистів є використання природних шумів, межування
з сонористикою, техніка додекафонії. На їхню творчість значною мірою вплинули твори Шенберга,
Веберна, Стравінського, Берга та Вареза.
Валентин Сильвестров (народився 1937 року) - всесвітньовідомий український композитор, лауреат
Міжнародної премії ім. С. Кусевицького, Міжнародного конкурсу композиторів Gaudeamus,
Державної премії України ім. Т. Шевченка. Народний артист
України. Почесний доктор honoris causa Національного університету Києво-Могилянська академія.
В. Сіль вестров «Багатель».
Імʼя композитора Віталія Годзяцького - заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Премії імені
Бориса Лятошинського - стало знаковим для української музики.
Його вирізняє унікальний талант, у якому поєднані велика й мудра музикантська ерудиція
та по-юнацькому щирий потяг до експерименту, захоплення пошуком нових звукових сфер.
Композитор цілком природно сприймає життя через фоновий досвід - світ звуків, що його оточують
(на відміну від загалу, для якого головною є візуальність). Новаторські експерименти в галузі
конкретної музики першим в Україні показав 1964 року саме Віталій Годвяцький. Шквал дискусій
викликали його Чотири етюди для магнітофона (у новій редакції 1965 р. вони отримали назву
«Чотири домашніх скерцо» для побутових предметів і фортепіано). Чого варті лише назви:
«Полтергейст бавиться», «Емансипована валіза», «Реалізація квартири 29/1», «Антисвіт у "ящику"»
(йдеться не про телевізор, а резонаторний ящик фортепіано, - у першому варіанті етюд іменувався
«Антифортепіано»).
Леонід Грабовський один із найяскравіших представників українського авангарду поруч із
Валентином Сильвестровим, із яким він разом навчався й товаришує до сьогодні.
Його твори насичені проникливістю та філософською спостережливістю, піднесеною
духовністю. Йому властиві захоплення східною філософією, метафізикою, спіритуалізмом та
езотерикою, що відображається на змісті творів, їх семантична насиченість дає грунт для
музикознавців-аналітиків. У 1970-х працював як вільний композитор у Києві, зокрема у жанрах
театральної та кіномузики. 1981 року поїхав з України до Москви, де працював вільним
композитором та перекладачем і редактором часопису «Советская музыка» (нині «Музыкальная
академия»), а 1989 року — до США (на запрошення Українського Музичного Товариства), де був
композитором-резидентом при Українському Інституті Америки в Нью-Йорку (1990 — 1994). Живе у
Джерсі-Сіті.
Протягом ХХ ст. в українській музиці відбувається процес поєднання класичних традицій і
фольклору з новітніми європейськими техніками. Певна когорта українських музикантів мали
великий професійний рівень, активну суспільну позицію, що дало їм можливість впливати на
світовий мистецький процес, використовувати кращі досягнення Європи та власні розробки. Але не
треба забувати, що розвиток вітчизняного музичного авангарду розвивається на фоні особливої
суспільно-політичної ситуації, яка в свою чергу вплинула на популярність цього напрямку.