Українська народна музична творчість.

Розвинення фольклористики.
Народна творчість або фольклор - термінологія англійського походження:
«фольк лор» - «народна мудрість» ввів англійський історик Вільям Томс у 1846 році.
 Головні жанри музичного фольклору:
1. обряд
2. пісня
3. інструментальне награвання
4. музично-поетична композиція (головне - текст).
 Фольклор має усну природу з причини:
- неписьменності
- скромності авторів
- суспільних забобонів.
 З усною природою фольклору пов'язані головні риси:
1. колективність творчого процесу
2. багатоваріантність
3. анонімність.
Фольклористика - наука, яка вивчає народну музичну творчість.
 Два головних етапи фольклористики:
1. збирання та запис народних творів, упорядкування збірок;
2. утворення музикознавчих праць з питань фольклору.
Перший етап фольклористики почався із середини 18 століття.
 Рукописні збірки:
а) віршівники (записи текстів пісень),
б) співанки (записи тексту та наспіву).
 Перші друковані збірки:
- «Собрание простых русских песен с нотами» - 4 вип.
1776 - 1795рр. у складі 13 українських пісень, упорядкував - В. Трутовський
- «Собрание русских народных песен с их голосами» - 2 вип.
1790 та 1804рр. у складі 18 українських пісень, упорядкувачи - І. Прач та М. Львов.
- «Голоса украннеких песен» - 1 друкована збірка суто українських пісень,
І834р. автори - збирач фольклору М. Максимович та аранжувальник О. Аляб'єв.
Другий етап фольклористики: почався в 60-ті роки 19 століття, і паралельно з ним продовжується
збирання та запис народних творів, тобто напрям першого етапу.
 Засновник музикознавчої фольклористики взагалі - О. Серов.
Значні праці Сєрова: «Російська народна пісня як предмет науки», «Музика південно-руських пісень».
 Засновник української фольклористики - М. Лисенко, який працював у двох напрямках фольклористики:
перший - «Збірник українських пісень» - 7 вип. обробок народних пісень 1868-1911рр.
другий - найкраща музикознавча праця М. Лисенко - «Характеристика музичних особливостей
українських дум і пісень виконуваних, кобзарем Вересаєм» 1873р. (перший опис українського епосу та
бандури).
 Видатні передреволюційні фольклористи:
- П. Сокальський «Руська народна музика» 1888р. Харків:
- Ф. Колесса «Ритміка українських народних пісень» 1907р.

Сучасна фольклористика (післяреволюційний період) продовжує розвинення обох напрямків:

збирання, запис народних творів та упорядкування збірок;
утворення музикознавчих праць з питань фольклору.
 Видатний фольклорист першої половини 20 століття - К. Квітка,
Зразки його діяльності:
книга «Професіональні народні співці й музиканти на Україні» (друк 20-ті роки 20 ст.)
збірка «Українські народні мелодії» 1922р.
 Видатні фольклористи другої половини 20 століття: - Іваницький, Дей, Луканок.
 Значні фольклористичні праці другої половини 20 століття:
- Гриць «Мелос української епіки» 1979р.
- Гуменюк «Українські народні музичні інструменти» 1967р.
- Гошовський «У истоков народной музыки славян» 1971 р.