Українське музичне мистецтво бароко

Загальна характеристика мистецтва бароко:

Після епохи ренесансу, коли в центрі уваги була віра у нескінченні творчі
можливості людини, поступово змінюється світобачення. Наукові відкриття
демонструють безмежність всесвіту; людина перестає відчувати себе центром,
з’являються та поглиблюються трагічні настрої. Соціальні та релігійні протиріччя
суспільного устрою посилюють загальне трагічне світосприйняття.
В епоху бароко в українському муз мистецтві набуває поширення багатоголосний
спів – перш за все в церковній сфері. В кінці XV - на початку XVI ст. у ряді церков в
Україні (а також на інших територіях рос. імперії) практично вже існував не тільки
монодичний, а й багатоголосний хоровий спів. Завдяки зверненню українського
духовенства до візантійського патріарха в українській православній церкві
багатоголосний спів був узаконений. Він називався партесним – його виконували за
окремими партіями, зафіксованими нотами на п’ятилінійному стані. Партесний спів
відзначався більшою яскравістю, виразністю, гармонічною повнотою звучання.
Введення багатоголосного партесного співу також сприяло реформі системи нотації
церковних наспівів: крюкову нотацію замінюють новою системою - нотно-лінійним
письмом на п’ятилінійному нотному стані («київське знам’я»), яке точніше фіксувало
багатоголосні музичні твори.
Розвиток партесного співу сприяв розробці теоретичних основ нового стилю, тобто
музично-теоретичної думки.
Основні особливості партесного співу:
1. на ранніх етапах (XVI - початок XVII ст.) – прості форми гармонічного
багатоголосся (переважно три- або 4-голосся),
2. в подальшому використання більш складних гармонічно-поліфонічних форм
віртуозно-концертного характеру
3. не постійна кількість голосів (3 – 12, є випадок 48!), використання кількох хорів
4. a cappellа, відсутність інструментальних партій.
Партесний спів відтворює більш широке коло образів, часто більш мирського
(нерелігійного) характеру та змісту. Використовувались релігійні православні тексти,
іноді вільно створені. Музичною основою могли бути знаменні наспіви («гласи») або
новостворені мелодії, навіть з опорою на народно-пісенні інтонації. Автори партесного
співу: Колядчин, Гавалевич, Завадовський, Пекалицький, Яжевський та ін.

Найбільш відомий – Микола Павлович Дилецький – композитор, вчений, музичний

просвітник, хоровий диригент, перший вагомий діяч серед майстрів партесного стилю. В
його композиторській та музично-теоретичній діяльності новий хоровий стиль отримав
теоретичне узагальнення. Роки життя точно не встановлені: 1650 – 1723 (сумнівно) або
1630 – після 1680. Як житель рос імперії, пов’язаний з українською, рос, білорус та
польською культурою (міста, де жив, учився, творив – Київ, Вільно, Смоленськ, Москва).
Твори: три літургії, партесні концерти, «Воскресенський канон», канти, псальми.
Музично-теоретичні праці: «Граматика мусікійська», «Гармонічні правила» (рукопис).
На кінець ХVІІ ст. трактат «Граматика мусікійська» - фактично єдина серйозна
теоретична праця, присвячена всім галузям музичної науки (теорія, гармонія, поліфонія,
методика, композиція, естетика). В теорії спирався на нові здобутки сучасної йому
музики, в тому числі західноєвропейської, дав теоретичне пояснення мажору та мінору,
багатьох гармонічних явищ.
В композиторський творчості продовжує хорову традицію: всі твори – для хору а капела.
Риси: велика кількість голосів (грандіозне яскраве звучання), інструментальна рухливість
партій, яскравий контраст епізодів, відтворення текстових образів засобами музичної
мови; використання жіночих тембрів; застосування побутових інтонацій.
«Воскресенський канон» – великий циклічний твір, складається з 15 розділів, основаних
на богослужбових жанрах (ірмоси, стихіра, тропар, причастник, світилен). Будується на
зіставленні контрастних побудов різного образно-емоційного змісту, метроритму та
фактури. Спирається не тільки на інтонації богослужбового співу, але й фольклорний
матеріал: танцювальні, кантові, є майже цитата пісні «Дівка в сінях стояла». Тематичний
матеріал першого розділу («Воскресения день») проходить в інших розділах, створюючи
образну та музично-тематичну цілісність твору.

З 2-ї половини 17 ст. приблизно до середини 18 ст. основним жанром був розгорнутий
одночастинний твір – партесний концерт. Риси:
1 – безперервний музичний розвиток
2 – залежність характеру розділів від змісту тексту
3 – зіставлення компактного звучання хорового тутті акордового складу та окремих груп
чи партій хору поліфонічного складу
4 – змінна кількість голосів, але найчастіше 8-голосний (двохорний) чи 12.
Формуються основні емоційно-змістовні різновиди: урочистий, ліро-епічний,
драматичний.
Поряд з духовними концертами, призначених для виконання в церкві, з’являються
світські, переважно урочисті (на честь великих свят, видатних історичних подій, перемог
(більш типовий для російської імперії).

Дванадцятиголосний концерт “Сначала днесь поутру-рано” (по три партії

дискантів, альтів, тенорів, басів – тобто як три хори) – зразок світського концерту початку
XVIII ст., гумористичного пародійно-розважального характеру (реалістична сценка з
життя церковних півчих-бурсаків, які намагаються ліквідувати наслідки буйної вечірки –
опохмелитися; збирають гроші на купівлю горілки, закуски, заспівують одноголосну
пісню, але не можуть втримати стрій). Містить всі ознаки великого хорового твору того
часу. Автор невідомий (іноді пишуть, що рос. В. Титов, але це не доведено, схоже на
помилку). В залежності від змісту використовується гармонічний, поліфонічний,
монодійний склади, ансамблеві епізоди. Концерт відзначається високим рівнем володіння
засобами партесного хорового письма, єдністю тексту та музики, логічною структурою,
народно-пісенним впливом, був розрахований на професійних виконавців.
https://www.youtube.com/watch?v=vApZ1ZyTdfM
1 р. – «Сначала днесь»: хорове тутті, акордова фактура, близькі класичним
гармонічні звороти.
2 р. – «Лучше опохмелиться» - хоровий діалог з елементами імітації.
3 р. – «моя полтина» (збирають складчину) – імітації, поступове збільшення голосів
від одної партії 1-х тенорів до повного хору.
4 р. – «простака» (обговорюють, що саме купити) – переклички груп хору
5 р. – «давай бери» - імітаційно-поліфонічний розвиток, поступово складається в
акордовий
6 р. – «Дубрава зеленая»: одноголосся монодичного типу, поєднує риси церковного
співу та народної пісні. Октавно-унісонний виклад поступово розшаровується на
багатоголосся, яке завершується дисонантним сполученням (кожний голос завершується
на своїй ноті поза вимогами гармонії).

Теми підкреслених розділів визначати на слух!