Мирослав Михайлович Скорик (1938 - 2020 рр.

Класик української музики, композитор, музикознавець, дириригент, піаніст, викладач,

громадський діяч, лауреат Державної премі ім. Т. Шевченка, Народний артист України,
керівник Національної опери України. Не одне десятиліття Мирослав Скорик входить до
переліку видатних представників вітчизняної музики. Народився в Галичині з й багатими
народними традиціями та глибокою любовʼю до За більш ніж 50 років творчого шляху в
спадщині митця є твори різні за жанрами: театральні (опери, музика до вистав, балет),
симфонічні, камерні, вокальні та музика для дітей. Кожен твір є втіленням самобутності та
індивідуальної манери автора, що формувалася під впливом народних гуцульських
традицій, карпатської образності. Його цікавили також новітні методи композиції:
алеаторика, сонористика, серійність, він не цурався грати та створювати джаз, естрадні
пісні. Як і колег-шістдесятників, митця приваблювали жанри попередніх епох, особливо
можливість їх поєднання з новими засобами виразності та техніками. В різні роки у
творчості Мирослава Михайловича можна виділити такі напрямки: неофольклоризм,
неокласицизм, неоромантизм та полістилістика. Поряд з композиторською діяльністю
педагогічна справа стала важливою частиною життя майстра. В його класі навчались такі
українські композитори як, Євген Станкович, Олег Ківа, Іван Карабиць, Вадим Ільін, Ганна
Гаврилець, Володимир Зубицький. Їхня музика так само, як і твори вчителя, є скарбницею
української культури.
Народився майбутній композитор 13 липня 1938 р. у Львові в інтелігентній родині. Батьки
навчались у Віденському університеті, а відома співачка Соломія Крушельницька була його
двоюрідною бабусею. Саме вона побачила у маленькому Мирославі музичні здібності та
наполягла віддати хлопця до музичної школи.
В 1947 р. разом із іншими представниками інтелігенції родину Скориків було репресовано
до Сибіру (місто Анжеро-Судженськ).
Тут Мирослав продовжив займатись музикою в учениці С. Рахманінова В. Канторової по
фортепіано та у В. Панасюка по скрипці. В ці роки майбутній композитор створив свої
перші твори. Після повернення до Львова з 1955 до 1960 року навчався у Львівській
державній консерваторії ім. М. Лисенка в класі композиції С. Людкевича, потім у Р.
Сімовича та А. Солтиса. Дипломною роботою була кантата «Весна" на слова І. Франка.
Після завершення навчання в консерваторії композитор вступив до аспірантури
Московської консерваторії в клас Д. Кабалевського. В 1964 році закінчив ії двома творами -
симфонічною поемою "Сильніше смерті" й кантатою "Людина". Також М. Скорик
паралельно з навчанням почав працювати в рідній консерваторії та активно брав участь у
культурному житті Львова. В 1963 р. вступив до Спілки композиторів України, організував
естраднии ансамоль "Веселі скрипки", який руйнував тодішні стереотипи масової пісні.
Роком пізніше відомий режисер Сергій Параджанов запропонував молодому митию
написати музику до фільму "Тіні забутих предків". На основі музики фільму було створено
"Гуцульський триших", який започаткував серію незвичних втілень карпатського фольклору
в різних жанрах музики - «"неофольклорний період» творчості. В 60-ті роки композитор
вперше звернувся до незвичного на той час жанру - джазу. А серед «фортепіанних творів
можна відзначити цикл «З дитичого альбому», який продовжив дитячу лінію творчості
В.Барвінського, В.Косенка. Окрім суто інструментальних творів М.Скорика зацікавив
сценійчний жанр – балет.
У 1968 році композигор переїхав до Києва, почав викладати композицію в Київській
консерваторії ім. П. Чайковського. У 70-х роках Мирослав Михайлович займався
відновленням забутих творів композиторів попереднього покоління. Завдяки зусиллям
композитора здобули нове сне нічне життя опери М. Леонтовича, А. Вахнянина, Д.
Січинського. Така редакторська робота була повʼязана із науковими пошуками та
дослідженням старовинної музики рідного краю. Найбільшу популярність серед творів
раннього періоду мав "Карпатський концерт", який з успіхом виконувався в Європі та
Америці. У 1982 р. композитор написав музику до фільму режисера В. Денисенка "Високий
перевал". В 1987 р. митець очолив кафедру композиції Львівської консерваторії. У 90-х
роках працював у США та Австралії.
3 кінця 90-х років очолює кафедру композиції в Національній музичній академії України ім.
П. Чайковського, бере активну участь в організації фестивалів «Київ Мюзик Фест",
гастролює за кордоном. Твори останніх років є втіленням гармонійного, споглядального та
зрілого світовідчуття композитора. Найвідоміші - опера "Мойсей", поема-кантата "Гамалія",
Літургія святого Йоана Золотоустого.
Помер 1 червня 2020 року у Києві.
М. Скорик — композитор-універсал. Жанри творчості: концерти для фортепіано, скрипки,
віолончелі; опера “Мойсей”, партити (для різних виконавських складів); камерні,
фортепіанні, вокальні (у т. ч. духовні) твори; музика до кінофільмів. М. Скорик – редактор
творів інших композиторів.
«Карпатський концерт»
Тема Карпат, зображення невичерпного духу гуцулів пронизує перші періоди творчості М.
Скорика.
Особливої уваги заслуговує "Карпатський концерт" (1972) для великого симфонічного
оркестру, що підсумував здобудки композитора в роботі з гуцульським фольклором, тобто
неофольклорного періоду творчості.
В музиці концерту композитор органічно поєднав фольклорні елементи з прийомами
сучасної музики, джазовою гармонією та поліфонічними переплетіннями. Твір
відзначається оригінальністю інструментовки, оркестрової фактури, метроритмічним
малюнком. Митець реалістично імітує барвами оркестру звучання народних інструментів:
трембіти, дримби, сопілки, троїстих музик Також в партитурі зʼявились незвичні для
класичного оркестру інструменти - цимбали та бубни.
"Карпатський концерт" складається з чотирьох частин (розділів), які завдяки єдності
тематизму складають цілісну форму. Темам твору притаманна імпровізаційність, але кожна
з них орієнтується на певну фольклорну модель: обрядова пісня, плачі, награвання трембіт,
коломийка з чітким ритмом; лірична пісня з її інтонаційними зворотами від IV підвищеного
ступеня до III або І ступеня.
Перша частина - інтродукція, в якій заклики валторни та відповіді денцівки (сопілки)
змальовують природу Карпат. Основна тема інтродукції поділяється на дві фрази: ліричну
та дещо загострену танцювальну, в основі якої трихорд.
Друга частина - коломийка у виконанні альта та барабана. Коломийка супроводжує людину
протягом життя, вона супутник радості, горя, працітощо. Нарощуючи
оркестрові пласти, динамічно їх насичуючи, композитор підводить частину до наступної -
кульмінації всього концерту.
Третя частина - починається з тривожного стогону валторн під речитатив струнної групи.
Колористичного контрасту додають цимбали. Дисонантне співзвуччя з різкими фразами
валторн, кларнетів та флейт-піколо у високому регістрі є кульмінацією частини. Після
напруженого звучання все різко зникає, тільки речитатив струнних невимушено закінчує
свою оповідь. Фінал - танець, парад окремих яскравих тембрів. Потужний мотив
зʼявляється у скрипок, що нагадує ритуальні остинатні кругові рухи.
«Гуцульський триптих»
1964 року на екрани вийшов фільм відомого режисера Сергія Параджанова за однойменною
повістю Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Повість була написана
письменником від вражень, отриманих під час перебування на Гуцульщині. В повісті
детально описується краса Карпат, реалістично змальовуються обряди та традиції гуцулів.
Основна сюжетна лінія присвячена трагічному коханню гуцульських Ромео та Джульєтти -
Івану та Марічці. Ще з дитинства вони покохали один одного, але їхні родини були
ворогами.
Повернувшись із заробітків, Іван дізнався про загибель коханої. Шість років юнак жив
усамітнено у лісі, оплакуючи кохану. Навіть коли одружився з іншою, не зміг забути
Марічку. Одного ранку до Івана в образі коханої прийшла мавка*. Без страху та сумніву він
пішов за голосом мавки углиб лісу. Немов заворожений, він зірвався в урвище. Ледь живого
Івана знайшли пастухи, але він помер наступного дня.
Познайомившися з твором М. Коцюбинського, С. Параджанов відразу захотів його
екранізувати. Митець згадував, що давно мріяв створити фільм, "в якому на повний голос
можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу".
Режисер вважав, що музику до його фільму має писати композитор з карпатським корінням
й обрав Мирослава Скорика, перед яким постало завдання створити музику, яка цілком
допоможе розкрити задум Сергія Параджанова.
Під час роботи над музикою композитор ретельно вивчав особливості гуцульського
фольклору. Основою музики стали запальні, енергійні ритми коломийок та інтонації
трембітних награвань. У фільмі звучать поширені у Карпатах інструменти - сопілка-
денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Співанки, мелодії весільних музик, голосіння,
колядки і щедрівки.
Роком пізніше Мирослав Михайлович на основі музики до фільму створив "Гуцульський
триптих*** для симфонічного оркестру. Три частини твору мають такі назви: "Дитинство",
"Іван і Марічка", "Смерть Івана".
Триптих – це три самостійні завершені картини за сюжетом літературного джерела.
«Гуцульський триптих» належить до перших творів, які реперезентували М.Скорика як
представника неофольклоризму в українському мистецтві. Неофольклоризм – це поєднання
глибинних пластів українського музичного фольклору народно-пісенної основи із
сучасними музичними засобами. Ідеї неофольклоризму були дуже близькі по духу
композитору, адже він виріс на зразках гуцульського, бойківського, подільського фольклору
і знав його з дитинства. Надзвичайно особливою рисою твору є танцювальність, за
допомогою якої відтворено 3 моменти повісті Коцюбинського: невибагливі дитячі забави в І
частині, трагічне кохання Марічки та Івана в ІІ частині і загибель героїв у ІІІ частині.
Обов’язковим елементом гуцульського триптиху є відтворення в оркестровому звучанні
манери народного музикування. У ІІ ч. Імітується гра на цимбалах
І ч. “Дитинство” – основа тематизму – коломийка як засіб втілення образів молодості та
надії.Моторна, жвава, коломийка першої частини нагадує безтурботне дитинство Івана та
Марічки. На зміну стрімкій коломийці у середньому розділі приходять ліричні образи, проте
танцювальність не зникає. Центральний епізод середини – це ритм енергійного чоловічого
танцю
ІІ ч. “Іван і Марічка” – образ прекрасного та його руйнування під впливом об’єктивної
данності. Звучить широка, ніжна і витончена мелодія. Любовний ноктюрн – тема кохання.
Середній розділ побудований на новій темі, невикористаній у фільмі. Заклики карпатського
рогу скликають пастухів, вівчарів на полонину. Друга частина має дві контрастні теми
(тричастинна форма). Спочатку у скрипки звучить тема кохання (тема крайніх розділів). А в
середньому розділі у виконанні альтів звучить похмура, колюча, жорстка тема (у фільмі це
епізод смерті Марічки).
III ч. – «Смерть Івана» - трагічна розв’язка, драматичний центр триптиху. В його основі 2
музичні образи: трагічний у трембіти і танцювально-коломийковий. У музиці фіналу
вчувається журба Івана за милим образом коханої. Чуються звуки таємничого лісу, крізь які
продирається Іван на голос уявної Марічки. Останній раз звучить тужливо
трембіта.Замовкає оркестр. Лише чути дзенькіт мідяків, які падають на тарілку, яка стоїть на
грудях Івана. За карпатським звичаєм поплакавши над тілом починають розваги, танцювала
і співала молодь, а в Івана як писав Коцюбинський: «На грудях мідно бряжчали гроші
скинуті добрими людями на перевіз, а під вікнами сумно ридали трембіти» В третій частині
теми змінюють одна одну: видіння Івана, блукання його в горах, танок з чугайстром,
загибель, оплакування.
«Гуцульський триптих" - один з перших творів, що приніс популярність композиторові. Цей
твір став початком нового етапу творчості Мирослава Скорика, - "нової фольклорної
хвил?"*. За даними ЮНЕСКО, фільм "Тіні забутих предків" з музикою Скорика увійшов до
десятки най-кращих фільмів усіх часів і народів.
 Музична вікторина:
1. М.Скорик. «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру: І частина
«Дитинство» - тема коломийки.
2. М.Скорик. «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру: ІІ частина «Іван і
Марічка» - тема 1 розділу.
3. М.Скорик. «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру: ІІ частина «Іван і
Марічка» - тема середнього розділу.
4. М.Скорик. «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру: ІІІ частина
«Смерть Івана».
5. М. Скорик. Мелодія із кінофільму «Високий перевал».
6. М.Скорик. Гуцульський триптих для симфонічного оркестру - І частина Дитинство
- тема коломийки
Перевір себе?
1. Роки життя Скорика?
2. Де народився М.Скорик?
3. Вставте пропущене слово: "Відома співачка Соломія Крушельницька була його
двоюрідною .... .
4. До якого фільму відомий режисер Сергій Параджанов запропонував написати
музику молодому митцю?
5. Найбільшу популярність серед творів раннього періоду мав?(«Карпатський
концерт»).
6. До якого фільму режисера В.Денисенка Скорик написав музику?
7. Що було створено на основі музики до фільму "Тіні забутих предків"?
8. Назвіть автора однойменної повісті "Тіні забутих предків"?
9. Як звали головних героїв "Гуцульського триптиху"?
10. Зі скількох частин складається "Карпатський концерт"?
11. Зі скількох частин складається "Гуцульський триптих"?
12. Скільки партит створив Мирослав Скорик?
13. Яка партита є найпопулярнішою?
14. Представником якої течії в європейській музиці ХХ століття був М.Скорик?
15. На яких інструментах навчався грати Миросла Скорик?
16. Де навчався композитор після повернення з Сибіру?
17. Продовжіть речення: Після закінчення консерваторії композитор вступив до
аспірантури ... .
18. Найвідоміша опера композитора.
19. З кінця 90-х років очолює кафедру композиції в .... .
20. Що стало основою музики «Гуцульського триптиху»?
21. Хто був вчителем М.М. Скорика у консерваторії та аспірантурі?
22. Які поширені Карпатські інструментизвучать у музиці «Гуцульського триптиху»?
сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта.
23. В якій формі написана ІІ частина «Гуцульського триптиху»?(тричастинна форма).
24. Які дві контрасні теми звучать у ІІ частині? (тема кохання у скрипки та похмура,
жорстока (епізод смерті Марічки)).
25. Яка за характером І частина «Гуцульського триптиху»?(моторна,жвава коломийка).
26.