Фридерик

Францішек
Шопен
(1810-1849)


«Еолова арфа польського повстання» за словами піаніста
Антона Рубінштейна, польський композитор-романтик,
піаніст1 половини ХІХ століття, обмежився рамками
фортепіанної музики.
Видатний мелодист, представник салонного стилю в музиці
(витонченість стилю, відшліфованість музичної тканини,
вишуканість), бриліантової віртуозності (пасажі, арпеджіо,
щільна акордова фактура).
• Видатний польський композитор Фридерик Шопен народився 1 березня (22 лютого за старим стилем) 1810
році у селищі Желязова воля недалеко від Варшави. В селі, де він жив у дитинстві і де згодом часто проводив
літо, Фридерик захопився народними піснями і танцями, що мало великий вплив на його творчість.
• Коли йому було лише сім-вісім років, він уже концертував і мав неабияку популярність у Варшаві. В цей час
були написані перші твори, зокрема полонез соль мінор.
• У 1826 р. Фридерик вступив до консерваторії по класу композиції. На той час він уже був піаністом -
віртуозом. Успіхи Шопена по композиції були настільки виразними, що його вчитель, видатний польський
музикант Ельснер, написав про здібності учня: "Безперечно музичний геній". Трохи пізніше на сторінках
своєї газети Роберт Шуман напише: «Капелюхи геть, панове, перед вами геній!».
• Восени 1830 р. композитор виїхав спочатку у Відень, а невдовзі – до Парижа. У столиці Франції він
змушений був прожити емігрантом решту свого життя, тому що польське повстання 1831 р. назавжди
перекреслило його сподівання повернутися до Варшави. Ця вимушена відірваність від батьківщини стала
душевною трагедією Шопена і знайшла відображення в його творчості («Революційний етюд до мінор та
Полонез мі бель мінор).
• У Парижі композитор швидко здобув славу. Він багато концертував, його запрошували в салони паризької
знаті. Під час життя за кордоном зустрічався і спілкувався з Ф.Мендельсоном, Р.Шуманом, знайомою з
Варшави Марією Водзінською.
• Упродовж 10 років Шопен мав творчі та особисті стосунки з французькою письменницею Жорж
Санд, яка мала незалежний та сильний характер. Епатажна, красива і талановита жінка любила
шокувати публіку (курила люльку й носила чоловічий одяг). Разом з нею Шопен здійснив подорож на
острів Майорку та жив у картезіанському монастирі.
• У 1848 під час концертної поїздки в Лондон Фридерик Шопен дав свій останній концерт. Клімат і
образ життя (метушня світського життя) столиці Англії погано вплинули на здоров’я композитора.
•17 жовтня 1849 в Парижі, знесилений переживаннями від розриву з Жорж Санд і загостреною
хворобою легень, у віці 39 років Фридерик Шопен помер на руках своєї сестри Людвіги.
•На похованні Шопена був виконаний Реквіем В.А.Моцарта та оркестрований і виконаний
поховальний марш авторства самого Шопена (з Другої сонати сі бемоль мінор).
•Тіло Шопена залишилося на французькій землі (цвинтарі Пер-Лашез), однак серце композитора, на
його особисте прохання із заповіту, було віддано Батьківщині – воно замуровано в колону церкви
Святого Хреста у Варшаві.
 Творча спадщина Ф.Шопена:
2 фортепіанні концерти (обидва створені в 19 років)
2 сонати для фортепіано
фортепіанні мініатюри: 69 мазурок, біля 20 полонезів, близько 20 ноктюрнів, 25 прелюдій, 27 етюдів,
14 вальсів
4 фортепіанні балади (Шопен є засновником інструментальної балади в музиці)
2 скерцо для фортепіано
пісні (зокрема «Бажання», присвячене юному коханню композитора Констанції Гладковській)
Коло спілкування Ф.Шопена:
Дж.Россіні, Ф.Ліст, Г.Берліоз, А.Міцкевич, О.Бальзак (порівняв піаніста Шопена із піаністом Лістом,
назвавши першого «янголом», а другого «демоном»), Г.Гейне, Е.Делакруа (автор найвідомішого портрета
Шопена), Жорж Санд (справжнє ім’я – Аврора Дюдеван), Ф.Ліст, Р.Шуман, листувався з Г.Берліозом,
Ф.Мендельсоном.
 Мазурки, полонези,
вальси

 Мазурка – польський народний танець, який виник понад триста
років тому в одній з областей Польщі — Мазовії. Характерною
рисою мазурки є її тридольний розмір, акцент на 2-1 або 3-й долі,
веселий бравурний характер мелодії. Виконують танець парами. У
19 столітті набула поширення як бальний танець у країнах
Європи. Композитор створив близько 60 мазурок.
 Різновиди мазурок: І. мазур (швидкий темп з пунктиром на 1 долі),
ІІ. оберек – з характерним акцентом на 3 долі, ІІІ. куявяк – лірична,
повільна мазурка, близька вальсу.
 Зберігши національно-народні витоки Шопен опоетизував і возніс
цей танець
 Мазурки, полонези,
вальси

За характером мазурки:
 бальні, аристократичні, вишукані (№ 5, B-dur)
 ліричні та лірико-драматичні (№ 13, a- moll, №49, f-moll)
 жанрово-побутові (№ 2, cis-moll, № 25, h-moll, №34, С-dur)
 Мазурки, полонези,
вальси

 Полонез. На відміну від мазурки походження полонезу пов’язане не з
народним, а з аристократичним середовищем, він виконувався на балах (з 15
століття).
 Це урочистий польський танець-хода в помірному темпі у розмірі ¾ з
характерним ритмом.
Полонезам Шопена властиві:
 віртуозний концертний стиль (складна фактура, великий регістровий
діапазон, яскраві контрасти між розділами, часто 3частинна форма,
урочистий характер звучання)
 № 3, А-dur
 № 2, es-moll (один з натрагічніших творів Шопена, сворений після поразки
Варшавського повстання у 1830 році)
 Мазурки, полонези,
вальси

 Вальси писали Ф.Шуберт, К.М.Вебер, Г.Берліоз. У вальсах
Шопена послаблене побутове коріння цього танцю та
прикладне значення. Вальси Шопена не для танцю, а для
слухання. Зберігши характерний ритм вальсу, його рух
кружляння, Шопен перетворив танець на концертну
блискучу п’єсу.
 Вальси: № 3, a- moll , № 6, Des-dur, № 7, cis-moll
(написаний у період розриву з Ж.Санд, скорботно-
меланхолійного характеру).
 Етюди, ноктюрни,
прелюдії

 Провідна роль фортепіанної мініатюри у творчості
Ф. Шопена.
 Новаторська трактовка жанрів
 Розширення кола музичних образів
 Ускладнення технічних прийомів гри
 Збагачення виразових можливостей фортепіано
 Етюди, ноктюрни,
прелюдії

У першій половині 19 століття з’являються збірки етюдів
Клементі, Черні, Мошелеса, Крамера і виконують суто
допоміжну, дидактичну функцію. Шопен спирався на
накопичений досвід усієї клавірної музики, включаючи
технічні завоювання свого часу (Н.Паганіні). Особисте
трактування жанру етюда знайшла продовження в етюдах
Ф.Ліста, С.Рахманінова та О.Скрябіна.
У Шопена 2 зошити етюдів по 12 у кожному (ор.10 та ор.25).
 Етюди, ноктюрни,
прелюдії
Нове розуміння жанру етюду як віртуозної концертної п’єси:
підпорядкування віртуозних прийомів художньому задуму.  
Етюд c-moll, op. 10 № 12 – втілення гостродраматичних образів і


трагічного пафосу

Етюд E-dur, ор. 10 № 3 – завдання бездоганного володіння кантиленною

манерою гри як умова втілення гармонії та краси.
Етюд Ges-dur, №. 5 – «Зображальність» (вибір позамовних,
дзюркотливих і дзвінких інтонацій). Пентатоніка.
Етюд f-moll, ор.25, № 2 – портрет Марії Водзінської (дівчини в яку був
закоханий композитор). Шуман писав, він «такий чарівний, мрійливий
і тихий, наче спів дитини уві сні». Поетичний образ безтурботної
мрійливості та неглибокого смутку. Поліритмія, мелодичні
обігрування.
 Етюди, ноктюрни,
прелюдії
Прелюдії. Шопен відродив жанр прелюдії, докорінно змінивши його
призначення. Прелюдія Шопена – це самостійна фортепіанна
мініатюра, написана у формі періоду, або 2-, 3-частинній формі.
Збірки ДТК Й.Баха стали орієнтиром для створення шопенівського
циклу прелюдій.

Прелюдії Шопена охоплюють все коло тональностей, але на відміну
від ДТК вони розміщуються не в хроматичному порядку, а по
квінтовому колу, співставляючи не однойменні тональності, а
паралельні.
Від прелюдій Баха Шопен успадкував імпровізаційність, мініатюризм.
24 прелюдії – це ніби збірник коротких музичних нотаток, що
відображають внутрішній світ художника, його думки, мрії та настрої.
 Етюди, ноктюрни,
прелюдії

У збірці контрастно чергуються різні образи – скорботно-ліричні,
витончено-граціозні, трагедійні, романтично-пристрасні, поривчасті.
Спільна риса – інтенсивність розвитку та яскравість драматичних
кульмінацій.
В подальшому до відродженого Шопеном жанру прелюдії звертаються
композитори 19 і 20 століть – Рахманінов, Скрябін, Лядов, Дебюссі,
Лятошинський, Ревуцький.
Контраст між прелюдіями: образний та ладо-тональний.
Прелюдія До мажор № 1 – неначе інтрада, вступ. Лірична захопленість, піднесеність.
Риси: секундова інтонація, закличні ходи по широких інтервалах виражають почуття
томління, пориву.
Прелюдія ля мінор № 2 – важка зосередженість. Похмурі та глухі віддаленні звуки в
басу як набат. Мелодія сувора та нерухома, подібна до середньовічного піснеспіву.
Гнітюча атмосфера.
Dies Irae. Риси: мотив питання, патетико-ораторіальний пунктирний ритм (прикмета
траурних маршів).
Прелюдія мі мінор № 4 – сторінка найбільш скорботної та емоційної музики, монолог.


Образ страждання в особливо високому вираженні. Похмуро-застиглий хроматично
низхідний бас-остинато утворює фон до непорушної мелодії.
Прелюдія сі мінор № 6 – елегійна та печально задумлива, філософська.
Мелодія у віолончельному регістрі. Одноманітність у супроводі верхніх
голосів посилює меланхолійність настрою.
Прелюдія Ля мажор № 7 - світлий спогад про Батьківщину через жанр
мазурки.
Прелюдія Ре бемоль мажор № 15 – побудована на контрастних образах.
Близька ноктюрну. Органний пункт ля бемоль. Середній розділ – похмура
романтична фантастика, аскетична строгість теми, хоральний склад.
Прелюдія до мінор № 20 – траурний марш з рисами піднесеної молитви-
 Ноктюрни

 Ноктюрн – новий різновид романтичної
фортепіанної п’єси.
 Створення класичних зразків жанру з
кантиленною мелодикою, вишуканим
мелодійно-фактурним варіюванням основної
теми (Ноктюрн Мі бемоль мажор); збагачення
ліричної палітри, драматизація образного змісту
(Ноктюрн до мінор, ор. 48 № 1).