АРТЮР ОНЕҐҐЕР

1892-1955
ОСОБЛИВЕ ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ А. ОНЕҐҐЕРА
(З-ПОМІЖ КОЛИШНІХ УЧАСНИКІВ «ГРУПИ
ШЕСТИ»):

• СЬОГОДНІ ВИЗНАЄТЬСЯ ПЕРШИМ ОБЛИЧЧЯМ ЗНАМЕНИТОЇ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ

ГРУПИ, ОЧОЛЮЄ ЇЇ ІМЕННИЙ ПЕРЕЛІК, ДОЛУЧАЄТЬСЯ ДО ЧИСЛА КЛАСИКІВ
ХХ СТОЛІТТЯ, ПІДТВЕРДЖУЄ ТЕЗУ ПРО ІДЕЙНУ ВАГОМІСТЬ ТВОРЧОСТІ
«ШІСТКИ», УОСОБЛЮЮЧИ ДОСЯГНЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МУЗИКИ ЙОГО ЧАСУ В
НАЙБІЛЬШ ҐРУНТОВНИХ ЖАНРОВИХ СФЕРАХ – СИМФОНІЧНІЙ І МУЗИЧНО-
ТЕАТРАЛЬНІЙ.

• ТВОРЧІСТЬ ОНЕҐҐЕРА ДАЛЕКО НЕ В УСЬОМУ ВПИСУЄТЬСЯ У ФОРМАТ «ШІСТКИ»

ЯК АВАНГАРДНОЇ ТА КОНТРОВЕРСІЙНО НАЛАШТОВАНОЇ ФОРМАЦІЇ, ЧИЇ
ЕСТЕТИЧНІ «ГАРМАТНІ УСТАНОВКИ» БУЛИ СПРЯМОВАНІ ПРОТИ ЛІНІЇ ОБОРОНИ
ТРАДИЦІЙ МИНУЛОГО, ЗОКРЕМА ОРКЕСТРОВИХ Й ОПЕРНО-ОРАТОРІАЛЬНИХ.

• БУВ ЧУЖАКОМ У ПАРИЖІ: УРОДЖЕНЕЦЬ ШВЕЙЦАРІЇ, ПРИЇХАВ ДО СТОЛИЦІ

ФРАНЦІЇ 1911 РОКУ З ТИМ, АБИ ПРОДОВЖИТИ НАВЧАННЯ В БІЛЬШ
ПРОГРЕСИВНОМУ ЗАКЛАДІ, НІЖ ЦЮРИХСЬКА КОНСЕРВАТОРІЯ.
 ОСОБЛИВЕ ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ А. ОНЕҐҐЕРА
(З-ПОМІЖ КОЛИШНІХ УЧАСНИКІВ «ГРУПИ ШЕСТИ»):

• У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО МИСТЕЦЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ ПРИЩЕПЛЕНІ ПЕРШОЮ

БАТЬКІВЩИНОЮ МУЗИЧНІ ІДЕАЛИ (Й. С. БАХ, Л. ВАН БЕТХОВЕН, Р. ВАГНЕР, М. РЕҐЕР, Р. ШТРАУС)
СЛУГУВАЛИ КОРИСНИМ БАЛАНСИРОМ СТОСОВНО ПЕРЕЙНЯТИХ ПО ПРИЇЗДІ ПАРИЗЬКИХ ФЕТИШІВ
(Е. САТІ Й І. СТРАВІНСЬКИЙ).

• ВАЖЛИВА СКЛАДОВОЮ ОНЕҐҐЕРІВСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ – ВІРА, ВІДДАНІСТЬ ДОГМАТАМ

ПРОТЕСТАНТИЗМУ, ЯКИЙ ВИХОВАВ У НЬОМУ АРСЕНАЛ АСКЕТИЧНИХ ОСОБИСТІСНИХ РИС:
ТЕРПІННЯ, НАПОЛЕГЛИВІСТЬ, ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ, ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ, І НЕ В ОСТАННЮ ЧЕРГУ
МОРАЛЬНУ СУВОРІСТЬ, НЕЗВОРУШНЕ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ.

• БУВ ШЛЯХЕТНОЮ ОСОБИСТІСТЮ. ЦІННОСТІ ДРУЖБИ, ПОВАГА ДО РЕЗУЛЬТАТІВ СПІЛЬНОЇ

ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВИЗНАННЯ ТАЛАНТУ СВОЇХ КОЛЕГ СПОНУКАЛИ ОНЕҐҐЕРА «ТРИМАТИСЯ»
Й ПІДТРИМУВАТИ ЇХ. У ТОМУ, ЩО СТОСУВАЛОСЯ СУТО МУЗИЧНОЇ СФЕРИ, ВІН ДЕМОНСТРУВАВ
ЗГОДУ З УСІМА Й ЗАЛИШАВСЯ ВІРНИМ УЧАСНИКОМ КОЛЕКТИВУ – ДО, ПІД ЧАС І ПІСЛЯ АКТИВНОЇ
ФАЗИ ІСНУВАННЯ «ШІСТКИ».

• ДРУЖБА З ПУЛЕНКОМ. З ПЕВНОГО МОМЕНТУ ОБИДВА ВІДЧУЛИ ТЯЖІННЯ ДО ДУХОВНО-РЕЛІГІЙНИХ

ДЖЕРЕЛ, ХОЧА Й КОНФЕСІЙНО ВІДМІННИХ (ОНЕҐҐЕР - ПРОТЕСТАНТ). ЇХНЯ МУЗИКА ЗАСВІДЧИЛА
ОДНАКОВУ ОСОБИСТІСНУ ПОТРЕБУ САМОВИРАЖЕННЯ ЧЕРЕЗ ГОЛОВНЕ: ХРИСТИЯНСЬКЕ, САКРАЛЬНЕ,
ВКОРІНЕНЕ З ДИТЯЧИХ РОКІВ І БАТЬКІВСЬКИХ УРОКІВ.
 РИСИ СТИЛЮ
• ЯК МОДЕРНІСТ ПРОЙШОВ ПОКАЗОВИЙ ШЛЯХ СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ: ВІД ЗАКОНОМІРНОГО ЗАХОПЛЕННЯ ПІЗНІМ
РОМАНТИЗМОМ (У ВАРІАНТАХ Р. ВАГНЕРА ТА Р. ШТРАУСА), ЩО БУВ ЗАТВЕРДЖЕНИЙ НИМ НА БЕТХОВЕНСЬКІЙ
ІСТОРИЧНІЙ «БАЗІ», ЧЕРЕЗ ІМПРЕСІОНІЗМ, ВПЛИВ ДЕБЮССІ Й РАВЕЛЯ, СПОКУСУ УРБАНІЗМОМ-ДИНАМІЗМОМ,
КОТРА ЙШЛА ВІД КОКТО, ДО ВИРОБЛЕННЯ ПОТУЖНОГО ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ, В ЯКОМУ ОРГАНІЧНО Й
ДОВОЛІ РІВНОМІРНО ПОЄДНУЮТЬСЯ ЕЛЕМЕНТИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ ТА НЕОКЛАСИЦИЗМУ.

• ВВАЖАЮТЬ «СКЛАДНИМ» КОМПОЗИТОРОМ: ПРИНЦИПОВА ДИСОНАНТНІСТЬ, НЕПРОЗОРІСТЬ ТОНАЛЬНОЇ

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ЧАСОМ МЕЖУЄ З АТОНАЛЬНІСТЮ, ЩІЛЬНІСТЬ І ВНУТРІШНЯ БАГАТОКОМПОНЕТНІСТЬ ФАКТУРИ,
НАВАНТАЖЕНИЙ (А ЧАСОМ – І ПЕРЕВАНТАЖЕНИЙ) ТЕМБРОВО Й ДИНАМІЧНО ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ВИКЛАД,
ЧАСТЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІФОНІЧНИХ ПРИЙОМІВ РОЗВИТКУ, МАСШТАБНІСТЬ СТРУКТУР І ПІДВИЩЕНИЙ РІВЕНЬ
ДРАМАТУРГІЧНОЇ НАПРУГИ.

• ПРИ ЦЬОМУ – ЧІТКИЙ ТЕМАТИЗМ. ТЕМАТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ОНЕҐҐЕРА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ КОНКРЕТНІСТЮ Й НАВІТЬ
ІНТОНАЦІЙНОЮ «ПОРТРЕТНІСТЮ», ЩО ДОСЯГАЄТЬСЯ В КЛАСИЧНИЙ СПОСІБ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЖАНРОВО
АДАПТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ (ПІСЕННІСТЬ, ТАНЦЮВАЛЬНІСТЬ, МАРШОВІСТЬ, РЕЧИТАТИВНІСТЬ; ГРИГОРІАНСЬКИЙ
ХОРАЛ; ФОЛЬКЛОРНА ОСНОВА; СКЕРЦОЗНА МОДЕЛЬ; ДЖАЗОВА МАТРИЦЯ).

• ОСОБЛИВИЙ ТИП ТЕМАТИЧНОГО КОНТРАСТУ – ЗІСТАВЛЕННЯМ РІЗКО ДИСОНАНТНИХ, ХРОМАТИЗОВАНИХ

ПОБУДОВ І ЯСНИХ, ПРОЗОРО ДІАТОНІЧНИХ МЕЛОДІЙ.

• ДРАМАТУРГІЯ А. ОНЕҐҐЕРА ПЕРЕДБАЧАЄ НАЯВНІСТЬ ТЕМ НАСКРІЗНОЇ ПРИРОДИ, ТЕМ-СИМВОЛІВ, ТЕМ-ЗНАКІВ

(ЧІЛЬНЕ МІСЦЕ ПОСІДАЄ ОБРАЗ ПТАШКИ).

• ТЕМАТИЧНА Й СМИСЛОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ МУЗИКИ ВКАЗУЄ НА КЛАСИЧНІ ПІДХОДИ ЯК НА КОРІННІ ЗАСАДИ

МИСЛЕННЯ.
РИСИ
• ОБ’ЄКТОМ ОНЕҐҐЕРУ ЗАВЖДИ СЛУГУЄ СУЧАСНІСТЬ, НАВІТЬ ТОДІ,
КОЛИ КОМПОЗИТОР ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО ВІДДАЛЕНИХ У ЧАСІ
СЮЖЕТІВ – БІБЛІЙНИХ («ЦАР ДАВИД»), АНТИЧНИХ («АНТІГОНА»),

СТИЛЮ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ («ЖАННА Д’АРК»), НАЦІОНАЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ

(«НІКЛАУС ІЗ ФЛЮЕ») ТОЩО.
• У ТАКИХ СЮЖЕТАХ ЙОГО ПЕРЕДУСІМ ЦІКАВИТЬ ПРИРОДА ЛЮДИНИ,
ЕТИЧНА Й ПСИХОЛОГІЧНА, МОТИВИ ЇЇ ПОВЕДІНКИ ТА ДЖЕРЕЛА
ПОЧУТТІВ, А ТАКОЖ ОБСТАВИНИ ОСОБИСТІСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ.
• ІНТЕРЕС ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ І ГЕРОЇЧНИХ ПРОЯВІВ ЛЮДСЬКОЇ
ПОВЕДІНКИ («ПІСНЯ НІГАМОНА», «ЖАННА Д’АРК», «ЮДІФІ»,
«АНТІГОНА».
• ВОДНОЧАС УМІВ ПЕРЕКИДАТИ ЛОГІЧНИЙ МІСТОК ДО ГЕРОЇВ
БУДЕННОСТІ, ВІДТВОРЮЮЧИ ПОТОЧНЕ ЖИТТЯ ЯК ВОНО Є: В «РЕГБІ»
(СИМФОНІЧНОМУ РУХОВІ № 2), «СКЕТІНГ-РИНГУ» (РОЛИКОВОМУ
БАЛЕТІ), БАЛЕТІ «ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН» І ДЕЯКИХ ІНШИХ ТВОРАХ
СУЧАСНОЇ ТЕМАТИКИ.
 PACIFIC 231
• ОРКЕСТРОВА МІНІАТЮРА PACIFIC 231
ПРЕТЕНДУЄ НА МАКСИМАЛЬНИЙ РАНГ
ПРЕДСТАВНИЦТВА ЩОДО
ІНТОНАЦІЙНОГО ВІДТВОРЕННЯ
ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ДУХУ ХХ СТОЛІТТЯ:
БЕЗТРЕПЕТНОГО, ЕМОЦІЙНО
КЕРОВАНОГО, ЖОРСТКО
ПОСТУПАЛЬНОГО І НЕВБЛАГАННОГО В
ЦІЙ ПОСТУПАЛЬНОСТІ.

• «СИМФОНІЧНИЙ РУХ» − ПЕРШИЙ З ТРЬОХ

ОПУСІВ, НАПИСАНИХ У НОВОМУ,
АВТОРСЬКОМУ ЖАНРІ. РУХ ЛОКОМОТИВА
СТАЄ СИМВОЛОМ ІСТОРИЧНОГО ПОСТУПУ
ЛЮДСТВА КРІЗЬ КАТАСТРОФИ Й ТРІУМФИ
ХХ СТОЛІТТЯ, І ТОМУ В НЬОМУ ВЧУВАЮТЬСЯ
НЕ ТІЛЬКИ ГОЛОСИ «ТЕМНИХ СИЛ»
(МАШИННА АГРЕСІЯ ТА БЕЗЖАЛЬНА
НАДЛЮДСЬКА ЕНЕРГІЯ), АЛЕ Й СВІТЛІ
ЗВУКОВІ ЗНАКИ, ЯКІ МОЖНА ТЛУМАЧИТИ ЯК
РАДІСТЬ ЖИТТЯ, ЗДОБУТУ В СТРАШНОМУ
ПРОТИСТОЯННІ З НИМ САМИМ.
 «ЖАННА Д'АРК НА
ВОГНИЩІ»
• РІДКІСНИЙ І НАВІТЬ ДИВНИЙ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ КОМПОЗИТОРІВ ЙОГО ЕПОХИ ІНТЕРЕС ДО
ОРАТОРІАЛЬНОГО ЖАНРУ, МОДЕРНІСТСЬКІ МОЖЛИВОСТІ ЯКОГО ОНЕҐҐЕР ВИПРОБУВАВ У
ЩОНАЙМЕНШЕ СЕМИ ТВОРАХ, ДОЗВОЛИВ ДОСЛІДНИКАМ АТЕСТУВАТИ ЙОГО ЯК
«ГЕНДЕЛЯ ХХ СТОЛІТТЯ».

• ДРАМАТИЧНА ОРАТОРІЯ «ЖАННА Д'АРК НА ВОГНИЩІ» НА СЮЖЕТ ПОЕМИ ПОЛЯ КЛОДЕЛЯ

БУЛА НАПИСАНА НАПЕРЕДОДНІ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1938, БАЗЕЛЬ). У 30-ТІ РОКИ ТАКОЖ
БУЛИ СТВОРЕНІ ОРАТОРІЇ «КРИКИ СВІТУ», «ТАНЕЦЬ МЕРТВИХ», «НІКОЛЯ З ФЛЮ».

• СЦЕНІЧНА ПРЕМ'ЄРА ВІДБУЛАСЯ 6 ТРАВНЯ 1939 РОКУ В ОРЛЕАНІ, В ТЕАТРІ,

ПОБУДОВАНОМУ НА РУЇНАХ СТАРОДАВНЬОЇ ЦЕРКВИ РІВНО 510 РОКІВ ПІСЛЯ ПОДВИГУ
ОРЛЕАНСЬКОЇ ДІВИ - ЗВІЛЬНЕННЯ МІСТА ВІД АНГЛІЙЦІВ.

• ОРАТОРІЯ БУЛА ЗАДУМАНА, ЗА СЛОВАМИ ОНЕҐҐЕРА, ЯК «ГРАНДІОЗНА НАРОДНА ФРЕСКА».

• «Я СПРОБУВАВ В ЦЬОМУ ТВОРІ БУТИ ДОСТУПНИМ МАСАМ І В ТОЙ ЖЕ ЧАС ЦІКАВИМ ДЛЯ
МУЗИКАНТА», - СТВЕРДЖУВАВ КОМПОЗИТОР. З ГОЛОВНА РОЛЬ СПОЧАТКУ ПРИЗНАЧАЛАСЯ
ІДІ РУБІНШТЕЙН, ЯКА ЛИШЕ В ОДНІЙ СЦЕНІ СПІВАЛА ДИТЯЧУ ПІСЕНЬКУ. ЧИМАЛО ІНШИХ
РОЛЕЙ ТАКОЖ БУЛО РОЗРАХОВАНО НА ДРАМАТИЧНИХ АКТОРІВ.
 «ЖАННА Д'АРК НА ВОГНИЩІ»
• У СЮЖЕТІ ПРО ЖАННУ Д’АРК КЛОДЕЛЬ ПОБАЧИВ БЛИЗЬКІ ЙОМУ МІСТИЧНІ МОТИВИ І ШУКАВ
ОРИГІНАЛЬНЕ ЇХ ТРАКТУВАННЯ. ВІН ЗАПРОПОНУВАВ ВІЛЬНУ ПОБУДОВУ ТРАГЕДІЇ. ЗА СЛОВАМИ
КЛОДЕЛЯ, «ВЕРШИНА ЖИТТЯ ЖАННИ Д'АРК - СМЕРТЬ, ВОГНИЩЕ В РУАНІ. З ЦІЄЇ ВЕРШИНИ ВОНА
ОГЛЯДАЄ ВЕСЬ ЛАНЦЮГ ПОДІЙ, ЯКІ І ПРИВЕЛИ ЇЇ СЮДИ, ПОЧИНАЮЧИ З БЛИЖЧИХ ЗА ЧАСОМ І
ЗАКІНЧУЮЧИ БІЛЬШ ВІДДАЛЕНИМИ, - АЖ ДО УСВІДОМЛЕННЯ СВОГО ПОКЛИКАННЯ, СВОЄЇ МІСІЇ».

• ТЕКСТ СТВОРЮВАВСЯ РИТМІЗОВАНОЮ ПРОЗОЮ З ВИКОРИСТАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАРОДНОЇ

ПОЕЗІЇ, БАГАТО ЕПІЗОДІВ - НА СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЛАТИНІ. ЗА ТВЕРДЖЕННЯМ ОНЕҐҐЕРА, КЛОДЕЛЬ
«ВКАЗУВАВ МЕНІ РЯДОК ЗА РЯДКОМ КОМПОЗИЦІЮ ПАРТИТУРИ. ВІН ЗМУШУВАВ МЕНЕ
ПЕРЕЙНЯТИСЯ АТМОСФЕРОЮ ВІРШІВ, ПОЯСНЮВАВ ХАРАКТЕР МЕЛОДІЙ ... ДОСТАТНЬО ЧУТИ, ЯК
КЛОДЕЛЬ ЧИТАЄ І ПЕРЕЧИТУЄ СВІЙ ТЕКСТ. ВІН ЦЕ РОБИТЬ З ТАКОЮ ПЛАСТИЧНОЇ СИЛОЮ, ЩО У
ВІРШАХ НІБИ ВИДІЛЯЄТЬСЯ МУЗИЧНИЙ РЕЛЬЄФ, ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ЯСНО І ЧІТКО ДЛЯ ТОГО, ХТО
НАДІЛЕНИЙ МУЗИЧНИМ УЯВОЮ ».

• ДРАМАТИЧНА ОРАТОРІЯ «ЖАННА Д'АРК НА ВОГНИЩІ» ПОЄДНУЄ РИСИ МІСТЕРІЇ, СТРАСТЕЙ І

НАРОДНИХ ВУЛИЧНИХ ВИСТАВ.

• СТРУКТУРА: ПРОЛОГУ І БЕЗПЕРЕРВНЕ РОЗГОРТАННЯ 11 СЦЕН, ДЕ ЧЕРГУЮТЬСЯ МУЗИЧНІ ТА

РОЗМОВНІ ЕПІЗОДИ.

• СЕРЕД СОЛЬНИХ ВОКАЛЬНИХ ПАРТІЙ НАЙБІЛЬШ ЗНАЧНІ ПАРТІЇ СВЯТИХ МАРГАРИТИ І КАТЕРИНИ,
ЯКІ НАДИХАЮТЬ І ПІДБАДЬОРЮЮТЬ ЖАННУ. ОДНЕ З НАЙВАЖЛИВІШИХ МІСЦЬ ВІДВЕДЕНО ХОРАМ
- ЧОЛОВІЧОМУ, ЗМІШАНОМУ, ДИТЯЧОМУ.
• СЛУХАЛИ:

• ХОРОВИЙ ПРОЛОГ «DE PROFUNDIS» («ІЗ ГЛИБИНИ БЕЗОДНІ ВОЛАЮ»)

• 4-А СЦЕНА, «ЖАННА, ВИДАНА ТВАРИНАМ – В ДУСІ НАРОДНИХ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ФАРСОВИХ

УЯВЛЕНЬ. ПЕРШИЙ ЕПІЗОД - ВИБОРИ ГОЛОВИ СУДУ. ТИГР, ЛИС І ЗМІЙ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ, ТОДІ
СВОЮ КАНДИДАТУРУ ПРОПОНУЄ КАБАН (ПАРОДІЮЄТЬСЯ ПРІЗВИЩЕ ЄПИСКОПА, ГОЛОВИ
РУАНСКОГО ТРИБУНАЛУ, ЯКИЙ ЗАСУДИВ ЖАННУ: КОШОН - СВИНЯ). ЙОГО ХАРАКТЕРИЗУЄ
ПИХАТА І ВУЛЬГАРНА АРІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛАТИНСЬКИХ ФРАЗ, В НАПРУЖЕНО ЗВУЧИТЬ
ВИСОКОМУ РЕГІСТРІ, В СУПРОВОДІ ХОРУ ТА МАЛОЇ ТРУБИ. НАСТУПНИЙ ЕПІЗОД - ВИБОРИ
ЗАСІДАТЕЛІВ І ПИСАРЯ. ПЕРШІ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ БАРАНАМИ (ХОР НАСЛІДУЄ ЇХ БЕКАННЯ), ДРУГИЙ
ОСЛОМ (КРИК «І-А» СОЛІСТА ПЕРЕДРАЖНЮЮТЬ ХОР І «ХВИЛІ МАРТЕНО»). НАКЛАДАЄТЬСЯ НА
ПОХМУРИЙ ХОРАЛ НИЗЬКИХ СТРУННИХ ТА ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ, ЩО НАГАДУЮТЬ
ЦЕРКОВНИЙ НАСПІВ DIES IRAE (ДЕНЬ ГНІВУ).
• 8-А СЦЕНА, «КОРОЛЬ В РЕЙМС ЗІБРАВСЯ» - МАСОВЕ СВЯТО НА ЧЕСТЬ ПЕРЕМОГИ НАД
ВОРОГАМИ ВІДКРИВАЄТЬСЯ ПЕРЕДЗВОНОМ І КОРОНАЦІЙНИМ МАРШЕМ КОРОЛЯ, ДЕ
ВИКОРИСТАНІ ОБОРОТИ НАРОДНОЇ ПІСНІ «ЛАОНСКІЙ ПЕРЕДЗВІН».
• 9-А СЦЕНА – МАЛЮЄ ОБ'ЄДНАННЯ ПІВНІЧНИХ ТА ПІВДЕННИХ ПРОВІНЦІЙ
ФРАНЦІЇ (ПІВНІЧ УОСОБЛЮЄ ЗЕРНО, ПІВДЕНЬ - МАТУСЯ ВИННИХ БОЧОК).
ЩЕ ОДНА СПРАВЖНЯ НАРОДНА МЕЛОДІЯ - ТРАВНЕВА ПІСНЯ «ТРІМАЗО»,
ДОРУЧЕНА ПЕРЕВАЖНО ДИТЯЧИМ ГОЛОСАМ.
• 11-А СЦЕНА, «ЖАННА Д'АРК В ПОЛУМ’Ї», УТВОРЮЄ ГРАНДІОЗНИЙ ФІНАЛ.
ПОЯВА НОВОГО ПЕРСОНАЖА - ДІВИ МАРІЇ, ЯКА БЛАГОСЛОВЛЯЄ ЖЕРТВУ
ЖАННИ. У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ ВТІЛЕНІ ПОЧУТТЯ НАТОВПУ, ЩО ЗІБРАВСЯ
НА ПЛОЩІ РУАНА: ОДНІ ПРОКЛИНАЮТЬ ЖАННУ-ВІДЬМУ, ІНШІ
ПРОСЛАВЛЯЮТЬ ЖАННУ-ДІВУ. ОСТАННІЙ РОЗДІЛ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ
УРОЧИСТИМ ТВЕРДЖЕННЯМ МАРШОВОЇ ТЕМИ «Є РАДІСТЬ, СИЛЬНІША ЗА
ВСЕ». ЗАВЕРШУЄ ОРАТОРІЮ НІЖНИЙ СПІВ СОЛОВ'Я, ЩО ВПЕРШЕ З’ЯВИВСЯ
ЩЕ В 1-Й СЦЕНІ, «ГОЛОСИ НЕБА».