Мінстерство культури та інформаційної політики України

Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка

Кафедра музичної медієвістики та україністики

Реферат на тему:
«Артемій Ведель. Творчий портрет»

Виконав:
студент ІІ курсу
теоретико-композиторського
факультету
Марк-Єфрем Новакович

Львів 2020
 1

План

1.Вступ

2..Життєвий і творчий шлях Артемія Веделя.

3.Композиційні принципи та особливості музичної мови духовних творів

А. Веделя

4. Богослужбові цикли. Літургія. Всеношна. Великодній Канон.

5. Висновки

6. Список використаних джерел

 Вступ

Артемій Лук’янович Ведель (1767-1808) – видатний композитор,

співак, диригент, скрипаль, педагог, направду унікальна постать в історії
української музики. Для нас Ведель відомий передусім як хоровий
композитор, чия творчість увійшла до скарбниці національної духовності. В
духовних концертах, літургійних циклах, хорах та вокальних тріо
композитор органічно синтезував елементи української народнопісенної та
міської побутової творчості, традиції вітчизняного музичного мистецтва та
досягнення західноєвропейської музики. Самобутній стиль майстра
сформувався на підґрунті бароко, класицизму та сентименталізму і
позначався експресивністю, сердечністю, надзвичайним мелодичним
багатством, майстерністю хорового письма й композиційною стрункістю.
 1

Життєвий і творчий шлях Артемія Веделя.

Біографія Артемія Веделя не є до кінця вивченою. Вона сповнена

легенд і таємниць а також суперечливих свідчень сучасників композитора.
Батько композитора Лук’ян Ведель був столяром за професією і належав до
київського іконописного цеху. Цікавою є версія про походження прізвища
Ведель (в деяких джерелах Ведельський). Дослідник Є. Мазовець стверджує,
що прізвище «Ведель» батько перйняв від уже відомого на той час сина-
композитора під час входження у клас міщанства та купівлі чи спорудженні
власного будинку на землі Борисо-Глібської церкви, а сам композитор
отримав своє прізвисько в період навчання у Києво-Могилянській академії.
Про матір композитора збереглося небагато інформації. Відомо, що її звали
Олена Григорівна і померла у віці 45 років. Після смерті матері батько
одружився вдруге. А. Ведель ніколи не мав власного помешкання і під час
перебування в Києві проживав у домі батька.
Освіту композитор здобув у престижній Києво-Могилянській академії
де він вивчав латинську граматику, піїтику, риторику та філософію.
Вийнятковість музичного обдарування Веделя проявилася у його активній
участі в житті навчального закладу: соліст і регент хору, соліст-скрипаль,
диригент оркестру Академії. Спів академічного хору А. Ведель вивів на
новий професійний виконавський рівень. Композитор володів «дивовижним,
сріблястим тенором», що і простежується у його композиціях, де партія
тенора виписна настільки майстерно, що для її успішного виконання
потрібно мати відповідні вокальні дані та вміння. Уже з років навчання
Ведель став відомий за межами Києва як чудовий диригент та співак.
У якості придворного капельмейстра Веделя було порекомендовано
московському генерал-губернаторові П. Єропкіну, що звернувся до
митрополита Київського Самуїла з проханням прислати йому найкращого
знавця церковної музики для керівництва його капеллою.до митрополита
Київського Самуїла. Перебування у Москві з 1788 по 1794 рр. не могло не
 2

вплинути на формування як світогляду, так і творчих принципів

композитора. Література ХІХ ст. згадує про навчання А. Веделя у Джузеппе
Сарті, що є цілком вірогідним з огляду на те, що італійський композитор на
той час перебував у Москві. Наприкінці 1792 р. А. Ведель залишає посаду
придворного капельмейстра і починає працювати викладачем Московського
університету, однак затримується там ненадовго – через рік викладацької
діяльності Ведель повертається на Україну. Справжня причина від’їзду
Веделя з Москви до сьогодні невідома. Однією з версій, що пояснюють такий
поспішний від’їзд є причетність до подій в університеті, де розпочалися
політичні репресії, зокрема через зв’язки його найближчого оточення із
забороненими масонськими ложами.
У березні 1794 року А. Веделя було призначено капельмейстром півчої
капели київського генерала Андрія Леванідова. Це був найплідніший, але,
нажаль, дуже короткий період творчої діяльності композитора. Чудову
манеру керованої ним капели наслідували численні київські хори. Твори
Веделя швидко розповсюджувалися й високо усіма цінувалися. Протягом
1793–1795 рр. Ведель створив шість концертів. Його перший біограф Віктор
Аскоченський писав: "У партитурах концертів Веделя... привертають увагу
різноманітні музичні окраси, якими він щедро оздоблював... партії тенора,
виконати які навряд чи хто зміг би, крім самого автора... Складні рулади,
швидкі переходи від півтону до півтону, сміливість і навмисна помпезність
оборотів вказують на те, що голос Веделя був оброблений на найвищому
рівні... Концерт "Спаси мя, Боже" неможливо слухати без сліз; концерт
"Помилуй мя, Господи" обійшов усю православну Русь — його співали
повсюди, приписуючи [авторство] то одному, то іншому композиторові".
1796 року Андрія Леванідова призначають генерал-губернатором
Харківського намісництва. У Харкові Ведель, організовує намісницький хор і
оркестр, викладає у вокальних класах Казенного училища при Харківському
колегіумі. Ці класи Бортнянський називав "музичною академією", адже учнів
Веделя залюбки запрошували солістами й регентами до придворної капели
 3

Санкт-Петербурга, митрополичих хорів столиці, Москви і Києва. Саме в

харківський період Ведель пише концерти: "Услиши, Господи, глас мой",
"Воскресни, Боже", "Господь пасет мя" та інші духовні твори, які
спричинили композитору неабияку популярність. Твори виконували церковні
й світські хори, вивчали в духовних навчальних закладах, переписували й
поширювали в рукописах. Проте дуже скоро обставини змінюються: після
смерті Катерини ІІ у грудні 1796 р. ліквідовано намісництва та запроваджено
губернії. Корпус генерала А. Леванідова було розпущено, а сам Ведель подає
рапорт із проханням про звільнення від військової служби. Перейшовши на
цивільну службу до відомства нового губернатора Олексія Теплова, А.
Ведель продовжував керувати губернаторським хором та працювати
капельмейстером вокального класу в Казенному училищі. Проте коло
музичної діяльності А. Веделя невдовзі почало неухильно звужуватися: на
початку 1797 р. за наказом Павла І ліквідовуються всі полкові хори й
оркестри, «не положені» за штатним розписом, а далі виходить указ царя про
заборону співати у храмах концерти, складені на тексти, що безпосередньо не
стосуються служби. Поступово складалася ситуація, за якої у А. Веделя
практично не залишалося можливостей для широкої музичної діяльності, що,
і стало причиною його повернення до Києва наприкінці літа 1798 року.
Наступний період життя А. Веделя призвів до трагічних подій 1799 р.
та довічною увязнення митця. Восени 1798 р. композитор створює два
хорових шедеври - концерти «Боже, законопреступниці восташа на мя» та
«Ко Господу, внегда скорбити мі, воззвах», які було виконано у Братському
та Софійському соборах.
17 січня 1799 р. А. Ведель стає послушником Києво-Печерської Свято-
Успенської лаври, де виконує функції читця та клірошанина. Про
перебування А. Веделя у Києво-Печерській лаврі В. Аскоченський пише:
«Братія знаходила в ньому зразок сумирності, терпіння та слухняності і скоро
сподівалася бачити його в сані служителя вівтаря Господнього: але, на
загальний подив, Ведель в одну ніч таємно втік з Лаври». Описуючи свою
 4

зустріч з учителем у його келії, де не було навіть де сісти (композитор спав

на підлозі на повсті), П. Турчанінов згадує, що не все міг збагнути з того, про
що говорив А. Ведель, але ясно зрозумів, що невдовзі той збирається
покинути монастир, «де його привчають їсти, пити і спати, від чого він і в
миру відставав». 25 травня 1799 р. А. Веделя було заарештовано і
обвинувачено в написанні на чистих аркушах книжки «Служба Нилу
Столобенскому» дивного тексту, в якому йшолося про вбивство Катерини ІІ
Павлом І, а також Павла І й усієї царської родини, що нібито вчинив
київський митрополит Ієрофей. Справу Веделя відіслали до Санкт-
Петербурга, звідки 27 липня того ж року надійшло розпорядження: цар
"повелеть соизволил: буде он, Ведель, выздоровел, взять его от отца,
отослать в дом сумасшедших в Киеве и держать без выпуску". 1801 року
новий імператор Олександр І доручив переглянути справу Веделя. Але
київські лікарі знову визнали Артемія психічнохворим, і композитор
залишився у лікарні. 1803 року гамівний дім на Подолі закрили, пацієнтів
перевели до богадільні Кирилівського монастиря. Звідти батько зміг забрати
вже справді важкохворого Артемія лише влітку 1808 р. До свого маєтку де за
кілька днів після повернення композитор помер.
Щодо трагедії життя композитора дослідники його творчості і донині
ведуть гостру дискусію. Так біограф В. Кук розглядає А. Веделя як невинну
жертву російського імперського деспотизму, який фізично і морально
знищив композитора через сфабриковану справу, яка дозволяла зручно
розправитися з митцем. Історик звертає увагу на те, що процедура розгляду
справи Веделя відбувалася із грубим порушенням тогочасних
адміністративних норм. Іншої точки зору притримується Є. Махновець: «Під
тиском життєвої ситуації Ведель «пішов з надією отримати монашеський
чин» до Києво-Печерської лаври, але через несприятливі обставини й тяжкі
умови захворів на психічний розлад. В цьому стані він написав образливо-
сумнівний текст у друкованій книжці релігійного змісту». Автентичність
почерку композитора у цих «Записках» було підтверджено офіційним
 5

висновком спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових

експертиз у 1998 році. До сьогодні остаточно нерозкритими залишаються
обставини за яких композитор зробив такі записи політичного змісту, тому
це питання залишається відкритим.
 6

Композиційні принципи та особливості музичної мови духовних творів

А. Веделя

У системі музичних жанрів української музики XVIII ст. центральне

місце належить духовному концерту, що перейняв на себе традиції
барокового партесного концерту і синтезував у собі здобутки нового стилю:
наявність циклічної форми, зменшення кількості вокальних партій до
чотирьох (рідше до восьми чи шести у двохорних концертах), остаточне
формування класичної тонально-функційної системи. Духовний концерт
другої половини XVIIIст. відзначився стрімким розвитком і швидкою
переміною стильових тенденцій. Дослідники розрізняють три періоди
розвитку класицистичного духовного концерту: 1760-1770 рр (М.
Березовський та Б. Галуппі), 1770-1780 рр. (Д. Бортнянський), 1790-ті рр. (Д.
Бортнянський, Дж. Сарті та ін.). Концерти артемія Веделя належать до
третього періоду, який охарактеризувався тенденціями до посилення
експресії, став виразником високої лірико-філософської тематики. Еволюція
жанру концерту помітна в застосуванні принципу контрастного
співставлення кількох самостійних частин, складності тематичного розвитку
та багатстві поліфонічного письма – все це зближувало вокальний концерт із
симфонічним циклом.
Духовні концерти Артемія Веделя вражають слухача своєю глибиною
проникнення у світ релігійних тем, образів, символів, емоційною силою їх
втілення. Органічна взаємодія слова і музики є одним із безперечних
здобутків творчості А. Веделя для якої характерна чітка артикуляція
словесного тексту, що забезпечана відповідністю ритму мелодії акцентно-
довготній структурі слова, а також виділення за допомогою музичних засобів
змістовних акцентів твору. Взаємодія музики і слова відіграє вагому роль в
процесі творення форми концерту. Композитор застосовує принцип
формотворчого першоімпульсу слова, що діє на рівні форми загалом,
визначаючи утворення окремих частин циклу шляхом нанизування кількох
 7

відносно завершених розділів, початок кожного з яких пов’язаний з новим

текстом.
Окрім важливої формотворчої функції слова у творах А. Веделя вагоме
місце варто визначити для особливої мелодики, характерної для його
творчості. Дослідники вказують на особливу мелодичність духовних
концертів, відзначаючи їх співучість та переважання мелодичного елементу
над гармонічним, а також спорідненість мелодики композитора до інтонації
українських народних пісень. Концерти А. Веделя насичені великою
кількістю яскравих, індивідуалізованих мелодій, на створення яких
композитор надихався глибоким переживанням вербального тексту. Для
заголовних тем концертів характерна імпульсивність та внутрішня енергія,
особливо розвинута мелодика притаманна для ансамблів у повільних
частинах, а зібраність і строгість викладу думки властива для тем фугато. У
загальному масиві вітчизняної духовно-музичної спадщини твори
композитора вирізняються складністю й різноманітністю ритмічних
малюнків, що свідчить про належність стилю композитора до європейського
річища музичного мистецтва XVIII ст.
Окремо варто вказати на виражальну роль ладу, що є надзвичайно
важливою у концертах Веделя, незважаючи на обмеженість натуральним
мажором і гармонічним мінором. Емоційно-змістове втілення образів
композитор здійснює через підкреслення характерних особливостей окремих
ладів.
Взаємодія мелодії та гармонії є важливим аспектом стилю
композитора. Гармонічна мова концертів А. Веделя базується на гомофонно-
поліфонічному стилі епохи класицизму. Гармонічні засоби практично не
виходять за межі загальновживаних, втім палітра акордів, характерних для
стилю композитора, є досить широкою: тризвуки головних ступенів та їх
обернення, домінантовий септакорд з оберненнями, тризвук VII ступеня з
його оберненнями, ввідний септакорд VII ст, тризвуки, секстакорд та
септакорд ІІ та VI ст. з їх оберненнями, домінантовий нонакорд.
 8

Базовим виразовим та формотворчим чинником, що виражає жанрову

специфіку хорового концерту є чергування хорвового та ансамблевого
звучання. Відокремлення цих типів викладу спостерігається у концертах
Веделя на всіх рівнях: у масштабах цілої частини циклу, розділу частини та
окремої теми. Вагомого значення набуває темброве забарвлення ансамблів
solo, де композитор використувує дуети та терцети різного
складу,найпопулярнішим зяких є такий: два тенори і бас. Такий склад
виділяється з усієї звучності значною мірою у якісному аспекті, адже такому
ансамблю доручені найбільш мелодично розвинені партії, зокрема в першого
тенора. Таким чином вони займають вирішальні позиції у формі цілого як
«згустки» основного тематичного матеріалу, носії головного образного
змісту твору.
 9

Богослужбові цикли. Літургія. Всеношна. Великодній Канон.

Безперечно важливим відгалуженням композиторської праці А. Веделя була

церковна музика, призначена для потреб богослужіння за візантійським
обрядом. У творчому доробку композитора налічується дві Літургії,
Всеношна, Великодній Канон а також пісеспіви різних жанрів, написані на
тексти із Всеношної. Літургії А. Веделя належать до останнього
двадцятиліття XVIII ст і позначені впливом стилю старших сучасників
композитора М. Березовського та Д. Бортнянського.
Літургія святого Іоанна Златоуста Es-dur складається з семи номерів:
1. «Слава, Єдинородний Сине» Es-dur
2. Мала єктенія Es-dur
3. Херувимська f-moll
4. «Милость мира» g-moll, «Тебе поєм» g-moll
5. «Достойно єсть» c-moll
6. «Отче наш» g-moll
7. «Да ісполняться уста наша» Es-dur
Кожен піснеспів Літургії є художньо самодостатнім твором. Незбагненною
глибиною релігійного почуття, витонченою красою мелодики, довершеністю
хорового «інструментування», композиційною стрункістю Вирізняється
«Херувимська пісня» - справжня перлина української музики. Легким сумом
оповита «Милость мира», елегійний настрій якої поглиблюєься в «Достойно і
праведно єсть», змінюється енергійним «Свят, Свят, Свят» і згодом
зворушливим «Тебе поєм» - шедевром поліфонічної мініатюри, що викликає
асоціації з творами М. Березовського. Піснеспів «Достойно єсть» вражає
монументальністю, фресковістю, прозорістю. Особливе місце належить
молитві «Отче наш», для якої властива тонка інтонаційна виразність втілення
кожного змістовно-образного нюансу. Завершується Літургія світло-
пісенним, урочистим піснеспівом «Да ісполнятся уста наша».
 10

Літургія святого Іоана Златосута до мажор не збереглася в оригіналі.

Відомо, що цикл складався з 17 номерів, однак у виданні творів А. Веделя
вона подається у 15 номерах:
1. Мирна єктенія
2. «Слава. Єдинородний Сине», Мала єктенія
3. «Приідіте, поклонімося»
4. «Святий Боже»
5. «Аллелуіа»
6. Сугуба єктенія
7. «Іже херувими»
8. Єктенія просительна
9. «Отця і Сина
10.«Вірую»
11. «Милость мира», «Тебе поєм»
12. «Достойно єсть»
13. «Отче наш»
14. «Єдин Свят»
15.«Благословен Грядий», «Тіло Христово»
Ця Літургія має в собі повний варіант обідньої служби, що зближує її з
службами М. Дилецького, водночас вона містить в собі надбання другої
половини XVIII ст., а саме піснеспіви «Вірую» (у вільному метрі, так само як
в Літургії М. Березовського) та «Отче наш». Стилістичні особливості циклу
та специфіка джерельної бази, а саме відсутність твору у відомих
українських рукописних колекціях, дають зсогу припусти, що Літургія C-dur
належить до більш раннього, можливо, московського періоду творчості
композитора.
«Всеношна» А. Веделя посідає особливе місце у творчій спадщині
композитора як наймасштабніший цикл, що складається з 39 номерів. На
жаль, твір не збережений в автографічному вигляді, тому уявлення про нього
не єповним і цілком об’єктивним. З усіх доступних на сьогодні стародруків
 11

найбільш повним є конволют з бібліотеки Володимирського собору в Києві

до якого увійшли 33 номери. «Всеношна» є повним варіантом відповідної
церковної служби. В одному з драматургічно найважливіших піснеспівів
«Всеношної «Світе тихий» простежуються яскраві ознаки творчої
індивідупльності Артемія Веделя: характерна інтонаційність, епізодичне
використання кантової фактури, варіантний розвиток, тонке образно-
інтонаційне нюансування задля якнайточнішого втілення змісту словесного
тексту.
З-поміж трьох циклів ірмосів Артемія Веделя, - канону Різдва
Христового, Великоднього та богородичного канонів – своєю мистецькою
досконалістю та виконавською історією відзначаються Великодні ірмоси. Це
не просто широко відомий, але і найчастіше вживаний в час Великоднього
Богослужіння твір як в Україні, так і в Росії. Порівняно з іншими ірмосами А.
Веделя цей твір вирізняється лаконічністю викладу. Перебування в станні
особливо радісної піднесеності визначає тональну та інтонаційну єдність
циклу. Для ірмосів Великоднього канону А. Веделя характерний принцип
наскрізного варіантного розвитку. У музичну тканину твору вплетено низку
мелодико-гармонічних лейтзворотів – музичних одиниць більшого чи
меншого мастабу (фраза чи мотив), які, повторюючись точно або варіантно,
утворюють мозаїку мінливої хорової фактури і визначають художній
феномен твору.
 12

Висновки

Постать Артемія Веделя є однією з найвеличніших і водночас

найзагадковіших в історії української музики. Творчість композитора
сформувалася під впливм різних історичних стилів та стильових течій –
бароко, класицизму та сентименталізму та належить до завершального
періоду золотої доби українського хорового мистецтва другої половини
XVIII ст і завершального етапу розвитку духовного концерту епохи
класицизму.
Твори Артемія Веделя отримали визнання ще за життя композитора, а в
спогадах сучасників Ведель постає як непересічний хоровий диригент,
талановитий педагог, творчі здобутки якого вивели українське хорове
виконавство на високий професійний щабель.
 13

Список використаних джерел

1. Артемій Ведель (1767-1808). Композитор, диригеннт, співак, скрипаль,

педагог// 100 найвідоміших українців Київ: Орфей; Москва: Вече, 2001.
С. 198-204
2. Ведель Артем // Енциклопедія Українознавства і 11 т. Т. 1. Львів. НТШ
ім. Шевченка 1993. С. 219
3. Голгофа Артемія Веделя. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
https://dt.ua/HISTORY/golgofa-artemiya-vedelya-240448_.html

4. Гусарчук Т. Артемій Ведель. Постать митця в контексті епох:

монографія/Тетяна Гусарчук. – Ніжин, 2017. 768 с.
5. Гусарчук Т. Ведель Артемій Лук’янович // Українська музична
енциклопедія Т. І. Київ, 2006. С.317-320.
6. Петрушевський В. До біографії А.Л. Веделя // Укранське
музикознаство: міжвідомчий наук.-метод. Збірник. Вип 6. 1971. С. 263-
264.