Пауль Хіндеміт - видатний німецький композитор -

неокласик 20 століття
(1895 -1963)

1. Історична роль Хіндеміта в розвитку німецької музики 20

століття. Універсальність творчої діяльності.
Хіндеміт - музикант - універсал (“все музикант”):Всеохватність його
творчості вражає : видатний виконавець, композитор, диригент,
організатор, педагог, теоретик. Видатний всесвітньо відомий альтист,
скрипаль, альт і скрипка стають улюбленими інструментами Хіндеміта,
яким присвячено багато творів. Також, блискуче володів багатьма
інструментами і міг зіграти партії своїх симфоній на оригінальних
оркестрових інструментах (віола д'амур, скрипка. Альт, віолончель,
контрабас, фортепіано, ударні, майже всі духові). М Хіндеміт -
організатор та учасник (грав партію альта) відомого струнного квартету
“Амар -Хіндеміт”. (Амар - видатний турецький скрипаль, який
виконував партію першої скрипки в квартеті разом з Хіндемітом). Квартет
виступав в багатьох країнах світу переважно з сучасною камерною
музикою. Хіндеміт - видатний пропагандист сучасної музики та
організатор фестивалів сучасної музики: “Нової камерної музики” в
Донаушенгені та Баден -Бадені. Композитор - теоретик, автор відомих
теоретичних наукових праць (“Керівництво по композиції” та “Світ
композитора”), в яких розкривається погляд на роль митця в сучасному
світі та важливу роль оновленої тональної системи в сучасному світі.
( Був противником атональної та додекафонічної систем). Також, Хіндеміт
викладав предмет композиції в Берліні, США та Швейцарії.

2. Головні жанри та характерні риси стилю. Універсальність

жанрової палітри: Хіндеміт звертався майже до всіх жанрів сучасної
музики як масштабних оперно-симфонічних, так і камерних, як
професійних - так призначених і для домашнього музикування. Автор 9
опер ( “Художник Матіс”, “Гармонія світу” , “ Вбивця - надія жінок”,
“Свята Сусанна”, “Новини дня” та інші), 12 симфонічних творів
( “Художник Матіс”, “Гармонія світу”, “Пітсбурзька”, “Симфонія in Es”
та інші), балетів. Велика роль концертних та камерних
інструментальних жанрів в його творчості. У 20 столітті практично не
було такого композитора, який так наполегливо хотів, щоб будь-яка
проста людина, яка навчилася грати на якомусь інструменті, через його
музику прийшла до розуміння класики, до гри класичної музики. Він
написав цілу низку камерної музики, де у кожному творі свої інструменти.
Була ідея загальної музичної освіти, виховання. Цю ідею виклав у серії
п’єс “Kammermusik” для різного складу інструментів призначеного для
аматорського музикування. Також, створив різноманітні концерти
( “Концертна музика для струнних та мідних”, “Концертна музика для
фортепіано, мідних та арфи, “Траурна музика для альта і струнних” та
інші) та сонати майже для всіх інструментів симфонічного оркестру (!) -
скрипки, альта, віолончелі, контрабасу, органу, фортепіано, духових.
Струнні квартети, тріо, квінтети та інші твори.
Вершиною поліфонічної творчості Хіндеміта стає фортепіанний цикл
«Ludus Tonalis» (“ Гра тональностей”) , присвячений 200 річчю ДТК
Баха. Відкривається масштабною прелюдією, що написана в традиціях
токат Баха та завершується постлюдією. В центрі циклу - 12 фуг і 11
інтерлюдій. В циклі представлено тональну систему Хіндеміта.
Тональності в циклі слідують в порядку зменшення акустичної
спорідненості тональностей від головної тональності До: C—G—F—E
—A—Es—As—D—B—Des—H—Fis.

3. Хіндеміт - композитор - неокласик. Хіндеміта називають “ Брамсом

20 століття” . Його творчості притаманна “досконалість, гармонійність,
неймовірна стрункість форми, мелодійність, лініарний тип фактури,
почуття гумору, дотепність”. Спирався на традиції Баха та наслідував
традиції пізніх романтиків (Й.Брамса, Регера, Р. Штрауса, Г.Малера).
Поліфонія стає основою композиційної техніки Хіндеміта, спирається на
барочні жанри, форми (фуга, пасакалія, фантазія, токата, сюїта. концерт),
часто цитує середньовічні хорали, старовинний німецький фольклор, які
яскраво поєднує з прийомами сучасної музики. Хіндеміт прекрасно знав
середньовічні музичні теорії, володів латиною та грав на старовинних
інструментах (віола д’амур).
3.Хіндеміт - композитор -філософ, гуманіст. Високі людські та релігій
погляди композитора. Пошуки вищої істини та гармонії, тема захисту
миру, відродження вічних цінностей людського життя - стають центром
його творчості. Хіндеміта хвилювала тема “митця та суспільства” (Опера
Художник Матіс“). Гаслом творчості композитора стали слова: “Існує
лише дві речі, яких варто прагнути: професійно правдива музика та чиста
совість. І про це, і про інше я вже потурбувався”. Хіндеміта лякала
бездуховність, технократія сучасного світу, деградація суспільства.
Хіндеміт мав складні стосунки з нацистською владою їх критика
творчості Хіндеміта та заборона його музики в Німеччині до 1946
року.Також, його музика вважалася заборононеною і в Радянському союзі
і починає виконуватися лише з 60х років.

4.Життєво творчий шлях. Основні періоди життя та періоди музики.

- 1)Роки дитинства та юнацтва. Народження в Німеччині в
м.Ханау. В дитинстві опановує різноманітні інструменти оркестру,
грає в джазових. класичних, ресторанних ансамблях та невеликих
оркестрах на різних інструментах. Навчається в консерваторії в
Франкфурті - на -Майні як композитор і скрипаль.
2)Ранній період творчості. Авангардний. Антиромантичний. Період
пошуку стилю. Починає кар'єру як концертмейстер (перша скрипка)
франкфуртської опери З 1919 року твори Хіндеміта починають
друкуватись у відомому німецькому видавництві Шотц. У 1922 року
композитор створює відомий струнний квартет Амар - Хіндеміт та стає
організатором фестивалів “Нової камерної музики “ в Донаушенгені.
В цей час в творчості Хіндеміта формуються анти романтичні погляди
на мистецтво. Композитор віддає перевагу новим сучасним модним
напрямам музики - експресіонізму та урбанізму. Гротеск, пародійність,
висміювання будь якої патетики та оперного пафосу (опера «Новости
дня»), використання джазу, шумів и ритмів великого міста (фортепіанна
сюїта “ 1922”) — все це об’єднується у Хіндеміта під загальним гаслом -
«геть романтизм». Композитор створює експресіоністичні опери “
Вбивця - надія жінок”, “Свята Сусанна” та епотажну фортепіанну сюїту
“1922” . Сюїта стає гротескним втіленням гостро ритмічної сучасної
музики цирку і джазу, естетики урбанізму. У ремарці до сюїти
Хіндеміт дає поради піаністу “не згадувати, чого його вчили на
уроках фортепіано та грати стихійно, як машина”, використовуючи
ударні прийоми.
3) Період зрілості. Неокласицизму. Світової слави. Переслідувань
нацистською владою. (1927 -1937). В 1927 році починає викладати
композицію у Вищій музичній школі в Берліні. Вирішальною стає
прем’єра опери та симфонії “Художник Матіс” , в якій Хіндеміт
торкається складної теми пошуку істини митцем та роль митця в
суспільстві. Історія художника Матісса Грюневальда, проблема життєвого
вибору митця, складність відносин з суспільством стають головною темою
опери. Складна музичної мови і філософський зміст опери, що оповідає
про гострі, вічні і сучасні проблеми: самотність митця, взагалі мислячої
людини, його нерозвязаний конфлікт із сильними світу цього і з народом
— викликали різке неприйняття фашистської влади. Ті потребували зовсім
іншого мистецтва, яке дозволило б їм маніпулювати суспільством. Крім
того, в цей час Хіндеміт відмовляється співпрацювати та виконувати
розпорядження нацистів. Тому наприкінці 1934 року Хіндеміт був
оголошений "неприйнятним для нової Німеччини", ім'я його було
викреслено з фонду "національної культури", зникло з концертних
програм. Незважаючи на гучний успіх, починається цькування
композитора в нацистських газетах, його музику називають
“дегенеративною”. Твори Хіндеміта зникають із програм концертів, опера
“Художник Матіс” заборонена за особистим розпорядженням Гітлера.
4) Роки еміграції . Переїзд до Турції, США , Швейцарії. (1938 -1963).
В США Хіндеміт продовжує концертну діяльність, виступає, викладає у
Єльському університеті , читає курс лекцій в Гарварді. Одним з
найвідоміших творів цього періоду стає Реквієм. В 1946 році приймає
громадянство США. В цей час в Німеччині після поразки нацистів
починається справжнє відродження музики Хіндеміта. Композитор
отримує пропозиції очолити видатні музичні заклади в Берліні,
Франкфурті. Приїздить в Зальцбург, де читає курс лекцій, диригує на
фестивалях сучасної музики. Отримує нагороди від німецького уряду. В
1953 році композитор переїздить до Швейцарії, де викладає в університеті
Цюріха. Одним з найвідоміших пізніх творів стає опера “Гармонія
світу” Головний герой опери – німецький мислитель XVII століття
Йоганн Кеплер – прагне розгадати таємницю світобудови. Інші персонажі
опери - (завойовник Валленштейн, знахарка Катаріна, дочка Кеплера
Сусанна) мають уявлення про гармонію як мету життя і сутності щастя.
Центром опери стає конфлікт між безладним земним життям та
впорядкованим ідеалізованим світом. Істинність світової гармонії
Кеплер бачить лише у світі іншому. Цією скорботною нотою смутку та
розчарування у суєтних мирських справах пронизана опера. Якщо
розглядати “Гармонію світу” не лише як сповідь композитора, а й як
своєрідний художній заповіт, то головний сенс опери – у зверненні до
людей із проповіддю духовного вдосконалення, пошуку істини.
Помирає Хіндеміт у рідному місті Франкфурт-на-Майні в Німеччині від
панкреатиту.