Антонін Дворжак

1841 – 1904

Великий син чеського народу - так співвітчизники з любов'ю

називають Антоніна Дворжака - чудового композитора, одного з
основоположників національної композиторської школи. Він вважається одним
з найвідоміших чехів усіх часів, так як композиторський талант Дворжака ще за
життя був гідно оцінений не тільки в Європі, але і за океаном. Твори
композитора, в яких він поєднував класичні традиції і самобутні риси
вітчизняної музики, цінували в усьому світі, адже його музична винахідливість
настільки багата, наскільки неповторна краса його мелодій.

У селищі Нелагозевес, що розташувалася на березі Влтави, в сім’ї

шинкаря народився 8 вересня 1841 один з основоположників чеської
національної музичної класики – Антонін Дворжак. Шестирічним він пішов у
сільську школу. Церковний органіст (кантор) навчив його грати на скрипці, а в
дев’ять років Антонін вже грав в аматорському оркестрі. Закінчивши сільську
школу, юнак переїжджає в місто Злоніце. Під керівництвом А. Лиману він
навчається грі на альті, фортепіано та органі. У 1857 році Дворжак переїхав до
Праги і вступив до Органної школи, де його педагогами були І. Ферстер, І.
Звонарж, Ф. Блажек. По закінченні школи в 1860 році працював артистом в
Празькому концертному ансамблі, а з 1862 по 1873 рік у оркестрі оперного
театру. Про достаток в той час Антоніну залишалось лише мріяти. Він
змушений був давати уроки не надто здатним панночкам з багатих сімей, щоб
прогодувати сім’ю. Дворжак також грав на органі в соборі Св. Войтеха в Празі
за декілька злотих на місяць. Це було дуже скромне і навіть напівжебрацьке
існування. І все-таки він не залишав мрії стати професійним композитором.

Ранній період творчості

П’ять років Дворжак задовольнявся державною стипендією, щоб

займатися виключно написанням музики. Першим досвідом Дворжака в жанрі
симфонії були «Злоніцкі дзвони». Написана симфонія була в 1865 році, а
вперше виконана тільки в 1936 році, бо рукопис партитури, яку Дворжак
збирався знищити, був знайдена лише випадково. Доля «Злоніцких дзвонів» –
один з доказів тієї вимогливості, з якою ставився до себе Дворжак, постійно
переробляючи і знищуючи свої твори. Друга симфонія була написана
незабаром після Першої. Це багатий за музичним змістом, але ще не
досконалий за формою твір. Першу популярність йому приносить в 1971 році
комічна опера «Король і вугляр». Дворжак часто виступає як диригент, але
широку популярність в Чехії здобуває в 1873 році після виконання «Гімну» –
патріотичної кантати «Спадкоємці Білої Гори», де героїчна тема втілена з
величезною силою. Третя симфонія створювалася з квітня по липень 1873. Її
партитура була послана Дворжаком разом з проханням про надання йому
державної стипендії до Відня. Симфонія зацікавила членів Віденської комісії з
надання стипендій – Йоганнеса Брамса, Едуарда Гансліка, Йоганна фон
Гербека. Отримання такої стипендії (в розмірі 400 золотих) зіграло значну роль
в подальшому житті і творчості композитора. Після уважного вивчення його
творів член журі з присудження стипендій Йоганнес Брамс вирішив допомогти
Дворжаку. Він порекомендував його як виключно талановитого композитора
своєму видавцеві Фріцу Сімроку в Берліні. Надруковані невдовзі після цього
«Моравські двоголосні наспіви» та «Слов’янські танці» – для фортепіано в 4
руки, мали такий колосальний успіх, що Дворжак за одну ніч став знаменитим.
Такі твори Дворжака, як «Слов’янські танці», «Слов’янські рапсодії», струнні
квартети мі бемоль мажор і ля мажор, тріо для фортепіано «Думки» та інші,
переконують нас в потужному впливі слов’янського фольклору на автора.

Зрілий період творчості

З грудня 1884 року у березні 1885 композитор складає Сьому

симфонію. Це перша з трьох останніх симфоній Дворжака, які завдяки своїм
високим художнім достоїнств і яскраво вираженого національному колориту
завоювали всесвітнє визнання. У цей період Дворжак переніс ряд важких
ударів: смерть трьох дітей з 1875 по 1877 рік, смерть матері в 1882 році.

Восьма симфонія, написана в другій половині 1889, – одна з

найкращих. Це могутній потік прекрасної, мінливої за настроєм, типово
дворжаківської музики. Слава його стрімко зростає. Дворжака обирають
членом чеської Академії наук і доктором музики Празького університету,
запрошують на посаду професора Празької консерваторії. У 1891 році йому
було присвоєно почесне звання доктора музики Кембріджського університету
та доктора філософії Карлового університету в Празі. У тому ж році він був
обраний членом Чеської академії наук і мистецтва та запрошений професором в
Празьку консерваторію, однак Дворжак став її директором тільки в 1901 році.

У 1892 році спільно з Ф. Лахнер і Г. Вігані Дворжак відправився в

п’ятимісячне турне по містах Чехії і Моравії. У тому ж році вже досить відомий
Дворжак був запрошений в Національну консерваторію в Нью-Йорк, щоб
навчати молодих композиторів. Він був єдиним автором в Європі, які мали
досвід роботи зі слов’янською музикою, і міг теоретично і практично навчити
американців писати музику національного характеру. Адже і в цій країні був
свій фольклор – негритянський і індіанський, – чому б не використати його в
музичній творчості? Восени Дворжак майже на два роки їде до Америки. Разом
з ним їде дружина і двоє старших дітей – дочка Отілія і син Антонін. Обидва
вони вчаться музиці: Отілія – скрипалька, Тонік – піаніст. Тут він пише Дев’яту
симфонію – свою останню симфонію, якій сам, ще до прем’єри, дав програмний
заголовок «З Нового Світу». Цей твір відрізняється багатством поетичної
фантазії, монументальністю форм, технічною майстерністю. Вперше симфонія
прозвучала 15 грудня 1893 в нью-йоркському Карнегі-холі.

«З Нового Світу» є кращою симфонією Дворжака і одним з

найпопулярніших творів світового репертуару. Нема диригента чи оркестру, які
б не любили і не грали цю симфонію. Завдяки Дев’ятій симфонії «З Нового
Світу», квартету для струнних фа мажор – «Американському» і іншим творам,
написаним в Америці (включаючи і найбільш відомий в світі «Віолончельний
концерт сі мінор»), Дворжак став найпопулярнішим автором на цьому
континенті, відкривачем джерела натхнення для серйозної музики, про
існування якого Америка не підозрювала.

Прославився Дворжак і в Англії, де з часів Генделя встановилася

певна традиція створення великих вокально-інструментальних творів. Саме для
Англії композитор у наступні десять років написав ряд великих творів для хорів
і солістів з оркестром (кантату «Весільні сорочки», ораторію «Свята Людмила»,
«Реквієм»).

Помер композитор 1 травня 1904 року. Дворжак був дуже скромним

за вдачею, надзвичайно побожним, любив природу (його пристрастю були
голуби, яких він тримав у своєму літньому будинку). Він захоплювався
локомотивами і пароплавами, ритмом життя великих міст, хоча часто втікав з
них в сільську глушину. Але насамперед він був композитором. У якому б
жанрі Дворжак не пробував себе, скрізь він був індивідуальний. Він – найбільш
часто виконуваний і найвідоміший чеський композитор, його винахідливість у
музиці дуже велика, а краса мелодій – неповторна.