Вечорниці (1875)

найвизначніший твір у спадщині Ніщинського

Жанр вставна сцена до 2-ї дії драми Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля»

склад мішаний хор, солісти, симфонічний оркестр
зміст музична картина з народного життя, правдиве відображення побуту і
звичаїв старовинного українського села.
лібретто Ніщинський
драматургія - В основі народна пісня, танець, обряд
- Контрасне зіставлення
- Єдина лінія розвитку: кульмінація – хор «Закувала та сива зозуля»

композиція оркестрова інтродукція, 7 номерів-сцен (сольні та хорові)

Інтродукція контраст двох образів: мужнього енергійного та наспівного ліричного
Пісня хазяйки «Зоря - Ліричний пролог твору:
з місяцем» - Мелодика наближена до ліричних дівочих пісень
- Ладові особливості (перемінний лад, підвищений 4-й ступінь на
сильній долі такту)

Хор дівчат «Добрий - Граціозна, жвава мелодика

вечір, паніматко» - Наближена до українських танцювальних пісень.

Хор парубків «Віють - В основі народна пісня «Тихо, тихо Дунай воду несе».
вітри ще й - Широка розспівність, використання прийомів народної
буйнесенькі» підголоскової поліфонії.

Хор «А ми коляди - Жартівлива побутова сценка

не дамо»
Хор «Закувала та - кульмінація героїко-патріотичної лінії п’єси (змалювання у ньому
сива зозуля» героїчних образів запорізьких козаків).
- Мужній, суворий характер хору.
- будова з 4-х контрастно-образних епізодів з єдиною лінією
розвитку:
 Перший епізод – своєрідний вступ суворого й мужнього
характеру, образ козаків у турецькій неволі
 Другий епізод – змалювання туги козаків за батьківщиною.
Використання у ньому інтонацій, типових для дум та
історичних пісень
 Третій епізод – образ вільної батьківщини. Особливості
прийомів хорового викладу
 Четвертий епізод – драматична кульмінація хору. Засоби
досягнення драматичної напруженості. Мажорне
завершення хору.

Пісня хозяйки з - Жартівливо-побутова замальовка

хором «Ой хто п’є,
тому наливайте!»
Гадання - Найбільший номер
- Обрядова сцена ворожінь
- Наскрізний розвиток
-